Справа № 344/15726/23
Провадження № 2/344/625/24
27 лютого 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Пастернак І.А.
секретаря Устинської Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про збільшення розміру аліментів та позбавлення батьківських прав
ОСОБА_1 звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про збільшення розміру аліментів та позбавлення батьківських прав, мотивуючи тим, що з 08.08.2009 р. вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 25.03.2015р. рішенням Тлумацького районного суду шлюб між ними розірвано, доньку ОСОБА_3 залишено проживати з позивачкою. 06.03.2017р. рішенням Тлумацького районного суду з відповідача стягнуто аліменти на її користь на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 600,00 грн. щомісяця. На сьогоднішній день відповідач сплачує аліменти в сумі приблизно 1 412, 00грн./міс. Однак, на даний час неповнолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , росте, ходить до школи, відвідує додатково курси вивчення іноземних мов, а тому потребує значно більшого догляду і матеріальних коштів на утримання у зв'язку з чим збільшуються щоденні потреби в навчанні, розвитку дитини тощо. З урахуванням викладеного, вважає за доцільне збільшити розмір стягуваних з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дочки в розмірі 5 000,00грн. щомісяця до досягнення дитиною повноліття. Їй наразі важко самій повністю забезпечити та задовольнити необхідні потреби неповнолітньої дочки лікуванням, медичними засобами та препаратами, одягом, продуктами харчуванням, засобами гігієни, відвідування додаткових розвивальних закладів тощо, бо з часу ухвалення рішення про стягнення аліментів - розмір витрат на утримання дочки значно зросли, оскільки дитина додатково відвідує заняття з вивчення іноземної мови.
Крім того, відповідач свідомо не бажає брати участь у вихованні дитини, виявляти турботу щодо неї, оскільки перешкод чи заборон щодо побачень з дочкою йому ніхто не чинить. Такою поведінкою, діями та вчинками відповідач не забезпечує належний рівень життя своєї дитини, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, не вживає заходів по забезпеченню інтересів дитини, не бере участі у вихованні, навчанні і розвитку, не піклується про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, не створює належні умови для розвитку її природних здібностей, не готує її до самостійного життя. Відповідач свідомо не бажає брати жодної участі у лікуванні і вихованні дитини, жодним чином не виявляє турботи щодо неї. Так само відповідач не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти тощо. Така поведінка відповідача ОСОБА_2 на її переконання, свідчить про те, що він самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини. Отже, відповідач умисно та свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками. Наведене вище свідчить про те, що відповідач умисно ухиляється від виконання своїх прямих обов'язків по вихованні дитини, покладених на нього сімейним законодавством і змінити його поведінку в кращу сторону є неможливим, а тому є достатні підстави для позбавлення його батьківських прав по відношенню до дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наразі вона з відповідачем не підтримує жодних контактів через наявні неприязні відчуття, відповідач виїхав на проживання до іншої країни, однак точне фактичне місце його перебування не відоме. На сьогодні у неї є інша сім'я, вона одружена і має чоловіка ОСОБА_4 . Від шлюбу у них є син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає в їхній новій сім'ї, додатково відвідує заклад освіти з вивчення іноземної мови, за весь час вона, та її чоловік ОСОБА_4 відводили її до закладу і забирали, були присутні на батьківських зборах, спілкувалися з вихователями про успішність дитини, готували дитину до різних творчих виставок та святкових заходів тощо. Відповідач жодного разу не відвідував заклад дочки ОСОБА_3 , не спілкувався з викладачами, ні візуально, ні в телефонному режимі тощо. З дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повністю займається вона тобто: лікуванням, здоров'ям, вихованням і навчанням, розвитком додаткових здібностей, забезпечення здорових умов проживання - і у всьому цьому їй допомагає теперішній чоловік ОСОБА_4 .. Відповідач своєю дитиною не цікавиться, інтересу до дитини взагалі не проявляє, а тому між відповідачем і дитиною фактично втрачений сталий емоційний зв'язок, що суперечить найкращим інтересам дитини. Вона вважає, що дитина має зростати у повноцінній сім'ї і бути забезпечена всім необхідним. Дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до її теперішнього чоловіка ОСОБА_4 ставиться дуже добре, вона періодично кличе та називає його татом і хоче мати прізвище як у нього і як у неї. Він так само називає її своєю донькою. Тому, виходячи виключно з інтересів дитини, вони спільно вирішили і її чоловік ОСОБА_4 має рішучі та однозначні наміри усиновити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що найкраще відповідатиме інтересам дитини. Проживання дочки у повноцінній сім'ї і юридичне закріплення цього факту - забезпечить дотриманню справедливої рівноваги, збалансує інтереси дитини, забезпечить розвиток дитини у стійкому доброзичливому середовищі та призведе тільки до покращення її сімейного та життєвого становища. Просить збільшити розмір аліментів на утримання доньки до 5 000 грн. щомісяця але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення нею повноліття та позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо його дочки ОСОБА_3 .
25.08.2023 року відповідач подав відзив на позов, в якому зазначив, що на даний час у нього немає фінансової можливості сплачувати аліменти у розмірі зазначеному у позовній заяві - 5000 грн щомісяця. У нього є інша сім'я та малолітній син, його теперішня дружина не працює, оскільки займається доглядом за дитиною. Крім того, у нього є похилого віку непрацездатний батько, 1949 року народження, який, в силу свого віку, часто хворіє, а з доходів має лише пенсію, тому потребує від нього матеріальної допомоги на лікування. Розмір аліментів в розмірі 5000 гривень є необґрунтовано великим, не враховує його реального матеріального положення та інші істотні обставини, що мають значення для вирішення подібного роду питань. Згідний на збільшення розміру аліментів, та має можливість сплачувати 2000 гривень щомісячно. Як і раніше, за можливості, буде додатково давати кошти для дочки. Що стосується вимоги щодо позбавлення його батьківських прав , то висновок про те, що він не виконує своїх батьківських обов'язків позивачка зробила лише з того, що він з початку 2022 року не мав особистих зустрічей з дитиною. Однак, зазначені звинувачення не відповідають дійсності. Так, на початку 2022 року, до початку вторгнення російських окупантів до України, він поїхав на роботу до Республіки Польща, тому, на даний час, не має можливості зустрічатися із своєю дочкою ОСОБА_6 , але це не означає, що він не спілкується із нею. Вони постійно підтримують контакт через месенджери, вона розповідає йому про свої справи, радиться з ним, цікавиться його життям. До його від'їзду на роботу його дочка часто бувала у нього за місцем проживання, вона перебуває у приязних стосунках з теперішньою дружиною та сином. Він належним чином приймає участь в матеріальному утриманні дитини, щомісячно сплачує аліменти та, при можливості, додатково дає кошти. Ніяких особливих потреб, пов'язаних зі станом здоров'я, дочка не має, відвідує школу, де має доступ до здобуття освіти. В межах можливостей, він намагається забезпечити фізичний, духовний і моральний розвиток дитини. Він дуже любить свою дочку та дбає про її добробут. У Республіці Польща він перебуває тимчасово, коли з'явиться можливість поїхати до України, або щоб його дочка приїхала до нього на якийсь час, він обов'язково цим скористається. Те що він не має особистих зустрічей із дочкою не свідчить про те, що він свідомо від цього ухиляється. Отже, вважає, що відсутні будь-які підстави, для позбавлення його батьківських прав. Причиною, чому його дружина хоче позбавити його батьківських прав є не те, що він поганий батько, це робиться для того, щоб її чоловік ОСОБА_4 удочерив його дочку ОСОБА_3 і після народження ще однієї дитини, на яку вони чекають, мав троє дітей і отримав можливість мобілізації з військової служби. На даний час, через те що він не відмовився від дочки, дружина заборонила їй з ним спілкуватись, видалила з її телефону акаунт, та заблокувала його номер телефону, щоб він не міг до неї телефонувати. Просив збільшити розмір аліментів до 2 000 грн., а в задоволенні позовної вимоги про позбавлення батьківських прав просив відмовити (а.с.21-27).
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задоволити позов в повному обсязі.
Представник відповідача щодо позовної вимоги про збільшення розміру аліментів заперечила частково, в задоволенні позовної вимоги про позбавлення батьківських прав просила відмовити.
Представник третьої особи надала висновок ООП про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав.
Заслухавши учасників процесу, враховуючи думку дитини, дослідивши письмові матеріали, встановивши таким чином фактичні обставини справи, застосовуючи загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об'єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, утверджуючи та забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принцип неупередженості, суд приходить до наступних висновків.
У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребовуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як встановлено судом, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 08.08.2009 року, який рішенням Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 25.03.2015 року розірвано. Малолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено на проживанні з матір'ю ОСОБА_1 (а.с.10).
Відповідно до копії свідоцтва про народження, сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8).
Рішенням Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 06.03.2017 року вирішено стягувати з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_7 на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 600 грн. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття (а.с.11-11а).
Відповідно до копії свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 у відповідача народився син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.47).
Положеннями ст. 180 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч. 2 ст. 6 Конвенції про права дитини).
Частиною 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
В силу дії ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
За приписами ч. 2 ст. 182 цього кодексу розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для дітей дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень.
Частиною 1 ст. 192 СК України визначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
За правилами ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення..
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Вирішуючи питання визначення суми аліментів суд враховує положення ст. ст. 182, 184 СК України, а саме, що відповідач є працездатним, на його утриманні, окрім спільної з позивачкою дитини є малолітній син.
Оскільки, двоє батьків зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття, то визначений позивачем розмір аліментів в розмірі 5 000 грн. щомісячно на утримання дитини є завищеним, а тому суд вважає, що слід визначити розмір аліментів, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивачки на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 3 600,00 грн. щомісячно, що буде відповідати інтересам дитини та зможе забезпечити їй належний фізичний та духовний розвиток, не порушуватиме прав відповідача та норм чинного законодавства.
Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ відносно батьківства, материнства і стягнення аліментів" розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Тому стягнення аліментів в зміненому розмірі слід розпочати з дня набрання рішенням законної сили.
На підставі вищенаведеного, позовна вимога про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітної дитини підлягає до часткового задоволення.
Що стосується вимоги позивачки про позбавлення відповідача батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , то суд виходить з наступного.
Як вже встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_3 батьками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 позивачка ОСОБА_1 05.02.2021 року зареструвала шлюб з ОСОБА_4 (а.с.12).
Від даного шлюбу у ОСОБА_1 та ОСОБА_4 народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.13).
Як вбачається з копій квитанцій, які долучені відповідачем до матеріалів справи, відповідач сплачує аліментні платежі на утримання доньки ОСОБА_3 (а.с.30-46).
Згідно довідки Угорницького ліцею Івано-Франківської міської ради ліцею від 31.08.2023 року ОСОБА_3 навчається в 5-Б класі в Угорницькому ліцеї Івано-Франківської міської ради. Її батько, ОСОБА_2 , не цікавиться життям та навчанням дитини, не підтримує контакт з класним керівником, на класні та загальношкільні збори не приходить (а.с.63).
Відповідно до довідки №1 Навчально освітнього центру від 13.09.2023 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 22.03.2023 року по сьогоднішній день відвідує курси з додаткового вивчення англійської мови. Успішністю та навчанням дитини ОСОБА_3 цікавиться її мама ОСОБА_1 , яка періодично навідується до навчального освітнього центру. Батько дитини ОСОБА_2 жодного разу навчальний освітній центр не відвідував, не телефонував, навчанням та розвитком додаткових здібностей дитини не цікавився (а.с.64).
Згідно психологічної характеристики дитини ОСОБА_3 , 2013 р.н. на малюнку сім'ї дитина зобразила себе, маму із братиком (коментує це словами «цей братик у мами в животику»), тата ОСОБА_9 , молодшого брата, двох бабусь та дідуся. В сім'ї дитина почуває себе комфортно, відчуває, що про неї там дбають, турбуються, люблять. Дитина відчуває прихильність до всіх членів своєї сім'ї, яку зобразила на малюнку. Про біологічного батька говорить мало і неохоче, зокрема пригадує, що він мало приділяв їй часу раніше і що їй складно згадати, коли вони спілкувались востаннє. Також дитина говорить, що не хотіла б продовжувати з біологічним батьком спілкування. Дівчинка хвилюється перед судовим засіданням і говорить, що їй неприємно буде бачити там по відеозв'язку свого біологічного батька (а.с.36).
Згідно висновку про недоцільность позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради як орган опіки та піклування вважає за недоцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В даному висновку вказано, що мати ОСОБА_10 . Зазначила, що батько не спілкується з донькою в повній мірі. З її слів у неї є інша сім'я, яку вона створила у 2020 році і її теперішній чоловік займається вихованням дівчинки. Батько перебуває за межами України та не цікавиться вихованням доньки. Вказала на те, що " ..коли розпочалась війна вона звернулась до батька дівчинки з проханням знайти житло в Іспанії для проживання, однак він відмовив. Також звернула увагу на те, що коли ОСОБА_11 перебувала в лікувальному закладі батько матеріально майже не допомагав, тільки надав 600 грн, а лікування дороговартісне. Зазначила, її теперішній чоловік займається вихованням ОСОБА_11 та хоче її усиновити в майбутньому. ОСОБА_2 повідомив, що весь час спілкувався з донькою. В матеріальному плані допомагає. З його слів у червні 2022 року мати дівчинки звернулась до нього з проханням відмовитись від дитини, на що він відреагував негативно. З його слів, після його реакції колишня дружина подала позов про позбалення його батьківських прав. Зазначив, що колишня дружина створювала йому перешкоди у спілкуванні з донькою. Головуючий запитав у батька про те, яка його позиція щодо позбавлення його батьківських прав щодо доньки. Батько відповів, що він категорично проти того, щоб його позбавляли батьківських прав. Додав, що він хоче спілкуватись з дитиною, однак номер телефону у дитини заблокований і він не має змоги поспілкуватись з дитиною. На запитаня членів комісії до матері, чи це вона заблокувала телефон дитини, вона відповіла, що дівчинка сама заблокувала, оскільки не має бажання спілкуватись з батьком. Представник ОСОБА_12 звернулась до батька із питанням про те, як часто він переписується з дитиною з часу перебуваня за межами України. Батько відповів: « ... якщо не кожного дня, то один раз в три дні, до того часу, поки мати дівчинки не подала позов. Дочка писала мені, щоб я відмовився від батьківських прав, тому, що треба щоб ОСОБА_13 повернувся з війни». ОСОБА_12 зазначила, що дитина спілкувалась з батьком, поки мати не подала позов до суду. (а.с.96-99).
В судовому засіданні свідок ОСОБА_14 (свекруха позивачки) повідомила суду, що дитина не хоче спілкуватись з батьком, погано про нього відгукується, він не цікавиться її життям, не допомагає матеріально. Її син бажає в майбутньому дитину ОСОБА_3 усиновити.
Свідок ОСОБА_15 надала суду покази, що знає цю родину, та надала покази, що їй відомо, що ОСОБА_2 дитиною не цікавиться, не відвідує дитину.
У відповідності до ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III, сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно ч.2 і 5 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
А частиною 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Схожі за своєю суттю принципи закріплені у пунктах 6-7 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, відповідно яких дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Якнайкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто відповідає за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить насамперед на її батьках.
В свою чергу, згідно до пункту 2 ч.1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини.
В абзаці 2 п. 16 Постанови Пленуму ВСУ від 30.03.2007року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей (п. 15 вищевказаної Постанови).
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
У відповідності до ч.1 ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Крім того, згідно до положень ч.4-5 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
В свою чергу відповідно до ч.1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Згідно ч.3 ст. 157 СК України, той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно вимог ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Позивач в підтвердження позовних вимог про позбавлення батьківських прав послалася на те, що оскільки відповідач протягом значного часу не піклується про фізичний і духовний розвиток доньки, її навчання у школі, не готує дитину до самостійного життя, не спілкується з нею в обсязі, необхідному для нормального самоусвідомлення та не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, що свідчить про систематичне, триваюче невиконання батьківських обов'язків, він повинен бути позбавлений батьківських прав стосовно доньки.
Проте, суд вважає, що вказані обставини, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та позивачем не доведено, що відповідач є особою, яка злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків та його поведінка відносно доньки є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов'язками. Крім того, позивачем не було доведено, в чому саме полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення її батька по відношенню до неї батьківських прав.
Суд звертає увагу на ту обставину, що сам лише факт проживання дитини із одним з батьків не є сам по собі підтвердженням ухилення іншого з її батьків від виконання батьківських обов'язків.
За таких обставин, за відсутності належних та допустимих доказів винної поведінки ОСОБА_2 щодо свідомого ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , враховуючи те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, який за даних обставин застосовувати не можна, а також те, що позбавлення батьківських прав відповідача відносно його доньки не забезпечуватиме її інтересів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки та передчасність застосування такої крайньої міри відповідальності, а тому вважає за необхідне у даній позовній вимозі відмовити.
Згідно із ч. 6 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
А тому з відповідача слід стягнути в дохід держави 1073,60 грн. судового збору за вимогу про збільшення розміру аліментів.
На підставі наведеного, ст. ст. 180, 181, 182, 184, 185, 191, 192 Сімейного кодексу України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 13, 141 Цивільно-процесуального кодексу України, п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ відносно батьківства, материнства і стягнення аліментів", ст. ст. 3, 6, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про збільшення розміру аліментів та позбавлення батьківських прав - задоволити частково.
Змінити розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 06.03.2017 року справа №353/1012/16-ц та стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 аліменти в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі по 3 600 (три тисячі шістсот) гривень щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили до досягнення нею повноліття.
З часу набрання рішенням законної сили припинити стягнення аліментів, які стягуються на підставі рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 06.03.2017 року справа №353/1012/16-ц.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 - на користь держави з зарахуванням на рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106 - 1073,60 грн. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Довідка: повний текст рішення виготовлено 01.03.2024 року.
Суддя Пастернак І.А.