Справа №932/8891/23
Провадження №2-а/932/271/23
01 березня 2024 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого - судді Овчиннікової О.С.,
при секретарі - Кирилішиній В.Д.,
за участю представника відповідача - Жарої О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, провідного спеціаліста - інспектора з паркування Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Шевелька Андрія Володимировича, про визнання дій протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
Позивач ОСОБА_1 02.10.2023 року звернувся з адміністративним позовом до суду, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності серії РАП №466853381 від 08.02.2022 року. Позов обґрунтовує тим, що він працює за адресою: м.Дніпро, вул.Січеславська Набережна, 33, в зв'язку з відсутністю місць на парковці, 20.01.2022 року здійснив зупинку свого транспортного засобу - автомобіль Range Rover, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на тротуарі по вул. Січеславська Набережна, 33, з суворим дотриманням Правил дорожнього руху. 22.09.2023 року на АТ «Укрпошта» він особисто отримав конверт (трекінг № 4900001563381), адресований йому Інспекцією, у поштовому конверті знайшов оскаржувану постанову, в якій зазначено, що 20 січня 2022 року о 14.19 годині по вул.Січеславська Набережна, 33, транспортним засобом Range Rover, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснено стоянку , чим порушено вимоги п.п. «б» п.15.10 Розділу 15 Правил дорожнього руху України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП. З постановою не згоден, вимог ПДР не порушував, оскільки припаркувався на краю тротуару, легковим автомобілем, залишивши пішоходам більше, ніж 2 метри, забороняючих знаків ніяких не було. Тому просить постанову скасувати, дії інспектора з паркування визнати протиправними, стягнути на його користь судовий збір.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, надав заяву про судовий розгляд за його відсутності, вимоги позову підтримав, на їхньому задоволенні наполягав.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, підтримала обгрунтування, зазначені в письмовому відзиві на позов, оскільки 20.01.2022 року інспектором з паркування ОСОБА_2 було виявлено адміністративне правопорушення, яке передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме стоянка транспортного засобу Range Rover, реєстраційний номер НОМЕР_1 , за адресою м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 33, чим порушено вимоги п.п. «б» п. 15.10 Правил дорожнього руху. За результатами розгляду справи було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії РАП №466853381 від 08.02.2022. Постанову було направлено ОСОБА_1 , на підтвердження чого надала копію рекомендованого відправлення про отримання в квітні 2022 року. Дія п.п. «в» п.15.10 ПДР не поширюється на даний випадок, оскільки стоянка була більше 5 хвилин. До того ж, вважає, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду.
Відповідач - інспектор з паркування ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, відзиву не надав. До письмового відзиву Інспекції з питань контролю за паркуванням ДМР долучено копію наказу про увільнення ОСОБА_2 з 25.02.2022 року в зв'язку з призовом на військову службу.
Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали адміністративної справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на таке:
Фактичні обставини встановлені судом.
Відповідно до копії постанови про накладення адміністративного стягнення серії РАП №466853381 від 08.02.2022, винесеної провідним спеціалістом - інспектором з паркування відділу контролю за паркуванням інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Шевельком А.В., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 340 грн. за порушення вимог п.п. «б» п. 15.10 Правил дорожнього руху за обставин: 20.01.2022 року о 14.19 години транспортним засобом Range Rover, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснено стоянку в районі будинку, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 33, стоянка на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими табличками).
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Інспекцією з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради долучено фото знімки, з яких вбачається, що, дійсно, автомобіль Range Rover, реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебуває на тротуарі.
Не зафіксовано, що автомобіль припарковано в зоні дії дорожніх знаків, які дозволяють чи забороняють зупинку чи стоянку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9, ст. 10 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до ст. 251, ст. 280 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Аналізуючи норми вище приведеного законодавства, суд зазначає, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності і встановлення її вини, необхідна наявність відповідних доказів.
Розглянувши матеріали справи, суд зазначає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення не доведена, відсутні пояснення свідків тощо.
Дійсно, надані фотознімки, на яких зафіксовано, що автомобіль Range Rover, реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебував на тротуарі. Проте не зафіксовано, що він здійснив зупинку чи стоянку, припаркувався в зоні дії забороняючого дорожнього знаку.
Позивач зазначає, що ширина вільного місця тротуару була більша, ніж два метри, його авто не заважало пішоходам.
Відповідно до пункту 15.10 ПДР (в) стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху залишається щонайменше 2 м.
Відтак, зі змісту зазначеної правової норми вбачається, що водій наділяється правом на здійснення стоянки автомобіля на тротуарі за умови одночасного дотримання трьох вимог, а саме: стоянка здійсниться легковим автомобілем та мотоциклом; стоянка здійснюється на краю тротуару; стоянка здійснюється таким чином, що для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.
Суд звертає увагу на те, що за диспозицією п.п. «в» п. 15.10 ПДР України краєм тротуару є зовнішній бік тротуару, що знаходиться біля дорожньої полоси для руху транспортних засобів. При цьому, паркування автомобілів на краю тротуару із залишенням по внутрішній його стороні 2 метри для вільного руху пішоходів передбачає уникнення руху транспортного засобу джерела підвищеної небезпеки по тротуару та убезпечення тим самим пішоходів, забезпечення вільного руху тротуаром.
В даному випадку позивач залишив легковий автомобіль на тротуарі біля краю, залишивши щонайменше 2 метри для вільного руху пішоходів.
Таким чином, здійснюючи стоянку транспортного засобу на тротуарі із забезпеченням проходу для пішоходів не менше 2 метрів, водій підпадає під виключення з заборони, а відтак не порушує правил зупинки та стоянки, визначені в ПДР.
Згідно пунктів 15.1, 15.10. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі. Стоянка забороняється: а) у місцях, де заборонена зупинка; б) на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками); в) на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м; г) ближче 50 м від залізничних переїздів; ґ) поза населеними пунктами в зоні небезпечних поворотів і випуклих переломів поздовжнього профілю дороги з видимістю або оглядовістю менше 100 м хоча б в одному напрямку руху; д) у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів; е) ближче 5 м від контейнерних майданчиків та/або контейнерів для збирання побутових відходів, місце розміщення або облаштування яких відповідає вимогам законодавства; є) на газонах.
Інспектором при складанні оскаржуваної постанови вказано, що позивачем порушено підпункт «б» пункту 15.10 розділу 15 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306. Стоянка забороняється: на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками).
Норма підпункту «б» пункту п. 15.10. Правил дорожнього руху має уточнюючу частину щодо того, що стоянка на тротуарах дозволяється у місцях позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками. Не доведено, що у м. Дніпро по вул. Січеславська Набережна , 33, відсутній дозволяючий стоянку дорожній знак.
Окрім того, пункт 15.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, містить підпункт «в», де вказано, що зупинка, стоянка можлива на тротуарах, автомобілі можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.
З фотодоказів вбачається, що автомобіль Range Rover, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив зупинку, стоянку таким чином, щоб не заважати руху пішоходів.
Суд дійшов висновку, що відповідачем ОСОБА_2 - інспектором з паркування не зафіксовано, що автомобіль припарковано у зоні дії дорожніх знаків, які дозволяють чи забороняють зупинку чи стоянку. Не надано суду й інших доказів, як-то схеми організації дорожнього руху з розташуванням дорожніх знаків в указаному місці.
Отже, відповідачами не доведено, що паркування відбулося в зоні відсутності відповідних знаків, що дозволяють стоянку.
Відтак, суд відхиляє доводи відповідача - Інспекції з питань контролю за паркуванням ДМР, що фотознімки транспортного засобу Range Rover, реєстраційний номер НОМЕР_1 , які були зроблені інспектором з паркування, підтверджують знаходження цього транспортного засобу у місці, де заборонена зупинка, а саме на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками).
Відповідно до пункту 15.10 ПДР (в) стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху залишається щонайменше 2 м.
Позивач стверджує, що ним здійснена зупинка на тротуарі за умови одночасного дотримання трьох вимог, а саме: стоянка здійснена легковим автомобілем, на краю тротуару; для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.
Слід зазначити, що відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Принцип презумпції невинуватості передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти, встановлені судом, у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем- Інспекцією з питань контролю за паркуванням ДМР, як суб'єктом владних повноважень, не доведено наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а отже наявні підстави для скасування спірної постанови.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява N 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява N 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи встановлені обставини справи, беручи до уваги підстави заявленого позову, суд приходить до висновку, що оскаржена постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
Позовні вимоги в частині визнання дій посадової особи відповідача - інспектора з паркування Інспекції з питань контролю за паркуванням ДМР Шевелька А.В. задоволенню не підлягають, оскільки такого способу захисту не визначено ч. 3 ст. 286 КАС України.
Щодо заперечень представника відповідача з приводу пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду суд зазначає, що з долученої до відзиву копії рекомендованого поштового відправлення неможливо «поза розумним сумнівом» однозначно зробити висновок, що особисто ОСОБА_1 отримав відправлення в квітні 2022 року та що це поштове відправлення містило належним чином завірену копію оскаржуваної постанови РАП № 466853381 від 08.02.2022 року.
Отже, отримавши особисто 22.09.2023 року оскаржувану постанову РАП № 466853381 від 08.02.2022 року, позивач ОСОБА_1 своєчасно в межах 10-денного строку звернувся до суду 02.10.2023 року з даним адміністративним позовом.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір - 536,80 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись, ст.ст. 122, 222, 251, 283 КУпАП, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 78, 205, 241-246, 250, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, провідного спеціаліста - інспектора з паркування Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Шевелька Андрія Володимировича, про визнання дій протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити частково.
Постанову про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 466853381 від 08.02.2022 року, винесену інспектором з паркування Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Шевельком Андрієм Володимировичем, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 340 грн., скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути із Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 536,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.С. Овчиннікова