Справа 556/3169/23
Номер провадження 3/556/76/2024
12.01.2024 року смт. Володимирець
Суддя Володимирецького районного суду Рівненської області О.В. Іванків, розглянувши матеріали, що надійшли від Вараського РВП ГУ НП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, не працюючого (зі слів), проживаючого в АДРЕСА_1 ,-
за ч. 3 ст. 130 КУпАП,
Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №172597 від 16.10.2023 року, встановлено, що 16 жовтня 2023 року приблизно о 11 год. 59 хв. в на А/Д №Т1808 поблизу м.Вараш, Вараського району Рівненської області гр. ОСОБА_1 , керував автомобілем марки «Volkswagen Transporter» номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів) від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки т/з за допомогою газоаналізатора «Drager» та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився, чим порушив Правила дорожнього руху, п.2.5.
Такими діями ОСОБА_1 , вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 130 КУпАП.
Для розгляду справи про вчинення адміністративного проступку правопорушник до суду не з'явився, хоча своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи.
За змістом ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. У матеріалах справи є докази того, що ОСОБА_1 , був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду протоколу про адміністративне правопорушення.
Суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про час і місце розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, однак в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про участь у розгляді протоколу не клопотав. Таким чином судом оцінено неявку ОСОБА_1 , як свідоме затягування розгляду справи з метою уникнення відповідальності за вчинене адміністративного правопорушення, відповідно є підстави проводити розгляд справи у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Подібний висновок суду ґрунтується, крім положень КУпАП, також на практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Зокрема, згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Вина ОСОБА_1 , підтверджується, протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №172597 від 16.10.2023 року, направленням на огляд особи з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння, відеозаписом з місця події на DVD диску, довідкою відділу адмінпрактики про повторність вчинення ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 ККпАП.
Також згідно постанови Малинського районного суду Житомирської області від 28.06.2023 року, підтверджується, що ОСОБА_1 , 28.06.2023 року притягувався до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення.
Зазначені вище докази винуватості ОСОБА_1 , у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП є такими, що доповнюють одне одного, є повними,безсумнівними, належними та допустимими, оскільки у відповідності до ст.ст. 251, 252 КУпАП, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також є такими, що зібрані в порядку, встановленому законом.
У відповідності до ст.ст.251, 252 КУпАП приймаючи рішення по справі про адміністративне правопорушення, суд оцінює докази в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 , дійсно винний у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП, тобто дії передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, що помякшують чи обтяжують покарання ОСОБА_1 , судом не встановлено.
Отже, враховуючи особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, тобто те, що ОСОБА_1 , повторно притягується до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, на шлях виправлення не став, продовжує вчиняти адміністративні правопорушення, приймаючи до уваги те, характер вчиненого правопорушення, яке становлять підвищену загрозу, заподіяння шкоди й посягають на громадську безпеку суд прийшов до висновку про необхідність призначити ОСОБА_1 , адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Суд не застосовує конфіскацію транспортного засобу, яким керував правопорушник, як вид стягнення, передбачений санкцією ч. 3 ст. 130 КУпАП, оскільки до матеріалів справи не додано доказів, що ОСОБА_1 , належать на праві приватної власності транспортні засоби.
Так, виходячи з принципу справедливості, який є одним із основних принципів правосуддя, вирішальним у визначенні як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права є пропорційність відповідальності вчиненому правопорушенню. Вважаю, що в даному випадку, дана міра покарання є явно справедливою.
Саме таке стягнення суддя вважає, буде необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу та запобіганню вчинення ОСОБА_1 , нових правопорушень та пропорційним вчиненому адміністративному правопорушенню.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» слід стягнути із ОСОБА_1 , на якого накладено адміністративне стягнення судовий збір в розмірі 605,60 грн.
На підставі зазначеного, керуючись ст.27, ч.3 ст.130, ст.ст.221,284 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП і призначити адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п'ятдесят одна тисяча) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 (десять) років без конфіскації транспортного засобу.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП, п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя : О.В. Іванків