Справа №443/2291/23
Провадження №2/443/140/24
іменем України
27 лютого 2024 року Жидачівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Сливки С.І.,
секретаря судових засідань Кушнір М.І.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми інфляції, нарахованої на суму боргу, стягнуту за рішенням суду та стягнення нарахованих 3% річних на невиплачену суму,
Адвокат Гарбарчук Наталія Миколаївна в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до Жидачівського районного суду Львівської області із позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму інфляції - 21658,15 грн. та 3% річних 4475,00 грн., а всього 26133,15 грн. за період з 12.09.2019 року по 28.04.2023 року, а також судові витрати: суму судового збору - 1073,60 грн. та витрати на правничу допомогу - 5000,00 грн.
В обґрунтування поданого позову покликається на те, що рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 20.04.2010 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість за договором позики 39608,00 грн., 89550,00 грн. пені, та 1365,50 грн. судових витрат та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Рішенням апеляційного суду Львівської області від 04.10.2010 року зменшено розмір пені до 10000,00 тисяч гривень, в решті позовних вимог рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Оскільки боржник не виконував рішення суду, позивач повторно звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу, стягнуту за рішенням суду. 29.08.2015 року рішенням Жидачівського районного суду Львівської області задоволено позов та постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 31765,61 грн інфляційних втрат, 7517,77 грн три відсотки річних, 243,60 грн судового збору та 465,75 грн. витрат пов'язаних з явкою до суду позивача та представника позивача, а всього 39992,73 грн. Рішення суду залишене Рішенням Львівського апеляційного суду Львівської області від 04.03.2016 року без змін за виключенням витрат, пов'язаних з явкою до суду позивача та представника позивача в розмірі 465,85 грн.
Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 12.02.2021 року в справі № 443/1104/19 постановлено стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 заборгованість, що виникла за період з 29.08.2015 року по 30.06.2019 рік у розмірі 46054 грн. 85 коп. з яких: 37139,85 грн. сума інфляції та 8915 грн. 3% річних, та сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн.
3 листа-відповіді Жидачівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вбачається, що 17.09.2021 року виконавче провадження АСВП № 66033807 з виконання виконавчого листа № 443/1104/19 закінчене державним виконавцем на підставі п. 9. ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа № 2- 229/2012 станом на 19.04.2023 року не завершене, залишок боргу складає 41153,89 грн, остання проплата відбулася 12.04.2019 року в розмірі 1818,19 грн. За виконавчим документом № 443/474/15-ц залишок боргу становить 31863,73 грн., остання проплата за ним відбулася 10.09.2018 року в розмірі 5040,00 грн. 3a вказаними вище виконавчими листами № 2-229/2012 та 443/474/15-ц відповідач здійснив повний розрахунок 28.04.2023 року.
Відповідно до здійсненого позивачем розрахунку суми інфляції, нарахованої на суму боргу та 3% річних, відповідач повинен сплатити позивачу за незаконне користування чужими коштами 26133,15 грн, що складаються з 4475,00 грн 3% річних, 21658,15 грн - інфляційні нарахування. Орієнтовна сума витрат, які очікує понести позивач: сума судового збору в розмірі 1073,60 грн, витрати пов'язані з наданням правової допомоги в розмірі 5000,00 грн..
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 19.12.2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін у судове засідання.
Позивач та її представник в судове засідання не з'явилися, однак від представника позивача надійшла заява, згідно якої остання просить розгляд справи проводити без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити позов.
Відповідач в судове засідання не з'явився, однак від представника відповідача надійшла заява, згідно якої останній просить розглянути справу без його участі.
Крім того зазначає, що у позовній заяві, яка подана представником позивача ОСОБА_1 , адвокатом Гарбарчук Н.М., остання посилається на приписи ч.2 ст.625 ЦК України, просить стягнуи з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 суму інфляції у розмірі - 21 658,15 грн та 3% річних у розмірі - 4475,00 грн, а всього - 26 133,15 грн за період з 12.09.2019 по 28.04.2023. Ним, як представником відповідача визнаються фактичні та правові підстави позову.
Однак із вказаним розрахунком він не погоджується, оскільки відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилини 24 лютого 2022 року, який на цей час триває. Згідно із п.18 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Враховуючи вищевказані положення закону та межі заявлених позовних вимог, вимога про стягнення суми інфляції та трьох відсотків річних за період з 24 лютого 2022 року по 28 квітня 2023 року до задоволення не підлягає.
Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ч. 4ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено, що відповідно до листа-відповіді Жидачівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №19.15-24/1341 від 19.04.2023, 17.09.2021 року виконавче провадження АСВП № 66033807 з виконання виконавчого листа № 443/1104/19 закінчене державним виконавцем на підставі п. 9. ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Перерахунок коштів:
за виконавчим документом № 2-229/2012 було здійснено 27.01.2017 року в сумі 1000 грн., 27.01.2017 року в сумі 455,06 грн, 18.09.2017 року в сумі 2000 грн., 05.02.2018 року в сумі 505 грн., 15.03.2018 року в сумі 505,00 грн, 20.06.2019 року в сумі 3636,37 грн, 12.09.2019 року в сумі 1818,19 грн. Залишок боргу становить 41153,89 грн;
за виконавчим документом №443/474/15-ц було здійснено 12.09.2017 року в сумі 1000 грн, 28.11.2017 року в сумі 500 грн, 13.04.2018 року в сумі 504 грн., 12.06.2018 року в сумі 505 грн, 27.07.2018 року в сумі 580 грн, 10.09.2018 року в сумі 5040 грн, залишок боргу становить 31863,73 грн (а.с.6).
Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 66033807 від 17.09.2021, головним державним виконавцем Жидачівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дадак І.В. було відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа №443/1104/19 від 16.04.2021 виданого Жидачівським районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість, що виникла за період з 29.08.2015 року по 30.06.2019 року у розмірі 46054,85 грн та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн (а.с.7);
Крім того згідно витягу квитанції про оплату від 28.04.2023 ОСОБА_2 було сплачено борг у розмірі 73017 грн за виконавчим документом №443/474/15-ц від 13.11.2015 та №2-229/2012 від 01.11.2010, що сторонами визнається (а.с.11);
Також до матеріалів справи на підтвердження позовних вимог надано представником позивача розрахунок ціни позову: дата виникнення заборгованості 13.09.2019, дата розрахунку: 28.04.2023; сума боргу 41153,00 грн, кількість просторочених днів - 1323,
Розрахунком 3% річних: період розрахунку: 13.09.2019 - 28.04.2023, сума боргу 41153,00, 3% річних 4475,00 грн
Результати розрахунку: період розрахунку вересень 2019 - квітень 2023, сума боргу - 41153,00 грн, сума боргу з інфляцією - 62811,15 грн, інфляційне збільшення боргу - 21658,15 грн (а.с.8-10).
Вирішуючи даний спір суд виходить з такого.
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Загальні положення про договір визначені розділом ІІ гл.52 Цивільного Кодексу України.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що визначено ст. 610 ЦК України. Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
За приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статей 524,533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі. Правовий аналіз положень статей 526,599,611,625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, в тому числі і за договором страхування, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
Аналізуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, слід зробити висновок про те, що грошове зобов'язання це - цивільне правовідношення, в якому праву вимоги кредитора кореспондує юридичний обов'язок боржника здійснити відповідний платіж, тобто вчинити дію, що полягає у передачі грошей, яке також виникає з рішення суду, яким стягнуто заборгованість з боржника на користь кредитора.
Разом з тим не є грошовим зобов'язанням судове рішення, яким вже стягнуто відповідальність, передбачена статтею 625 ЦК України за порушення будь-якого грошового зобов'язання, оскільки в такому випадку таке рішення носить не зобов'язальний характер щодо сплати грошового зобов'язання боржника перед кредитором, а виконує роль санкції за прострочення боржником грошового зобов'язання, які являють собою міру цивільно-правової відповідальності, що застосовується до всіх грошових зобов'язань у розмірі 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про те, що стягнення відповідальності, передбаченої статті 625 ЦК України, за порушення грошового зобов'язання у зв'язку з невиконанням судового рішення, яким вже стягнуто відповідальність, передбачену статтею 625 ЦК України, за порушення грошового зобов'язання, не ґрунтується на нормах чинного законодавства та свідчить про недобросовісну поведінку кредитора.
При постановленні судового рішення по даній цивільній справі судом також враховувалися висновки, які викладені у постанові Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №757/42885/19.
Крім того, за правовими позиціями Верховного Суду (постанова ВП ВС від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц), стягнення відсотків річних та інфляційних витрат, передбачених ст.625 ЦК України, можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.
Згідно наданого представником позивача розрахунку, заборгованість відповідача за вищезгаданим кредитним договором становить 26133,15 грн., з яких: 21658,15 грн. нараховані інфляційні збитки за період з 13.09.2019 по 28.04.2023, та 4475,00 грн. 3% річних з 13.09.2019 по 28.04.2023 року
Однак, суд не погоджується з наданим розрахунком, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Також, Законом України від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64» на території України введено військовий стан, який згодом на підставі Указів Президента продовжувався та триває на час розгляду справи в суді.
Враховуючи зазначене, суд приходить до переконання, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних та інфляційного збільшення за період з 24.02.2022 року по 28.04.2023 року задоволенню не підлягають.
При цьому, як зазначалось вище, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмірі процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
3% річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).
Таким чином 3 % річних становитиме:
за період року з 13.09.2019 року по 31.12.2019 року, у розмірі - 372,07 грн, виходячи з розрахунку: 41153,00 (сума боргу) 3% x 110 (кількість днів прострочення виконання боргових зобов'язань) : 365 (кількість днів у календарному році) : 100;
за період року з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року, у розмірі - 1234,59 грн, виходячи з розрахунку: 41153,00 (сума боргу) 3% x 366 (кількість днів прострочення виконання боргових зобов'язань) : 366 (кількість днів у календарному році) : 100;
за період року з 01.01.2021 року по 23.02.2022 року, у розмірі - 1417,24 грн, виходячи з розрахунку: 41153,00 (сума боргу) 3% x 419 (кількість днів прострочення виконання боргових зобов'язань) : 365 (кількість днів у календарному році) : 100.
Таким чином, загальна сума та 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача за невиконання грошового зобов'язання складає 3023,90 грн., тобто дана позовна вимога підлягає до часткового задоволення.
Крім того, за змістом ст.1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Одночасно, сума інфляційних втрат, що підлягає до стягнення з відповідача за невиконання грошового зобов'язання, становитиме:
за період з року з 13.09.2019 року по 23.02.2022 року у розмірі - 8407,88 грн. Розрахунок здійснюється за ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,..ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення. Останній період Ic (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (100,20 : 100) x (99,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,80 : 100) x (100,30 : 100) x (100,20 : 100) x (99,40 : 100) x (99,80 : 100) x (100,50 : 100) x (101,00 : 100) x (101,30 : 100) x (100,90 : 100) x (101,30 : 100) x (101,00 : 100) x (101,70 : 100) x (100,70 : 100) x (101,30 : 100) x (100,20 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (100,80 : 100) x (100,60 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) = 1.20430781.
Інфляційне збільшення:. 41 153,00 x 1.20430781 - 41 153,00 = 8 407,88 грн., де 41 153,00 - сума боргу; 1.20430781 - сукупний розмір індексу інфляції за період з 13.09.2019 року по 23.02.2022 року;
Зазначений вище розрахунок 3% річних та інфляційних втрат проведений судом за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій на сайті LIGA 360 за посиланням: https://ips.ligazakon.net/calculator/ff.
Таким чином, загальна сума інфляційних втрат, що підлягає стягненню невиконання рішення суду складає 8407,88 грн., тобто дана позовна вимога також підлягає до часткового задоволення.
Враховуючи вищенаведене, суд на основі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього з'ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з'ясувавши їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат у розмірі 11431,78 грн. нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2451,21 грн., виходячи з розрахунку 11431,78 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 1073,60 грн. (ставка судового збору) : 26133,15 грн. (розмір заявлених позовних вимог) = 469,64 грн., що буде пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, а саме витрат на правову допомогу заявлених представником позивача, суд враховує наступне.
За змістом ч.ч.1, 2, 3 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес (п.2 ч.3 ст.141 ЦПК України).
Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Враховуючи те, що законодавством України щодо діяльності адвоката не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа, адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.
Розмір витрат має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження витрат на правову допомогу представником позивача подано такі документи:
- Договір №12 про надання правової допомоги від 10.05.2023 року, укладений між адвокатом Гарбарчук Наталією Миколаївною та ОСОБА_1 (а.с.12);
- Акт №08 приймання-передачі виконаних послуг в сфері права до Договору про надання правової допомоги №12 від 10.05.2023 року (а.с.15);
- Рахунок №08 від 11.05.2023 року (а.с.17);
- Копією квитанції Приват Банк від 11.12.2023 року на суму 5000,00 грн. (а.с.16).
З умов наданого договору вбачається, що сторони узгодили, що адвокат приймає доручення клієнта та бере на себе зобов'язання надати клієнту правову допомогу щодо надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань; складання звернень (заяв, скарг, клопотань, пропозицій) та інших документів правового характеру; складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства) (п.1.1 договору).
Визначений цим договором об'єм правової допомоги може бути змінений (збільшений/зменшений) виключно за згодою сторін, шляхом укладення додаткової письмової угоди (п.2.2 договору).
Відповідно до п.3.1 договору обсяг і вартість наданої правової допомоги за цим договором визначаються у відповідних актах приймання-передачі послуг та рахунках, які є невід'ємним додатком до цього договору і свідчать про виконання сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до Акут №08 приймання-передачі виконаних послуг в сфері права до Договору про надання правової допомоги №12 від 10.05.2023 року, виконавцем надано клієнту послугу, а саме підготовка позову про стягнення суми інфляції, нарахованої на суму боргу, стягнуту за рішенням суду та стягнення нарахованих 3% річних на невиплачену суму - 5000,00 грн.
Як видно із рахунку №08 від 11.05.2023 року, такий виставлений виконавцем клієнту за послугу підготовка позову про стягнення суми інфляції, нарахованої на суму боргу, стягнуту за рішенням суду та стягнення нарахованих 3% річних на невиплачену суму 5000,00 грн., яка була оплачена ОСОБА_3 11.12.2023 року, що підтверджується квитанцією АТ КБ «Приват Банк» №0.03350848.303.1 від 11.12.2023 року.
Зазначені вище докази в матеріалах справи свідчать про реальність надання позивачу ОСОБА_1 адвокатом - Гарбарчук Н.М. правової допомоги в рамках укладеного між ними договору, а саме: підготовка процесуальних документів по справі (підготовка позову про стягнення суми інфляції, нарахованої на суму боргу, стягнуту за рішенням суду та стягнення нарахованих 3% річних на невиплачену суму).
При цьому, враховуючи вищевикладене, а також те, що позовні вимоги позивача задоволено частково, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню витрати на професійну правову допомогу у сумі 2187,22 грн., виходячи з розрахунку: 11431,78 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 5000 грн. (сума понесених витрат на професійну правничу допомогу) : 26133,15 грн. (розмір заявлених позовних вимог) = 2187,22 грн., що буде пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-84, 141, 259, 268 ЦПК України, суд
позов задовольнити частково .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) 3% річних та інфляційних втрат у розмірі 11431 (одинадцять тисяч чотириста тридцять одна) гривень78 копійок, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) витрати на сплату судового збору в розмірі 469 (чотириста шісдесят дев'ять) гривень 64 копійки.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) 2187 (дві тисячі сто вісімдесят сім) гривень 22 копійки витрат на правову допомогу
В решті позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 01 березня 2024 року.
Головуючий суддя С.І. Сливка