29 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 380/6676/22
адміністративне провадження № К/990/36768/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 380/6676/22
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання до вчинення дій, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року (суддя-доповідач - Глушко І.В., судді: Довга О.І., Запотічний І.І.),
І. Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, з серпня по листопад 2015 року та з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, з серпня по листопад 2015 року та з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з січня 2015 року по липень 2015 року, грудень 2015 року без урахування січня 2008 року базовим місяцем для нарахування.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з січня 2015 року по липень 2015 року, грудень 2015 року з урахуванням січня 2008 року базовим місяцем для нарахування та з урахуванням виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки такої виплати з січня 2013 року по день її фактичної виплати.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з цим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2022 року у справі №380/6676/22 на підставі частини другої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції 18 травня 2022 року у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, а апеляційну скаргу відповідачем скеровано безпосередньо до суду апеляційної інстанції засобами поштового зв'язку 29 серпня 2023 року, тобто з пропуском річного строку, який є граничним для апеляційного оскарження незалежно від поважності причин його пропуску.
ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
30 жовтня 2023 року відповідач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року. Скаржник просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
У касаційній скарзі її автор посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та зазначає, що 18 травня 2022 року судом першої інстанції ухвалено рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, апеляційну скаргу в/ч НОМЕР_1 подано до суду апеляційної інстанції 29 серпня 2023 року, тобто після закінчення строку на апеляційне оскарження. Скориставшись своїм правом на апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, але Восьмим апеляційним адміністративним судом відмовлено у відкритті апеляційного провадження з підстав, установлених статтею 299 КАС України. Проте, на думку скаржника, такі висновки апеляційного суду є надмірно формальними. Зокрема, судом апеляційної інстанції не враховано того, що зазначена адміністративна справа розглядалася у порядку письмового провадження, Єдиний держаний реєстр судових рішень тривалий час був закритим для загального доступу, а також те, що Військова частина НОМЕР_1 не мала електронної адреси та не є зареєстрованою у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі. Відтак, відповідач не мав можливості ознайомитися із зазначеним вище рішенням суду раніше.
Окрім того касатор вказує, що стаття 251 КАС України визначає вичерпний перелік випадків, які підтверджують дату вручення судового рішення та обов'язок щодо направлення рішень суду. До прикладу, у постанові Верховного Суду від 25 лютого 2021 року в справі № 679/219/20 зазначено що, оприлюднення судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень не скасовує обов'язок суду вчасно направляти копії судових рішень учасникам справи.
Таким чином ураховуючи, що Військова частина НОМЕР_1 раніше, ніж зазначено в апеляційній скарзі та долучених до неї доказах, не знала про зміст рішення суду першої інстанції, вважає відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі частини другої статті 299 КАС України, як таку, що обмежує гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право відповідача на доступ до суду та позбавляє його можливості ефективного захисту своїх прав і законних інтересів в суді апеляційної інстанції, яке гарантовано процесуальним законодавством України та підтверджується усталеною практикою ЄСПЛ.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду касаційної скарги № К/990/36768/23 визначено колегію суддів у складі: Кашпур О.В. (суддя-доповідач), Соколов В.М., Уханенко С. А.
Ухвалою від 08 січня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Кашпур О.В., яка є суддею-доповідачем у складі колегії суддів, визначеній для розгляду касаційної скарги К/990/36768/23, розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено новий склад суду: Соколов В.М. (суддя-доповідач), Загороднюк А.Г., Єресько Л.О.
Позивач відзив на касаційну скаргу до Суду не надав, що не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення у силу частини четвертої статті 338 КАС України.
Ухвалою від 28 лютого 2024 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
IV. Норми права, оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи, позиція Верховного Суду
Згідно з ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2024 року, касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження, що є підставою касаційного оскарження згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України.
Переглянувши оскаржуване судове рішення у межах, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Згідно з пунктом 6 частини третьої статті 2 КАС України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.
Наведеним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
За приписами статті 295 КАС України установлено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
За змістом частини третьої статті 298 КАС України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, зокрема, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Водночас, частиною другою статті 299 КАС України передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб'єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов'язки.
З матеріалів справи слідує, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі № 380/6676/22 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
18 травня 2022 року Львівський окружний адміністративний суд в порядку письмового провадження ухвалив рішення у цій справі про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно з частинами п'ятої і шостої статті 251 КАС України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
У цьому зв'язку принагідно зауважити, що матеріали справи не містять доказів направлення Військовій частині НОМЕР_1 ухвали від 22 квітня 2022 року та рішення суду від 18 травня 2022 року, як-от наприклад, рекомендованих повідомлень про вручення такої кореспонденції адресату, повернення поштового відправлення або інших доказів фактичного направлення вказаних документів учаснику справи.
Натомість, у матеріалах справи міститься лише роздруківка з інтернет-сервісу про надіслання ухвали від 22 квітня 2022 року про відкриття провадження у справі на адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак приналежність цієї адреси до відповідача матеріалами справи не підтверджено.
Отже, матеріалами справи не доведено отримання відповідачем копії рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2022 року.
29 серпня 2023 року відповідач направив до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2022 року, в якій, серед іншого, просив поновити строк на апеляційне оскарження з підстав отримання копії оскаржуваного рішення лише 22 серпня 2023 року. На підтвердження цих обставин апелянтом надано суду копію супровідного листа Львівського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року з відбитком штемпелю Військової частини НОМЕР_1 , на якому зазначено вх. № 7668 та дату « 22.08.2023», а також копію конверту, в якому надійшло це судове рішення.
Втім, ухвала Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року не містить мотивів відхилення означених доводів апелянта.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції керувався тим, що приписи частини другої статті 299 КАС України є імперативними та зобов'язують суд відмовити у відкритті провадження у разі подання апеляційної скарги суб'єкта владних повноважень після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.
Між тим, цей висновок апеляційного суду є передчасним у вимірі обставин цієї справи з огляду на наступне.
Право на апеляційне оскарження судового рішення обмежене встановленим у законі строком, покликаним на дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів верховенства права, та має дисциплінувати суб'єктів адміністративного судочинства.
Процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Принагідно зауважити, що в даному випадку ініціатором апеляційного оскарження є суб'єкт владних повноважень, а тому вирішення питання про поновлення строків вирішується з урахуванням комплексного застосування норм статей 295, 298 та 299 КАС України.
З аналізу зазначених процесуальних норм висновується, що статтею 295 КАС України визначені загальні строки оскарження судових рішень і питання поважності пропуску строку на апеляційне оскарження досліджується у всіх наведених у ній випадках, крім тих, що визначені частиною другою статті 299 цього Кодексу.
У такому аспекті колегія суддів відзначає, що норма частини другої статті 299 КАС України є імперативною і зобов'язує суд апеляційної інстанції застосувати процесуальні наслідки у вигляді відмови у відкритті апеляційного провадження у справі в разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб'єкта владних повноважень подана після спливу річного строку на апеляційне оскарження незалежно від поважності причин пропуску цього строку.
Зі змісту частини другої статті 299 КАС України вбачається, що використана законодавцем конструкція «незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення» є чіткою та не викликає множинного розуміння, а тому правила зазначеної норми передбачають обов'язок, а не право суду, і не підлягають обмеженню в застосуванні та розширеному тлумаченню.
Отже, встановлений річний строк є преклюзивним (присічним), тобто таким, що не може бути поновлений. Це правило стосується випадків подання апеляційної скарги суб'єктом владних повноважень.
Водночас, із зазначеного правила існує виняток, згідно з яким річний строк на апеляційне оскарження може бути поновлений, якщо апеляційну скаргу подано суб'єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов'язки.
Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду, зокрема, від 04 лютого 2021 року у справі № 160/9830/18 та від 25 травня 2022 року у справі №160/2192/19.
Однак, витребувавши з Львівського окружного адміністративного суду справу №380/6676/22, суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином її матеріали, не взяв до уваги дату отримання відповідачем копії рішення суду першої інстанції та відсутність документального підтвердження направлення на його адресу процесуальних документів у справі, з огляду на відсутність у Військової частини НОМЕР_1 офіційної електронної адреси та особистого кабінету в підсистемі «Електронний суд».
На переконання Суду, суб'єкт владних повноважень не може бути позбавлений права на судовий захист з підстав пропуску строку на реалізацію такого права, що зумовлене порушеннями з боку органів судової влади, на які покладено обов'язок забезпечити його реалізацію.
За таких обставин, висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі, передбачених частиною другою статті 299 КАС України, ґрунтується на формальному підході, а тому не може бути визнаним обґрунтованим.
Таким чином, у ході касаційного розгляду справи підтвердилися доводи касатора про те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Таким чином касаційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню з направлянням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
VІ. СУДОВІ ВИТРАТИ
Ураховуючи результат касаційного перегляду питання щодо розподілу судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.
Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року скасувати.
Справу № 380/6676/22 направити для продовження розгляду до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк