Справа № 342/1434/23
Провадження № 2/342/104/2024
29 лютого 2024 року м. Городенка
Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Гайдич Р.М.,
секретаря судового засідання Сьомкайло І.-М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городенка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/4 частки житлового будинку,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просить визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 . Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно. Бажаючи реалізувати своє право на спадщину за законом, позивач, як спадкоємець першої черги за законом, звернулася до державного нотаріуса Городенківської ДНК, де заведена спадкова справа № 136/2023. На частину спадкового майна (земельні ділянки (паї) нотаріусом видано відповідні правовстановлюючі документи, а у оформленні права на спадкове будинковолодіння АДРЕСА_1 - відмовлено. Причиною прийняття такого рішення стала реєстрація вищевказаного господарства, як колгоспний двір, головою якого був померлий. Станом на 15.04.1991 в спадковому господарстві проживали та були зареєстровані всі члени сім'ї: спадкодавець ОСОБА_4 , позивачка (дружина) ОСОБА_1 , та відповідачі (діти) ОСОБА_2 , ОСОБА_5 . Позивачка з чоловіком спільно побудували вищевказаний будинок з господарськими спорудами, в ньому проживали все життя, вели спільне господарство та мали спільний побут. Після смерті чоловіка, своїми фактичними діями позивачка вступила в управління спадковим майном, але оформити своє право на житло не може через обставини в казані в Постанові нотаріуса, саме тому звертається до суду із вказаним позовом.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання права власності на частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованими по АДРЕСА_1 . Позовні вимоги мотивовані тим, що підставою для звернення ОСОБА_1 до суду із позовною заявою про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом стала відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії - у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через реєстрацію спадкового господарства, як колгоспний двір, головою якого був спадкодавець. Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15.04.1991 не втратили права на частку в його майні. Станом на 15.04.1991 в спадковому господарстві проживали та були зареєстровані: спадкодавець ОСОБА_4 , позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 , та відповідачі за первісним позовом - позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_5 . Тобто всім їм, як членам колгоспного двору належать рівні частки по 1/4 . Тому на їх думку, ОСОБА_1 повинна оформити право власності на 1/4 частку в порядку спадкування та на 1/4 як член колишнього колгоспного двору. Всього їй належить 2/4 частки господарства по АДРЕСА_1 , а позивачам за зустрічним позовом по 1/4 як членам колишнього колгоспного двору.
Ухвалою суду від 20 грудня 2023 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/4 частки житлового будинку (справа № 342/1574/23) прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом (справа № 342/1434/23), присвоївши об'єднаній справі № 342/1434/23.
В судове засідання сторони не прибули, про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.
Позивач - відповідач ОСОБА_1 , через канцелярію суду, подала заяву про розгляд справи за її відсутності. Заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, позов просить задовольнити.
Від відповідачів-позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , через поштове відділення, до суду поступила заява про розгляд справи без них.
Передбачених ч.2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності учасників справи. Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного.
Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (пункт 1 частини другої цієї статті).
Згідно ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може гуртуватись на припущеннях.
Копією Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00039973116 від 06.06.2023 доводиться, що 13 липня 1968 року виконавчим комітетом Кунисівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , актовий запис №14. (а.с.8)
Копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого виконкомом сільської ради с.Кунисівці Городенківського району стверджується, що відповідач ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Після реєстрації шлюбу 12 травня 1990 року з ОСОБА_8 , прізвище дружини було змінено на ОСОБА_9 , актовий запис № 8, що доводиться копією повторного свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 . (а.с.60)
Із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого Палагицьким сіль бюро ЗАГС вбачається, що батьками відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . (а.с.64)
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 79 років в с.Кунисівці Коломийського району Івано-Франківської області, актовий запис № 155, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 виданого 22.03.2023 Городенківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Внаслідок його смерті відкрилась спадщина.
На час смерті ОСОБА_4 був чинним Цивільний кодекс України 2003 р. Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця). Згідно з ст. 1223 ЦК України - право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини, вказано в ч. 1 ст. 1222 ЦК України. Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. За ст.ст. 1268-1269 Цивільного кодексу України прийняття спадщини - це: постійне проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або подання спадкоємцем, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, заяви до нотаріуса про прийняття спадщини. Ч. 1 ст. 1270 згаданого кодексу визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Із довідки № 245 виданої 17.11.2023 Кунисівським старостинським округом Чернелицької селищної ради вбачається, що на час смерті ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали: дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , невістка ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та внук ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Із копії спадкової справи № 136/2023, яка надана суду Городенківської ДНК, вбачається, що 09 червня 2023 року до Городенківської державної нотаріальної контори із завою про прийняття спадщини за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 звернулася ОСОБА_1 (позивачка). Відповідно до заповіту, який знаходиться в спадковій справі, ОСОБА_4 на випадок своєї смерті все своє майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося, і взагалі, все те, що буде йому належати і на що він за законом матиме право заповів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (відповідачі) подали до спадкової справи заяви про відмову від прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 . Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 72767857 від 09.06.2023 свідчить про внесення до Спадкового реєстру реєстраційного запису про реєстрацію спадкової справи після смерті спадкодавця ОСОБА_4 , номер у Спадковому реєстрі 70764800, номер у нотаріуса 136/2023. (а.с.36-46)
Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України 2003 р. спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Згідно з вимогами ч.1 ст. 1297 згаданого Кодексу спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Позивач, як спадкоємець, яка прийняла спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звертався до нотаріуса за видачею їй свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка на нерухоме майно, а саме житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .
Проте, Постановою державного нотаріуса Городенківської ДНК Капріян С.В. № 1633/02-31 від 10.11.2023 позивачці ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, який знаходиться по АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 , у зв'язку з тим, що згідно дублікату свідоцтва на право власності на нерухоме майно виданого виконавчим комітетом Кунисівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області 16.02.2010, вищезгадане господарство, головою якого був ОСОБА_4 , відносилось до колгоспного двору, а отже кожному з членів колгоспного двору, які проживали станом на 15.04.1991 належить відповідна частка житлового будинку. Проте, частки в цьому господарстві між членами бувшого колгоспного двору не визначені. (а.с.11)
Із копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 25613851 виданого ОКП «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» 18.03.2010 вбачається, що житловий будинок по АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_4 на підставі дублікату свідоцтва про право власності/серії НОМЕР_5 /16.02.2010 виданого виконавчим комітетом Кунисівської сільської ради/ рішення №246 від 13.12.1989 та № 4 від 12.01.2010/. (а.с.13)
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 364667698 формованої 06.02.2024 - право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_4 на підставі дублікату свідоцтва про право власності, серії НОМЕР_5 виданого 16.02.2010 виконавчим комітетом Кунисівської сільської ради/ рішення № 246 від 13.12.1989 та № 4 від 12.01.2010. (а.с.84)
Із копії дубліката свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16.02.2010 серії НОМЕР_5 , виданого виконавчим комітетом Кунисівської сільської ради на підставі рішення №246 від 13.12.1989 та № 4 від 12.01.2010, слідує, що житловий будинок по АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_4 . На даному свідоцтві міститься відмітка - колгоспний двір. (а.с.12)
З довідки № 244 виданої 17.11.2023 Кунисівським старостинським округом Чернелицької селищної ради вбачається, що житловий будинок, власником якого був ОСОБА_4 знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.21)
Копією технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , виготовленого 12.10.2023 ФОП ОСОБА_11 , стверджується, що рік спорудження (реконструкції) житлового будинку - 1980, господарських будівель та споруд - 1980, 1985, 1991. Згідно Звіту про оцінку житлового будинку з надвірними спорудами складеного ЕТВО «Придністров'я» на підставі договору № 335 від 10.11.2023, ринкова вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 становить 178 350 грн. Із довідки № 246 виданої 17.11.2023 Кунисівським старостинським округом Чернелицької селищної ради вбачається, що розмір земельної ділянки для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 становить 0,14 га. (а.с.20)
Ч.3 ст.5 Цивільного кодексу України (2003 р.) визначено: якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав і обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
За ст.ст. 120,123,563 ЦК УРСР (1963 р.) майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності, включаючи неповнолітніх і непрацездатних; у разі смерті члена колгоспного двору спадкоємство в майні двору не відкривалось до смерті останнього члена колгоспного двору, а залишалось на праві сумісної власності в рівних частках членів двору, що в ньому проживають. Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 р. № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. На витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, що збереглося на 15 квітня 1991 року, поширюється загальний трирічний строк позовної давності.
Із фотокопії по господарської книги за 1991-1995 рр по особовому рахунку № НОМЕР_6 вбачається, що господарство головою якого був ОСОБА_4 відносилось до суспільної групи - колгоспний двір, членами господарства були: голова сім'ї ОСОБА_4 , дружина ОСОБА_1 , син ОСОБА_2 , дочка ОСОБА_3 , зять ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та внук ОСОБА_12 . ІНФОРМАЦІЯ_10 (а.с.81)
16.02.2024 старостою Кунисівського старостинського округу Чернелицької селищної ради видано довідку за № 23 в якій зазначено, що в по господарській книзі № 6 на 1991-1995рр була зроблена помилка про те, що зять ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , був приписаний за адресою АДРЕСА_1 . На той момент ОСОБА_8 був прописаний за іншою адресою.
Відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_7 виданого 16.09.1998 Івано-Франківським МВ УМВС в Івано-Франківській області ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , з 20 вересня 1988 року приписаний по АДРЕСА_2 , виписаний 27.01.1999 та 28.05.1999 приписаний по АДРЕСА_3 .
З чого вбачається, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , в період з 1991-1995рр не був зареєстрованим в господарстві по АДРЕСА_1 , головою якого був ОСОБА_4 .
Відповідно до довідки № 247 виданої 17.11.2023 Кунисівським старостинським округом Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області в житловому будинку в АДРЕСА_1 станом на 15.04.1991 були зареєстровані та проживали: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , що підтверджується. (а.с.19)
Відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Згідно з частиною 1 статті 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Відповідно до статті 370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Відповідно до статті 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" № 20 від 22.12.1995 року, частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.
Як вбачається із вищенаведеного на час ліквідації колгоспних дворів (15.04.1991) в господарстві по АДРЕСА_1 були зареєстровані: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які набули право спільної сумісної власності на дане будинковолодіння, то їх частки у вказаному майні рівні, тобто по 1/4 частині. Проте, частки в колгоспному дворі не виділялися.
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до частини 1 статті 1226 Цивільного кодексу України, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Відповідно до положень ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном. Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Позивачка, як спадкоємець першої черги за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 , звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщин після його смерті. Бажаючи оформити спадщину надала державному нотаріусу Городенківської ДНК документи для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 . Проте, державним нотаріусом було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказаний житловий будинок у зв'язку з тим, що дане господарства відносилось до колгоспного двору, а отже кожному з членів колгоспного двору, які проживали станом на 15.04.1991 належить відповідна частка житлового будинку. Проте, частки в цьому господарстві між членами бувшого колгоспного двору не визначені, що стало підставою звернення позивачки ОСОБА_1 до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (які є членами колишнього колгоспного двору) про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в поданому зустрічному позові позовні вимоги ОСОБА_1 визнали частково, зазначивши, що позивачка за первісним позовом повинна оформити право власності на 2/4 частки, а саме: 1/4 частку в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_4 та на 1/4 як член колишнього колгоспного двору. У зв'язку з наведеним ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як членам колишнього колгоспного двору, просять суд визнати за ними право власності по 1/4 частці житлового будинку по АДРЕСА_1 .
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог за первісним позовом та за зустрічним позовом, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають до часткового задоволення, а саме за позивачем ОСОБА_1 слід визнати право власності на 2/4 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , а саме: 1/4 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 , яка належала померлому як члену колишнього колгоспного двору та 1/4 - яка належить позивачу як члену колишнього колгоспного двору. В іншій частині позову слід відмовити у зв'язку з тим, що 2/4 частки вищевказаного житлового будинку належать відповідачам - позивачам за зустрічним позовом.
Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання за ними права власності по 1/4 частці житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 підлягають до задоволення, оскільки позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були членами колишнього колгоспного двору та їх частка у даному дворі становить по 1/4, та у відповідності до норм ЦК України для оформлення права власності на належне їм майно, їм необхідно визнати право власності на визначений розмір частки у приватній спільній сумісній власності, а саме у вищевказаному житловому будинку, який відносився до колгоспного двору.
При винесенні рішення судом враховується і те, що на даний час відповідно до вимог Постанови ВРУ "Про утворення та ліквідацію районів" №807-ІХ від 17.07.2020 територія колишнього Городенківського району Івано-Франківської області на даний час відноситься до Коломийського району Івано-Франківської області .
На підставі ст.ст. 120, 123, 563 ЦК УРСР (1963 р.), ст.ст. 316,317, 328, 355, 368, 370, 372, 1216, 1221,1223, 1258,1261, 1268-1270, 1296,1297 ЦК України, керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 268, 273, 352,354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , право власності на 2/4 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованими по АДРЕСА_1 .
В іншій частині позову відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 1/4 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованими по АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , право власності на 1/4 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованими по АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Місце проживання сторін по справі:
ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_8 .
ОСОБА_2 - АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_9 .
ОСОБА_3 - АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_10 .
Суддя: Гайдич Р. М.