Справа № 211/1007/23
Провадження № 2/211/32/24
іменем України
29 лютого 2024 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Юзефовича І.О.,
при секретарі - Андрійченко А.Ю.,
розглянувши в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення збитків, завданих внаслідок невиконання судового рішення, -
встановив:
адвокат Зайка П.К. від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача ОСОБА_2 та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 98 471,69 грн., 3% річних у сумі 15 751,19 грн., посилаючись на невиконання відповідачем судового рішення від 23 грудня 2019 року та завдання їй цим збитків за ст. 625 ЦК України.
Ухвалою суду від 21 березня 2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
14 червня 2023 року адвокат Зайка П.К. від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 подав до суду заяву про збільшення позовних вимог та просив прийняти вказану заяву та стягнути з відповідача за період з 25.08.2020 по 31.05.2023 інфляційні втрати у сумі 107 666,11 грн. та 3% річних у сумі 17 878,17 грн.
У судове засідання сторони не з'явилися.
Представник позивача адвокат Зайка П.К. надав заяву про розгляд справи за його відсутності, на вимогах наполягав, проти заочного розгляду не заперечував.
Відповідач ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином в порядку, встановленому статтею 128 ЦПК України, не повідомив причини неявки, відзиву не подав.
Враховуючи вимоги частин першої та третьої статті 223 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних у справі доказів, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 грудня 2019 року в справі №211/4230/19 з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 стягнуто матеріальну шкоду в сумі 286 494,51 грн., моральну шкоду в сумі 1 000,00 грн., витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 2 000,00 грн., судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 3 364,95 грн.(а.с. 8, 9 - копія рішення, а.с. 10 - копія ухвали про виправлення описки).
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 грудня 2019 року залишено без змін (а.с. 11-13 - копія постанови).
Відповідно до відповіді на запит від 13 січня 2023 року за №01-29/35, наданої приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцевим І.В., 13 березня 2020 року ним було відкрито виконавче провадження за №61536629 з примусового виконання виконавчого листа Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі №211/4230/19 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів на загальну суму 292 859,46 грн. Також 13 березня 2020 року приватним виконавцем було винесено постанову про стягнення з боржника ОСОБА_2 основної винагороди в сумі 29 285,94 грн. та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження на суму 579,00 грн. У зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення в рахунок погашення заборгованості за виконавчим документом, 15 квітня 2020 року приватним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника на направлено її для виконання за місцем роботи боржника, а саме до Криворізького міського відділення Управління поліції охорони в Дніпропетровській області. В подальшому на депозитний рахунок виконавця із заробітної плати боржника було перераховано та розподілені кошти за період з 08.05.2020 по 08.02.2022: на користь стягувача - 77 206,55 грн., основна винагорода ПВ - 7 720,57 грн., витрати ВП - 579,00 грн. Загальна сума стягнутих коштів - 85 596,12 грн. Розділом ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника. У зв'язку з вищезазначеними змінами в законодавстві, відрахування із заробітної плати боржника було припинено у лютому 2022 року. Залишок заборгованості за виконавчим провадженням №61536629 станом на 13 січня 2023 року складає 237 218,28 грн., з яких 215 652,91 - залишок боргу за виконавчим документом на користь стягувача, 21 565,37 - залишок основної винагороди (а.с. 15 - копія заяви).
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Позивач та його представник, як на підставу для задоволення позову, посилаються на те, що відповідач у добровільному порядку не виконував рішення суду та у подальшому позивач був змушений пред'явити до виконання виконавчий лист, внаслідок чого приватним виконавцем було відкрите виконавче провадження, то у позивача є правові підставі для застосування ст. 625 ЦК України, тому з відповідача на користь позивача мають бути стягнуті інфляційні витрати та 3% річних.
Однак, суд не погоджується з доводами сторони позивача з огляду на наступне.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022«Про введення воєнного стану в Україні» введено воєнний стан з 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Судом було достовірно встановлено, що відповідно до Закону України Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 15.03.2022, який набрав законної сили 26.03.2022, приватним виконавцем Щигарцевим І.В. тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України припинено звернення стягнення на заробітну плату боржника. Тобто стягнення по виконавчому листу припинено не з вини боржника - відповідача у справі, а у зв'язку з воєнним станом в Україні, який діє і до теперішнього часу. До того ж позивач вказує період з 25.08.2020, тобто з дати ухвалення Дніпровським апеляційним судом постанови у справі, хоча ОСОБА_1 було пред'явлено рішення суду першої інстанції до виконання 03 березня 2020 року, внаслідок чого приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження та до 08 лютого 2022 року проводилось стягнення із заробітної плати відповідача. Отже, наразі у позивача відсутні правові підстави для застосування ст. 625 ЦК України, оскільки виконавчий лист і досі перебуває на виконанні у приватного виконавця, наразі виконання припинено, а відповідач не ухиляється від виконання рішення суду та не доведено позивачем зворотне.
Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, суд вважає за необхідне віднести судові витрати по сплаті судового збору за рахунок позивача.
Керуючись статтями 10, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд
ухвалив:
у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення збитків, завданих внаслідок невиконання судового рішення - відмовити у повному обсязі.
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.О. Юзефович