29 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 120/6960/23
адміністративне провадження № К/990/26183/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 120/6960/23
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Дзундзи Юрія Романовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року (суддя Яремчук К.О.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2023 року (головуючий суддя - Курко О.П., судді: Шидловський В.Б., Боровицький О.А.),
І. Короткий зміст позовних вимог
У травні 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі також - відповідач), у якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці (фіксованої індексації) грошового забезпечення 4 441,99 грн у місяць за період з 01 березня 2018 року по 01 лютого 2022 року та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 індексацію-різницю (фіксовану індексацію) у згаданому вище розмірі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року у справі № 120/7809/22 зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 01 лютого 2022 року, виходячи з фіксованої величини, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (надалі - Порядок № 1078), з урахуванням раніше виплачених сум. Проте відповідачем на виконання судового рішення неправильно визначено розмір підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року в порівнянні з лютим 2018 року та, відповідно, неправильно визначено розмір «індексації-різниці». Зокрема, за розрахунком відповідача сума індексації-різниці складає 1729,20 грн, однак позивач уважає, що така становить 4 441,99 грн.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2023 року, відмовлено у відкритті провадження у справі з тих підстав, що вже існує рішення суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, керувався тим, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року у справі №120/7809/22 зобов'язано відповідача врахувати при обчисленні фіксованої індексації (індексації-різниці) вимоги абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, а в цьому позові позивач стверджує, що відповідачем неправильно обчислено індексацію-різницю відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078. З огляду на це суд дійшов висновку, що звернення ОСОБА_1 до суду із цим позовом обумовлене неналежним виконанням Військовою частиною НОМЕР_1 постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року у справі №120/7809/22.
За висновком окружного суду, формулювання змісту заявлених позовних вимог у спосіб, який є відмінним від наведеного у справі № 120/7809/22, не змінює суті спірних правовідносин та обставин, якими представник позивача їх обґрунтовує. Зміна формулювання позовних вимог та доповнення позову новим нормативним обґрунтуванням не змінює підстав позову, що розглянутий судами у справі № 120/7809/22, а є намаганням переглянути рішення судів, які набрали законної сили. У даному випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору. Наразі має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення. Відтак, позивач не позбавлений можливості звернутися до суду в порядку статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України) у межах справи №120/7809/22.
У підсумку Вінницький окружний адміністративний суд дійшов висновку, що у відкритті провадження в адміністративній справі слід відмовити, оскільки основний спір між тими самими сторонами вирішений у судовому порядку, а даний спір пов'язаний з виконанням постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року у справі № 120/7809/22.
Сьомий апеляційний адміністративний суд погодився з описаними мотивами суду першої інстанції та з тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 у цій справі фактично вирішені судовим рішенням у справі № 120/7809/22. У свою чергу, незгода позивача з розрахунком індексації на виконання судового рішення не може бути підставою для заявлення нового позову, проте він не позбавлений можливості звернутися до суду із заявою в порядку статей 382, 383 КАС України.
ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
26 липня 2023 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Дзундзи Юрія Романовича , який діє в інтересах ОСОБА_1 , в якій скаржник просить скасувати ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2023 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За доводами скаржника, відмова у відкритті провадження на підставі можлива за умови, якщо рішення, яке набрало законної сили, ухвалене за результатами розгляду тотожного позову, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Проте судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що у справі № 120/7809/22 предметом оцінки та розгляду було право позивача на отримання індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 01 лютого 2022 року, передбаченої нормами абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078. Водночас судом не досліджувалося питання розрахунку суми індексації-різниці грошового забезпечення, яка належить до виплати позивачу. Натомість, у справі № 120/6960/23 предметом спору є правильність встановлення відповідачем розміру індексації - різниці грошового забезпечення у фіксованій величині у грошовому еквіваленті за період з 01 березня 2018 року по 01 лютого 2022 року із визначенням чіткої суми.
Автор скарги зазначає, що на виконання рішення у справі № 120/7809/22 відповідачем було здійснено нарахування та виплату індексації-різниці грошового забезпечення, передбаченої нормами абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, і її розмір за розрахунком відповідача становить 1729,20 грн. Однак позивач із цим не погодився, а тому звернувся до суду з новим позовом, що передбачено пунктом 13 Порядку № 1078.
Таким чином висновок судів першої та апеляційної інстанцій про тотожність спорів у справах № 120/7809/22 і № 120/6960/23 є помилковим, а отже, пункт 2 частини першої статті 170 КАС України не підлягав застосуванню.
Окрім того, за твердженнями заявника, помилковими є також посилання судів на статтю 383 КАС України, оскільки правовий інститут контролю за виконанням рішення суду підлягає застосуванню виключно у разі вчинення суб'єктом владних повноважень під час виконання судового рішення протиправних дій чи бездіяльності або прийняття протиправних рішень, які у свою чергу порушують законні права та інтереси позивача. Визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень відповідача - можливе лише у разі встановлення факту протиправного невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру на користь особи-позивача, які зазначені в рішенні суду. Проте враховуючи, що питання суми індексації-різниці грошового забезпечення, яка підлягає виплаті на користь ОСОБА_1 , не вирішувалося у справі № 120/7809/22 та на відповідача не покладалось жодних зобов'язань з цього приводу, то позбавлений процесуального права звернення до суду із заявою у порядку статті 383 КАС України.
На тлі вищевказаного скаржник вказує про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування пункту 2 частини першої статті 170 КАС України у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 15 грудня 2022 року у справі № 460/3473/21, від 31 січня 2023 року у справі № 340/3391/22, від 13 березня 2023 року у справі № 560/11003/22, від 15 червня 2023 року у справі № 420/18923/21, від 22 червня 2023 року у справі № 140/6870/22, від 28 червня 2023 року у справі №200/4258/22, від 13 липня 2023 року у справі № 560/832/23, від 24 липня 2023 року у справі № 140/7076/22.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду касаційної скарги № К/990/26183/23 визначено колегію суддів у складі: Кашпур О.В. (суддя-доповідач), Уханенко С. А., Радишевська О. Р.
Ухвалою від 01 серпня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Кашпур О.В., яка є суддею-доповідачем у складі колегії суддів, визначеній для розгляду касаційної скарги К/990/26183/23, розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено новий склад суду: Соколов В.М. (суддя-доповідач), Загороднюк А.Г., Єресько Л.О.
У відзиві на касаційну скаргу представник Військової частини НОМЕР_1 просить скаргу представника позивача залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Ухвалою від 28 лютого 2024 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
IV. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи.
Позиція Верховного Суду
Згідно з ухвалою від 01 серпня 2023 року, касаційне провадження відкрито з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судом першої інстанції пункту 2 частини першої статті 170 КАС України при постановленні ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, яка залишена без змін судом апеляційної інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги та правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права у межах, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 11-257заі18, неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
За правилами пункту 2 частини першої статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Умовами застосування цієї підстави для відмови у відкритті провадження є: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони мають співпадати) та остаточне вирішення тотожного спору рішенням або постановою суду, ухвалою про закриття провадження в адміністративній справі, яке набрало законної сили.
Необхідно зауважити, що відповідно до наведеної норми тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Верховний Суд у постанові від 09 жовтня 2018 року у справі № 809/487/18 зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 170 КАС України є одночасна сукупність таких умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.
Як уже зазначалося, відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що спір у справі № 120/6960/23 фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року у справі №120/7809/22, а доводи позивача, викладені у позовній заяві, фактично зводяться до незгоди з діями (бездіяльністю) відповідача щодо виконання вказаного судового рішення. Тобто суди вважали, що у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 382 КАС України пов'язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Окрім того суди також вказали, що якщо позивач уважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушено його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов, а тому дійшли висновку про наявність підстав для застосування пункту 2 частини першої статті 170 КАС України.
Таким чином спірним є питання наявності у межах двох справ (№ 120/7809/22 і №120/6960/23) одночасної сукупності вказаних вище умов для відмови у відкритті провадження у справі, що розглядається.
Так, як установлено судами та підтверджено матеріалами справи, у вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо неврахування січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), при нарахуванні позивачу індексації грошового забезпечення за період з 26 січня 2017 року по 28 лютого 2018 року;
- зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 26 січня 2017 року по 28 лютого 2018 року в повному обсязі із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);
- визнати протиправними дії відповідача щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивачу в період з 01 березня 2018 року по 01 лютого 2022 року;
- зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 01 лютого 2022 року, виходячи з фіксованої величини, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року у справі № 120/7809/22 позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 26 січня 2017 року до 28 лютого 2018 року, враховуючи як базовий місяць січень 2016 року.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 26 січня 2017 року до 28 лютого 2018 року, враховуючи базовий місяць січень 2008 року, з урахуванням вже виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 01 лютого 2022 року, виходячи з фіксованої величини, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078. Прийнято в цій частині нову постанову, якою зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 01 лютого 2022 року, виходячи з фіксованої величини, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, з урахуванням виплаченої раніше суми. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Приймаючи вказану постанову, Сьомий апеляційний адміністративний суд зазначив, що за змістом положень абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення. При цьому, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується; якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку № 1078.
Відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення та Порядку № 1078 обов'язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця.
Проте відповідач усупереч вимог абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 при вирішенні питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року) не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для перерахунку позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 01 лютого 2022 року.
На підставі наведених мотивів суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 01 лютого 2022 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078.
Отже, у рамках розгляду справи № 120/7809/22 вирішено питання про право позивача на нарахування та виплату індексації-різниці грошового забезпечення у спірному періоді, при цьому судом визначення її розміру не здійснювалося.
Повертаючись до обставин справи, що розглядається, необхідно зазначити, що предметом спору у ній є розмір індексації-різниці, виплаченої позивачеві за період з 01 березня 2018 року по 01 лютого 2022 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078, з яким він не погоджується.
Тобто спірним у справі № 120/6960/23 є саме питання розрахунку фіксованої щомісячної індексації грошового забезпечення та її розміру. Вказане не було предметом правової оцінки судами у справі № 120/7809/22, оскільки перевірка правильності нарахованих відповідачем позивачу сум індексації грошового забезпечення з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 не здійснювалася, адже суд зобов'язав відповідача лише таку нарахувати та виплатити.
Разом із тим, згідно з пунктом 13 Порядку № 1078 спори з питань індексації грошових доходів підлягають розгляду в судовому порядку, питання обчислення суми індексації може бути предметом судового контролю, а позовні вимоги щодо правильності їх обчислення можуть бути заявлені окремим позовом. При цьому, моментом виникнення спірних правовідносин буде ймовірне порушення прав позивача після виплати відповідачем індексації грошового забезпечення, з розміром якої позивач не погоджується.
Такий правовий підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, у постановах від 15 грудня 2022 року у справі №460/3473/21, від 23 січня 2023 року у справі №340/3391/22, від 31 січня 2023 року у справі № 340/3391/22, від 13 березня 2023 року у справі №560/11003/22 і багатьох інших, зокрема й у тих, на які позивач посилається у касаційній скарзі, і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї.
За таких обставин висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що вимоги, заявлені позивачем у цій справі, вже були предметом судового розгляду в іншій адміністративній справі та їх фактично вже було вирішено по суті, є помилковими.
Отже, суди попередніх інстанцій не здійснили порівняльний аналіз підстав і обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги у справі, що розглядається та у справі №120/7809/22, не з'ясували ознаки тотожності між позовними вимогами у цих справах, незважаючи на те, що саме це є передумовою для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстав, установлених пунктом 2 частини першої статті 170 КАС України.
Також колегія суддів уважає помилковими й висновки судів обох інстанцій про те, що у спірних правовідносинах наявні обставини, які надають можливість позивачу звернутися до суду в порядку статей 382, 383 КАС України.
Варто відзначити, використання передбачених цими нормами Кодексу механізмів судового контролю за виконанням судового рішення здійснюється у випадках, коли є ознаки неналежного виконання суб'єктом владних повноважень ухваленого щодо нього рішення. Однак постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року у справі № 120/7809/22 Військову частину НОМЕР_1 зобов'язано перерахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 01 лютого 2022 року, виходячи з фіксованої величини, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, з урахуванням виплаченої раніше суми, і ці дії відповідачем виконані. Це виключає необхідність реалізації позивачем у межах адміністративної справи №120/7809/22 подання заяви у порядку судового контролю за виконанням рішення, як про це зазначено судами попередніх інстанцій.
За таких обставин, позовні вимоги позивача у цій справі бути заявлені окремим адміністративним позовом та повинні оцінюватися судами на предмет їх обґрунтованості.
Таким чином, у ході касаційного розгляду справи підтвердилися доводи касатора про те, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, залишеної в силі судом апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Таким чином касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові акти - скасуванню з направлянням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
V. СУДОВІ ВИТРАТИ
З огляду на результат касаційного перегляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Дзундзи Юрія Романовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.
Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2023 року скасувати.
Справу № 120/6960/23 направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк