ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.02.2024Справа № 910/15141/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Негоди І.А., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Копійка-центр"
до Антимонопольного комітету України
про визнання протиправним та скасування рішення
Представники:
від позивача: Рогозний І.М.
від відповідача: Пащенко М.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Копійка-центр» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування рішення від 09.08.2023 № 35-р/тк.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» № 35-р/тк від 09.08.2023 є протиправним та не відповідає вимогам чинного законодавства, з огляду на що позивач просить суд визнати протиправним та скасувати зазначене рішення.
Разом з позовом ТОВ «Копійка-центр» подано заяву про забезпечення позову, у якій він просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Антимонопольного комітету України «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» № 35-р/тк від 09.08.2023 року до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у даній справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2023 суд ухвалив: відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Копійка-центр» про забезпечення позову, що подана до відкриття провадження у справі.
За змістом ст. 176 ГПК України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 07.11.2023.
Разом з позовною заявою, позивачем було подано заяву про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.
За наслідками розгляду заяви позивача, головуючим суддею Картавцевою Ю.В. прийнято рішення про можливість проведення засідання 07.11.2023 в режимі відеоконференції, про що повідомлено заявника.
18.10.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому містилось клопотання про розгляд справи в закритому судовому засіданні.
03.11.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
У підготовче засідання 07.11.2023 прибув представник відповідача, представники позивача у підготовче засідання не прибули.
Представник відповідача підтримав клопотання про розгляд справи в закритому судовому засіданні та просив оголосити перерву у підготовчому засіданні з метою надання заперечень.
Відповідно до ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні 07.11.2023 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 05.12.2023.
17.11.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
За наслідками розгляду заяви позивача, головуючим суддею Картавцевою Ю.В. прийнято рішення про можливість проведення засідання 05.12.2023 в режимі відеоконференції, про що повідомлено заявника.
У підготовче засідання 05.12.2023 прибув представник відповідача, представник позивача взяв участь у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції.
Представник відповідача підтримав клопотання про розгляд справи в закритому судовому засіданні.
Представник позивача заперечив проти задоволення клопотання відповідача про розгляд справи в закритому судовому засіданні.
Розглянувши клопотання відповідача про розгляд справи в закритому судовому засіданні, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України "Про інформацію" інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна чи службова інформація.
Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватись за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
Статтею 8 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що таємна інформація це інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини 2 ст. 6 Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.
Відповідно до ч.ч. 8 та 9 ГПК України розгляд справи у закритому судовому засіданні проводиться у випадках, коли відкритий судовий розгляд може мати наслідком розголошення таємної чи іншої інформації, що охороняється законом, необхідності захисту особистого та сімейного життя людини, а також в інших випадках, установлених законом. Про розгляд справи у закритому судовому засіданні постановляється ухвала. Суд ухвалою може оголосити судове засідання закритим повністю або закритою його частину.
Відповідно до статті 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" інформація з обмеженим доступом, одержана Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями у процесі здійснення своїх повноважень, використовується ними виключно з метою забезпечення виконання завдань, визначених законодавством про захист економічної конкуренції, і не підлягає розголошенню. Така інформація може бути надана органам слідства та суду відповідно до закону.
Водночас, суд зазначає, що клопотання відповідача не містить обґрунтованих мотивів, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності здійснення розгляду справи № 910/15141/23 (повністю або в частині) в закритому судовому засіданні, з огляду на що, суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу, якою відмовив у задоволенні відповідного клопотання відповідача.
У підготовчому засіданні 05.12.2023 судом з'ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 ГПК України.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.
За наслідками підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 23.01.2024.
09.01.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
За наслідками розгляду заяви позивача, головуючим суддею Картавцевою Ю.В. прийнято рішення про можливість проведення засідання 23.01.2024 в режимі відеоконференції, про що повідомлено заявника.
Разом з тим, судове засідання 23.01.2024 не відбулось у зв'язку з тривалою повітряною тривогою, з огляду на що судом було викликано сторін у судове засідання на 20.02.2024.
31.01.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
За наслідками розгляду заяви позивача, головуючим суддею Картавцевою Ю.В. прийнято рішення про можливість проведення засідання 20.02.2024 в режимі відеоконференції, про що повідомлено заявника.
У судове засідання 20.02.2024 прибув представник відповідача, представник позивача взяв участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.
У судовому засіданні 20.02.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд
Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України, і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.
До того ж відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право повністю або частково оскаржити рішення, розпорядження органу Антимонопольного комітету України, передбачені статтями 36 і 48 цього Закону, до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення, розпорядження. Зазначений строк не підлягає поновленню.
Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.
В силу ч. 1 ст. 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції" законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, уповноважених з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.
Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.
Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
Як визначено статтею 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також зазначено і у пункті 1 параграфу ІІІ «Порядку розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» затверджених розпорядженням Комітету від 19.04.1994, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.05.199490/299 (у редакції розпорядження Антимонопольного комітету України № 169-р від 29.06.98) (із змінами) доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість визначити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами усними та письмовими: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами, електронними доказами, опитуванням споживачів (юридичних та фізичних осіб), проведеним в установленому законодавством порядку і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані про наявність чи відсутність порушень законодавства про захист економічної конкуренції, фіксуються у протоколі.
Пунктом 4 параграфу VIII Порядку розгляду справ встановлено, що у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення. Під час вирішення питання про накладення штрафу у резолютивній частині рішення вказується розмір штрафу. Резолютивна частина рішення, крім відповідних висновків та зобов'язань, передбачених статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків, а також строк виконання рішення.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є: неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.
У перевірці правильності застосування органами Антимонопольного комітету України пунктів 13 та 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суд враховує, що зазначені органи не обмежені у виборі джерела для отримання інформації, необхідної для виконання їх завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції. Обов'язок з надання інформації передбачено статтею 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", а обсяг запитуваної інформації повинен відповідати змістовному колу цих завдань.
Суд у розгляді справ про неподання інформації чи подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню з'ясовує, чи було повідомлено суб'єкта господарювання про необхідність надання ним відомостей та у який саме спосіб, а також причини, з яких відомості не було надано або надано невчасно.
Водночас у вирішенні спорів з відповідних справ необхідно враховувати таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 5 частини першої статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що хоча вони й не містять вичерпного переліку підстав вимагати надання певної інформації, але направлення органом Антимонопольного комітету України відповідного запиту буде правомірним лише у випадку, прямо передбаченому законом.
Наявність таких підстав входить до предмета доказування у справах зі спорів, пов'язаних з визнанням недійсними рішень органів названого Комітету. Відтак суд у розгляді відповідних справ з'ясовує, зокрема, чи відбувся збір інформації органом Антимонопольного комітету України в межах розгляду заяви або справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, чи мало місце проведення таким органом необхідної перевірки.
Закон не визначає певної форми витребування інформації, у зв'язку з чим його може бути здійснено в будь-якій письмовій формі, крім тієї, щодо якої є пряма заборона закону, з урахуванням, однак, того, що в разі заперечення суб'єктом господарювання факту отримання ним запиту про надання інформації орган Антимонопольного комітету України має подати господарському суду належні докази надсилання такого запиту.
Подання інформації на вимогу Антимонопольного комітету України чи його органу у встановлений строк, але в неповному обсязі, тобто не з усіх вимог відповідного запиту, не може ототожнюватися з неподанням інформації у встановлений строк, оскільки це є різні, самостійні порушення законодавства про захист економічної конкуренції, визначені пунктами 13 і 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Судом встановлено, що Рішенням тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу № 35-р/тк від 09.08.2023 постановлено:
1. Визнати, що товариство з обмеженою відповідальністю «Копійка-Центр» вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання Антимонопольному комітету України інформації на вимогу заступника Голови Антимонопольного комітету України - державного уповноваженого від 08.11.2022 № 127-26.4/09-2975е у встановлений ним строк.
2. За порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накласти на товариство з обмеженою відповідальністю «Копійка-Центр» штраф у розмірі 125 000 гривень.
Господарським судом міста Києва встановлено, що під час прийняття Рішення Комітет виходив з наступного.
Під час розгляду справи № 127-26.4/37-22, розпочатої за ознаками вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «ТС Трейд» порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченого статтею 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», заступник Голови Антимонопольного комітету України - державний уповноважений направив Товариству з обмеженою відповідальністю «Копійка-Центр» (позивачу) вимогу від 08.11.2022 № 127-26.4/09-2975е (далі - Вимога) про надання у 7-денний строк із дня її отримання визначену Вимогою інформацію, пояснення та належним чином засвідчені копії документів.
Вимога містила 7 пунктів (запитань), а також зазначення про необхідність надання Комітету інформації відповідно до конкретних пунктів Вимоги.
У Вимозі зазначалося, що згідно з пунктами 13, 14, 15 статті 50 та статтею 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» неподання органу Комітету інформації в установлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені строки, подання недостовірної інформації визнаються порушенням законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність у вигляді штрафу у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
Відповідно до повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0303515293445 Вимогу вручено 22.11.2022 представнику Товариства.
Отже, останній день строку надання інформації на Вимогу припадав на 29.11.2022.
Листом б/д № 01/2911 (вх. № 8-01/11147 від 12.12.2022) Товариство надало Комітету інформацію на Вимогу в повному обсязі.
Відповідно до рішення № 35-р/тк від 09.08.2023, дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Копійка-Центр» кваліфіковано як порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації на вимогу заступника Голови Антимонопольного комітету України - державного уповноваженого від 08.11.2022 № 127-26.4/09-2975е у встановлений ним строк.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» № 35-р/тк від 09.08.2023 є протиправним та не відповідає вимогам чинного законодавства, з огляду на що позивач просить суд визнати протиправним та скасувати зазначене рішення.
Відповідач проти позову заперечує, вказуючи на те, що в матеріалах справи наведені докази та встановленні факти порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції, а тому прийняте Рішення відповідає вимогам чинного законодавства.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації, узгоджених дій відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Відповідно до п. 6 статті 16 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» державний уповноважений Комітету має право при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Статтею 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом, банківську, нотаріальну таємницю, податкову, статистичну звітність незалежно від її місцезнаходження, що перебуває у їх володінні та/або користуванні або доступна їм, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб'єктам господарювання. Інформація, що становить банківську таємницю, надається у порядку та обсязі, визначених Законом України "Про банки і банківську діяльність".
Отже, вимога Комітету для суб'єктів господарювання є обов'язковою, ненадання інформації на яку є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, незалежно від суб'єктивного ставлення позивача щодо доцільності такої інформації для розгляду справи Комітетом.
Як було встановлено судом, Комітет під час розгляду справи № 127-26.4/37-22, розпочатої за ознаками вчинення ТОВ «ТС Трейд» порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченого статтею 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», заступник Голови Антимонопольного комітету України - державний уповноважений направив ТОВ «Копійка-Центр» вимогу від 08.11.2022 № 127-26.4/09-2975е, у якій вимагалось у 7-денний строк із дня її отримання надіслати Антимонопольному комітету України визначену інформацію, пояснення та належним чином засвідчені копії документів.
Відповідь на вимогу №08.11.2022 № 127-26.4/09-2975е ТОВ «Копійка-Центр» у встановлений державним уповноваженим строк не надало.
Одночасно у Вимозі зазначалось, що згідно з пунктами 13, 14 і 15 статті 50 та статтею 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» неподання органу Антимонопольного комітету України інформації в установлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені строки, подання недостовірної інформації визнаються порушенням законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність у вигляді штрафу у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
Судом встановлено, що відповідно до повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0303515293445 Вимогу вручено 22.11.2022 представнику Товариства.
У листі АТ «Укрпошта» 29.03.2023 №103.003.-2442-23 вказано, що рекомендоване поштове відправлення № 0303515293445 вручено 22.11.2022 уповноваженій особі Товариства Корф Ользі В'ячеславівні на підставі довіреності б/н від 25.12.2019, наданої керівником Товариства Богдановим Д.Д. на одержання пошти, що підтверджується, зокрема, записом в окремому аркуші ф. 8 книги для запису рекомендованих поштових відправлень та повідомленням із підписом про вручення Вимоги.
Отже, останній день строку надання інформації на Вимогу припадав на 29.11.2022.
Листом б/д № 01/2911 Товариство надало Комітету інформацію на Вимогу в повному обсязі.
За інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта», Лист б/д № 01/2911 (відправлення № 6511104137586) здано до відділення поштового зв'язку 07.12.2022, тобто Товариство подало Комітету інформацію через 8 днів після закінчення встановленого строку для надання відповіді на Вимогу.
Так, позивач, зокрема, зазначає, що у поясненнях від 27.03.2023 №26/03-23 та запереченнях від 13.07.2023 №67/07-23 Товариство повідомляло Комітет про настання обставин непереборної сили (ракетні обстріли, відключення електричної енергії, неможливістю роботи робочого серверу та зміну роботи відділень поштового зв'язку), які унеможливили подання інформації у встановлений строк на підтвердження чого позивачем до суду надано, зокрема, Сертифікат Одеської регіональної торгово-промислової палати №5100-23-3704 від 25.08.2023.
Крім того, позивач зазначає, що Товариство з об'єктивних причин не мало змоги звернутись до Комітету з клопотанням про продовження строку на надання відповіді.
У свою чергу, заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що законодавство про захист економічної конкуренції не містить переліку підстав, які давали б право Позивачу не надавати або частково надавати інформацію на вимогу державного уповноваженого Комітету або звільняли від відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Суд зазначає, що у матеріалах справи наявний сертифікат Одеської торгово-промислової палати №5100-23-3704 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 25.08.2023, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) ТОВ «Копійка-Центр» щодо обов'язку надання відповіді на вимогу Комітету у термін 29.11.2022 (період дії форс-мажорних обставин з 23.11.2022 по 07.12.2022).
Так, як вбачається із наданого сертифікату, позивач звернувся із заявою про видачу такого сертифікату після винесення Комітетом спірного рішення.
Суд зазначає, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання зобов'язання.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Разом з тим, суд наголошує, що наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Водночас сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов'язання.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв'язку між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати вимогу Комітету, при тому що позивачем все ж отримано вимогу Комітету 22.11.2022 шляхом вручення поштової кореспонденції.
Суд вважає за необхідне також відмітити, що воєнний стан на території України, ракетні обстріли та відключення енергопостачання мали місце і після 07.12.2022 (строк дії форс-мажорних обставин за сертифікатом).
При цьому, у Вимозі позивачу було роз'яснено, що у разі відсутності можливості надання запитуваної інформації у визначений вимогою строк не пізніше кінцевої дати на надання відповіді, визначеної у цій вимозі, товариство може звернутися до Комітету з обґрунтованим клопотанням про подовження строку на надання інформації на вимогу, із поясненням причин неможливості надання запитуваної інформації у визначений у вимозі строк.
Разом з тим, позивачем не доведено наявності причин неможливості реалізації права на подання клопотання про продовження строку для надання відповіді на вимогу Комітету.
Суд зазначає, що в силу приписів статей 3, 6, 7, 16, 22, 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" та статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» Комітет у межах наданих йому повноважень має право витребувати необхідну для розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції іншими суб'єктами господарювання, а суб'єкт господарювання, у свою чергу, зобов'язаний надати достовірну та повну інформацію у встановлений строк (наведена позиція Верховного Суду є сталою та послідовною і узгоджується з висновком щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеним, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 зі справи №922/2274/17, від 19.06.2018 зі справи №917/1410/17, від 16.01.2020 зі справи №922/1203/19, від 28.01.2021 зі справи №910/9166/19, від 30.11.2021 зі справи №904/4203/20, від 09.03.2023 зі справи №910/1546/22, від 09.05.2023 зі справи №910/2852/22).
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Копійка-Центр» надало (надіслало) Комітету відповідь на Вимогу не у строк, визначений у Вимозі (до 29.11.2022 включно).
При цьому, щодо доводів позивача про те, що відповідно до Розпорядження «Про деякі питання організації діяльності Антимонопольного комітету України в умовах воєнного стану» від 03.03.2022 №1-рп зупинено перебіг строків надання інформації на вимоги та інші запити державних уповноважених Антимонопольного комітету України, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до п. 10 Розпорядження від 03.03.2022 №1-рп поставлено до припинення чи скасування воєнного стану зупинити перебіг строків надання інформації на вимоги та інші запити державних уповноважених Антимонопольного комітету України, строки надання відповідей по яким перепадали на 25 лютого 2022 року та пізніше.
В Рішенні зазначено, що Розпорядженням заступника Голови Антимонопольного комітету України - державного уповноваженого від 13.02.2023 № 09/17-р розпочато розгляд справи № 127-26.13/7-23 за ознаками вчинення ТОВ «Копійка Центр» порушення, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на Вимогу у встановлений строк.
Суд звертає увагу, що відповідь на вимогу мала бути надана до 29.11.2022 включно.
Отже, Комітетом було розпочато розгляд справи щодо можливого порушення ТОВ «Копійка-Центр» після прийняття розпорядження, яким було зупинено перебіг строків надання інформації на вимоги, строки надання відповідей по яким перепадали на 25.02.2022 та пізніше.
З викладеного вбачається, що зупиненню підлягає лише той строк, який почав свій перебіг до прийняття розпорядження.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що положення розпорядження Антимонопольного комітету України від 03.03.2022 №1-рп "Про деякі питання організації діяльності Антимонопольного комітету України в умовах воєнного стану до припинення чи скасування воєнного стану" не поширюються на спірні правовідносини. З огляду на викладене, суд відхиляє зазначені доводи позивача.
Щодо твердження позивача про наявність процесуальних порушень з боку Комітету, а саме відсутність належного повідомлення позивача про розгляд Справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до абзацу другого пункту 7 параграфу VII «Порядку розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» про дату, час і місце розгляду справи особи, що беруть участь у справі, повідомляються листом засобами поштового зв'язку не пізніше ніж за п'ять днів до дня її розгляду.
Відповідно до абзацу 3 пункту 1 параграфу XI «Порядку розгляду заяв і справ про порушення законодавства захист економічної конкуренції» про день, час і місце проведення слухання у справі особи, які беруть участь у справі, а також інші особи в разі їх залучення до слухання у справі, повідомляються не пізніше ніж за 5 днів до проведення слухання.
Так, листом від 03.08.2023 № 127-26.13/09-8763е (трекінг № 0303515642784) позивачу направлено повідомлення про участь у засіданні тимчасової адміністративної колегії Комітету, яке відбулося 09.08.2023.
Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення № 0303515642784 зазначене відправлення подано на поштове відділення 04.08.2023, та отримане Позивачем 08.08.2023.
Отже, позивача у передбачений законодавством спосіб та термін було повідомлено про засідання Комітету з розгляду Справи.
Щодо визначеного Комітетом розміру штрафу, суд зазначає наступне.
Так, у позовній заяві позивач стверджує, що штраф у сумі 125 000,00 грн є необґрунтованим та несправедливим.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» під час розгляду заяв і справ про узгоджені дії, концентрацію, про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі під час проведення розслідування, дослідження, прийняття розпоряджень, рішень за заявами і справами, здійснення інших повноважень у сфері контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, контролю за узгодженими діями, концентрацією органи та посадові особи Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень керуються лише законодавством про захист економічної конкуренції і є незалежними від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб'єктів господарювання, а також політичних партій та інших об'єднань громадян чи їх органів.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за порушення, передбачені пунктами 9, 13-18, 21 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
Відповідно до ст. 4 пар. І Рекомендаційних роз'яснень Антимонопольного комітету України від 31.05.2016 р. N 26-рр під час розрахунку розміру штрафів за порушення Комітет керується засадами пропорційності, недискримінаційності та розумності:
- пропорційність передбачає співмірність розміру санкцій, які мають на меті не лише покарання за вчинене правопорушення, але й стримування від вчинення чи продовження таких порушень, з масштабом та характером порушення;
- недискримінаційність означає неприпустимість застосування до суб'єктів господарювання різних підходів в аналогічних випадках;
- розумність означає, що розмір штрафу має визначатися з урахуванням значення фактичних обставин кожного випадку для забезпечення справедливого балансу між публічними інтересами та правами й свободами учасників правовідносин.
Застосування штрафних санкцій не повинно призводити до позбавлення суб'єкта господарювання можливості конкурувати або до неможливості задоволення споживчого попиту.
Законодавство залишає визначення точного розміру штрафу за органами Комітету - залежно від обставин кожної конкретної справи. Такі повноваження за своєю природою належать до дискреційних, які реалізуються органами Комітету з певною свободою розсуду.
Відповідно до листа Державної податкової служби України від 12.05.2023 № 6049/5/99-00-04-03-01-05 дохід (виручка) ТОВ «Копійка-Центр» від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2022 рік становить 2 493 931 000 грн.
Таким чином 1% від виручки складає 24 939 310 грн, водночас Комітетом накладено штраф у розмірі 125 000,00 грн, що відповідає приписам ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації, узгоджених дій відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи Комітету та повноту їх встановлення в оскаржуваному Рішенні, суд дійшов висновку про те, що відповідачем дотримано вимоги Закону України "Про захист економічної конкуренції", всебічно, повно і об'єктивно розглянуто обставини справи, досліджено подані документи. Викладені в оскаржуваному Рішенні висновки відповідача відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права, є законними та обґрунтованими.
З огляду на наведене, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Копійка-Центр» не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на позивача у зв'язку з відмовою в позові.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 01.03.2024
Суддя Ю.В. Картавцева