29 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 160/1071/22
адміністративне провадження № К/990/30353/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В.Е.,
суддів: Білак М.В., Губської О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження, як суд касаційної інстанції
касаційну скаргу адвоката Цибаня Романа Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року (головуючий суддя - Горбалінський В.В.)
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року (головуючий-суддя: Семененко Я.В., судді: Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю.)
у справі № 160/1071/22
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього грошового забезпечення,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.
1. Короткий зміст позовних вимог
У січні 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - ГУ НП в Дніпропетровській області, відповідач), в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо непроведення своєчасного розрахунку при звільненні із ОСОБА_1 ;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 02 вересня 2021 року по 10 листопада 2021 року в сумі 29 335,60 грн, без урахування податків й інших обов'язкових платежів.
На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що з 01 вересня 2021 року він був звільнений зі служби в Національній поліції України за власним бажанням відповідно до Наказу від 30 серпня 2021 року №444 о/с.
Однак, при його звільненні зі служби одноразова грошова допомога виплачена йому не була, а була зарахована на його банківський рахунок лише 10 листопада 2021 року.
Відповідальність за вказану бездіяльність відповідача передбачена саме статтею 117 КЗпП України.
Позивач уважає таку бездіяльність протиправною та просить стягнути з відповідача середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року, адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо непроведення своєчасного розрахунку при звільненні із ОСОБА_1 ;
- зобов'язано Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні зі служби з 02 вересня 2021 року по 06 вересня 2021 року;
- в іншій частині позову відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в день звільнення позивача (01 вересня 2021 року) з ним не було проведено остаточний розрахунок в частині виплати грошового забезпечення за період служби. Такий розрахунок було здійснено лише 06 вересня 2021 року (дата зарахування коштів на банківський рахунок позивача).
З цих підстав суд дійшов висновку про те, що відповідачем було допущено протиправну бездіяльність, що і стало підставою для зобов'язання останнього нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02 вересня 2021 ркоу по 06 вересня 2021 року.
Також суди вказали, що порядок та строки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні поліцейським врегульовано спеціальним законодавством у сфері проходження служби в Національній поліції України, у зв'язку з чим положення ст.116 КЗпП України в частині строків виплати грошової допомоги при звільненні, застосуванню не підлягають. Таким спеціальним законодавством, як зазначили суди, є Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджений наказом МВС України від 06 квітня 2016 року №260 (далі - Порядок №260).
Вказаний Порядок прийнято відповідно до статті 94 Закону України «Про Національну поліцію», постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.
Оскільки у спірному випадку грошова допомога при звільненні позивачу виплачена в строки, передбачені Порядком №260, то суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для застосування наслідків, передбачених ст.117 КЗпП України.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Так, скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування положень статей 116 та 117 Кодексу законів про працю України, викладених у постановах від 25 листопада 2020 року у справі № 160/2867/19, від 27 квітня 2020 року у справі №812/639/18, від 06 березня 2020 року у справі № 1240/2162/18, від 29 січня 2020 року у справі № 440/4332/18, від 13 лютого 2020 року у справі № 809/698/16 у подібних правовідносинах.
Скаржник указує, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно досліджено обставини справи та зроблено хибний висновок про те, що порядок розрахунку при звільненні поліцейського встановлений Порядком №260, оскільки відповідальність в разі невиконання такого обов'язку передбачена саме статтею 117 КЗпП України.
До Верховного Суду від ГУ НП в Дніпропетровській області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Відповідач указує на те, що порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення визначаються постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 та Порядком №260.
Відповідно до п. 8 розділу VI Порядку №260 передбачено, що одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення зі служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п'яти робочих днів після їх надходження.
Відповідач зазначає, що наведені норми є нормами спеціального законодавства і підлягають застосуванню до спірних правовідносин, які мають пріоритет у застосуванні над загальними нормами, тому приписи КЗпП України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Відповідач уважає, що ГУНП в Дніпропетровській обалсті, під час здійснення розрахунку при звільненні позивача діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Цибаня Романа Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями визначено такий склад колегії: головуючий-суддя - Мацедонська В.Е., судді: Білак М.В., Губська О.А.
Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2024 року закінчено підготовчі дії та призначено розгляд цієї справи в порядку письмового провадженян судове засідання на 29 лютого 2024 року.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, з 17 серпня 2007 року по 06 листопада 2015 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 07 листопада 2015 року по 01 вересня 2021 року - службу в Національній поліції України.
Наказом начальника ГУНП в Дніпропетровській області від 30 серпня 2021 року №444 о/с позивач був звільнений зі служби в Національній поліції з посади дізнавача сектору дізнання Павлоградського районного відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області у спеціальному званні старший лейтенант поліції, з 01 вересня 2021 року.
06 вересня 2021 року ОСОБА_1 від ГУНП в Дніпропетровській області було перераховано грошові кошти в сумі 11 539,02 гривень з призначенням виплати «ЗАРПЛАТА ГУНП в Дніпропетровській області», що підтверджується випискою по надходженням по рахунку № D3G253DRPAKHONID.
10 листопада 2021 року позивачу від ГУНП в Дніпропетровській області було перераховано грошові кошти в сумі 44 788,54 гривень з призначенням виплати «ЗАРПЛАТА ГУНП в Дніпропетровській області», що підтверджується випискою по надходженням по рахунку № 7S89GH760JNKSLGP.
Позивач, уважаючи, що усі належні йому виплати при звільненні виплачено несвоєчасно у порушення вимог ст.116 КЗпП України, звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
До даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII), КЗпП України, норми Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року N260, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за N669/28799 «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських» (далі Порядок № 260).
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
В силу статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган у будь-якому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно з частиною першою статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум.
Отже, при відсутності спору про розмір виплачуваних при звільненні сум, роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Водночас в даній справі є спірним питання своєчасності виплати відповідачем одноразової грошової допомоги при звільненні.
Відповідно до статті 94 Закону №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України (частина друга статті 94 Закону № 580-VIII).
На виконання приписів, зокрема, статті 94 Закону №580-VIII Міністерство внутрішніх справ України наказом від 06 квітня 2016 року №260 затвердило Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських.
Згідно пункту 2 вказаного наказу, наказ набирає чинності з дня його опублікування та застосовується з дня набрання чинності Законом України «Про національну поліцію».
Пунктом 3 наказу визначено, що видатки, пов'язані з набранням чинності цим наказом, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення, передбачених у державному бюджеті на утримання Національної поліції (крім поліції охорони, яка утримується за рахунок коштів від надання послуг з охорони, які здійснюються на договірних засадах), закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські.
Згідно з Наказом № 539 від 17 липня 2020 року (який набрав чинності з 21 серпня 2020 року) Порядок №260 доповнено також новим розділом VI «Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні із служби».
Відповідно до пункту 2 розділу VI Порядку № 260 поліцейським, які звільняються із служби за власним бажанням та мають календарну вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
За пунктом 7 розділу VI Порядку № 260 у наказі про звільнення підрозділом кадрового забезпечення в разі необхідності виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зазначається стаж служби для її виплати. Крім того, у разі необхідності в наказі про звільнення додатково вказується підстави для проведення відрахувань з грошового забезпечення та інших виплат.
Згідно з пунктом 8 розділу VI Порядку № 260 одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п'яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські.
Пункт 23 розділу І Порядку № 260, згідно якого:
«Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення.
При цьому до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні не включається винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, антитерористичних операціях та інших заходах в умовах особливого періоду.
Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.
День звільнення вважається останнім днем служби» виключений згідно зі згаданим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 липня 2020 року № 539.
Відповідно до статті 102 Закону № 580-VIII пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Відповідно до частини другої статті 9 Закону №2262-ХІІ особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Службою судової охорони, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання (частини четверта статті 9 Закону № 2262-ХІІ).
Норми, аналогічні тим, які зазначені у частині другій статті 9 Закону № 2262-ХІІ, містяться також і в пункті 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», за текстом якого військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови (абзац восьмий пункту 10 Порядку № 393).
Військовослужбовцям, поліцейським, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, співробітникам Служби судової охорони, звільненим із служби безпосередньо з посад, які вони займали в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і в закладах вищої освіти із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі, Службі судової охорони, виплата одноразової грошової допомоги у випадках, передбачених пунктом 10 цієї постанови, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких військовослужбовці та зазначені особи працювали (абзац другий пункту 14 Порядку № 393).
ІV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Вирішуючи питання про обґрунтованість вимог поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог касаційної скарги, виходячи з такого.
У вимірі підстав касаційного оскарження слід зауважити, що ключовим у цій справі є питання щодо наявності/відсутності правових підстав для стягнення грошового забезпечення за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні поліцейського зі служби (а саме застосування статті 117 КЗпП України).
В силу статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган у будь-якому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум.
Отже, при відсутності спору про розмір виплачуваних при звільненні сум, роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Водночас у даній справі є спірним питання своєчасності виплати відповідачем одноразової грошової допомоги при звільненні.
Суди попередніх інстанцій встановили, що кошти на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні поліцейським ГУНП в Дніпропетровській області, звільненим у серпні 2021 року, надійшли на рахунок ГУНП у листопаді 2021 року, а саме: 08 листопада 2021 року, що підтверджується відомостями, наведеними у довідці відповідача №1040 від 18 квітня 2022 року.
Кошти на особовий картковий рахунок АТ «Приватбанк» ОСОБА_1 було перераховано 10 листопада 2021 року, тобто протягом двох робочих днів після надходження коштів на рахунок ГУНП 08 листопада 2021 року.
Зазначені обставини позивачем не заперечувались.
В силу пункту 8 розділу VI Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року N260 «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських»:
- одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п'яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські.
Отже, оскільки відповідачем дотримано вимоги Порядку №260 щодо строків виплати одноразової грошової допомоги позивачу, та після надходження коштів на рахунок ГУНП невідкладно були перераховані на особовий картковий рахунок ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку, що підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.
Верховний Суд відхиляє доводи позивача, зазначені у касаційній скарзі, про неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування положень статей 116 та 117 КЗпП України, викладених у постановах від 25 листопада 2020 року у справі № 160/2867/19, від 27 квітня 2020 року у справі № 812/639/18, від 06 березня 2020 року у справі № 1240/2162/18, від 29 січня 2020 року у справі №440/4332/18, від 13 лютого 2020 року у справі № 809/698/16 у подібних правовідносинах, оскільки вказані постанови Верховного Суду у цій категорії спорів, на які посилається позивач, ухвалені за іншого нормативно-правового регулювання спірних правовідносин, які виникли до 21 серпня 2020 року, тобто до дати набрання чинності Наказом №539 (яким врегульована виплата одноразової грошової допомоги при звільненні із служби).
До набрання чинності змін, внесених цим Наказом, Порядок № 260 не містив положень, які регулювали, зокрема, строк виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції (тобто розділу VІ не було). Тож при вирішенні спорів, які виникали у зв'язку із затримкою виплати цих коштів, адміністративні суди, зокрема й суд касаційної інстанції, цих (нових) положень застосовувати не могли і керувалися тими нормами законодавства, які діяли на час виникнення спорів.
Водночас, спірні правовідносини в цій справі пов'язуються зі звільненням ОСОБА_1 зі служби в поліції, яке відбулося 01 вересня 2021 року. Тобто, на дату виникнення цього спору нормативне регулювання цих відносин змінилося.
Зазначена позиція відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постановах від 23 листопада 2022 року у справі № 160/20449/21, від 15 лютого 2023 року у справі №160/19339/21.
Проаналізувавши вищевикладене, Верховний суд констатує, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із дотримання норм матеріального та процесуального права.
Ураховуючи те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржені позивачем лише в частині незадоволених позовних вимог, то судом касаційної інстанції надається оцінка, на предмет їх законності та обґрунтованості, в частині вирішених позовних вимог, які судами не були задоволені.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, ураховуючи приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
V. Висновки щодо розподілу судових витрат
З огляду на результат касаційного перегляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу адвоката Цибаня Романа Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року залишити без змін.
Судові витрати не розподіляються.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді М.В. Білак
О.А. Губська