вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"01" березня 2024 р. м. Ужгород Справа № 907/354/23
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 від 29.02.2024 року
про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі наказу Господарського суду Закарпатської області №907/354/23, виданого 11.01.2024 року про звернення стягнення на належне ОСОБА_1 нерухоме майно - предмет іпотеки згідно Договору іпотеки нерухомого майна (майнова порука) від 06 лютого 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу Гуледза А.Г. за №99 із Договорами про внесення змін і доповнень до нього, а саме: - нерухоме майно: столярний цех літ. Б, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1988,7 м.кв., Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1164732021240; - нерухоме майно - столярний цех літ. В, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 447,8 м.кв., Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1 164864421240, - шляхом проведення прилюдних торгів (електронного аукціону) з початковою ціною, яка буде визначена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, де стягувачем виступає АТ «Комерційний інвестиційний банк», а Боржником ОСОБА_1
поданої на стадії виконання рішення
у справі № 907/354/23
за первісним позовом Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк», м. Ужгород
до відповідача ОСОБА_1 , м. Свалява Мукачівського району Закарпатської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-К», м. Свалява Закарпатської області
про звернення стягнення на предмет іпотеки
та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , м. Свалява Мукачівського району Закарпатської області
до відповідача Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк», м. Ужгород
про визнання недійсним договору
Акціонерне товариство “Комерційний інвестиційний банк” звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_1 в якому просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки нерухомого майна (майнова порука) від 06 лютого 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу Гуледза А.Г. за №99 та додаткових угод до нього, а саме:
- столярний цех літ. Б, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 1988,7 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1164732021240;
- столярний цех літ. В, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 447,8 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1164864421240, - на користь Акціонерного товариства “Комерційний інвестиційний банк” в рахунок часткового погашення заборгованості по Договору кредиту № 04-3/3л-1-17 від 27 січня 2017 року в сумі 83 389,99 Євро та 775 967,13 грн шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною, яка буде визначена на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом згідно з оцінкою майна під час проведення виконавчих дій не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна.
В ході підготовчого розгляду справи ухвалою від 12.07.2023 суд прийняв до розгляду зустрічну позовну заяву від 07.06.2023 ОСОБА_1 до Акціонерного товариства “Комерційний інвестиційний банк” про визнання недійсним з моменту укладення договору іпотеки між ПАТ “Комерційний інвестиційний банк” та ОСОБА_1 від 06.02.2017 об'єднавши вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом у справі № 907/354/23.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 29.11.2023, частково задоволено первісний позов Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк» та в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю “Спектр-К” за Договором кредиту №04-3/3л-1-17 від 27.01.2017 (із змінами) перед Акціонерним товариством “Комерційний інвестиційний банк” в сумі 77 098,20 Євро заборгованості по кредиту, - звернуто стягнення на належне ОСОБА_1 нерухоме майно - предмет іпотеки згідно Договору іпотеки нерухомого майна (майнова порука) від 06 лютого 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу Гуледза А.Г. за №99 із Договорами про внесення змін і доповнень до нього, а саме:
- нерухоме майно: столярний цех літ. Б, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1988,7 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят вісім цілих сім десятих) м.кв., Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1164732021240;
- нерухоме майно - столярний цех літ. В, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 447,8 (чотириста сорок сім цілих вісім десятих) м.кв., Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1164864421240, - шляхом проведення прилюдних торгів (електронного аукціону) з початковою ціною, яка буде визначена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
В задоволенні решти вимог первісного позову та в задоволенні зустрічного позову судом відмовлено, здійснено розподіл судових витрат у даній справі.
На виконання означеного рішення судом 11.01.2024 видано наказ на його примусове виконання.
29 лютого 2024 року від боржника - ОСОБА_1 на адресу суду надійшла заява від 29.02.2024 про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі наказу Господарського суду Закарпатської області №907/354/23, виданого 11.01.2024 року про звернення стягнення на належне ОСОБА_1 нерухоме майно - предмет іпотеки згідно Договору іпотеки нерухомого майна (майнова порука) від 06 лютого 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу Гуледза А.Г. за №99 із Договорами про внесення змін і доповнень до нього, а саме: - нерухоме майно: столярний цех літ. Б, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1988,7 м.кв., Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1164732021240; - нерухоме майно - столярний цех літ. В, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 447,8 м.кв., Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1 164864421240, - шляхом проведення прилюдних торгів (електронного аукціону) з початковою ціною, яка буде визначена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, де стягувачем виступає АТ «Комерційний інвестиційний банк», а Боржником ОСОБА_1 .
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що з автоматизованої системи виконавчого провадження ОСОБА_1 стало відомо, що приватним виконавцем Лукечею О.В. 16.02.2024 року розміщено звіт про оцінку столярного цеху літ. Б (площею 1988,7 м.кв) та будівлі цеху літ. В (площею 447,8 м.кв), що розміщені за адресою: АДРЕСА_2 , який виконано приватним підприємством «Експерт-Центр» 08.02.2024 року.
Згідно зазначеного звіту вартість об'єкта оцінки становить 7 807 055,00 грн без ІІДВ, в тому числі: 6 552 767,00 грн. - будівля столярного цеху (літ. Б); 1 254 288,00 грн. - будівля цеху (літ. В).
Зазначає, що ОСОБА_1 подано до господарського суду Закарпатської області скаргу про визнання протиправною оцінки майна відповідно до висновків про вартість майна від 08.02.2024 року, виконаних приватним підприємством «Експерт-Центр».
Пояснює, що 28 лютого 2024 року ОСОБА_1 отримано листа від ДП «Сетам» згідно якого повідомлено наступні відомості щодо реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону, а саме: номер лоту 546044 «Столярний цех літ.Б, загальною площею 1988,7 м.кв., що розташований за адресою : АДРЕСА_1 , день проведення аукціону - 22.03.2024 року, початкова ціна майна - 6 552 767,00 грн.
Враховуючи наведене, відповідач висновує, що приватним виконавцем Лукечею О.І. здійснюються активно заходи щодо реалізації майна згідно наказу Господарського суду Закарпатської області від 11.01.2024 року № 907/354/23, зокрема приватним проведено оцінку нерухомого майна боржника, та передачі такого майна на реалізацію ДП «Сетам», де останнім розміщено інформацію про реалізацію нерухомого майна та згідно інформації з офіційного веб-сайту ДП «Сетам», аукціони з продажу об'єктів нерухомого майна: столярний цех літ.Б, загальною площею 1988,7 м.кв., що розташований за адресою : АДРЕСА_1 , та цех літ. В, загальною площею 447,8 м. кв., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , призначені на 22.03.2024 року та 27.03.2024 року відповідно.
При цьому, зауважує, що у разі задоволення скарги ОСОБА_1 про визнання протиправною оцінки майна відповідно до висновків про вартість майна від 08.02.2024 року, виконаного ПП «Експерт-Центр» у даній справі, само по собі безпосередньо це не призведе до відновлення прав та інтересів заявника, якщо стягнення за виконавчим документом буде завершене шляхом примусової реалізації майна.
Згідно з ч.1 ст.140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
У даному випадку суд не вбачає необхідності здійснення виклику учасників справи для з'ясування додаткових обставин, з огляду на вказані заявником підстави та спосіб забезпечення позову, а також зважаючи на процесуально стислі строки розгляду заяви.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з ч.1, 12 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб'єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.
Відповідно до ч.1 ст. 138 ГПК України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
За ч.1 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Відповідно до ч.ч.1, 3-5, 8 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”).
При цьому особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести суду необхідність вжиття у справі заходів забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову, а також необхідним, в даному випадку, є обґрунтування заявником обставин, які б свідчили, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011).
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами. Так, співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
При цьому господарський суд зазначає, що умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами немайнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову та особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Окрім того, недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 у справі №908/309/21, від 04.11.2021 у справі №907/416/21, від 24.06.2021 у справі №310/9167/20, від 12.01.2023 у справі №334/9179/21).
Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
За ч.1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
При виконанні судових рішень слід керуватися інтересами стягувача, оскільки стягувач вправі очікувати від держави вчинення всіх дій, які б наближали його до виконання судового рішення. У цьому сенсі наявність невиконаного судового рішення не вселятиме стягувачеві надію, що Україна як держава робить усе, аби наблизити стягувача до бажаної ним законної мети - виконання судового рішення як стадії реалізації права стягувача на справедливий суд у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №905/3773/14-908/5138/14).
Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейським судом з прав людини у справі “Горнсбі проти Греції” (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
У рішенні від 18.05.2004 Європейський суд з прав людини у справі “Продан проти Молдови” також наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.06.2023 у справі №910/5361/22 зауважено, що: “чинний Господарський процесуальний кодекс України дозволяє застосування такого заходу забезпечення позову, як зупинення продажу (реалізації) майна, лише у випадку подання заявником позову про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту, чітко визначеного пунктом 6 частини 1 статті 137 цього Кодексу, а не в разі подання будь-яких інших позовів, зокрема, позову про визнання недійсними результатів електронного аукціону (торгів) з реалізації арештованого майна.
Якщо такий захід забезпечення позову, як зупинення продажу (реалізації) майна, застосовується судом у межах розгляду позову про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту та супроводжується припиненням, відкладенням, зупиненням чи іншим втручанням у проведення електронного аукціону (торгів), що в рамках примусового виконання судового рішення проводяться органом державної виконавчої служби/приватним виконавцем та/або ДП “Сетам”, яким доручено здійснення функцій з організації електронних торгів, то на правовідносини вжиття зазначеного заходу забезпечення позову на час підготовки та проведення електронних торгів не поширюється дія положень частини 12 статті 137 ГПК України, якими заборонено вжиття заходів забезпечення позову, спрямованих на будь-яке втручання в проведення публічних конкурсних процедур (їх припинення, відкладення, зупинення тощо), оскільки ані державний чи приватний виконавець, ані ДП “Сетам” не входять до чітко визначеного законодавцем суб'єктного складу учасників публічних конкурсних процедур (державний орган, орган місцевого самоврядування, призначений державним органом суб'єкт у складі комісії)”.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01.03.2021 у справі №752/26606/18 зауважено, що: “сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).
Отже, положення статей, які регламентують забезпечення позову, не можуть застосовуватися при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, державного чи приватного виконавця, поданої у порядку здійснення судового контролю за виконанням рішення суду, яке набрало законної сили (стягнення за яким не зупинялось) і підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України “Про виконавче провадження”.
Господарський суд зазначає, що заява про забезпечення позову ОСОБА_1 від 29.02.2024 фактично подана до подання відповідачем скарги на дії державного виконавця за виконавчим провадженням щодо примусового виконання наказу Господарського суду Закарпатської області, у даній справі, а аргументи відповідача про подання ним скарги на дії/бездіяльність приватного виконавця спростовуються матеріалами справи.
Водночас, господарський суд вказує, що справа №907/354/23 розглянута судом, рішення у справі вступило в законну силу та є обов'язковим на всій території України.
Вимогами ст.ст. 136-146 ГПК України регламентовано інститут забезпечення саме позову, який може бути поданий до подання позову, разом з позовом або після відкриття провадження у справі. Водночас, господарський суд зауважує, що вимогами ГПК України не передбачено можливість забезпечення позову в рамках скарги на дії (бездіяльність) виконавця.
У постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.10.2021, якою залишено без змін судові рішення у справі № 914/2022/17 зазначено, що зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції державного виконавця. Суд не може підміняти повноваження державного виконавця, а лише здійснює контроль за виконанням судового рішення в порядку, визначеному розділом ГПК України. Водночас у процесуальному законодавстві відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження вживати заходи забезпечення скарги на дії державного виконавця, шляхом зупинення реалізації майна (така ж позиція викладена Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постанові від 07.04.2021 у справі № 753/3055/18).
Обґрунтовуючи подану заяву про забезпечення позову заявник вказує, зокрема, на не згоду з рішеннями державного виконавця під час примусового виконання рішення щодо визначення вартості майна боржника. Разом з тим, правова оцінка діям/бездіяльності органу ДВС буде надаватись під час розгляду відповідної скарги, у випадку її подання відповідачем.
Позатим, суд зауважує, що зупинення вчинення виконавчих дій чи їх відкладення відноситься до компетенції виконавця, який здійснює виконання рішення, водночас у суду відсутні відомості про звернення заявника до приватного виконавця з відповідною заявою.
Чинний Господарський процесуальний кодекс України дозволяє застосування такого заходу забезпечення позову, як зупинення продажу (реалізації) майна, лише у випадку подання заявником позову про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту, чітко визначеного пунктом 6 частини 1 статті 137 цього Кодексу (правова позиція ОП КГС ВС від 22.06.2023 у справі №910/5361/22).
З урахуванням викладеного, слід зазначити, що суд не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо вжиття заходів таких як забезпечення скарги шляхом зупинення стягнення на підставі наказу, оскільки відповідно до положень Закону України “Про виконавче провадження” вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції державного виконавця (ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження"), а зупинення судом продажу майна (як захід забезпечення позову) відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 137 ГПК України може бути здійснено виключно у випадку подання позову про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту, а не під час розгляду скарги на дії органу примусового виконання судового рішення.
Таким чином, проаналізувавши подані суду матеріали, враховуючи, що ГПК України не передбачено можливість забезпечення скарги на дії/бездіяльність державного/приватного виконавця, беручи до уваги, що вимоги у поданій заяві про забезпечення фактично зводяться до зупинення вчинення виконавчих дій (зупинення стягнення на підставі наказу), а вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції державного/приватного виконавця, в рамках поданої заяви у суду відсутні підстави досліджувати обставини співмірності, адекватності вимог про забезпечення позову без самого позову або без оцінки предмету майбутнього позову, суд висновує, що вжиття пропонованих заявником заходів забезпечення позову не передбачено нормами процесуального законодавства, а відтак, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову слід відмовити.
Частиною 6 ст.140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 29.02.2024 року про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі наказу Господарського суду Закарпатської області №907/354/23, виданого 11.01.2024 року про звернення стягнення на належне ОСОБА_1 нерухоме майно - предмет іпотеки згідно Договору іпотеки нерухомого майна (майнова порука) від 06 лютого 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу Гуледза А.Г. за №99 із Договорами про внесення змін і доповнень до нього, а саме: - нерухоме майно: столярний цех літ. Б, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1988,7 м.кв., Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1164732021240; - нерухоме майно - столярний цех літ. В, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 447,8 м.кв., Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1 164864421240, - шляхом проведення прилюдних торгів (електронного аукціону) з початковою ціною, яка буде визначена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, де стягувачем виступає АТ «Комерційний інвестиційний банк», а Боржником ОСОБА_1 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст.ст.254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу складено та підписано 01 березня 2024 року.
Суддя Р.М. Лучко