Справа №949/1657/23
28 лютого 2024 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023181110000200 від 13 липня 2023 року по обвинуваченню:
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Миляч, Сарненського району Рівненської області, зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України, освіти середньої, непрацюючого, неодруженого, раніше несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 Кримінального кодексу України,
ОСОБА_4 , будучи військовозобов'язаним та придатним до військової служби, у зв'язку з прийняттям Указу Президента України №69/2022 від 24 лютого 2022 року "Про загальну мобілізацію", яким на території України оголошено повну мобілізацію протягом 90 діб із дня набрання чинності Указом Президента України №65/2022, а також Указу Президента України "Про продовження строку проведення загальної мобілізації" №255/2023 від 01 травня 2023 року, яким на території України продовжено строк проведення загальної мобілізації з 20 травня 2023 року на 90 діб, з метою ухилитися від призову за мобілізацією, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, будучи належним чином попередженим про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 та повідомленим про наслідки неявки за викликом, придатним за станом здоров"я ля проходженян військової служби та не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, без поважних на те причин, не прибув 11 липня 2023 року на 17 год. відповідно до повістки від 12 червня 2023 року, яку отримав засвідчивши це своїм підписом, до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , для відправлення у команді № НОМЕР_1 за спеціальністю ВОС №795664А, чим порушив вимоги статті 65 Конституції України, вимоги Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року та вимоги Указу Президента України №69/2022 від 24 лютого 2022 року "Про загальну мобілізацію".
Своїми умисними протиправними діями, які виразились в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене статтею 336 Кримінального кодексу України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав, підтвердивши зазначені у обвинувальному акті обставини, ствердивши, що дійсно не прибув 11 липня 2023 року на 17 год. до ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до повістки, яку отримав 12 червня 2023 року. Однак зазначив, що причиною цьому стало те, що він лікувався.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_5 суду показав, що він працює на посаді начальника відділення обліку мобілізаційної роботи - заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 . 01 червня 2023 року ОСОБА_4 пройшов військово-лікарську комісію та був визнаний придатним до військової служби по мобілізації та у зв'язку із цим отримав на відправку у навчальний центр військової частини на 06 червня 2023 року. Однак, на вказану дату ОСОБА_4 не з'явився, оскільки 05 червня 2023 року був прооперований та знаходився на лікуванні у Дубровицькій міській лікарні. Після проходження курсу лікування та відновлення стану здоров'я, 12 червня 2023 року ОСОБА_4 було вручено повістку на відправлення у в/ч на 11 липня 2023 року, однак на вказану дату він не прибув та не повідомив офіційно про причини неявки та на телефонний зв'язок не виходив.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_6 суду показав, що він на даний час проходить військову службу в першому відділі ІНФОРМАЦІЯ_2 на посаді оператора відділення мобілізаційної роботи. Під час його чергування з 09:30 год. 11 липня 2023 року по 09:30 год. 12 липня 2023 року, військовозобов'язаний ОСОБА_4 на 17:00 год. 11 липня 2023 року на відправку на військову службу по мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_2 не прибув, будь-якої інформації про причини неявки від ОСОБА_4 не надходило.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 , з огляду на пояснення та докази, зібрані в ході досудового розслідування і досліджені в ході судового розгляду характеризуючі дані, а також, враховуючи обставини справи, просив визнати обвинуваченого ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 Кримінального кодексу України та призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки зі звільненням від відбування покарання на підставі статті 75 Кримінального кодексу України із встановленням іспитового строку терміном 2 (два) роки та покладенням обов'язків, передбачених пунктами 1,2 частини 1 статті 76 Кримінального кодексу України.
Крім визнання вини обвинуваченим ОСОБА_4 , його вина у вчиненні вказаного кримінального правопорушення повністю доводиться доказами, отриманими в ході судового розгляду та наявними в матеріалах кримінального провадження, а саме:
- карткою обстеження та медичного огляду №73/3 від 01 червня 2023 року, з якої вбачається, що ОСОБА_4 пройшов медичний огляд та за результатами якого придатний до військової служби по мобілізації (а.п.9);
- довідкою ВЛК №73/3 від 01 червня 2023 року, з якої також вбачається що ОСОБА_4 пройшов медичний огляд та за результатами якого придатний до військової служби по мобілізації (а.п.10);
- розпискою від 12 червня 2023 року, з якої вбачається, що ОСОБА_4 отримав повістку про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 , для відправлення у команді № НОМЕР_1 за спеціальністю ВОС №795664А, засвідчивши це власним підписом (а.п. 10 на звороті).
Оцінюючи надані докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд приходить висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю, а тому кваліфікує його дії за статтею 336 Кримінального кодексу України.
До таких висновків суд приходить в результаті детального аналізу обставин події, поведінки обвинуваченого до, під час і після вчинення кримінального правопорушення.
Суд, відповідно до статей 86, 94 Кримінального процесуального кодексу України, оцінюючи досліджені у судовому засіданні показання обвинуваченого, вважає, що ці докази отримані у порядку, встановленому цим Кодексом, а тому є допустимими та прямо підтверджують обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме, що обвинувачений ОСОБА_4 ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
На підставі статті 94 Кримінального процесуального кодексу України, всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також оцінивши сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до внутрішнього переконання про те, що показання обвинуваченого узгоджуються між собою, містять достатні дані на підтвердження встановлених судом обставин, що дозволяє суду ухвалити обвинувальний вирок.
Відповідно до статті 50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
При вирішенні питання про призначення покарання, суд, відповідно до статей 65-67 Кримінального кодексу України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, які відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України, пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , є визнання обвинуваченим своєї вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які відповідно до вимог статті 67 Кримінального кодексу України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.
Пленум Верховного Суду України в пункті 3 своєї Постанови від 24 жовтня 2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" зазначає, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (стаття 12 Кримінального кодексу України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Також суд враховує практику Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладену у постанові по справі №634/609/15-к від 01 лютого 2018 року, згідної якої поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання "може", "вправі"; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема "особа винного", "щире каяття" тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 Кримінального кодексу України), визначенні "інших обставин справи", можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування статті 75 Кримінального кодексу України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа "Довженко проти України"), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Тому, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить з того, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення є кримінальним правопорушенням у сфері забезпечення призову та мобілізації та у відповідності до статті 12 Кримінального кодексу України відносяться до нетяжких злочинів.
При призначенні покарання, суд у відповідності до вимог положень статті 65 Кримінального кодексу України бере до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, наявність пом'якшуючих та обтяжуючих обставин, а також інші дані про особу обвинуваченого.
Вивчаючи особу обвинуваченого, судом встановлено, що ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується добре (а.п.35). ОСОБА_4 раніше несудимий (а.п.34), не перебуває на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога (а.п.36).
Тому, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, враховуючи характеризуючі дані особи обвинуваченого, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, суд приходить до висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання в межах санкції статті 336 Кримінального кодексу України, за якою кваліфікуються його дії, а саме у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки зі звільненням від відбування покарання на підставі статті 75 Кримінального кодексу України із встановленням іспитового строку терміном 2 (два) роки та покладенням обов'язків, передбачених пунктами 1,2 частини 1 статті 76 Кримінального кодексу України.
Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що визначене покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 , попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Майнової шкоди кримінальним правопорушенням не заподіяно.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.
Речові докази та витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні - відсутні.
Керуючись статтями 368, 370, 371, 374, 395 Кримінального процесуального кодексу України, суд -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання - 3 (три) роки позбавлення волі.
На підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 2 (два) роки з покладенням відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 76 Кримінального кодексу України обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Іспитовий строк ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Суддя Дубровицького
районного суду ОСОБА_1