ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.02.2024Справа № 910/4767/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислове об'єднання "Аріста"
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення 557809,49 грн.
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислове об'єднання "Аріста" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення за договором про закупівлю товару від 28.09.2021 № 53-121-13-21-10725 основного боргу в розмірі 428353,24 грн., трьох процентів річних у розмірі 14399,71 грн., інфляційних втрат у розмірі 115056,54 грн. Також позивач просив здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
У відзиві на позовну заяву відповідач зауважив, що строк виконання грошового зобов'язання з оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ договором не встановлений, відтак розраховується від дня одержання відповідачем вимоги. Таким чином, позивач безпідставно нарахував з 08.02.2022 інфляційні втрати та три проценти річних, оскільки прострочення грошового зобов'язання не настало.
У відповіді на відзив позивач наголосив, що в пункті 3.3 договору встановлений строк оплати частини вартості товару на суму ПДВ. При цьому, в матеріалах справи містяться копії податкових накладних та вимоги від 24.05.2022 № 136 про сплату вартості товару в повному обсязі.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач вказав, що надані позивачем податкові накладні свідчать лише про їх складання, проте не підтверджують факт їх реєстрації в ЄРПН. Разом із цим, у випадку врахування вимоги від 24.05.2022 № 136, строк оплати товару спливає 01.06.2022 року.
При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
28.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно- промислове об'єднання «Аріста» (далі - постачальник) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (далі - покупець) укладено договір про закупівлю товару № 53-121-13-21-10725, за яким Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та сплатити за Товар (купорос залізний технічний) 371250 грн. без ПДВ, сума ПДВ - 74250 грн. (пункт 1.1. договору).
Відповідно до пункту 3.2. договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1. договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.
У пункті 3.3 договору зазначено, що оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).
Даний договір вважається укладеним із моменту його підписання сторонами і діє до 30.12.2022 (пункт 12.1 договору).
На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 428353,24 грн., а саме: 28.10.2021 на суму 106 717,06 грн., що підтверджується видатковою накладною № 281001 від 28.10.2021, товарно-транспортною накладною № 281001 від 28.10.2021; 12.11.2021 на суму 107 707,06 грн., що підтверджується видатковою накладною № 121101 від 12.11.2021, товарно-транспортною накладною № 121101 від 12.11.2021; 02.12.2021 на суму 106 420,06 грн., що підтверджується видатковою накладною № 021206 від 02.12.2021, товарно-транспортною накладною № 021206 від 02.12.2021; 09.12.2021 на суму 107 509,06 грн., що підтверджується видатковою накладною № 091210 від 09.12.2021, товарно-транспортною накладною № 091210 від 09.12.2021 року.
У листі від 10.12.2021 № 274 позивач зазначив, що відповідачу здійснено постачання купоросу залізного технічного в кількості 86,536 т із 90 т, передбачених умовами договору про закупівлю товару № 53-121-13-21-10725 від 28.09.2021, тобто недопоставка 3,464 т згідно з п. 1.4 договору є в межах толерансу 10% (десять) в сторону зменшення.
У відповідь на даний лист відповідач листом від 20.12.2021 № 07-105/31261 підтвердив виконання Договору про закупівлю товару № 53-121-13-21-10725 від 28.09.2021 на постачання товару.
Оскільки відповідач оплату товару в установлені договором строки не здійснив, позивач звернувся до відповідача з претензією від 24.05.2022 № 136, проте грошові кошти від відповідача не надійшли.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).
Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом установлено, що на виконання умов договору від 28.09.2021 № 53-121-13-21-10725 позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 428353,24 грн. із ПДВ, що підтверджується видатковими та товарно-транспортною накладними.
Виходячи зі змісту пункту 3.2. договору, оплата за поставлений товар мала бути здійснена протягом шістдесяти календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, тобто з дати останньої поставки товару 09.12.2021 - до 07.02.2022 включно.
Разом із цим, відповідач заперечував з приводу настання строку оплати в частині вартості товару в розмірі ПДВ, у зв'язку з чим суд зауважує наступне.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як слідує з пункту 3.3 договору, оплата покупцем частини вартості товару в розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).
У пункті 4.4 договору передбачено, що постачальник зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).
У статті 629 ЦК України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом прийняті до уваги зауваження позивача про те, що останній звертався до відповідача з вимогою про сплату всієї суми заборгованості, відтак строк оплати товару із сумою ПДВ настав згідно зі частиною 2 статті 530 ЦК України.
Натомість, сторони на власний розсуд прямо погодили в договорі, що оплата покупцем частини вартості товару в розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній станом на дату останньої поставки товару) датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Разом із цим, до матеріалів справи долучені лише податкові накладні від 28.10.2021 № 164, від 12.11.2021 № 90, від 02.12.2021 № 15, від 09.12.2021 № 60 без відповідних квитанцій щодо реєстрації указаних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відтак, матеріали справи не містять доказів реєстрації позивачем податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, із чим пункт 3.3 договору пов'язує строк для оплати відповідачем частини вартості товару в розмірі суми ПДВ.
Таким чином, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем настання строку оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ, виходячи з умов чинного договору від 28.09.2021 № 53-121-13-21-10725.
За наведених обставин, із відповідача підлягають стягненню 356 961,02 грн. (без ПДВ) заборгованості за постановлений товар.
Крім того, позивачем нараховані на суму основного боргу в розмірі 428353,24 грн. за період з 08.02.2022 по 23.03.2023 три проценти річних у розмірі 14399,71 грн. та за період лютий 2022 року - лютий 2023 року інфляційні втрати в розмірі 115056,54 грн.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.
Здійснивши арифметичний перерахунок компенсаційних виплат на суму боргу за поставлений товар без ПДВ у розмірі 356 961,02 грн. за визначений позивачем період, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 11999,76 грн. трьох процентів річних та 95880,44 грн. інфляційних втрат.
Щодо зауважень відповідача про відсутність його вини в несвоєчасному виконанні зобов'язання з оплати товару, суд звертає увагу на наступне.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
У той же час, наведені відповідачем обставини для звільнення від відповідальності у зв'язку з військовою агресією проти України, не визнаються судом такими, що унеможливили виконання даного господарського зобов'язання в установлені договором від 28.09.2021 № 53-121-13-21-10725 строки.
При цьому, поставка товару та початок прострочення виконання відповідачем зобов'язання з його оплати мало місце до введення в Україні воєнного стану.
Одночасно суд зауважує, що за своєю правовою природою три проценти річних та інфляційні втрати мають компенсаційний характер та входять до складу грошового зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислове об'єднання "Аріста" задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (71503, Запорізька обл., м. Енергодар, вул. Промислова, 133; ідентифікаційний код 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислове об'єднання "Аріста" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21; ідентифікаційний код 33221885) 356 961 (триста п'ятдесят шість тисяч дев'ятсот шістдесят одну) грн. 02 коп. основного боргу, 11999 (одинадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 76 коп. трьох процентів річних, 95880 (дев'яносто п'ять тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 44 коп. інфляційних втрат, а також 6972 (шість тисяч дев'ятсот сімдесят дві) грн. 62 коп. витрат зі сплати судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя К.В. Полякова