Житомирський апеляційний суд
Справа №295/1911/24 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст.422 КПК Доповідач ОСОБА_2
27 лютого 2024 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
заявника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі матеріали судового провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Богунського районного суду міста Житомира від 09.02.2024,
зазначеною ухвалою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_7 на бездіяльність уповноважених осіб Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді, як незаконну, та постановити нову ухвалу, якою задовольнити його скаргу на бездіяльність слідчого від 06.02.2024 з зобов'язанням уповноваженої особи Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області внести відомості до ЄРДР. При цьому, звертає увагу, що звернувся до Житомирського РУП із заявою про злочин про те, що 10.01.2024 в Житомирському апеляційному суді в судовому засіданні під протокол та відеофіксацію присутнім прокурором Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_8 було підтверджено в присутності свідків, колегії суддів, а мною встановлено факт вчинення кримінального злочину, що полягає в фальсифікації в матеріалах справи кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12023060530001154, в якому містяться рішення ВРП від 26 жовтня 2023 року та 07 листопада 2023 про відсутність перешкоджання в роботі судді ОСОБА_9 та вчинення злочину ОСОБА_7 , тобто цей факт не надано прокурором зумисно до суду також 24-25.01.24, а матеріали до справи не долучено. Це явні ознаки сфальсифікованої навмисне справи. Тобто заявлений злочин прокурорами та слідством по ч.1 ст.376 ККУ відсутній вже був до моменту вручення підозри. А отже явні ознаки зловживанням ОСОБА_8 службовими повноваженнями з протиправним використанням повноважень, правомочностей і можливостей, похідних від прав, обов'язків, гарантій, а також пільг та інших благ, які безпосередньо пов'язані зі здійсненням функцій представника влади з умисним введенням в оману суду, що має ознаки злочину відповідно до ст.384 КК України. Наголошує, що при розгляді його скарги, слідчим суддею не взято до уваги аналогічну скаргу до слідчого судді Богунського районного суду, за аналогічними обставинами та вчиненим кримінальним правопорушенням прокурором Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_10 , яку слідчим суддею задоволено. Крім того, слідчим суддею не враховано належно вимоги ст.214 КПК України щодо обов'язкового внесення відомостей до ЄРДР, як і не вірно тлумачено поняття нанесеної шкоди, яку завдано прокурором та як наслідок незакриття кримінального провадження проти ОСОБА_7 шляхом введення суду в оману та приховуванні доказів про відсутність кримінального злочину. Таким чином, слідчий суддя не дослідив, як докази надані ОСОБА_7 , так і не врахувала позиції міжнародного права та законодавства України, підійшовши до розгляду справи не як сторона захисту, а на користь прокурора.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи скаржника ОСОБА_7 в підтримку апеляційної скарги, заперечення прокурора щодо задоволення апеляційних вимог, перевіривши матеріали судового провадження, а також ухвалу слідчого судді в межах, передбачених, ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
У відповідності до вимог ст.2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч.1 ст.9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Згідно до ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як вважає апеляційний суд, зазначених вимог кримінального процесуального законодавства слідчим суддею при розгляді скарги ОСОБА_7 було дотримано.
Так, відповідно до п.18 ч.1 ст.3, ч.3 ст.26 КПК України, слідчий суддя здійснює у порядку, передбаченому цим Кодексом, судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні шляхом вирішення питань, винесених на його розгляд сторонами та віднесених до його повноважень цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР.
Приписами ч.2 ст.214 КПК України зазначено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР. Положення про ЄРДР, порядок його формування та ведення затверджуються Офісом Генерального прокурора за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, Державним бюро розслідувань, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
Згідно з ч.4 ст.214 КПК України слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Внесення відомостей до ЄРДР урегульовано «Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення», затвердженим Наказом Генерального прокурора від 30 червня 2020 року №298.
Згідно з п.1 глави 2 розділу 1 цього Положення, до реєстру вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
В свою чергу, в межах процедури оскарження бездіяльності щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий, прокурор або інша службова особа, дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
При цьому, зміст ч.1 ст.214 КПК України не передбачає обов'язку слідчого, дізнавача, прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема, ті, що не містять у собі відомостей про склад кримінального правопорушення, передбаченого чинним КК України.
Таким чином, внесенню до ЄРДР підлягають відомості із заяв, в яких міститься виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а не із заяв чи повідомлень про події, у яких немає достатньої інформації, що вказує на вчинення кримінального правопорушення.
Підставами вважати, що в заяві (повідомленні) містяться відомості саме про злочин є об'єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до ЄРДР.
Відповідно до висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Як убачається з матеріалів провадження №295/1911/24, ОСОБА_7 звернувся зі скаргою до слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира, з проханням зобов'язати уповноважених осіб Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ст.384 КК України, здійснене посадовою особою - прокурором ОСОБА_8 . При цьому, зазначає, що за його заявою від 01.02.2024 уповноваженими особами Житомирським РУП не було внесено до ЄРДР відомості про вчинення прокурором ОСОБА_8 кримінального злочину, передбаченого ст. 384 КК України (а.п.1-4).
За результатами судового розгляду цієї заяви, слідчим суддею встановлено, що вказаній скарзі та доданій до неї заяві відсутні передбачені ч.5 ст. 214 КПК України відомості та фактичні обставини, які могли б свідчити про вчинення прокурором ОСОБА_8 кримінального злочину, передбаченого ст.384 КК України, а тому відсутні підстави для внесення відомостей до ЄРДР.
Дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд погоджується з таким висновком слідчого судді, оскільки, як убачається зі змісту заяви ОСОБА_7 про кримінальне правопорушення, вона не містить жодних фактичних даних та обставин, які могли б свідчити про вчинення зазначеною в заяві особою кримінально-караного діяння, як і не містить жодних доказів на підтвердження такого, а тому наведене не може бути підставою для скасування рішення слідчого судді.
В зв'язку з викладеним апеляційний суд вважає необґрунтованим посилання ОСОБА_7 на те, що в заяві ним послідовно зазначені обставини вчинення кримінальних правопорушень та наведено докази на підтвердження даного факту. Крім того, посилання скаржника на ухвалу слідчого судді Богунського районного суду від 03.01.2024 (провадження №295/7/24), є в даному випадку необґрунтованим, оскільки ця ухвала постановлена і в іншому провадженні та не має преюдиційного значення щодо цього судового провадження.
Таким чином, істотних порушень вимог положень КПК України, які були б безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Богунського районного суду міста Житомира від 09.02.2024, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_7 на бездіяльність уповноважених осіб Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, - без змін.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
Судді: