вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
01.03.2024м. ДніпроСправа № 904/5610/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В. за участю секретаря судового засідання Савенко В.А.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Заммлер Україна", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Укрніхром", Дніпропетровська область, м Дніпро
про стягнення 259 928,84 грн
Представники:
від позивача: Феделеш Е.М.;
від відповідача: Киселиця І.Ю.;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Заммлер Україна" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Укрніхром" про стягнення 259 928,84 грн, з яких: 130 745,31 грн - основний борг, 128 130,40 грн - пеня, 1053,13 грн - 3% річних.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання транспортно-експедиторських послуг № 18/10/2022 від 18.10.2022.
Суд ухвалою від 25.10.2023 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
08.11.2023 відповідач подав до суду відзив, в якому зазначив, що в порушення п. 6.3.5 договору позивач не долучив до свого позову жодного засвідченого належним чином (з підписами уповноважених осіб та/або печатками/штампами підприємств) документу, який би підтверджував настання та тривалість будь-якого простою транспортних засобів. При цьому додані до позову Міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) не містять жодної інформації з даного приводу. В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що автомобілі з вантажем відповідача прибули на прикордонний перехід саме 21.06.2023, як наслідок, не зрозуміло чому саме з відповідної дати позивач рахує відповідний простій. Про прибуття автомобілів на кордон та необхідність оформлення митної декларації позивач повідомив відповідача тільки 22.06.2023 в другій половині дня і вже 23.06.2023 відповідач вчинив всі необхідні дії для митного оформлення відповідного перевезення, внаслідок чого відповідні транспортні засоби 23.06.2023 змогли в'їхати на територію України (перетнути державний кордон), що підтверджується митними деклараціями (форма МД-2) у кількості 3 шт. та відповідними контрольними талонами (3 шт.). Якби позивач раніше прибув до кордону та надав всю необхідну інформацію відповідачу для здійснення митного оформлення (наприклад, 19.06.2023 після завантаження автомобілів та виїзду їх з порту), то останній обов'язково в найкоротші терміни вчинив всі необхідні дії в межах нормативних термінів, які визначені умовами договору. Згідно з п. 6.3.4.1 договору при здійсненні перевезень по території України нормативний простій транспортного засобу при завантаженні/розвантаженні та виконанні митних формальностей приймається сторонами в межах 48 годин на території України, країн СНД та на території інших держав. Таким чином відповідач вважає, що позивачем не доведено факт простою автомобілів з вини відповідача більше погодженого нормативного терміну на вчинення митного оформлення (48 годин), як це було погоджено між сторонами в п. 6.3.4.1. договору. Більш того, залишається незрозумілим чому позивач рахує простій автомобілів станом на 24.06.2023, якщо 23.06.2023 всі необхідні дії з боку відповідача (в частині здійснення всіх митних формальностей на кордоні вже були вчинені). На підтвердження своїх обґрунтувань позивач не долучив будь-яких доказів, які б підтверджували факт несвоєчасної оплати відповідачем фінансової (митної) гарантії. Враховуючи вказане, відповідач вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 55 401,44 грн за понаднормований простій автомобілів в період з 21.06.2023 по 24.06.2023 є необґрунтованим, як наслідок, відповідні позовні вимоги не підлягають задоволенню. Позивач не долучив до позову жодного документу, який би підтверджував, що автомобілі були готові до розвантаження саме 26.06.2023, як наслідок, незрозуміло з яких причин нарахування штрафних санкцій за понаднормований простій рахується саме з відповідної дати. Фактично автомобілі з вантажем відповідача прибули на митний термінал ТОВ «Топ Сіті» тільки 01.07.2023 (в суботу), коли митний склад ще не працював, що підтверджується листом ТОВ «Топ Сіті» від 30.10.2023 № 30. З яких причин вантаж перевозився більше 7 (семи) діб при відстані між прикордонним пунктом Рава-Руська та місцем вивантаження близько 600 (шістсот) кілометрів позивач у своєму позові не зазначає та, як наслідок, незрозуміло чому відповідач повинен сплачувати позивачу штрафні санкції за понаднормований простій у відповідний період у загальному розмірі. Більш того, незрозуміло чому позивач заїхав до відповідного митного складу саме у вихідний день (01.07.2023), коли він вже не працював, а не раніше (наприклад, в четвер 29.06.2023), щоб розпочати вивантаження в робочий час та навмисно не затягувати відповідний процес. З матеріалів справи чітко вбачається, що позивач штучно (з власної ініціативи) збільшував період нарахування понаднормованих простоїв (з 26.06.2023 по 03.07.2023). Так, відповідно до умов заявки по договору від 01.04.2023 (розділ 14) сторони погодили оплату послуг з автомобільного перевезення до вивантаження на складі відповідача, але незважаючи на це, позивач спочатку став вимагати оплати своїх послуг до 23.06.2023 (коли автомобілі були тільки на кордоні з Україною, відповідно до електронного листа від 22.06.2023), а потім до 27.06.2023 (відповідно до електронного листа від 27.06.2023). Відповідач, розуміючи та пояснюючи позивачу суперечність відповідних вимог з умовами заявки від 01.04.2023, не виконував їх і через це позивач електронним листом від 28.06.2023 повідомив відповідачу про реалізацію ним права на притримання вантажу до моменту оплати наданих послуг (відповідно до п. 3.1.3 договору). З вказаного вбачається, що замість того аби виконувати погоджені між сторонами домовленості і везти вантаж відповідача в місце його розмитнення та подальшого розвантаження позивач протиправно його притримував з 28.06.2023 до 01.07.2023, а потім ще й виставив відповідачу штрафні санкції та демередж за відповідний період, які, начебто, були нараховані виключно з вини відповідача. Дана ситуація також опосередковано підтверджується листом ТОВ «Топ Сіті» від 30.10.2023 № 30, в якому вказано, що: «зі сторони ТОВ «Топ Сіті» перешкод для заїзду даних автомобілів в зону митного контролю раніше не було, причина стоянки автомобілів за межами терміналу були аргументовані логістами та водіями як не сплата отримувачем вантажу ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Укрніхром» послуг перевезення». Водночас відповідач вкотре наголошує, що він не зобов'язаний був оплачувати відповідні послуги позивача на відповідній стадії перевезення (перед початком митного оформлення), а повинен був вчинити це тільки перед вивантаженням товару на своєму складі (тобто, після закінчення всіх митних процедур). Опосередкованим доказом протиправності відповідних вимог позивача (про оплату послуг з автомобільного перевезення до моменту початку митного оформлення) є також та обставина, що в подальшому без будь-яких оплат зі сторони відповідача позивач направив автомобілі до митного складу 01.07.2023. На вчинення розвантаження умовами п. 6.3.4.1 договору визначено 48 годин. Відповідна процедура по вині позивача розпочалась 03.07.2023 та закінчилась 04.07.2023, тобто в межах відповідного нормативу (48 годин), як наслідок, відповідач не повинен сплачувати позивачу будь-яких штрафних санкцій за понаднормований простій, оскільки відповідна норма не перевищувалась, а тим більше в період з 26.06.2023 по 02.07.2023 (коли автомобілі з вантажем відповідача ще не прибули до відповідного митного складу). Позивач не надав суду належних та допустимих доказів (відповідно до п. 6.3.5. договору), які б підтверджували факт простою автомобілів саме в період з 26.06.2023 по 03.07.2023 та з вини відповідача. Позивач також не підтвердив того, що на митному складі було відсутнє обладнання для розвантаження відповідних контейнерів. І це при тому, що листом ТОВ «Топ Сіті» від 30.10.2023 № 30 повністю спростовуються відповідні обставини, оскільки причиною розвантаження відповідних автомобілів саме 04.07.2023 є факт їх заїзду до митного складу 01.07.2023 (вихідний день). Таким чином, відповідач вважає, що вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій за понаднормований простій автомобілів в період з 26.07.2023 по 03.07.2023 в розмірі 55 401,46 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню у повному обсязі. З позову незрозуміло чому виставлені позивачем суми штрафних санкцій за понаднормований простій за однаковий період (2 доби) значно відрізняються. Наприклад, за період з 21.06.2023 по 22.06.2023 сума боргу складає 55 401,44 грн, а в період з 28.09.2023 по 29.06.2023 позивач нарахував тільки суму 22 160,58 грн. З рахунків вбачається, що позивач в деяких випадках нараховує ПДВ на виставлені штрафні санкції (рахунки № 75-2303-0017/2 від 27.06.2023, № 75-2303-0017/3 від 30.06.2023, № 75-2303-0017/4 від 03.07.2023, № 75-2303-0017/5 від 04.07.2023), а в деяких випадка не нараховує (рахунок № 75-2303-0017/2 від 27.06.2023). Однак, з позову не вбачається жодної норми діючого законодавства України, якими керувався позивач, коли вчиняв такі дії. І це при тому, що до складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань. Тобто, відповідно норм Податкового кодексу України якщо платежі класифікуються саме як штрафні санкції і не є частиною оплати вартості товарів/послуг, то суми таких штрафних санкцій не є об'єктом оподаткування ПДВ. Аналогічна позиція податкових органів визначена в Узагальнюючій податковій консультації, затвердженій наказом ДПАУ від 06.07.2012 № 590. Як вбачається з пп. б) п. 6.3.4.1 договору у випадку допущення понаднормованого простою відповідач повинен сплатити позивачу 100 євро за добу (у гривнях по ринковому курсу Міжбанку на дату завантаження). Таким чином, оскільки всі контейнери були завантажені в одну дату (19.07.2023), як наслідок, сума штрафних санкцій не повинна змінюватись при коливанні курсу валют після 19.06.2023. Однак, з долучених позивачем рахунків вбачається, що відповідні суми з незрозумілих підстав змінювались за однакові періоди (2 доби) та ще й незрозуміло за яким ринковим курсом на Міжбанку. Таким чином, відповідач вважає, що позивач необґрунтовано виставив до стягнення штрафні санкції за понадномрований простій, які вказані ним в рахунках та актах по договору. В обґрунтування своїх вимог про стягнення з відповідача 19 942,41 грн позивач вказав у позові, що: «… під час перевезення відбулося понаднормоване використання контейнерного обладнання у зв'язку з чим перевізником нараховано позивачеві штраф за наднормативне використання контейнерного обладнання (надалі - демередж). Згідно умов заявки вільний час для користування контейнерним обладнанням становив 10 днів. Вивіз контейнерів з порту призначення відбувся 20.06.203. Відтак, з 30.06.2023 почалося нарахування демереджу, про що відповідачеві було додатково зазначено в електронному листуванні. Проте, за результатами проведених з перевізником та судноплавною лінією перемовин, позивачу вдалося зменшити розмір демереджу, погодивши із лінією додаткові «вільні дні» для користування контейнерами. Відтак, нарахування демереджу розпочалося лише з 05.07.2023. У зв'язку із простоєм контейнерів на розвантаженні на МЛС перевізник виставив позивачеві рахунок № 2307069 від 12.07.2023 на загальну суму 19 942,41 грн за демередж: з 05.07.2023 по 06.07.2023 за контейнер № СААU5721375; з 05.07.2023 по 08.07.2023 за контейнери № DRYU9844258 та № EGHU8279492. Вказаний рахунок позивачем було сплачено, що підтверджується платіжною інструкцією № 20606 від 25.07.2023 та згідно умов договору дзеркально перевиставлено суму нарахованого демереджу від відповідача». Відповідач зазначає, що відповідно до заявки до договору від 01.04.2023 сторонами було погоджено « 10+10 вільних днів від демереджу/детенешену в порту призначення», а не тільки 10 (десять), як це вказує позивач у своєму позові, як наслідок, відповідні нарахування повинні починатись позивачем не раніше 10.07.2023. Однак, позивач в порушення погоджених між сторонами домовленостей здійснив це за період з 05.07.2023 по 08.07.2023. Позивач вказує в позові про проведення перемовин з перевізником, судноплавною лінією, але не надає суду жодних документів, які б підтверджували відповідні обставини та, що ТОВ «Формаг» взагалі були перевізником у відповідних взаємовідносинах та/або мають будь-яке відношення до вантажу відповідача та/або контейнерів, в яких він перевозився. Відповідач вже зазначав вище та підтвердив, що відповідне розвантаження вчинялось в межах нормативів, що визначенні умовами договору (48 годин), як наслідок, будь-якого простою з вини відповідача не допускалось. Отже, та обставина, що позивач невідомо з яких причин доставляв спочатку вантаж на митний склад, а потім контейнери в порт протягом такого тривалого часу не повинна жодним чином впливати на права та обов'язки відповідача. Відповідно до п. 7.3 договору: «Кожен випадок збитку, за який інша сторона вимагає відшкодування, повинен бути обґрунтований та документально підтверджений, документи повинні бути оформлені належним чином і передбачати можливість сторін звернутися з регресною вимогою до винної особи. Претензії з повним пакетом товаросупроводжувальних документів повинні бути подані в межах строків, встановлених чинним законодавством України…». Однак, в порушення вимог п. 7.3 договору позивач не надав ні суду, ні позивачу повного пакету належним чином оформлених документів, які б повністю обґрунтовували його вимоги про компенсацію збитків за демередж у розмірі 19 942,41 грн. Більш того, з долучених до позову документів взагалі не вбачається яке відношення до даних правовідносин має ТОВ «Формаг» та на яких правових підставах позивач сплачував саме йому відповідні грошові кошти та саме в такому розмірі. І це при тому, що умовами п. 4.6 договору визначено, що: «клієнт оплачує грошові кошти за користування контейнерами та іншим обладнанням (демередж/demurrage), відповідно до умов, що встановлені судноплавною лінією/іншим перевізником, власністю якої таке обладнання являється…. Сторони визнають обов'язковість зазначених умов у відносинах сторін…». Таким чином, відповідач вважає, що вимога про стягнення з нього на користь позивача збитків за демередж у розмірі 19 942,41 грн також не підлягає задоволенню у повному обсязі. Лист відповідача № 0607-6 від 06.07.2023 жодним чином не свідчить про згоду останнього з нарахованою позивачем заборгованістю, а був оформлений відповідачем виключено на прохання позивача через невідповідність фактичного вантажоодержувача відомостям, які вказані в Міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR), що підтверджується навіть електронним листом позивача від 05.07.2023. Листом № 1 від 30.06.2023 відповідач брав на себе обов'язок оплатити саме надані послуги по договору, а не штрафні санкції, збитки, демередж тощо, як наслідок, це звернення відповідача, також, не має жодного значення для даного спору. Відповідач оплатив у повному обсязі позивачу послуги зі здійснення перевезення вантажу за заявкою по договору від 01.04.2023, що підтверджується платіжними інструкціями від 12.06.2023 № 277 (на суму 304 338,63 грн) та від 21.08.2023 № 400 (на суму 354 569,27 грн). На звернення позивача реагував та надав свої пояснення стосовно необґрунтованості вимог позивача про оплату нарахованих штрафних санкцій і саме через це позивачем було дозволено розвантаження належного відповідачу вантажу, хоча він міг його притримати згідно умов п. 3.1.3 договору, відповідно до якого: «Експедитор має право притримання по відношенню до всіх вантажів клієнта, до проведення всіх взаєморозрахунків. Таке право експедитора полягає в праві притримувати вантаж або документи на вантаж, до моменту оплати послуг експедитора та відшкодування здійснених ним в інтересах клієнта витрат….». Враховуючи вказане, відповідач вважає, що його листи позивачу жодним чином не свідчать про обґрунтованість позовних вимог позивача у даному спорі, а поведінка позивача (факт вивантаження належного відповідачу товару) свідчить про відсутність претензій позивача по відношенню до відповідача (в тому числі відносно штрафних санкцій та демереджу). Даним зверненням останній гарантував оплату позивачу саме наданих послуг по договору до 14.07.2023 (вбачається зі змісту самого листа) і в даному документі відсутні будь-які гарантії застереження стосовно строків оплати штрафних санкцій, демереджу тощо. У зв'язку із чим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
20.11.2023 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що в даному випадку, проставлення відміток в CMR водіями безпосереднього перевізника не відбувалося, адже позивач був налаштований на подальшу плідну співпрацю без необхідності стягувати з відповідача додаткову оплату. Відповідно до відомостей CMR та листа про відсутність зауважень до стану вантажу від відповідача, датованого 06.07.2023, перевезення вантажу відповідача розпочалося 19.06.2023 - дата складення відповідних CMR (графа 19), а дата вивантаження - 04.07.2023 року відповідно до відмітки складу про прийняття вантажу в CMR та дати митного оформлення декларацій, що надані представником відповідача. Відповідно до наявної у позивача інформації 20.06.2023 відповідач, в особі директора Зеленського О., надіслав брокеру повідомлення щодо оформлення попередніх митних декларацій з адресою доставки у м. Вишневе, вул. Промислова, 2, митний термінал ТОВ «Топ Сіті». У подальшому 21.06.2023 листування відповідача з брокером продовжувалося та, як вбачається з такого листування, відбувалося встановлення необхідної інформації для оформлення митної декларації, а саме брокер цікавилась розподіленням вантажу по контейнерам та витребувано «пакувальний лист». 23.06.2023 директор відповідача поцікавився у брокера «які новини?» та висловив незадоволення, що 22.06.2023 попередні митні декларації не були оформлені. Лише 23.06.2023 о 14:23 брокер надав директору відповідача інформацію, що попередні митні декларації були оформлені та відповідно транспортні засоби отримали право перетнути кордон, про що свідчить час початку обробки наданих відповідачем контрольних талонів: до МД 23UA100060414129U8 - 15:56:02, до 23UA100060414130U0 - 15:50:12, до МД 23UA100060414118U4 - 15:44:23. Окремо зауважив, що 22.06.2023, тобто під час підготовки попередніх митних декларацій, брокер звернулася до представника позивача задля отримання документів, хоча початок підготовки попередніх декларацій мав місце 20.06.2023 відповідно до додатку № 2. Під час подальшого листування брокер запитувала у представника позивача інформацію задля оформлення фінансової гарантії. Зазначив, що фінансова гарантія відповідно до ст. 309 Митного кодексу України оформлювалася відповідачем у зв'язку з неможливістю чи небажанням сплачувати митні платежі. Як вбачається з листування позивача з брокером відповідача станом на вечір 22.06.2023 попередні митні декларації, так і не була оформлені. Лише о 12:48 брокер відповідача надала представнику позивача повноваження на використання ВМД для отримання загальної декларації прибуття відповідно до вимог чинного законодавства. Безумовно дії відповідача щодо оформлення фінансової гарантії передбачені чинним законодавством, проте за обставин початку оформлення попередніх митних декларацій, листування, твердження про бездоганність поведінки відповідача та несвоєчасне сповіщення відповідача про прибуття транспортних засобів на кордон є нісенітницею. Визначення простою як штрафної санкції зустрічається у положеннях договорів про транспортно-експедиторське обслуговування та є часто вживаним у сфері транспортно-експедиторської діяльності. Однак, поняття простою за своїм змістом та призначенням не є чітко врегульованим у законодавстві та може відноситися як до штрафних санкцій, так і до послуг експедитора. У випадку стягнення простою як штрафної санкції застосовується претензійний порядок, який полягає у направленні претензії. А у випадку визначення простою як послуги поверхнормативного використання автотранспорту, експедитором складається акт про надання послуг, який направляється клієнту, який в свою чергу зобов'язаний підписати відповідний акт або надати обґрунтовану відмову від такого підписання. Відповідно до фактичних обставин справи на кожний факт поверхнормативного використання автотранспорту як поза межами України, так і по території України позивачем, як експедитором, складено акт про надання послуг, який направлено відповідачу. Договором між відповідачем та позивачем передбачено обов'язок позивача, як експедитора, за плату і за рахунок клієнта організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з -авіа, -авто, -залізничними, -морськими перевезеннями експортно-імпортних і транзитних вантажів клієнта, а також наданням інших, пов'язаних з зовнішньоекономічною діяльністю клієнта послуг. Так, позивач, серед іншого, зобов'язувався забезпечити перевезення вантажу відповідача, у тому числі, шляхом надання транспортних засобів, які використовувалися для такого перевезення. У даному випадку, виходячи з тлумачення положень договору та наявності оформлених актів про надання послуг, оплата за поверхнормативне використання автотранспорту є оплатою саме послуг, а не штрафних санкцій. Транспортні засоби прибули на кордон 21.06.2023 та очікували подачі попередніх митних декларацій, підготовка яких розпочалася з 20.06.2023. Подача попередніх митних декларацій не є митним оформленням, а надає змогу ввезти вантаж та забезпечити доставку до кінцевого пункту вивантаження, де й буде проведене митне оформлення. Після заїзду на митний термінал 01.07.2023, що підтверджується відповідачем, розпочалися пільгові 48 годин для митного оформлення та розвантаження. У зв'язку з закінченням пільгових годин для розвантаження за 03.07.2023 відбулося останнє нарахування плати за поверхнормативне використання автотранспорту на території України. Відповідно до відміток, що містяться на митних деклараціях наданих представником відповідача, зокрема, у графі «Відмітки митного органу відправлення/призначення», митне оформлення відбулося 04.07.2023. Таким чином, твердження відповідача про безпідставність нарахування плати за поверхнормативного використання автотранспорту, починаючи з 21.06.2023 є необґрунтованими та спростовуються обставинами справи. Щодо підтвердження неможливості вивантаження товару та безпосередньої вини у таких обставинах саме відповідача є повідомлення директора відповідача, адресоване брокеру відповідача, про відсутність потрібної техніки для вивантаження лише 03.07.2023, тобто після спливу 48 годин на розвантаження та митне оформлення. Очікування транспортних засобів перед митним терміналом у період з 26.06.2023 до 01.07.2023 відбувалося у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання по сплаті послуг відповідно до рахунку № 75-2303-0017/1 від 21.06.2023 протягом 2 банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку (п. 4.1. договору). Зазначена оплата була проведена лише 21.08.2023, що підтверджується платіжної інструкцією № 400, долученою представником відповідача. Очікування поза межами терміналу було викликане свідомими діями відповідача, подальший заїзд та наданням вантажу до вивантаження відбулося лише на прохання відповідача з зобов'язанням сплатити вартість перевезення та надання відповідного гарантійного листа № 1 від 30.06.2023. Саме надання гарантійного листа й зумовило заїзд на митний термінал, адже інших гарантій виконання відповідачем зобов'язань у позивача не було. Щодо оплати за демередж на користь ТОВ «Формаг» позивач зазначив, що правовою підставою для оплати є договір № 1204/19-01 від 12.04.2019, а зв'язок рахунку та перевезення відповідача підтверджується посиланням у рахунку № 2307069 від 12.07.2023 на номери контейнерів. Відтак, твердження представника відповідача щодо необґрунтованості нарахування плати за демередж є хибними.
24.11.2023 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив.
Суд ухвалою від 20.12.2023 перейшов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/5610/23 за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче засідання на 23.01.2024.
В підготовче засідання 23.01.2024 з'явились представники позивача та відповідача.
Суд ухвалою від 23.01.2024 закрив підготовче провадження та призначив справу для судового розгляду по суті у судове засідання на 14.02.2024.
01.02.2024 відповідач подав до суду клопотання, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
Суд ухвалою від 05.02.2024 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Укрніхром" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - відмовив.
05.02.2024 позивач подав до суду клопотання, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
Суд ухвалою від 05.02.2024 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Заммлер Україна" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - відмовив.
У судове засідання 14.02.2024 з'явився представник позивача, не з'явився представник відповідача.
Позивач заявив усне клопотання, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення EASYCON.
Суд ухвалою від 14.02.2024 відклав розгляд справи по суті на 19.02.2024. Постановив провести судове засідання у справі № 904/5610/23 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Заммлер Україна" в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
14.02.2024 відповідач подав до суду клопотання, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів. Суд ухвалою від 15.02.2024 клопотання відповідача задовольнив.
У судове засідання 19.02.2024 з'явились представники позивача та відповідача.
В судовому засіданні 19.02.2024 представники позивача та відповідача заявили усне клопотання, в якому просять суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
В судовому засіданні 19.02.2024 оголошено перерву до 01.03.2024.
Суд ухвалою від 19.02.2024 постановив провести судове засідання у справі № 904/5610/23 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Укрніхром" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Заммлер Україна" в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У судове засідання 01.03.2024 з'явились представники позивача та відповідача.
В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд
18.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Заммлер Україна" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Укрніхром" (клієнт) було укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг № 18/10/2022 (далі - договір).
Відповідно до цього договору клієнт доручає, а експедитор бере на себе зобов'язання за плату і за рахунок клієнта організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з -авіа, -авто, -залізничними, -морськими перевезеннями експортно-імпортних і транзитних вантажів клієнта та з наданням інших, пов'язаних із зовнішньоекономічною діяльністю клієнта, послуг (п. 2.1. договору).
Заявки, узгоджені сторонами, регулюють відносини між сторонами щодо кожного окремого доручення клієнта. У заявках можуть відображатися також інші істотні умови договору транспортного експедирування, що не були обумовлені сторонами в момент підписання цього договору. Заявки є невід'ємною частиною даного договору (п. 2.2. договору).
Експедитор має право для виконання доручення клієнта здійснювати добір перевізників, агентів, інших третіх осіб, укладати угоди з третіми особами від свого імені та за рахунок клієнта. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування перевізників агентів, інших третіх осіб, експедитор несе відповідальність за їх дії, як за свої власні (п. 3.1.1. договору).
Експедитор зобов'язується надати клієнту за фактом виконання доручення акт виконаних робіт, товарно-транспортну накладну з відміткою (відбиток печатки/штампу) вантажоодержувача про одержання вантажу. А клієнт зобов'язується підписати такий акт або протягом 5 днів з дати його отримання, або в той же строк надати вмотивовану відмову від його підписання (п. 3.1.6. договору).
Клієнт зобов'язується на зданий до перевезення вантаж належним чином оформити повний пакет товаросупроводжувальних документів, необхідних для прийому-передачі вантажу, що забезпечить безперешкодне перетинання транспортним засобом з вантажем кордонів держав за маршрутом перевезення. Документи, які не мають усіх необхідних реквізитів, даних, додатків (ввізні, вивізні, транзитні дозволи, ветеринарні, санітарні та карантинні сертифікати, вантажні декларації та сертифікати, розмірні креслення на негабаритні, великовагові та довгомірні вантажі тощо) вважаються неврученими, та, якщо така відсутність документів призвела до простою автомобіля, спізнення на розвантаження, накладення на експедитора/перевізника штрафу з боку третіх осіб, до клієнта застосовуються відповідні штрафні санкції, обумовлені даним договором (п. 3.2.2. договору).
Клієнт зобов'язується забезпечити завантаження, розвантаження, митне оформлення вантажу в межах нормативного часу, узгодженого сторонами в цьому договорі (п. 3.2.4. договору).
Клієнт зобов'язаний сплачувати рахунки експедитора на умовах, передбачених у цьому договорі. Вартість послуг експедитора, зазначена в рахунку, є погодженою клієнтом (п. 3.2.4.1. договору).
У разі митного огляду вантажу в контейнері і/або транспортному засобі або затримки вантажу в контейнері і/або транспортному засобі в портах відвантаження, перевалки, прибуття, на прикордонних переходах на вимогу митних, інших офіційних контролюючих, наглядових і правоохоронних органів, клієнт відшкодовує виконавцю витрати по оплаті вантажних операцій, зберігання контейнера, простою транспортних засобів, а також демередж / датеншн (штраф за наднормативне використання контейнерного обладнання) судноплавної контейнерної лінії - власника контейнерного обладнання згідно рахунків організації, що здійснила вантажні операції, порту, терміналів, перевізників, тарифів лінії, інших організацій (п. 3.2.12. договору).
Рахунки експедитора за послуги по всім видам перевезення, окрім перевезення морським видом транспорту, підлягають попередній оплаті протягом 2 (двох) банківських днів від дати отримання клієнтом на електронну пошту або іншими засобами факсимільного/електронного/інтернет зв'язку рахунку на оплату, але не пізніше 1 (одного) робочого дня до дати доставлення вантажу (п. 4.1. договору).
Відповідно до п. 4.2. договору послуги експедитора з організації перевезення вантажів морським видом транспорту підлягають оплаті в наступному порядку:
а) рахунки експедитора за організацію комплексу транспортно-експедиторських послуг з організації перевезень і транспортно-експедиторського обслуговування перевезень вантажів клієнта (фрахт) і супутні витрати, пов'язані з таким перевезенням (навантаження та/або розвантаження вантажу, агентський збір і т.д.), підлягають попередній оплаті протягом 3 (трьох) банківських днів з дати оформлення сторонами заявки, надісланої засобами електронного зв'язку та виставлення рахунку експедитором, але в будь-якому випадку не пізніше дати прибуття вантажу/контейнера (їв) в порт призначення.
5) платежі за внутрішньопортове зберігання вантажу, зберігання на складі, розформування вантажів, використання інфраструктури порту тощо, здійснені експедитором з метою виконання доручення клієнта, сплачуються клієнтом на підставі рахунку експедитора відповідно до тарифів, офіційно встановлених морським торговим портом та/або контейнерними операторами тощо, що офіційно здійснюють свою діяльність на території зазначених портів, до дати вивозу вантажу/контейнера(ів) з порту.
в) платежі, належні експедитору в якості компенсації за оплату здійснених ним додаткових витрат, які були фактично здійснені експедитором з метою виконання доручення клієнта, сплачуються клієнтом протягом 3 (трьох) календарних днів з дати виставлення рахунку експедитором.
Розрахунок між сторонами здійснюється в національній валюті України шляхом банківського переказу коштів з поточного рахунку клієнта на поточний рахунок експедитора. Усі банківські витрати та комісії з переказування коштів виконуються за рахунок клієнта. Сторони погодили, що рахунки, передані за допомогою засобів електронного зв'язку, підлягають оплаті та мають силу оригіналу до моменту отримання клієнтом оригіналів всіх документів (п. 4.3. договору).
У разі узгодження сторонами еквівалента суми доручення в іноземній валюті (ЕUR або USD), рахунки підлягають оплаті в національній валюті України за курсом продажу іноземних валют на міжбанківському валютному ринку (МБВР) (далі - курс Міжбанку) на дату виставлення рахунку (п. 4.4. договору).
У разі виникнення додаткових витрат, пов'язаних із транспортно-експедиційним обслуговуванням, що виникли внаслідок неналежного виконання клієнтом своїх зобов'язань чи інших обставин, які перебувають поза впливом експедитора та не могли бути передбачені перед початком виконання перевезення, клієнт зобов'язується оплатити їх експедитору протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати надання рахунку та документів, що підтверджують ці витрати (п. 4 5. договору).
Клієнт оплачує грошові кошти за користування контейнерним та іншим обладнанням (демередж), відповідно до умов, що встановлені судноплавною лінією/інший перевізником, власністю якої таке обладнання являється, збір за зважування на вагах загального зважування, збір за організацію догляду у спеціально обладнаній санітарно-доглядовій зоні, за вантажні операції при митному огляді, сплачує штрафні санкції за рішеннями контролюючих, наглядових та правоохоронних органів. Підписуючи цей договір, сторони визнають обов'язковість зазначених умов у відносинах сторін (п. 4.6. договору).
При здійсненні перевезень по території України нормативний простій транспортного засобу при завантаженні/розвантаженні приймається сторонами в межах 12 годин. За понаднормативний простій транспортного засобу клієнт сплачує експедитору неустойку в розмірі 500,00 грн за кожну почату добу простою (п. 6.3.4. договору).
Відповідно до п. 6.3.4.1. договору при здійсненні автомобільних перевезень по території іноземних держав нормативний простій транспортного засобу при завантаженні/розвантаженні та виконанні митних формальностей приймається сторонами в межах 48 годин на території України, країн СНД та на території інших держав.
а) за понаднормативний простій одного транспортного засобу при перевезеннях по маршруту Україна і країни СНД, клієнт сплачує експедитору штраф із розрахунку: 1000,00 грн за кожну почату добу простою - тентовані автомобілі, 2000,00 грн за кожну почату добу простою - рефрижераторні автомобілі;
б) за понаднормативний простій одного транспортного засобу при перевезеннях по маршруту Україна і країни Європи клієнт сплачує експедитору штраф за кожну почату добу понаднормового простою із розрахунку: 100 Євро (у гривнях по ринковому курсу Міжбанку на дату завантаження) - тентовані автомобілі; 150 Євро (у гривнях по ринковому курсу Міжбанку на дату завантаження) - рефрижераторні автомобілі.
Підставою простою транспортного засобу в місці завантаження/розвантаження та/або виконанні митних формальностей та/або прикордонному переході є відмітка в товаро-транспортній накладній та/або в карті простою, інших документах, що можуть підтвердити настання та тривалість часу простою транспортного засобу. Зроблені в документах відмітки про простій мають бути завірені належним чином (підписи уповноважених осіб та/або печатки/штампи підприємств) (п. 6.3.5. договору).
У разі простою транспортного засобу на кордоні або прикордонному переході з причини, що не залежить від експедитора та/або залучених ним до перевезення третіх осіб (черга, закриття кордонів, збій інформаційної системи митного органу тощо), термін доставки вантажу автоматично збільшується на час простою (п. 6.3.6. договору).
У разі простою транспортного засобу на кордоні або прикордонному переході з вини клієнта більш між 9 (дев'ять) годин, клієнт сплачує експедитору неустойку в розмірі 100 Євро за кожну почату добу простою (п. 6.3.7. договору).
У разі затримки розрахунків, клієнт сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день затримки оплати (п. 6.3.8. договору).
Клієнт відшкодовує всі витрати, понесені експедитором з виконання його заявки, включаючи витрати, понесені залученими субпідрядниками/морськими перевізниками, іншими третіми особами та претензії третіх осіб. Дана умова діє і у разі анулювання доручення (заявки), не пред'явлення вантажу, відмови клієнта від отримання вантажу або відмови вантажоодержувача від отримання вантажу, який прибув від клієнта, здійснення витрат по поверненню вантажу вантажовідправнику/клієнту або утилізації/знищення вантажу, простою транспортних засобів з вини клієнта (вантажовідправника/вантажоодержувача), включаючи штрафи, пред'явлені транспортними та іншими організаціями, третіми зацікавленими особами, які зазнали втрат в результаті такого порушення, та сплачує відповідну винагороду за вже надані послуги (п. 6.3.12. договору).
Кожен випадок збитку, за який інша сторона вимагає відшкодування, повинен бути обґрунтований та документально підтверджений, документи повинні бути оформлені належним чином і передбачати можливість сторін звернутися з регресною вимогою до винної особи. Претензії з повним пакетом товаросупроводжувальних документів повинні бути подані в межах строків, встановлених чинним законодавством України і з урахуванням надання стороні права і можливості висунути регресні вимоги винній особі (п. 7.3. договору).
Строк дії цього договору встановлюється з моменту його підписання і діє до 31.12.2022. За відсутності до спливання строку дії цього договору пропозицій сторін щодо його розірвання, він вважається продовженим на кожний наступний календарний рік (12 місяців). Кожна із сторін має право розірвати цей договір в односторонньому порядку шляхом направлення іншій стороні повідомлення про розірвання за 30 (тридцять) календарних днів із зазначенням причин розірвання Сторона, яка заявила про таку відмову зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки, завдані їй у зв'язку із розірванням договору. Договір може бути припинений/розірваний тільки по завершенні всіх взаєморозрахунків, пов'язаних із його виконанням (п. 9.1. договору).
Позивачем та відповідачем укладено заявку на перевезення № 75-2303-0017 від 01.04.2023 (а.с. 12) (далі- заявка), в якій погодили наступні умови перевезення вантажу: відправник вантажу (найменування, адреса, контактна особа, контакти): Qingdao Ocean Land Industry CO.,LTD Room 3302 Parkson Intemation Business Center 44 Zhongshan Road Qingdao China Miss. Emma M:13006538008 QQ:1678655327 Mr.Zhou M: 13605324444 (п. 1 заявки). Одержувач вантажу (найменування, адреса, контактна особа, контакти): TOB «ВКФ «Укрніхром» (п. 2 заявки). Умови поставки (INCOTERMS): FOB Qingdao (п. 3 заявки). Тип та кількість контейнерів: 3x40HC (п. 4 заявки). Назва вантажу та код УКТЗЕД: Система Композитних Плит OCEAN-LAND K-MAT (код УКТЗЕД: 39269097) (п. 5 заявки). Кількість місць, вага, об'єм: 3 // 63 080,00 кг//228 куб.м (п. 6 заявки). Порт завантаження: Nansha, China (п. 7 заявки). Порт розвантаження: Gdansk, Poland (п. 8 заявки). Пункт доставки: Київ (п. 9 заявки). Інвойсова вартість вантажу: 141 470,00 дол. США (п. 13 заявки). Інша інформація необхідна для перевезення: оплата морського фрахту + ТЕО до ЕТА в порту призначення. Оплата за авто перевезення, до вивантаження вантажу на складі клієнта (п. 14 заявки). Вартість послуг (з ПДВ): Морський фрахт- 1960 дол США контейнер. ТЕО в порту призначення - 750 долл СШАконтейнер Авто перевезення Гданськ - Київ - 3000-3200 долл СШАконтейнер Орієнтовний транзитний час порт-порт - 35-40 днів, 10+10 вільних днів від демередужудетенешєну в порту призначення. Лінія EMC,ETD:21 APR 2023 Ставка не включає додаткові витрати за зберігання контейнєрів в порту призначення, демередждетеншн більш ніж 10 днів, витрати за митний огляд, зважування, простій авто більш ніж 24 годин (п. 15 заявки).
Позивач зазначає, що ним на виконання умов договору та заявки було організовано для відповідача перевезення вантажу морським та автомобільним транспортом в контейнерах №CAAU5721375, № DRYU9844258, № EGHU8279492 за маршрутом: порт завантаження - EQINGDAO, CHINA; порт розвантаження - GDANSK, POLAND; пункт доставки - м. Вишневе, Київська обл., Україна, на підтвердження чого надав коносамент № 140358043472 (а.с. 13), міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR): № ZU-3.1 від 19.06.2023 (а.с. 14), № ZU-3.2 від 19.06.2023 (а.с. 15), № ZU-3.3 від 19.06.2023 (а.с. 16) та лист відповідача № 0607-6 від 06.07.2023 (а.с. 33), відповідно до якого відповідач підтвердив отримання вантажу на авто CA6380HT/CA3842XF, CA0973CK/CA4895XF, CA7952HX/CA4889XF, які доставили йому по маршруту м. Гданськ, Польща - м. Вишневе, Україна згідно ЦМР № ZU-3.1, ZU-3.2, ZU-3.3 від 19.06.2023. Вантаж отримано в повному обсязі, претензій до ТОВ "Заммлер Україна" відповідач не має.
Як зазначає позивач, що відповідно до п.3.1.1. договору експедитором для виконання замовленого перевезення було залучено транспортну організацію ТОВ «Формаг» (далі - перевізник).
Позивач зазначає, що під час організованого перевезення вантажу мав місце понаднормовий простій автомобілів, якими перевозили вантаж у контейнерах № CAAU5721375, № DRYU9844258, № EGHU8279492, а саме:
- під час стоянки автомобілів на прикордонному переході Польща/Україна протягом 21.06.2023-24.06.2023 через відсутність оплати відповідачем фінансової (митної) гарантії;
- під час розвантаження вантажу протягом 26.06.2023-03.07.2023 через відсутність у митного ліцензійного складу ТОВ «Топ Сіті» (МЛС) відповідного обладнання для розвантаження вантажу, оскільки фактичні габарити та вага вантажу відрізнялися від зазначених відповідачем у документах, та очікування необхідного обладнання для розвантаження. Окремо зауважив, що розвантаження вантажу на вказаному складі було здійснено за вказівкою відповідача для його тимчасового зберігання під митним контролем, необхідність у якому виникла через затримку із митним оформленням.
У зв'язку з зазначеними вище простоями відповідно до умов заявки та договору позивачем було нараховано відповідачу штрафні санкції та виставлено відповідні рахунки за понаднормове використання автотранспорту:
- № 75-2303-0017/2 від 27.06.2023 на суму 55 401,44 грн з ПДВ за понаднормове використання автотранспорту за межами України за 21.06.2023-22.06.2023, поверхнормативне використання автотранспорту по території України за 23-24.06.2023, 26-27.06.2023 (а.с. 18);
- № 75-2303-0017/3 від 30.06.2023 на суму 22 160,58 грн з ПДВ за поверхнормативне використання автотранспорту по території України за 28.06.2023-29.06.2023 (а.с. 17);
- № 75-2303-0017/4 від 03.07.2023 на суму 22 160,58 грн з ПДВ за поверхнормативне використання автотранспорту по території України за 30.06.2023, 01.07.2023 (а.с. 19);
- № 75-2303-0017/5 від 04.07.2023 на суму 11 080,30 грн з ПДВ за поверхнормативне використання автотранспорту по території України за 03.07.2023 (а.с. 20).
Як зазначає позивач, під час перевезення відбулося понаднормативне використання контейнерного обладнання у зв'язку з чим перевізником нараховано позивачеві штраф за наднормативне використання контейнерного обладнання (демередж). Відповідно до умов заявки вільний час для користування контейнерним обладнанням становив 10 днів. Вивіз контейнерів з порту призначення відбувся 20.06.2023, що підтверджується даними із системи трекінгу руху морських контейнерів, які можна отримати за посиланням https://ct.shipmentlink.com/servlet/TDB1_CargoTracking.do. Відтак, з 30.06.2023 почалося нарахування демереджу, про що відповідачеві було додатково зазначено в електронному листуванні. За результатами проведених з перевізником та судноплавною лінією перемовин, позивачу вдалося зменшити розмір демереджу, погодивши із лінією додаткові «вільні дні» для користування контейнерами. Відтак, нарахування демереджу розпочалося лише з 05.07.2023. Так, у зв'язку із простоєм контейнерів на розвантаженні на МЛС перевізник виставив позивачеві рахунок № 2307069 від 12.07.2023 на загальну суму 19 942,41 грн за демередж: з 05.07.2023 по 06.07.2023 за контейнер № CAAU5721375; з 05.07.2023 по 08.07.2023 за контейнери № DRYU9844258 та № EGHU8279492 (а.с. 30).
Вказаний рахунок позивачем було сплачено, що підтверджується платіжною інструкцією №20606 від 25.07.2023 (а.с. 31) та відповідно до умов договору позивачем виставлено відповідачу відповідний рахунок № 75-2303-0017/6 від 12.07.2023 на суму 19 942,41 грн з ПДВ за демередж: з 05.07.2023 по 06.07.2023 за контейнер № CAAU5721375; з 05.07.2023 по 08.07.2023 за контейнери № DRYU9844258 та № EGHU8279492 (а.с. 21).
Позивач зазначає, що на виконання умов договору підготував та направив відповідачу через сервіс електронного документообігу «Вчасно» акти наданих послуг:
- № 75-2303-0017 від 16.06.2023 про надання послуг: морський фрахт за маршрутом п.Циндао, Китай - п.Гданськ, Польща, 0%; надбавка до фрахту за межами території України, 0%; портові витрати в порту призначення за межами території України, без ПДВ; транспортно-експедиційні послуги по території України, 20%; винагорода експедитора, 20%: на загальну суму 304 338,63 грн з ПДВ (а.с. 22);
- № 75-2303-0017/1 від 04.07.2023 про надання послуг: міжнародні автоперевезення за межами території України; міжнародні автоперевезення по території України; транспортно-експедиційні послуги по території України на загальну суму 354 569,27 грн з ПДВ (а.с. 24);
- № 75-2303-0017/2 від 04.07.2023 на суму 55 401,44 грн з ПДВ за понаднормове використання автотранспорту за межами України за 21.06.2023-22.06.2023, поверхнормативне використання автотранспорту по території України за 23-24.06.2023, 26-27.06.2023 (а.с. 25);
- № 75-2303-0017/3 від 04.07.2023 на суму 22 160,58 грн з ПДВ за поверхнормативне використання автотранспорту по території України за 28.06.2023-29.06.2023 (а.с. 28);
- № 75-2303-0017/4 від 04.07.2023 на суму 22 160,58 грн з ПДВ за поверхнормативне використання автотранспорту по території України за 03.07.2023 (а.с. 27);
- № 75-2303-0017/5 від 04.07.2023 на суму 11 080,30 грн з ПДВ за поверхнормативне використання автотранспорту по території України за 03.07.2023 (а.с. 23);
- № 75-2303-0017/6 від 12.07.2023 на суму 19 942,41 грн з ПДВ за демередж: з 05.07.2023 по 06.07.2023 за контейнер № CAAU5721375; з 05.07.2023 по 08.07.2023 за контейнери № DRYU9844258 та № EGHU8279492 (а.с. 26).
Позивач зауважує, що зазначені вище акти наданих послуг містять посилання на відповідний рахунок для встановлення відповідності між наданими послугами (штрафними санкціями) та відповідною сумою.
Відповідач підписав акти наданих послуг № 75-2303-0017 від 16.06.2023 про надання послуг на загальну суму 304 338,63 грн з ПДВ (а.с. 22) та № 75-2303-0017/1 від 04.07.2023 про надання послуг на загальну суму 354 569,27 грн з ПДВ (а.с. 24). Платіжною інструкцією № 277 від 12.06.2023 відповідач сплатив позивачу 304 338,63 грн (а.с. 71) та платіжною інструкцією № 400 від 21.08.2023 відповідач сплатив позивачу 354 569,27 грн (а.с. 71).
Однак, як зазначає позивач, решта актів наданих послуг була залишена без підпису, а рахунки - без оплати.
Разом з тим, як зазначає позивач, листом за вих. № 0607-6 від 06.07.2023 (а.с. 33) відповідач підтвердив відсутність претензій до позивача в частині надання послуг по перевезенню вантажу відповідача, проте не виконав своє зобов'язання зі сплати штрафів за понаднормовий простій автомобілів та демереджу.
Позивач зазначає, що намагався мирно врегулювати питання оплати рахунків. В ході переговорів відповідач запевнив позивача, що здійснить оплату рахунків в підтвердження чого надав гарантійний лист № 1 від 30.06.2023, яким передбачено, що відповідач повинен здійснити оплату до 14.07.2023. Проте оплату штрафів за понаднормовий простій автомобілів та демереджу відповідач не здійснив та на подальші неодноразові звернення позивача (телефонні дзвінки та електронні листи) відповідач не реагував. Відтак, станом на дату подання даної позовної заяви обліковується заборгованість у розмірі 130 745,31 грн за понаднормовий простій автомобілів та демередж, що і стало причиною звернення до суду.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Як вказано вище, позивач зазначає, що під час організованого перевезення вантажу мав місце понаднормовий простій автомобілів, якими перевозили вантаж у контейнерах № CAAU5721375, № DRYU9844258, № EGHU8279492, а саме:
- під час стоянки автомобілів на прикордонному переході Польща/Україна протягом 21.06.2023-24.06.2023;
- під час розвантаження вантажу протягом 26.06.2023-03.07.2023 через відсутність у митного ліцензійного складу ТОВ «Топ Сіті» (МЛС) відповідного обладнання для розвантаження вантажу, оскільки фактичні габарити та вага вантажу відрізнялися від зазначених відповідачем у документах, очікування необхідного обладнання для розвантаження. Окремо зауважив, що розвантаження вантажу на вказаному складі було здійснено за вказівкою відповідача для його тимчасового зберігання під митним контролем, необхідність у якому виникла через затримку із митним оформленням.
У зв'язку з зазначеними вище простоями, відповідно до умов заявки та договору, позивачем було нараховано відповідачу штрафні санкції та виставлено відповідні рахунки за понаднормове використання автотранспорту:
- № 75-2303-0017/2 від 27.06.2023 на суму 55 401,44 грн з ПДВ за понаднормове використання автотранспорту за межами України за 21.06.2023-22.06.2023, поверхнормативне використання автотранспорту по території України за 23-24.06.2023, 26-27.06.2023 (а.с. 18);
- № 75-2303-0017/3 від 30.06.2023 на суму 22 160,58 грн з ПДВ за поверхнормативне використання автотранспорту по території України за 28.06.2023-29.06.2023 (а.с. 17);
- № 75-2303-0017/4 від 03.07.2023 на суму 22 160,58 грн з ПДВ за поверхнормативне використання автотранспорту по території України за 30.06.2023, 01.07.2023 (а.с. 19);
- № 75-2303-0017/5 від 04.07.2023 на суму 11 080,30 грн з ПДВ за поверхнормативне використання автотранспорту по території України за 03.07.2023 (а.с. 20).
Господарський суд зауважує, що в матеріалах справи міститься лист ТОВ «Топ Сіті» № 30 від 30.10.2023 (а.с. 70), в якому останнє зазначило, що автомобілі НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , НОМЕР_3 / НОМЕР_4 , НОМЕР_5 / CA4889XF отримувач вантажу ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Укрніхром» заїхали в митний термінал ТОВ «Топ Сіті» 01.07.2023. Вантаж з даних автомобілів: полімерна панель для будівництва тимчасових доріг, був розміщений на митно ліцензійний склад ТОВ «Топ Сіті» 04.07.2023, після чого автомобілі виїхали з терміналу. Вивантаження автомобілів розпочалося з 03.07.2023, оскільки у вихідні дні митний склад не працює Оскільки фактичні габарити та вага були великі, розвантаження було продовжено наступного дня 04.07.2023. Зі сторони ТОВ «Топ Сіті» перешкод для заїзду даних автомобілів в зону митного контролю раніше не було, причина стоянки автомобілів за межами терміналу були аргументовані логістами, та водіями як не сплата отримувачем вантажу ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Укрніхром» послуг перевезення.
Господарський суд наголошує, що позивачем до позовної заяви додано скриншоти електронного листування між сторонами (а.с. 37-46), з якого вбачається, що позивач:
- 22.06.2023 направив відповідачу лист, в якому зазначив, що авто на даний момент стоїть на кордоні і чекає на ПД, звертав увагу, що у разі затримки зі сторони відповідача ПД, позивач стягне витрати, пов'язані із простоєм, а саме 100 USD\авто (а.с. 39);
- 22.06.2023 направив відповідачу лист із вкладенням та зазначив, що у вкладенні рахунок за автоперевезення. Просив закрити цей рахунок до 23.06.2023 та скинути підтвердження оплати (а.с. 39);
- 27.06.2023 направив відповідачу лист із вкладенням, зазначив, що у вкладенні відредагований рахунок на автоперевезення. В цей рахунок був виставлений простий авто, як і писали раніше простій - 100 дол/доба. Спочатку авто стояли на кордоні і чекали на оформлення ПД, за словами брокера Діни, вона не могла видати нам декларацію, оскільки відповідач не сплатив фін.гарантію. Декларації отримали 23.06.2023. Раніше були позначені терміни оплати рахунку за авто доставку, а саме 23.06.2023. Оплата не надійшла досі. Повідомив, що якщо оплата згідно з рахунком у вкладенні не надійде - 27.06.2023, вантаж буде вивантажений на номінований нами склад та зберігатиметься до повної оплати рахунку. Також усі витрати пов'язані за зберігання будуть переставлені на відповідача - дзеркально (а.с. 39);
- 28.06.2023 направив відповідачу лист, в якому зазначив, що у зв'язку з не виконанням відповідачем умов договору в частині сплати за надані послуги відповідно до виставлених рахунків, ТОВ "Заммлер Україна", як експедитором, відповідно до п. 3.1.3., прийнято рішення про подальше притримання вантажу відповідача та вивантаження такого вантажу на митний ліцензійний склад з метою уникнення понесення додаткових витрат спричинених простоєм контейнерного обладнання та простоєм транспортного засобу. Просив відповідача, як найшвидше провести відповідні розрахунки з позивачем, як з експедитором, відповідно до умов договору та заявки (а.с. 39).
З вищезазначених листів вбачається, що позивач повідомив відповідача 22.06.2023, що авто на даний момент стоїть на кордоні, звертав увагу, що у разі затримки зі сторони відповідача ПД, позивач стягне витрати, пов'язані із простоєм, а саме 100 USD\авто (а.с. 39).
Однак у виставленому рахунку позивач розраховує понаднормативний простій з 21.06.2023.
Також у листуванні сам позивач зазначає, що отримав декларації 23.06.2023 (а.с. 39).
Відповідне оформлення підтверджується і відмітками у CMR (а.с.14-16).
Згідно з п. 6.3.4.1. договору при здійсненні автомобільних перевезень по території іноземних держав нормативний простій транспортного засобу при завантаженні/розвантаженні та виконанні митних формальностей приймається сторонами в межах 48 годин на території України, країн СНД та на території інших держав.
а) за понаднормативний простій одного транспортного засобу при перевезеннях по маршруту Україна і країни СНД, клієнт сплачує експедитору штраф із розрахунку: 1000,00 грн за кожну почату добу простою - тентовані автомобілі, 2000,00 грн за кожну почату добу простою - рефрижераторні автомобілі;
б) за понаднормативний простій одного транспортного засобу при перевезеннях по маршруту Україна і країни Європи клієнт сплачує експедитору штраф за кожну почату добу понаднормового простою із розрахунку: 100 Євро (у гривнях по ринковому курсу Міжбанку на дату завантаження) - тентовані автомобілі; 150 Євро (у гривнях по ринковому курсу Міжбанку на дату завантаження) - рефрижераторні автомобілі.
Тобто, незважаючи на передбачений п. 6.3.4.1. договору нормативний простій транспортного засобу при завантаженні/розвантаженні та виконанні митних формальностей в межах 48 годин, повідомлення відповідача 22.06.2023 та проходження митного контролю 23.06.2023 (CMR: а.с.14-16), позивач нарахував понаднормативний простій і за 22.06.2023-24.06.2023.
Також господарський суд звертає увагу, що відповідно до п. 14 Заявки оплата за авто перевезення до вивантаження вантажу на складі клієнта.
Таким чином, оскільки сторони погодили, що оплата за перевезення здійснюється до вивантаження вантажу на складі клієнта, то підстави вимагати такої оплати в процесі митного оформлення у позивача були відсутні.
Відповідно до п. 3.1.3. договору експедитор має право притримання по відношенню до всіх вантажів клієнта, до проведення всіх взаєморозрахунків. Таке право експедитора полягає в праві притримувати вантаж або документи на вантаж, до моменту оплати послуг експедитора та відшкодування здійснених ним в інтересах клієнта витрат. При затримці вантажу експедитор має право на свій розсуд зберігати такий вантаж в контейнері або транспортному засобі, або розмістити вантаж в складі чи будь - якому іншому місці. В такому випадку клієнт несе витрати пов'язані з розвантаженням, завантаженням, зберіганням, простоєм контейнерного обладнання або транспортних засобів, повторною подачею контейнерів та транспортних засобів під завантаження.
Враховуючи викладене, за відсутності підстав вимагати оплати послуг за перевезення в процесі/до митного оформлення у позивача відсутні, то притримання по відношенню до вантажу клієнта до проведення оплати послуг за перевезення є безпідставним та необґрунтованим.
Стосовно понаднормового простою автомобілів під час розвантаження вантажу протягом 26.06.2023-03.07.2023 через відсутність у митного ліцензійного складу ТОВ «Топ Сіті» (МЛС) відповідного обладнання для розвантаження вантажу господарський суд зазначає наступне.
Як вказано вище, в матеріалах справи міститься лист ТОВ «Топ Сіті» № 30 від 30.10.2023 (а.с. 70), яким останній повідомив, що автомобілі НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , НОМЕР_3 / НОМЕР_4 , НОМЕР_5 / CA4889XF отримувач вантажу ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Укрніхром» заїхали в митний термінал ТОВ «Топ Сіті» 01.07.2023. Вантаж з даних автомобілів: полімерна панель для будівництва тимчасових доріг, був розміщений на митно ліцензійний склад ТОВ «Топ Сіті» 04.07.2023, після чого автомобілі виїхали з терміналу. Вивантаження автомобілів розпочалося з 03.07.2023, оскільки у вихідні дні митний склад не працює Оскільки фактичні габарити та вага були великі, розвантаження було продовжено наступного дня 04.07.2023. Зі сторони ТОВ «Топ Сіті» перешкод для заїзду даних автомобілів в зону митного контролю раніше не було, причина стоянки автомобілів за межами терміналу були аргументовані логістами, та водіями як не сплата отримувачем вантажу ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Укрніхром» послуг перевезення.
Господарський суд зазначає, що жодних належних та достовірних доказів, які б свідчили про те, що на митному складі було відсутнє обладнання для розвантаження відповідних контейнерів позивачем до суду не надано.
До того ж господарський суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували, що автомобілі з вантажем відповідача прибули на прикордонний перехід саме 21.06.2023.
Враховуючи викладене, суд вважає твердження позивача стосовно того, що понаднормовий простій автомобілів під час розвантаження вантажу протягом 26.06.2023-03.07.2023 виник через відсутність у митного ліцензійного складу ТОВ «Топ Сіті» (МЛС) відповідного обладнання для розвантаження вантажу необґрунтованими та недоведеними.
Окрім того, господарський суд зазначає, що згідно з умовами договору суми, які зазначені у спірних виставлених відповідачу рахунках за понаднормативний простій, являють собою штрафні санкції, а не основний борг, як зазначає позивач. У зв'язку із чим нарахування на такі штрафні санкції суми ПДВ є також безпідставним та необґрунтованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Частиною 12 статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» закріплено, що факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Відповідно до ч. 1 ст. 933 ЦК України клієнт зобов'язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, встановлених договором.
Статтею 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що клієнт зобов'язаний своєчасно надати експедитору повну, точну і достовірну інформацію щодо найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов його перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх обов'язків за договором транспортного експедирування, а також документи, що стосуються вантажу, які потрібні для здійснення митного, санітарного та інших видів державного контролю і нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу.
Судом встановлено, що договір-заявка містить всі істотні умови щодо договору такого виду та внаслідок його підписання між сторонами виникли правовідносини з перевезення вантажів у міжнародному сполученні.
Статтею 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, до положень якої Україна приєдналась 01.08.2006 (далі Конвенція) передбачено, що її положення застосовуються до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачено для доставки, знаходяться в двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
Згідно із частинами 1 - 3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Аналогічні за змістом положення наведено у статті 307 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про транзит вантажів" транзит вантажів супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування.
Враховуючи норми статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України", статті 3 Господарського процесуального кодексу України до спірних правовідносин застосовуються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, які мають пріоритет над правилами, передбаченими законодавством України.
Стаття 4 Конвенції передбачає, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами CMR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.
Статтею 9 Конвенції встановлено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
У спірних правовідносинах позивач є перевізником, відповідач - замовником перевезення і вантажовідправником, наявність укладеного між ними договору транспортного експедирування підтверджено.
Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом (CMR), який відображає шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Відповідно до п. 6.3.5. договору підставою простою транспортного засобу в місці завантаження/розвантаження та/або виконанні митних формальностей та/або прикордонному переході є відмітка в товаро-транспортній накладній та/або в карті простою, інших документах, що можуть підтвердити настання та тривалість часу простою транспортного засобу. Зроблені в документах відмітки про простій мають бути завірені належним чином (підписи уповноважених осіб та/або печатки/штампи підприємств).
Клієнт відшкодовує всі витрати, понесені експедитором з виконання його заявки, включаючи витрати, понесені залученими субпідрядниками/морськими перевізниками, іншими третіми особами та претензії третіх осіб. Дана умова діє і у разі анулювання доручення (заявки), не пред'явлення вантажу, відмови клієнта від отримання вантажу або відмови вантажоодержувача від отримання вантажу, який прибув від клієнта, здійснення витрат по поверненню вантажу вантажовідправнику/клієнту або утилізації/знищення вантажу, простою транспортних засобів з вини клієнта (вантажовідправника/вантажоодержувача), включаючи штрафи, пред'явлені транспортними та іншими організаціями, третіми зацікавленими особами, які зазнали втрат в результаті такого порушення, та сплачує відповідну винагороду за вже надані послуги (п. 6.3.12. договору).
Кожен випадок збитку, за який інша сторона вимагає відшкодування, повинен бути обґрунтований та документально підтверджений, документи повинні бути оформлені належним чином і передбачати можливість сторін звернутися з регресною вимогою до винної особи. Претензії з повним пакетом товаросупроводжувальних документів повинні бути подані в межах строків, встановлених чинним законодавством України і з урахуванням надання стороні права і можливості висунути регресні вимоги винній особі (п. 7.3. договору).
Як вбачається із спірних CMR-накладних будь-які відомості чи відмітки про понаднормативний простій автотранспортних засобів відсутні, будь-які оформлені належним чином карти простою в матеріалах справи відсутні. Тобто в порушення п. 6.3.5 договору позивачем не надано жодного належного та достовірного доказу, який би підтверджував настання та тривалість будь-якого простою транспортних засобів. Жодних, належних та достовірних доказів існування вини відповідача у тому, що при проходженні митного контролю відбувся простій ТЗ позивача в матеріалах справи не міститься. Відтак сама подія порушення договірних зобов'язань у виді допущення понаднормативного простою автотранспортного засобу належними і допустимими доказами не підтверджена.
Окрім того, суд звертає увагу, що позивач помилково визначив 110 802,90грн за понаднормативне використання автотранспорту як основний борг, оскільки згідно з умовами договору суми, які зазначені у спірних виставлених відповідачу рахунках за понаднормативний простій, являють собою штрафні санкції.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 55 401,44 грн з ПДВ за понаднормативне використання автотранспорту за межами України за 21.06.2023-22.06.2023, понаднормативне використання автотранспорту по території України за 23-24.06.2023, 26-27.06.2023, 22 160,58 грн з ПДВ за понаднормативне використання автотранспорту по території України за 28.06.2023-29.06.2023, 22 160,58 грн з ПДВ за понаднормативне використання автотранспорту по території України за 30.06.2023, 01.07.2023, 11 080,30 грн з ПДВ за понаднормативне використання автотранспорту по території України за 03.07.2023 (загалом 110 802,90грн) - не підлягають задоволенню.
Окрім того, як зазначає позивач, під час перевезення відбулося понаднормативне використання контейнерного обладнання, у зв'язку з чим перевізником нараховано позивачеві штраф за наднормативне використання контейнерного обладнання (демередж). Відповідно до умов заявки вільний час для користування контейнерним обладнанням становив 10 днів. Вивіз контейнерів з порту призначення відбувся 20.06.2023. Відтак, з 30.06.2023 почалося нарахування демереджу. За результатами проведених з перевізником та судноплавною лінією перемовин позивачу вдалося зменшити розмір демереджу, погодивши із лінією додаткові «вільні дні» для користування контейнерами. Відтак, нарахування демереджу розпочалося лише з 05.07.2023.
Так, у зв'язку із простоєм контейнерів перевізник виставив позивачеві рахунок №2307069 від 12.07.2023 на загальну суму 19 942,41 грн за демередж: з 05.07.2023 по 06.07.2023 за контейнер № CAAU5721375; з 05.07.2023 по 08.07.2023 за контейнери №DRYU9844258 та №EGHU8279492 (а.с. 30).
Вказаний рахунок позивачем було сплачено, що підтверджується платіжною інструкцією №20606 від 25.07.2023 (а.с. 31). Позивач виставив відповідачу відповідний рахунок № 75-2303-0017/6 від 12.07.2023 на суму 19 942,41 грн з ПДВ за демередж: з 05.07.2023 по 06.07.2023 за контейнер № CAAU5721375; з 05.07.2023 по 08.07.2023 за контейнери № DRYU9844258 та № EGHU8279492 (а.с. 21).
Господарський суд зазначає, що відповідно до п. 15 Заявки вартість послуг (з ПДВ): Морський фрахт - 1960 дол США контейнер. ТЕО в порту призначення - 750 долл СШАконтейнер. Авто перевезення Гданськ - Київ - 3000-3200 долл СШАконтейнер. Орієнтовний транзитний час порт-порт - 35-40 днів, 10+10 вільних днів від демереджудетенешєну в порту призначення. Лінія EMC,ETD:21 APR 2023 Ставка не включає додаткові витрати за зберігання контейнєрів в порту призначення, демередждетеншн більш ніж 10 днів, витрати за митний огляд, зважування, простій авто більш ніж 24 годин.
Господарський суд зазначає, що положення п. 15 заявки є суперечливими, оскільки визначають 10+10 вільних днів від демереджудетенешєну, однак вже в наступному реченні зазначається, що ставка не включає додаткові витрати за зберігання контейнєрів в порту призначення, демередждетеншн більш ніж 10 днів.
З огляду на зазначену суперечливість стосовно демереджудетенешєну, господарський суд трактує зазначені вище суперечливі положення на користь клієнта (відповідача) та вважає, що в п. 15 заявки сторони погодили 10+10 вільних днів від демереджудетенешєну, зокрема, враховуючи і те, що саме ця частина тексту викладена сторонами жирним шрифтом, на відміну від більш непомітної частини, надрукованої знизу курсивом.
Відповідно до п. 4.6. договору, клієнт оплачує грошові кошти за користування контейнерним та іншим обладнанням (демередж), відповідно до умов, що встановлені судноплавною лінією/інший перевізником, власністю якої таке обладнання являється, збір за зважування на вагах загального зважування, збір за організацію догляду у спеціально обладнаній санітарно-доглядовій зоні, за вантажні операції при митному огляді, сплачує штрафні санкції за рішеннями контролюючих, наглядових та правоохоронних органів. Підписуючи цей договір, сторони визнають обов'язковість зазначених умов у відносинах сторін.
З огляду на викладене, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 19 942,41 грн за демередж необґрунтованими, недоведеними, а отже такими, що не підлягають задоволенню.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 128 130,40 грн за період з 15.07.2023 по 20.10.2023.
Відповідно до п. 6.3.8. договору у разі затримки розрахунків, клієнт сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день затримки оплати.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.ч.4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).
Також позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3 % річних за період з 15.07.2023 по 20.10.2023 у розмірі 1053,13 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З наявного в матеріалах справи розрахунку вбачається, що позивач нараховує пеню та 3% річних (на загальну суму 130 745,31 грн) за період з 15.07.2023 по 20.10.2023.
Як вказано вище, суд визнав такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача понаднормативне використання автотранспорту та за демередж. Таким чином, нарахування пені та 3% річних на зазначену суму є безпідставним. У зв'язку із чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 128 130,40 грн - пені та 1053,13 грн - 3% річних задоволенню не підлягають.
Господарський суд зазначає, що враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, пункт 29).
У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини також зазначено, що вимога щодо обґрунтованості рішень не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Тому суд вважає за необхідне відзначити, що інші доводи та міркування учасників справи судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ст. 4 Закону України "Про судовий збір").
При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 3898,93 грн згідно з платіжною інструкцією № 21845 від 18.10.2023. Господарський суд зазначає, що позовна заява подана позивачем до суду в електронній формі. При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»). Таким чином, при зверненні з позовом до суду позивач надмірно сплатив судовий збір в розмірі 779,79 грн.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідне клопотання позивачем до суду подано не було. Тому суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що надмірно сплачений судовий збір в розмірі 779,79 грн підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України, для чого позивачу необхідно звернутися до суду з відповідним клопотанням.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у розмірі 3119,14 грн.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне судове рішення складено 01.03.2024.
Суддя І.В. Мілєва