Справа № 350/222/24
Номер провадження 2-а/350/2/2024
29 лютого 2024 року селище Рожнятів
Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
в складі головуючого судді Пулика М.В.,
секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Рожнятів адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
установив:
Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив суд ухвали рішення, яким скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1317171 від 26.01.2024, винесену поліцейським Рожнятівського ВП №2 (сел.Рожнятів) ст.лейтенант поліції Фединяк Олегом Петровичем, про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та накладення штрафу в сумі 3400 гривень.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 26.01.2024 поліцейським Рожнятівського ВП №2 (сел.Рожнятів) ст.лейтенантом поліції Фединяком О.П. було винесено оскаржувану постанову, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 грн.
Згідно постанови, позивач, як водій, 26.01.2024 о 19:00 год. у с.Креховичі по вул.22 Січня, передавав керування автомобілем Volkswagen р.н. НОМЕР_1 особі, яка не має права керування таким, тобто категорії “В», чим порушив п.2.2 ПДР.
Позивач вказав, що зазначених в постанові дій не вчиняв, а тому притягнення його до відповідальності є безпідставним. Він не є власником зазначеного автомобіля тому не міг передавати право керування транспортним засобом іншій особі.
Ухвалою судді від 05.02.2024 справу призначено до розгляду за правилами ст.286 КАС України.
19.02.2024 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 , посилаючись на те, що поліцейським, було виявлено факт керування транспортним засобом неповнолітнім сином ОСОБА_1 . Факт керування водієм транспортним засобом та порушення останнім ПДР України, підтверджується відеодоказами.
У судове засідання позивач не прибув, направив суду заяву, в якій заявлений адміністративний позов підтримав в повному обсязі, просить справу розглянути у його відсутності.
Відповідач в судове засідання також не з'явився, про необхідність прибути до суду повідомлявся у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи наведене та вимоги ст. 205 ч. 1 КАС України, суд вважає, що справу слід розглянути у відсутності відповідача на підставі наявних доказів, яких достатньо для вирішення справи по суті.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, на підставі ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
За змістом статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст.ст.245, 246 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до постанови ЕНА №1317171 від 26.01.2024, яку винесену поліцейським Рожнятівського ВП №2 (сел.Рожнятів) ст.лейтенантом поліції Фединяком О.П., Ониськів Р.Я. 26.01.2024 о 19:00 год. в с.Креховичі по вул.22 Січня, передавав керування автомобілем "Volkswagen" р.н. НОМЕР_1 особі, яка не має права керування таким, тобто категорії «В», чим порушив п.2.2 Правил дорожнього руху України, за що його визнано винуватим у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП та піддано штрафу в сумі 3400 гривень (а.с.7).
Відповідно до п.1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно ч. 2 ст. 126 КУпАП за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, (частини 1, 2, 3, 5 і 6 статті 121, статті 121-1, 121-2, частини 1, 2 і 3 статті 122, частина 1 статті 123, статті 124-1 - 126) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов'язки водія транспортного засобу якими, зокрема вказано, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Як роз'яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст.283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, в адміністративному процесі у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
Судом встановлено, що в якості доказу відповідачем надано до матеріалів справи відео, які зафіксовані за допомогою відеореєстратора та нагрудної камери інспектора поліції, з яких вбачається, що 26.01.2024 о 19:00 год. працівниками поліції було зупинено транспортний засіб під керуванням особи, в ході спілкування з яким встановлено, що останній є неповнолітнім, він не має посвідчення водія на право керування транспортними засобами, а також в подальшому на місце зупинки прибув батько неповнолітнього тобто позивач. ОСОБА_1 не був в автомобілі під керуванням неповнолітнього сина.
Встановлено, що позивач не є власником транспортного засобу (а.с.6).
Отже, зазначені в оскаржуваній постанові відомості не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки позивач не передавав своєму неповнолітньому синові керування транспортним засобом.
Доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, відповідачем не надано.
Водночас ч. 2 ст. 126 КУпАП не передбачають відповідальність законних представників за скоєні правопорушення їхніми малолітніми або неповнолітніми дітьми, які не досягли віку з якого настає адміністративна відповідальність.
Матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування.
При цьому оскаржувана постанова не містить жодного посилання на докази, що додаються до неї, на підтвердження вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення (пункт 7).
Суд звертає увагу, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення нею правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а лише тільки вказує на нього. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенню до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов'язок доводити свою невинуватість в учиненні адміністративного правопорушення.
Таким чином, суд приходить до переконання, що матеріалами справи не підтверджено факту вчинення позивачем адміністративного правопорушень, відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, а також не доведено дотримання при винесені оскаржуваної постанови вимог ст. ст. 248, 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин та вирішення її в точній відповідності із законом.
За змістом ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, враховуючи викладене та беручи до уваги вищенаведені норми, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю та скасувати постанову поліцейського Рожнятівського ВП №2 (сел.Рожнятів) ст.лейтенанта поліції Фединяка О.П. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ЕНА №1317171 від 26.01.2024, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП та піддано штрафу у сумі 3400 гривень, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Керуючись ст.ст.7, 9-11, 33, 122, 222, 245, 247, 251, 252, 278, 280 293, 294 КУпАП, ст.ст.241, 246, 250-251, 255 КАС України, суд -
ухвалив:
Задоволити позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1317171 від 26.01.2024, винесену поліцейським Рожнятівського ВП №2 (сел.Рожнятів) ст.лейтенантом поліції Фединяк Олегом Петровичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та накладення штрафу в сумі 3400 гривень, а провадження у справі закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя