Справа № 553/1887/23
Провадження № 2/553/234/2024
Іменем України
01.03.2024м. Полтава
Ленінський районний суд міста Полтави в складі:
головуючого - судді Грошової Н.М.
за участю секретаря судового засідання - Левицької В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтава в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,
20.07.2023 до Ленінського районного суду міста Полтави надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, в якому позивач просить:
- шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 25.08.2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Лозова Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено відповідний запис за № 292, розірвати, прізвище позивача після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_3 ;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , 2008 року народження, та ОСОБА_5 , 2021 року народження, у розмірі 1/3 частки усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно до досягнення повноліття найменшою дитиною.
В обґрунтування позовних вимог позивача зазначає, що з 25.08.2007 року перебуває з відповідачем в зареєстрованому шлюбі, вони є батьками неповнолітніх доньок: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з нею. Протягом останніх декількох років шлюбні відносини між нею та відповідачем фактично припинилися, взагалі відсутнє порозуміння, любов та повага, які повинні бути притаманні сім'ї, у кожного власні погляди на життя, що були причиною частих сварок, вони давно не проживають разом. Шлюб носить формальний характер, а тому його збереження суперечить їх спільним інтересам. Діти після розірвання шлюбу будуть проживати разом з позивачем, відповідач є здоровою, працездатною людиною, має стабільний заробіток, а тому здатний та зобов'язаний утримувати своїх малолітніх дітей, яким потрібне повноцінне харчування, одяг, навчання та багато інших речей для належного забезпечення життя, фізичного, соціального та духовного розвитку. Вона самостійно не має можливості забезпечити дітей усім необхідним, є внутрішньо переміщеною особою та має тяжке матеріальне становище.
Ухвалою судді Ленінського районного суду міста Полтави Парахіної Є.В. від 21.07.2023 позовну заву залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків. Документи на виконання ухвали суду надійшли 31.07.2023 року у межах встановленого судом строку для усунення недоліків.
Ухвалою судді Ленінського районного суду міста Полтави Парахіної Є.В. від 02.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 30.11.2023 № 1162/0/15-23 суддю Ленінського районного суду м. Полтави ОСОБА_6 звільнено з посади у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Розпорядженням керівника апарату суду № 180 від 06.12.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 553/1887/23.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі № 553/1887/23визначено головуючого суддю - Грошову Н.М.
Ухвалою судді Ленінського районного суду міста Полтави Грошової Н.М. від 27.12.2023 прийнято до провадження позовну заяву, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.
Позивач в судове засідання не з'явилася, але від неї надійшла до суду заява, в якій вона просить розгляд справи провести без її участі, позов підтримує у повному обсязі, просить задовольнити та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Повідомлені про дату, час та місце розгляду справи відповідачі ОСОБА_2 , шляхом направлення судових повісток про виклик до суду за місцем реєстрації, в судове засідання повторно не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Клопотання про відкладення справи та відзив на позов до суду не надходили.
Також суд вживав заходів щодо повідомлення відповідача шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті судової влади України.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів та за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ч.4 ст. 223, ст.ст. 280-281 ЦПК України.
Зважаючи на те, що всі учасники справи в засідання не з'явилися, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв'язку, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 25 серпня 2007 року, актовий запис № 292 від 25.08.2007 виконано Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Лозова Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області (свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 від 25.08.2007).
Від шлюбу мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 від 04.11.2008, актовий запис № 520) та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_3 від 20.10.2021, актовий запис № 335).
Шлюбно-сімейні відносини між позивачем та відповідачем фактично припинені, подружжя не веде спільного господарства, не проживає однією сім'єю, та при таких стосунках, які склалися між сторонами, враховуючи втрату ними почуття кохання і небажання відновити стосунки, збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам позивача та відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частинами 3, 4 ст. 56 Сімейного кодексу України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно ч. 3 ст. 109 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного із них, інтересам їхніх дітей, що мають значення.
Згідно ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Відповідно до ст. 113 Сімейного кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Відповідно до актового запису про народження № 520 від 04.11.2008, місце реєстрації: Відділ реєстрації актів цивільного стану по місту Лозова Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ).
Згідно актового запису про народження № 335 від 20.10.2021, місце реєстрації: Лозівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 ).
Сторони проживають окремо, діти проживають разом із матір'ю ОСОБА_1 .
Відповідач в добровільному порядку матеріальну допомогу на утримання дітей не надає, діти знаходяться на утриманні позивача.
При цьому, відповідачем не надано суду даних про наявність на його утриманні інших неповнолітніх дітей та непрацездатних членів сім, а також доказів, які свідчать про наявність підстав для звільнення від обов'язку утримувати неповнолітніх дітей, чи будь-яких доказів щодо неможливості сплачувати аліменти на утримання дітей.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Положеннями статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Положеннями статті 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; та інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст.182 СК України, так і положень ст.ст. 183, 184 СК України.
Відповідно до положень статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Нормами статті 141 СК України визначено, що мати, батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Тобто, встановлено принцип рівності обох батьків у питаннях виховання та утримання дітей.
При вирішенні питання про розмір аліментів, що підлягають стягненню з відповідача на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд перевіривши обставини, обумовлені статтею 182 СК України, бере до уваги те, що обов'язок утримувати неповнолітніх дітей мають нести однаково як батько, так і мати дитини та з урахуванням принципу найкращого забезпечення інтересів дитини, вважає, що розмір частки аліментів, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітніх дітей має становити 1/3 частину від заробітку (доходу) відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.
Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачка звільнена від сплати судового збору щодо вимог про стягнення аліментів.
Зважаючи на те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, позивачку звільнено від сплати судового збору щодо вимог про стягнення аліментів судові витрати зі сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення аліментів за ставкою станом на день пред'явлення позову - 20.07.2023 становлять 1073,60 грн та підлягають стягненню з відповідача на користь держави.
Щодо розподілу судових витрат (позовна вимога про розірвання шлюбу), відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 142 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання позовної заяви в сумі 1073,60 грн.
На підставі викладеного, ст.ст. 12, 13, 81, 133, 141, 258-259, 263- 265, 274, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 25 серпня 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Лозова Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області, актовий запис № 292 від 25.08.2007.
Після розірвання шлюбу прізвище позивачки ОСОБА_1 залишити без змін - « ОСОБА_3 ».
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання неповнолітніх доньок: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів доходу (заробітку), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з дня пред'явлення позову до суду - 20.07.2023 року і до досягнення дітьми повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь держави судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Роз'яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч.1 ст.284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб'єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адрес: АДРЕСА_1 , ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 .
Головуючий: суддя Н.М. Грошова