Справа №949/66/24
Провадження №1-кп/949/189/24
01 березня 2024 року
Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дубровиця, кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12023186110000204 від 24 листопада 2023 року по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Лугове Сарненського району Рівненської області, зареєстрованого та фактично проживаючого по АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, одруженого, пенсіонера, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.239 Кримінального Кодексу України,
В ході здійснення діяльності із випалювання деревного вугілля (вуглевипалювання), ОСОБА_4 , не забезпечив дотримання вимог законодавства, що регулює порядок охорони земель та поводження з відходами в ході здійснення на підставі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №5622282001-1 від 11 березня 2021 року, виданого Департаментом екології Рівненської ОДА.
Так, ОСОБА_4 , будучи фактичним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 5621885000:04:010:0038, та яка має географічні координати - 51.38406N, 26.46141Е і знаходиться поблизу села Миляч Сарненського району Рівненської області, в порушення вимог Закону України «Про охорону земель» та Земельного кодексу України, упродовж 2022-2023 років використовував за попередньою домовленістю розміщені на вказаній земельній ділянці ФОП ОСОБА_5 5 (п'ять) стаціонарних джерел забруднення атмосферного повітря (піролізних печей), які в сукупності утворюють виробничий комплекс з випалювання деревного вугілля.
Статтею 46 Закону України «Про охорону земель» визначено, що громадяни, діяльність яких пов'язана з накопиченням відходів, зобов'язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об'єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення. Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізація та видалення, знешкодження і захоронення відходів здійснюються відповідно до вимог Закону України «Про відходи».
Функціонування вищевказаного комплексу супроводжується виділенням кожним із джерел забруднення шкідливих речовин в атмосферне повітря, а також утворенням рідких відходів у вигляді різної за своїм хімічним складом смолистої маси, сформованої внаслідок термічної обробки переважно твердих порід деревини. Недотримання ОСОБА_4 спеціальних правил поводження із відходами виробництва та неконтрольоване потрапляння їх впродовж тривалого періоду часу на поверхню ґрунту безпосередньо під зазначеним комплексом призвели до забруднення частини вищевказаної земельної ділянки і суміжних земель площею 0,5305 га шляхом значного збільшення концентрації вмісту певних шкідливих речовин у складі ґрунту.
Зокрема, безпосередньо на місці видимого забруднення обсяг виявленої шкідливої речовини у вигляді сульфатів і сягає 160,4 мг/кг при визначеній гранично допустимій концентрації в 160 мг/кг.
Зазначені умисні дії ОСОБА_4 призвели до забруднення не передбачених для використання у вказаній діяльності земель шкідливими для довкілля речовинами, відходами та іншими матеріалами, що, з огляду на обсяг перевищення нормативів речовин, створило небезпеку для довкілля, а розмір шкоди від забруднення земельної ділянки склав 364,09 грн.
Будучи допитаним в ході судового розгляду, в якості обвинуваченого, ОСОБА_4 свою вину у скоєному вищевказаному кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.239 КК України визнав повністю, щиро розкаявся та надав суду показання, що він дійсно при зазначених у обвинувальному акті обставинах упродовж 2022-2023 років, поблизу с.Миляч Сарненського району Рівненської області, випалював за допомогою п'яти піролізних печейна земельній ділянці деревне вугілля. Погодився, що своїми діями, він вчинив забруднення частини своєї земельної ділянки і суміжних земель. Вказав, що зробив для себе належні висновки. При обранні міри покарання просив призначити покарання у виді штрафу.
Прокурор в судовому засіданні просив визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.239 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав себе винним, тому, за згодою сторін, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, судом було визнано недоцільним дослідження таких доказів по справі, як покази свідків та інші докази, що були зібрані в ході досудового розслідування стосовно фактичних обставин справи, оскільки обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності позиції, а також фактичні обставини справи ніким не оспорюються, учасникам судового провадження було роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.
Таким чином, суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу ОСОБА_4 .
Судом зроблений висновок про те, що вину обвинуваченого ОСОБА_4 доведено повністю, а тому суд кваліфікує його дії: за ч.1 ст.239 КК України, як забруднення земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, що створило, небезпеку для довкілля.
Відповідно до ст.65 КК України та п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 року “Про практику призначення судами кримінального покарання” (з наступними змінами), призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.239 КК України, згідно ст.12 КК України класифікується, як нетяжкий злочин.
Характеризуючи особу обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує те, що він раніше не судимий (а.п.45), на "Д" обліку у лікаря нарколога та у лікаря психіатра не перебуває (а.п.44), є пенсіонером, за місцем проживання характеризується позитивно (а.п.42).
Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_4 , що передбачена ст. 66 КК України, є щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання, передбачених ст. 67 КК України щодо обвинуваченого, не встановлено.
Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.
Тому визначаючи міру і вид покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує відсутність обставин, що обтяжують покарання та наявність пом'якшуючої покарання обставини. Суд приймає до уваги також те, що обвинувачений, визнавши свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, надав показання в судовому засіданні щодо обставин вчиненого ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який є пенсіонером, раніше не судимий, по місцю проживання характеризується позитивно та вважає необхідним й достатнім призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу, наближеному до мінімальної межі, в межах санкції, передбаченої ч.1 ст.239 КК України, оскільки таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, що повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Крім того, таке покарання обвинуваченому, на думку суду, буде відповідати принципу пропорційності обмеження прав та легітимної мети покарання, який передбачений Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та відповідатиме особі ОСОБА_4 .
Цивільний позов по кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати відсутні.
Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, до обвинуваченого не застосовувались.
Майнова шкода відшкодована.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 373, 374, 394, 395 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.239 Кримінального Кодексу України і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) грн.
Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: 5 (п'ять) піролізних печей, 70 (сімдесят) мішків із деревним вугіллям, 8 (вісім) куб. м. деревини породи сосна, 7 (сім) куб. м. деревини породи береза, які перебувають на відповідальному зберіганні у ОСОБА_6 - повернути власнику ОСОБА_4 .
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області.
Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Суддя: підпис
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя Дубровицького
районного суду
Рівненської області ОСОБА_1 .