Справа № 642/3791/21 Номер провадження 11-кп/814/374/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
29 лютого 2024 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого - суддіОСОБА_2 ,
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем з участю прокурора потерпілого представника потерпілого обвинуваченогоОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Полтава кримінальне провадження №12021226260000200 за апеляційними скаргами прокурора Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_10 та першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_11 на вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 29 червня 2021 року,
Цим вироком ОСОБА_9 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, з середньою, неодружений, непрацюючий, несудимий,
визнаний винуватим та засуджений за ч.2 ст.194 КК України на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням певних обов'язків, передбачених ст.76 цього Кодексу.
Вирішене питання про речові докази.
Згідно з вироком, ОСОБА_9 визнаний винуватим у тому, що він 29 березня 2021 року о 22 год. 17 хв., взявши з собою полімерну пляшку із легкозаймистою рідиною - розпалювачем для багаття та засіб для занесення відкритого джерела вогню, прийшов до вхідних дверей квартири АДРЕСА_2 , які умисно облив принесеноюлегкозаймистою рідиною та підпалив, в результаті чого відбулося загорання дверей і їх пошкодження, що заподіяло потерпілому ОСОБА_7 значну шкоду в розмірі 13600 грн.
Кримінальне провадження розглянуто в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України.
В апеляційній скарзі прокурор Новобаварської окружної прокуратури ОСОБА_10 просить скасувати вирок суду у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості і ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_9 за ч.2 ст.194, ст.75 КК України на 5 років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.
В апеляційній скарзі перший заступник керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_11 просить скасувати вирок суду у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення і особі обвинуваченого внаслідок м'якості та ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_9 за ч.2 ст.194 КК України на 5 років позбавлення волі.
При цьому зазначає, що місцевим судом залишено поза увагою факт вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення загальнонебезпечним способом, внаслідок чого була загроза для життя та здоров'я людей і заподіяння великої майнової шкоди.
Наголошує, що об'єкт злочинного посягання знаходився в багатоквартирному будинку, а кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_9 у нічний час, коли більшість мешканців, серед яких є діти та люди похилого віку, вже відпочивали та у разі пожежі не змогли б своєчасно відреагувати на небезпеку.
Вважає, що місцевим судом не надано належної оцінки поведінці обвинуваченого, який після вчинення злочину залишив місце події, шкоду не відшкодував, не працює та не пов'язаний із соціальними інститутами, які б сприяли його перевихованню.
Наведені обставини, на думку прокурора, свідчать про відсутність у ОСОБА_9 щирого каяття.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який не підтримав апеляційну скаргу прокурора окружної прокуратури та прохав задовольнити апеляційну скаргу першого заступника керівника обласної прокуратури, міркування потерпілого та його представника, які наполягали на призначенні обвинуваченому реального покарання у виді позбавлення волі, пояснення обвинуваченого, який вважав вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, дослідивши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до такого.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення за наведених у вироку обставин та кваліфікація його дій за ч.2 ст.194 КК України в апеляційних скаргах не спростовуються.
Покарання обвинуваченому призначене у відповідності до вимог ч.2 ст.65 та ч.2 ст.50 КК України, відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даним про особу ОСОБА_9 , який раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога чи психіатра не перебуває, ураховує визнання вини, в результаті чого кримінальне провадження розглянуте в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, відсутність обставин, які обтяжують покарання, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і є справедливим.
Тому підстав для його посилення, про що прохають прокурори в апеляційних скаргах, колегія суддів не вбачає.
Водночас, доводи першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури про неправильне звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком є обґрунтованими.
Згідно зі ст.409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування судового рішення, відповідно до п.2 ч.1 ст.413 КПК України, є застосування закону, який не підлягає застосуванню.
На підставі ч.1 ст.420 цього Кодексу суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
Згідно з ч.1 ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Приписами п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» визначено, що рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.
Звільняючи ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням, суд не врахував належним чином, як того вимагають положення ст.75 КК України, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини справи, а також дані про особу винного.
Так, місцевий суд залишив поза увагою поведінку обвинуваченого ОСОБА_9 , який вчинив умисний тяжкий злочин, заздалегідь підготувавшись до нього, та при цьому усвідомлював суспільну небезпеку підпалу у багатоквартирному будинку у нічний час доби, що створювало загрозу для життя та здоров'я значної кількості людей та свідчить про підвищену суспільну небезпеку вчиненого ним злочину.
Також місцевий суд помилково послався на наявність у обвинуваченого щирого каяття, про що слушно наголошує заступник керівника обласної прокуратури.
Виходячи із системного тлумачення законодавства, щире каяття, характеризуючи ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа не тільки визнає свою вину, а й щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання.
Разом з тим, поведінка обвинуваченого не свідчить про наявність такого каяття, оскільки ОСОБА_9 не вжив жодних дій, які б підтверджували його бажання виправити наслідки вчиненого, протягом майже трьох років після злочину навіть не намагався вибачитися перед потерпілим та відшкодувати заподіяну шкоду.
Звільняючи обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, суд залишив поза увагою, що справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком не відповідає вимогам ст.75 КК України.
Отже, вирок суду в частині призначення покарання ОСОБА_9 підлягає скасуванню в зв'язку з неправильним звільненням обвинуваченого від відбування покарання з ухваленням в цій частині нового вироку.
Виходячи з положень ст.65 та ст.50 КК України, призначаючи ОСОБА_9 покарання, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, відсутність обставин, які обтяжують покарання, думку потерпілого та вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк, визначений судом першої інстанції.
Отже, апеляційна скарга прокурора Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_10 не підлягає до задоволення, а апеляційну скаргу першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_11 необхідно задовольнити частково.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 409, 413 та 420 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_10 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_11 задовольнити частково.
Вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 29 червня 2021 року щодо ОСОБА_9 в частині призначення покарання скасувати.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_9 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України, у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Початок строку покарання рахувати з моменту затримання ОСОБА_9 .
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4