29 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 560/13202/23
адміністративне провадження № К/990/7594/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Олендера І.Я., перевіривши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.09.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2023 у справі №560/13202/23 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 19.07.2023 звернулась в суд з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просила:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.10.2022 №1309500-2409-2209 на суму 514712,48грн, №1309499-2409-2209 на суму 264140,80грн, якими позивачу визначено суми податкового зобов'язання за платежами земельний податок з фізичних осіб;
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 26.04.2023 №0004008-1305-2201;
- визнати протиправним та скасувати рішення №1116/22-01-13-05-16 про опис майна у податкову заставу, та зняти податкову заставу.
Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалою від 13.09.2023 у справі №560/13202/23, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2023, визнавши неповажними причини пропуску Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.10.2022 №1309500-2409-2209 №1309499-2409-2209, якими позивачу визначено суми податкового зобов'язання за платежами земельний податок з фізичних осіб, позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.10.2022 №1309500-2409-2209, №1309499-2409-2209, залишив без розгляду на підставі статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Приймаючи рішення про залишення у відповідній частині позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 без розгляду, суди передніх інстанцій виходити з того, що предметом оскарження у цій адміністративній справі є податкові повідомлення-рішення від 19.10.2022 №1309500-2409-2209 та №1309499-2409-2209, які оскаржувалися позивачем до ДПС України в адміністративному порядку про результати розгляду якої позивач 14.03.2023 отримав відповідь. Натомість звернення позивача до суду з метою оскарження спірних податкових повідомлень-рішень від 19.10.2022 №1309500-2409-2209 та №1309499-2409-2209 відбулося лише 19.07.2023, тобто з пропуском місячного строку, та після спливу значного періоду часу після зміни судової практики відповідно до постанови Верховного Суду від 26.11.2020 у справі №500/2486/19.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» 27.02.2024 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.10.2022 про залишення позову без розгляду в частині оскарження податкових повідомлень рішень від 19.10.2022 №1309500-2409-2209, №1309499-2409-2209 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2023 у справі №560/13202/23, а матеріали справи в цій частині скерувати до суду першої інстанції для нового розгляду.
У касаційній скарзі позивачем також порушено питання про поновлення строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам КАС України, Верховним Судом встановлено наступне.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною другою статті 328 КАС України в касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до частини третьої статті 328 КАС України в касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Частиною четвертою статті 328 КАС України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У той же час, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що враховуючи межі перегляду, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму процесуального права порушено судами першої та (або) апеляційної інстанцій, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Оцінивши обґрунтування касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з точки зору викладення у ній підстав касаційного оскарження передбачених статтею 328 КАС України, Верховний Суд установив, що доводи касаційної скарги зводяться лише до цитування положень Конституції України, статей 4, 56, 102 Податкового кодексу України, статті 328 КАС України з вказівкою на те, що оскаржувані у цій справі судові рішення порушують право позивача на судовий захист та унеможливлюють реалізацію ним нормальної господарської діяльності у зв'язку із безпідставними податковими зобов'язаннями, що виникли на підставі спірних податкових повідомлень-рішень.
Фактично Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не погоджується саме з результатом прийнятого судами першої та апеляційної інстанції рішення - залишення позовної заяви позивача без розгляду (в частині), проте конкретних доводів (з належним їх обґрунтуванням), які б вказували, зокрема, на неправильне застосування судами норм матеріального права та/або порушення судами норм процесуального права скаржник не наводить.
Право на доступ до суду, зокрема, до суду апеляційної/касаційної інстанції, не є абсолютним; вимоги, за яких таке право може бути реалізоване в порядку адміністративного судочинства, врегульовані КАС України.
Вимоги, за яких може бути реалізоване право на касаційне оскарження в адміністративній справі, визначені - главою 2, розділу ІІІ КАС України.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень у касаційному порядку.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Крім того, як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень та комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», касаційна скарга у справі №560/13202/23 вже подавалась позивачем до суду касаційної інстанції раніше, яку Верховний Суд ухвалою від 30.01.2024 повернув як таку, що не містила належного викладення підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі. При цьому, Верховний Суд роз'яснив скаржнику вимоги щодо форми й змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження судових рішень передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
У той же час, звертаючись до суду касаційною скаргою вдруге, позивач так і не виправив її недоліки, які були вказані Верховним Судом, що свідчить виключно про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз'яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Суд повторно звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.
Керуючись статтями 169, 248, 332, 355, 359 КАС України, -
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.10.2022 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2023 у справі №560/13202/23 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І.Я. Олендер