Справа № 404/4278/23
Номер провадження 2/404/912/23
22 лютого 2024 року м. Кропивницький
Кіровський районний суд м. Кіровограда у складі:
головуючої судді - Варакіної Н.Б.
за участю секретаря - Щербини А.І.,
розглянувши цивільну справу за зустрічним позовом ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (ІН НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ), третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради (ЄДРПОУ 42215510, вул. Велика Перспективна, 41, м. Кропивницький) про визначення місця проживання дитини,-
В 2023 році ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з нею.
18 липня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради про визначення місця проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з ним, відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування посилається, що 21 жовтня 2006 року між сторонами зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , видане Кіровським відділом реєстрації актів цивільного стану Кіровоградського міського управління юстиції, актовий запис № 998. Від шлюбу мають неповнолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На початку березня 2022 року, у зв'язку з повномасштабним вторгненням РФ, дружина, донька та мати позивача виїхали за кордон. У вересні 2022 року дитина повернулась до України, а відповідач залишилась в Польщі. На теперішній час, дитина проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_2 . Позивач самостійно займається вихованням та утриманням доньки, піклується про неї, опікується станом здоров'я, цікавиться успіхами у навчанні, підтримує її зацікавленість у різноманітних хобі та спортивних, танцювальних гуртках. Увесь вільний час проводить з донькою. Позивач вважає, що в інтересах дитини є проживання з батьком, а не з матір'ю, оскільки він має власну справу, нормований робочий день, стабільний не малий дохід, має час відводити дитину до школи, займатись з нею вечорами, та іншим чином піклуватись про доньку, щоб забезпечити гармонійний розвиток особистості в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Окрім цього, зазначає, що доньці виповнилось 14 років та вона виявила бажання проживати саме з батьком. Просить визначити місце проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з ним.
Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07 липня 2023 року ОСОБА_4 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 жовтня 2023 року ОСОБА_4 прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради про визначення місця проживання дитини.
Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 жовтня 2023 року ОСОБА_4 витребувано з Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради письмовий висновок щодо місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з одним із батьків.
Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 грудня 2023 року ОСОБА_4 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 лютого 2024 року ОСОБА_4 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради про визначення місця проживання дитини залишено без розгляду за заявою позивача.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав з мотивів, викладених в позовній заяві, просив позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, до суду надала заяву про розгляд справи без її участі. Окрім цього, просила залишити її позов без розгляду, позовні вимоги по зустрічній позовній заяві визнає в повному обсязі, проти задоволення не заперечує.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради в судове засідання не з'явилась, надала до суду пояснення, в яких зазначила, що так як на сьогоднішній день дитина досягла 14 років, її місце проживання визначається нею самою. Тому, відсутні правові підстави для надання висновку органу опіки та піклування щодо місця проживання неповнолітньої дитини.
В судовому засіданні дитина - ОСОБА_3 пояснила суду, що навчається у школі № 18, вчиться добре, ходить на танці, має друзів, а тому проживати з мамою у Польщі не хоче, має бажання проживати саме з батьком в м. Кропивницькому.
Заслухавши позивача, думку дитини, дослідивши матеріали справи, давши оцінку зібраним доказам, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , перебувають в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , видане Кіровським відділом реєстрації актів цивільного стану Кіровоградського міського управління юстиції, актовий запис № 998.
Від шлюбу мають неповнолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 21.04.2008 року.
На початку березня 2022 року, у зв'язку з повномасштабним вторгненням РФ, ОСОБА_2 , донька сторін ОСОБА_1 та мати позивача виїхали за кордон.
У вересні 2022 року дитина повернулась до України, а ОСОБА_2 залишилась проживати в Польщі.
На теперішній час, дитина проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_2 .
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , а отже 03.04.2022 року їй виповнилось чотирнадцять років.
Відповідно до частини другої статті 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
У статті 160 СК України встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Згідно з частиною першою статті 161 ЦК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 17 травня 2023 року у справі № 351/611/21 (провадження № 61-990св23) вказано, що «у разі спору місце проживання малолітньої дитини (фізичної особи у віці до чотирнадцяти років) визначається органом опіки та піклування або судом, проте при вирішенні вказаного питання, що стосується дитини, яка досягла 14 років, то закон не передбачає можливості вирішення такого спору органом опіки та піклування або судом, оскільки в цьому випадку слід керуватися частиною третьою статті 160 СК України та положеннями частини другої статті 29 ЦК України.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , а отже 03.04.2022 року, тобто на час звернення до суду (30.05.2023) їй виповнилось чотирнадцять років.
Отже, в силу вищенаведених норм чинного законодавства вона може вільно обирати собі місце проживання з кимось із батьків, які мають у власності житлові приміщення. Суд не може визначати місце проживання дитини, яка досягла 14 років за позовом когось із батьків, оскільки таке право вибору місця проживання надано законом самій дитині.
Приймаючи до уваги викладене, враховуючи положення частини другої статті 29 ЦК України та частини третьої статті 160 СК України, суд вважає, що підстави для визначення судом місця проживання дитини, якій виповнилось 14 років, відсутні, тому у задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.
Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 25 січня 2018 року у справі № 537/5119/15-ц (провадження № 61-1229св18), від 28 січня 2021 року у справі № 753/6498/15 (провадження № 61-10851св20), від 28 вересня 2022 року у справі № 686/18140/21 (провадження № 61-6611св22)».
Щодо вимог про відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав.
Відповідно до ст. 170 СК України, суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.
У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.
Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків.
У цьому разі орган опіки та піклування зобов'язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав.
Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;
3) жорстоко поводяться з дитиною;
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. ч. 2 - 4 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 83 ЦПК України, позивач повинен надати докази разом із позовною заявою. Докази повинні бути належними, допустими та достовірними, що регламентує ст. ст. 77, 78, 79 ЦПК України, тобто докази повинні містити інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивачем не надано доказів наявності будь-якої обставини, передбаченої ст.ст. 164, 170 СК України, які б давали підстави для відібрання дитини від матері, тим паче, що дитина обрала місце поживання з батьком.
За таких обставин зазначена вимога задоволенню не підлягає.
На підставі ст.ст. 141, 157, 160, 164, 161,170 СК України, керуючись ст. 265 ЦПК України, суд -
У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (ІН НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ), третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради (ЄДРПОУ 42215510, вул. Велика Перспективна, 41, м. Кропивницький) про визначення місця проживання дитини - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його складення, шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду.
Повний текст рішення складений 01.03.2024.
Суддя Кіровського Н. Б. Варакіна
районного суду
м.Кіровограда