29.02.2024м. СумиСправа № 920/1152/23(582/1249/23)
Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Павлючок І.М., розглянувши матеріали справи № 920/1152/23(582/1249/23),
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика” (01133, м. Київ, б. Лесі Українки, 26, оф. 411, ЄДРПОУ 41084239)
до відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 29606,01 грн
представники сторін:
позивача : не з'явився;
відповідача: не з'явився
20.11.2023 позивач звернувся до Недригайлівського районного суду Сумської області з позовом до відповідача, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 464339-КС-001 від 25.04.2023 у розмірі 29606,01 грн, з яких: 13042,87 грн сума прострочених платежів по тілу кредиту, 16563,14 грн сума прострочених платежів по процентах, а також стягнути судовий збір у розмірі 2147,20 грн.
Ухвалою Недригайлівського районного суду Сумської області від 23.11.2023 відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою від 21.12.2023 Недригайлівський районний суд Сумської області постановив направити цивільну справу № 582/1249/23 для подальшого розгляду до Господарського суду Сумської області для розгляду зі справою № 920/1152/23 про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 .
16.01.2024 матеріали зазначеної справи надійшли до Господарського суду Сумської області.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.01.2024 матеріали справи передано судді Яковенку В.В.
18.01.2024 суд ухвалив матеріали справи № 582/1249/23 прийняти до розгляду у відокремленому провадженні в межах провадження у справі № 920/1152/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; судове засідання з розгляду справи по суті у спрощеному позовному провадженні призначити на 15.02.2024.
Через загрозу безпеці учасників справи, у зв'язку з тим, що з 10:54 до 12:04 у Сумській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу “Тривога. Сумська область”), судове засідання у справі 15.02.2024 о 12:00 не відбулось, про що Господарським судом Сумської області складено Акт від 15.02.2024 у цій справі.
Ухвалою від 15.02.2024 суд призначив судове засідання з розгляду справи по суті на 29.02.2024.
З довідок про доставку електронних листів убачається, що документи в електронному вигляді «Ухвала» від 18.01.2024 та «Ухвала» від 15.02.2024 по справі № 920/1152/23(582/1249/23) (суддя Яковенко В.В.) були надіслані одержувачу ОСОБА_1 в її електронний кабінет. Документи доставлені до електронного кабінету 18.01.2024, 15.02.2024.
За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Таким чином, відповідачка 18.01.2024 та 15.02.2024 отримала ухвали суду, що підтверджується довідками про доставку електронних листів.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Зважаючи на вказане,предмет та підстави позову у цій справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши письмові докази у справі, суд установив наступне.
25.04.2023 між ТОВ «Бізнес Позика» (позивач, кредитодавець, далі ТОВ «Бізпозика») та ОСОБА_1 (відповідач, позичальник) було укладено договір № 464339-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
ТОВ «Бізпозика» 25.04.2023 направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 464339-КС-001 про надання кредиту.
25.04.2023 ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 464339-КС-001 про надання кредиту на умовах визначених офертою.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, визначений таким чином, що за правовими слідствами прирівнюється до договору, укладеного в листовій формі. Кожен примірник електронного документа із вкладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір утверджується укладеним з моменту утримання особою, яка зробила пропозицію укласти такий договір, відповідний про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особи, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, укладений у порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що укладається в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, які вважаються прийнятими пропозиціями, укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні длвірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
ТОВ «Бізпозика» направило ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-6488, який боржником було введено/відправлено.
Таким чином, 25.04.2023 між ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_1 було укладено договір № 464339-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 1 договору ТОВ «Бізпозика» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 16 000,00грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах. визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.
Згідно з умовами Договору кредиту сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1.15958991 процентів за кожен день користування Кредитом.
Пунктом 2 Кредитного договору передбачено, шо протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.
Пунктом 3 Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.
Позивач свої зобов'язання за договором кредиту виконав та надав позичальнику грошові кошти в розмірі 16000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника, що підтверджується довідкою про видачу коштів.
У порушення умов Кредитного договору, відповідач належним чином не виконав свого зобов'язання, здійснивши часткову оплату за договором на загальну суму 12396,04 грн.
Таким чином, станом на 02.11.2023 відповідач має заборгованість перед ТОВ «Бізпозика» за кредитним договором № 464339-КС-001 від 25.04.2023 на суму 29606,01 грн, з яких: 13042,87 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 16563,14 грн - сума прострочених платежів по процентах.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
На підставі ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Відповідно до частин 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
На підставі ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. 2. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст1049 ЦК України).
У відповідності до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За приписами ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
За ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною другою статті 1050 ЦК України визначено, що у разі якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Як підтверджено матеріалами справи, відповідач - ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитними договорами № 464339-КС-001 від 25.04.2023 належним чином не виконала. Загальна заборгованість становить 29606,01 грн.
На день розгляду спору цей борг відповідачкою не погашений та не оспорений, підтверджений матеріалами справи, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У відповідності до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ураховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика” (01133, м. Київ, б. Лесі Українки, 26, оф. 411, ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за договором № 464339-КС-001 від 25.04.2023 про надання кредиту у розмірі 29606 грн 01 коп. (двадцять дев'ять тисяч шістсот шість гривень 01 копійка) та 2147 грн 20 коп. (дві тисячі сто сорок сім гривень 20 копійок) судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення складено 01.03.2024.
Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суддя В.В. Яковенко