79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
28.02.2024 Справа № 27/55(914/536/23)
Господарський суд Львівської області у складі судді Чорній Л.З., при секретарі судового засідання Артишук В.І., розглянувши матеріали заяви Спільного українсько-німецького підприємства «Тристалко» у формі ТзОВ
про ухвалення додаткового рішення (щодо розподілу судових витрат)
у справі № 27/55 (914/536/23)
за позовом: Спільного українсько-німецького підприємства «Тристалко» у формі ТзОВ, м. Жовква Львівської області
до відповідача: Приватного підприємства «Рома», м. Рава-Руська, Львівська область
про стягнення 1 750 000,08 грн заборгованості
в межах провадження у справі № 27/55
за заявою: Спільного українсько-німецького підприємства «Тристалко» у формі ТзОВ, м. Жовква Львівської області
про банкрутство Спільного українсько-німецького підприємства «Тристалко» у формі ТзОВ, м. Жовква Львівської області
Представники сторін
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розпорядник майна: Сибаль А.М.
встановив
У провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа №27/55(914/536/23) за позовом Спільного українсько-німецького підприємства «Тристалко» у формі ТзОВ до Приватного підприємства «Рома» про стягнення 1 750 000,08 грн заборгованості в межах провадження у справі №27/55 про банкрутство Спільного українсько-німецького підприємства «Тристалко» у формі ТзОВ.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.02.2024 у справі №27/55(914/536/23) позов задоволено, вирішено стягнути з Приватного підприємства «Рома» на користь Спільного українсько-німецького підприємства «Тристалко» у формі ТзОВ - 1 750 000грн заборгованості та 26 250,00 грн судового збору.
12.02.2024 в системі документообігу суду за вх.№614/24 зареєстровано заяву представника Спільного українсько-німецького підприємства «Тристалко» у формі ТзОВ про прийняття додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25 000, 00 грн.
Ухвалою суду від 15.02.2024 заяву представника Спільного українсько-німецького підприємства «Тристалко» у формі ТзОВ від 04.12.2023 прийнято до розгляду, розгляд заяви призначено на 28.02.2024 року.
У судове засідання 28.02.2024 представники позивача та відповідача не з'явилися. Розпорядник майна арбітражний керуючий Сибаль А.М. з'явився.
Представник відповідача подав клопотання, сформоване в системі Електронний суд та просив відкласти розгляд заяви у зв'язку із неможливістю забезпечити явку в судове засідання.
Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 244 ГПК України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Аргументи сторін
У позовній заяві Спільного українсько-німецького підприємства - фірма «Тристалко» (у формі ТзОВ) від 13.02.2024 за № 582 зазначено, що у зв'язку із розглядом даної справи позивачем будуть понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25 000,00 грн, докази чого будуть надані під час розгляду справи.
12.02.2024 в системі документообігу суду за вх.№614/24 зареєстровано заяву представника Спільного українсько-німецького підприємства «Тристалко» у формі ТзОВ про прийняття додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу на суму 25 000, 00 грн із долученими документами на підтвердження понесення відповідних витрат.
Відповідачем заперечень на заяву щодо ухвалення додаткового рішення не подано.
Оцінка суду
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 126 ГПК України, для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У позовній заяві та у судовому засіданні 07.02.2023 до закінчення судових дебатів представником СУНП «Тристалко» у формі ТзОВ заявлено про наявність у позивача витрат на професійну правничу допомогу, докази яких будуть надані у встановлений строк після ухвалення рішення у справі.
Судом встановлено, що між Спільним українсько-німецьким підприємством - фірма «Тристалко» (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) (клієнт за договором) та Адвокатським об'єднанням «Гал-Юрзахист» (Адвокатське об'єднання за договором) укладено договір про надання правничої допомоги № 4 від 04.01.2021, за умовами якого клієнт доручив, а адвокатське об'єднання прийняло на себе зобов'язання надавати клієнту правничу допомогу.
Відповідно до п.2 Договору зміст, обсяг, вартість правничої допомоги, яка надається клієнту та порядок розрахунків погоджується сторонами в додатках до цього Договору, які є його невід'ємною частиною.
Додатковою угодою № 1 від 31.12.2021 продовжено термін дії Договору по 31.12.2022 Додатковою угодою № 2 від 30.12.2022 продовжено термін дії Договору по 31.12.2023. Додатковою угодою №3 від 29.12.2023 продовжено термін дії Договору №4 від 04.01.2021 про надання првничої допомоги по 31.12.2024 року.
Відповідно до Додатку №10 до Договору від 01.02.2023 клієнт доручив, а адвокатське об'єднання прийняло на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в Господарському суді Львівської області в межах справи № 27/55 про банкрутство Клієнта в частині стягнення із Приватного підприємства "Рома" (ЄДРПОУ 22357406) на користь Клієнта заборгованості за договором оренди від 02.01.2018 за період січень 2019 року- грудень 2019 року.
Загальна вартість правничої допомоги становить 25 000,00 грн, та визначено обсяг необхідних послуг.
Детальний опис наданих послуг та розрахунків їх вартості міститься в Акті про надані послуги №10 від 08.02.2024, загальна вартість наданих послуг становить 25 000грн.
Згідно з п. 2 Додатку №10 оплата наданої правничої допомоги проводиться Клієнтом протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання Сторонами Акту про надані послуги шляхом перерахування (внесення) коштів на поточний рахунок адвокатського об'єднання. Клієнт має право на свій розсуд повністю або частково здійснити передоплату за правничу допомогу.
08.02.2024 адвокатським об'єднанням та клієнтом підписано Акт №9 про надані послуги про те, що у відповідності до договору про надання правничої допомоги № 4 від 04.01.2021 та додатку №10 від 01.02.2023 до договору про надання правничої допомоги Адвокатським об'єднанням надано Клієнту наступну правничу допомогу в Господарському суді Львівської області в межах справи № 27/55 про банкрутство Клієнта у справі № 27/55 (914/536/23) щодо стягнення із Приватного підприємства "Рома" (ЄДРПОУ 22357406) на користь Клієнта заборгованості за договором оренди від 02.01.2018 за період січень 2019 року- грудень 2019 року, а саме:
- підготовка та подання у Господарський суд Львівської області позовної заяви від 04.02.2023 № 04/02-01, заяви від 05.04.2023 №05/04-1 на виконання вимог ухвали суду, заперечення від 05.04.2023 №05/04-02 на клопотання про зупинення провадження у справі, клопотання від 12.12.2023 про залишення без розгляду пояснень відповідача;
- участь в судових засіданнях Господарського суду Львівської області 03.05.2023, 09.08.2023, 04.10.2023, 22.11.2023, 07.02.2024 року.
Відповідно до означеного Акту загальна вартість правничої допомоги становить 25 000,00 грн.
Для надання правничої допомоги клієнту адвокатським об'єднанням було визначено адвоката Квіткіна Юрія Миколайовича (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЛВ № 000878 від 21.02.2018).
Дослідивши подані сторонами документи суд зазначає, що в силу дії п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до ст. 19 цього Закону, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
У ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як вказує Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі N 755/9215/15-ц, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (п. 28 Постанови).
Суд також звертає увагу на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Зазначене узгоджується з позицією Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведеною в постанові від 03.10.19 у справі № 922/445/19.
Частинами першою та другою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункти 130 - 134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
Судом встановлено, що позивачем та адвокатським об'єднанням було узгоджено фіксований розмір витрат на правову допомогу в розмір 20 000,00 грн, відтак час, який було витрачено адвокатом у цій справі, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару згідно з умовами договору та додатковою угодою до нього.
Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі N 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.
Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Відповідачем на адресу суду не подано заперечень щодо заяви про витрати на правничу допомогу.
Надаючи оцінку наведеному заявником розрахунку витрат на правову допомогу, з урахуванням наданих доказів та фактичного обсягу наданих послуг правничої допомоги у суді, у відповідності до принципу диспозитивності та змагальності, з огляду на повне задоволення позовних вимог, суд зазначає, що заява Спільного українсько-німецького підприємства «Тристалко» у формі ТзОВ про ухвалення додаткового рішення (щодо розподілу судових витрат) підлягає задоволенню повністю.
Підсумовуючи все зазначене в сукупності із правовими позиціями Верховного Суду та фактичними обставинами цієї справи, суд зазначає, що розумним та співмірним є стягнення з відповідача на користь позивача 25 000,00 грн витрат, понесених на правову допомогу.
Керуючись ст.ст. 126, 129, 244 ГПК України, суд
1. Заяву Спільного українсько-німецького підприємства «Тристалко» у формі ТзОВ про ухвалення додаткового рішення (щодо розподілу судових витрат) вх.№614/24 від 12.02.2024 - задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Рома» (80316, Львівська область, Жовківський район, м. Рава-Руська, вул. Горького, 42А; код ЄДРПОУ 22357406) на користь Спільного українсько-німецького підприємства „Тристалко” у формі ТзОВ (80300, Львівська область, м. Жовква, вул. Дорошенка, 17; код ЄДРПОУ 14338335) 25 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Згідно з ст. 244 ГПК України додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.
Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.
Повний текст додаткового рішення складений 01.03.2024.
Суддя Чорній Л.З.