Справа № 344/24044/23
Провадження № 2/344/1260/24
01 березня 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Польської М.В., секретаря Мациборка С.Я., вивчивши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТОХХІЛ» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних, інфляційних збитків та судових витрат,-
До Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТОХХІЛ» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних, інфляційних збитків на суму 415 715.45грн. та судових витрат.
Ухвалою від 21.01.2023р відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 26.02.2024р. вирішено розгляд справи в режимі відеоконференцзв'язку за клопотанням представника відповідача.
Судом у судовому засіданні 01.03.2024р. поставлено на обговорення питання щодо закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що така не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Представник позивача проти закриття провадження не заперечив.
Відповідач повторно не з'явилася в судові засідання, причин своєї неявки суду не повідомила, конверти адресовані їй повертаються за закінченням терміну зберігання.
Вислухавши думку представника позивача, перевіривши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку .
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі N904/2538/18 (Провадження N12-263гс18) зазначено, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів визначено статтею 20 ГПК України.
Так, за змістом пункту 1 частини першої цієї статті, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
З аналізу наведеної вище норми вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи у спорах, що виникають в т.ч. при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем,а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Виходячи зі змісту підстав позову в даній справі, рішенням Господарського суду івано-Франківської області від 17.01.2012р. було стягнуто з ФОП ОСОБА_1 (солідарно) заборгованість за кредитним договором у сумі 2 125 000.43грн., судові витрати 42 000грн. Ухвалою цього ж суду від 24.12.2020р. у господарській справі №5010/2415/2011-14/121, було замінено стягувача з ПАТ «Дельта Банк» на ТзОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТОХХІЛ». Позивач подаючи позов 20.12.2023р. нарахував та просить стягнути з ОСОБА_1 на підставі вимог ст.625 ЦК України нараховані кошти: 3% річних, інфляційних збитків на загальну суму 415 715.45грн..
Правовий аналіз положень статей 526, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу,за увесь час прострочення.
Отже, суми, які кредитор може стягнути з боржника відповідно до ст. 625 ЦК України носять компенсаторний характер, а право на їх стягнення з'являється у кредитора після прострочення боржника, а в даному випадку ФОП ОСОБА_1 , тобто у разі неправомірного користування боржником - підприємцем грошовими коштами кредитора чи іншої юридичної особи, яка набула право вимоги за ухвалою суду (в даному спорі позивача).
Тобто між кредитором та відповідачами був виник спір щодо правочину, укладеного для виконання зобов'язання за кредитним договором, сторонами якого є юридична особа та фізична особа - підприємець, який уклав кредитний договір для забезпечення господарської діяльності, що відповідав ознакам спору, який підлягав розгляду в порядку господарського судочинства згідно з наведеними вище приписами ГПК України.
Водночас, обов'язки боржник-позичальник перед кредитором за рішенням суду так і не виконала, а тому ФОП й надалі несе відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання за ст.625 ЦК України.
Судом отримано з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформацію про те, що ОСОБА_1 на час формування запиту (станом на 29.02.2024р.) й надалі є підприємцем.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу.
Отже, до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
У цьому випадку спірних правовідносин, суб'єктний склад сторін у зобов'язанні, яке виникло вже на підставі рішення господарського суду, має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Водночас, вказаний спір не може бути розглянутий й у порядку іншого (ніж господарське) судочинства.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Статтею 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі: в тому числі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Так, при зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 7 969,00 грн., згідно платіжної інструкції №7178 від 28.11.2023 року.
На підставі наведеного суд, дійшов висновку про закриття провадження у справі та зобов'язати відповідний орган повернути судовий збір.
Керуючись ст.ст. 1,2, 13, 200, 255, 352, 354 ЦПК України, п. 5 ч. 1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», суд, -
Провадження у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТОХХІЛ» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних, інфляційних збитків на суму 415 715.45грн. та судових витрат - закрити.
Зобов'язати Головне управління державної казначейської служби України в Івано-Франківській області повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТОХХІЛ» (код ЄДРПОУ 41264766) сплачений судовий збір в розмірі 7 969,00 грн. (сім тисяч дев'ятсот шістдесят дев'ять ) гривень, згідно платіжної інструкції №7178 від 28.11.2023 року.
Роз'яснити позивачеві, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ядтнадцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.
Суддя Мирослава ПОЛЬСЬКА