27 лютого 2024 року м. Дніпросправа № 337/4117/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 21 листопада 2023 року (суддя Мурашова Н.А.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив:
поновити строк оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, серії АА №00005043 від 08.02.2023 про накладання на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34000,00грн., скасувати рішення Державної служби України з безпеки на транспорті від 12.07.2023 про відмову в задоволенні його скарги на постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, серії АА №00005043 від 08.02.2023; визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, серії АА №00005043 від 08.02.2023 про накладання на нього адміністративного стягнення за ч.2 ст.132-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 34000,00 грн., стягнути на його користь понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 536,80грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно вказаної постанови 03.01.2023 о 08.51 год. за адресою км.186+337 на дорозі Н-04 Дніпропетровська область, в автоматичному режимі технічним засобом WIM 20, WAGA-W1M35 №7 було зафіксовано, що належний ОСОБА_1 автомобіль DAF FТ XF, дн НОМЕР_1 рухався із перевищенням нормативних параметрів, зазначених у п.22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 20,825% (8,33 тон), за що передбачена відповідальність ч.2 ст.132-1 КУпАП. З цією постановою він не згоден, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки вона не відповідає вимогам Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України №512 від 27.09.2021, не містить відомості про істотні показники, які впливають на встановлення складу адміністративного правопорушення, а ті, що наявні, є суперечливими, у зв'язку з чим оскаржувана постанова не може бути підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності. Також зазначив, що в порушення ст.279-1,279-5 КУпАП копія вказаної постанови йому не надсилалась, про її існування йому стало відомо з відповіді Державної служби України з безпеки на транспорті на адвокатський запит від 22.06.2023, після чого 05.07.2023 його представник - адвокат Василенко О.В. звернувся до відповідача зі скаргою на вищевказану постанову і 18.07.2023 отримав рішення про відмову в задоволенні скарги. Вважає, що з урахуванням положень ч.2 ст.286 КАСУ останнім днем подачі вказаного позову є 27.07.2023.
Рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 21 листопада 2023 року в задоволені адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про задоволення позову в повному обсязі, наполягаючи на протиправність оскаржуваної позивачем постанови, на недоведеності вчинення позивачем правопорушення, за яке його притягнуто до відповідальності.
Крім того, скаржник ставить під сумнів вірність здійсненого відповідачем розрахунку перевищення транспортним засобом вагових параметрів. Зазначає про неотримання оскаржуваної постанови, що свідчить про відсутність інформації про набрання нею законної сили.
А також, наголосив, що на момент винесення оскаржуваної постанови та на зазначений в постанові час, транспортний засіб DAF XF 305.460 (державний номерний знак НОМЕР_2 ) перебував у користуванні фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 . За наведених обставин він не є перевізником у розумінні Закону № 2344-ІІІ, а таким автомобільним перевізником був саме ФОП ОСОБА_2 який і є суб'єктом відповідальності.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 14.09.2022 позивач ОСОБА_1 є власником транспортного засобу DAF FТ XF, дн НОМЕР_1 .
08.02.2023 старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Дорошенко О.В. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА №00005043, згідно з якою позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 34000 грн.
За змістом постанови 03.01.2023 о 08.51 год. за адресою км.186+337 на дорозі Н-04 Дніпропетровська область було зафіксовано транспортний засіб DAF FТ XF, дн НОМЕР_1 , зареєстрований за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , який рухався із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України, - перевищення загальної маси транспортного засобу на 20,825% (8,33 тон) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, перевищення навантаження на одинарну ось ТЗ на 10,296% (1,184тони), при дозволеному максимальному навантаженні на вісь 11,5тон, перевищення навантаження на строєні осі ТЗ на 7,625% (1,83тони) при дозволеному максимальному навантаженні 24 тони та відстані між осями понад 1,3м до 1,4м.
Правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі технічним засобом WIM 20, WAGA-W1M35 №7, свідоцтво про повірку технічного засобу та строк його дії - №UA.TR.113-0619/05F-21 до 22.07.2022.
Результати автоматичної фіксації транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення: кількість вісей - 5 шт.; спарені колеса - 2 вісь; відстань між вісями 1-2: 3600 мм, 2-3: 6200 мм, 3-4: 1320 мм; 4-5: 1310 мм; навантаження на вісь 1 - 7850 кг, 2 - 15100 кг, 3 - 10250кг, 4 - 10150 кг; 5 - 10350 кг; загальна маса - 53700 кг.; виміряні з урахуванням похибки вагові або габаритні параметри транспортного засобу: загальна маса - 48330кг, навантаження на одиночну вісь -12684кг, навантаження на строєні вісі-25830кг.
Також в постанові наведена формула розрахунку перевищення габаритно-вагових норм: % перевищення=((Хфакт.-Хнорм.-похибка пристрою)/Хнорм.)х100%, де Хфакт. - фактично зафіксований параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр); Хнорм. - нормативно дозволений параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр) зазначений відповідно до пункту 22.5 ПДР; похибка пристрою - регламентовано допустима похибка вимірювального пристрою параметрів габариту або ваги у відсотках відповідно до ДСТУ OIML R 134-1:2010, помножена на Хфакт. (при розрахунку використовується у натуральних одиницях (тонна або міліметр).
Регламентовано допустима похибка вимірювального пристрою параметрів габариту або ваги відповідно до ДСТУ OIML R 134-1:2010 становить: для параметру довжини ТЗ - 600 мм, для параметру ширини ТЗ - 100 мм, для параметру висоти ТЗ - 60 мм, для параметру загальної маси ТЗ - 10% від фактичної маси ТЗ, для параметру навантаження на одиночну вісь ТЗ - 16% від фактичного навантаження на вісь, для параметру навантаження на здвоєні осі ТЗ - 16% від фактичного навантаження на осі, для параметру навантаження на строєні осі ТЗ - 16% від фактичного навантаження на осі.
В оскаржуваній постанові міститься посилання в Інтернеті на вебсайт, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом (за наявності) транспортного засобу в момент учинення правопорушення та ідентифікатор доступу.
Не погодившись з означеною постановою, ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до суду.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступе.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Згідно статті 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» №2344-ІІІ від 05.04.2001 рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі - Правила), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Відповідно до абзацу 4 пункту 4. Правил допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України визначено Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (надалі - «Правила дорожнього руху»).
Згідно пункту 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з підпунктом 22.5 пункту 22 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують:
а) зовнішні габарити:
за шириною 2,6 м (сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, без винесення габариту на смугу зустрічного руху - 3,75 м),
за висотою від поверхні дороги - 4 м (транспортних засобів спеціалізованого призначення (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів, на маршрутах, встановлених Укравтодором, Укртрансбезпекою, Національною поліцією - 4,35 м),
за довжиною: вантажного автомобіля - 12 м, автопоїзда - 22 м, автомобіля (тягача) з напівпричепом - 18,75 м, маршрутного транспортного засобу - 18,75 м, виступ вантажу за задній габарит транспортного засобу - 2 м;
б) фактичної маси:
- для автомобільних доріг державного значення:
вантажні автомобілі: двовісний автомобіль - 18 тонн, трьохвісний автомобіль - 25 тонн (26 тонн, для трьохвісних автомобілів, якщо ведуча вісь обладнана здвоєними колесами та максимальне навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тонни), чотирьохвісний автомобіль - 32 тонни, чотирьохвісний автомобіль з двома рульовими вісями та ведучими вісями, оснащеними спареними колесами - 38 тонн,
комбіновані транспортні засоби: двовісний автомобіль (тягач) з двовісним напівпричепом - 36 тонн, двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом - 40 тонн, трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом - 40 тонн, двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 42 тонни, трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 44 тонни,
автопоїзди: двовісний або трьохвісний автомобіль з двовісним або трьохвісним причепом 40 тонн,
- для автомобільних доріг місцевого значення:
вантажні автомобілі: двовісний автомобіль - 14 тонн, трьохвісний автомобіль - 21 тонн, чотирьохвісний автомобіль - 24 тонни, чотирьохвісний автомобіль з двома рульовими вісями та ведучими вісями, оснащеними спареними колесами - 24 тонни,
комбіновані транспортні засоби: двовісний автомобіль (тягач) з двовісним напівпричепом - 24 тонни, двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом - 24 тонни, трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом - 24 тонни, двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 24 тонни, трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 24 тонни,
автопоїзди: двовісний або трьохвісний автомобіль з двовісним або трьохвісним причепом 24 тонни,
в) навантаження на вісь:
- для автомобільних доріг державного значення:
на одинарну вісь - 11,5 тонн,
на здвоєні осі, якщо відстань між осями: менш як 1 метр - 11,5 тонн, від 1 до 1,3 метра - 16 тонн, від 1,3 до 1,8 метра при неспарених колесах - 18 тонн, від 1,3 до 1,8 метра при спарених колесах, за умови, що навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тонни - 19 тонн, від 1,3 до 1,8 метра чотирьохвісних автомобілів, ведучі вісі яких оснащені спареними колесами, за умови, що навантаження на кожну ведучу вісь не перевищує 11,5 тонни - 23 тонни, від 1,8 до 2,5 метра для причепів та напівпричепів - 20 тонн,
на строєні осі, в тому числі транспортних засобів спеціалізованого призначення (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів, якщо відстань між осями: 1,3 метра або менше - 21 тонна, понад 1,3 до 1,4 метра - 24 тонни,
- для автомобільних доріг місцевого значення:
на одинарну вісь - 7 тонн,
на здвоєні осі, якщо відстань між осями: менш як 1 метр - 7 тонн, від 1 до 1,3 метра - 10 тонн, від 1,3 до 1,8 метра при неспарених колесах - 10,5 тонн, від 1,3 до 1,8 метра при спарених колесах, за умови, що навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тонни - 11,5 тонн, від 1,3 до 1,8 метра чотирьохвісних автомобілів, ведучі вісі яких оснащені спареними колесами, за умови, що навантаження на кожну ведучу вісь не перевищує 11,5 тонни - 11,5 тонн, від 1,8 до 2,5 метра для причепів та напівпричепів - 11,5 тонн,
на строєні осі, в тому числі транспортних засобів спеціалізованого призначення (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів, якщо відстань між осями: 1,3 метра або менше - 13 тонн, понад 1,3 до 1,4 метра - 14 тонн.
Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами» (Офіційний вісник України, 2001 р., № 3, ст. 75).
Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами «б» та «в» цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється.
Відповідальність за частиною 2 статті 132-1 КУпАП настає за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.
Санкція частини 2 статті 132-1 КУпАП тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
Як видно зі змісту статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з частиною 4 статті 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Частинами 2, 3, 4 статті 283 КУпАП встановлено, що постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.
Згідно статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В свою чергу, порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 № 1174, визначено, що автоматичний пункт фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті (далі - автоматичний пункт) - комплекс технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу в русі, визначених пунктом 12 цього Порядку, з одночасною його фотозйомкою, відеозаписом (за наявністю) та ідентифікацією за державним реєстраційним номером.
Відповідно до п. 12 цього Порядку автоматичний пункт може забезпечувати, зокрема: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей).
Так, зважування було проведено в автоматичному режимі за допомогою технічного засобу WIM 20, WAGA-W1M35 №7 , свідоцтво про повірку технічного засобу та строк його дії - №UA.TR.113-0619/05F-21 до 22.07.2022.
Оскаржувана постанова містить фотозображення транспортного засобу та посилання на ідентифікатор доступу для ознайомлення з зображеннями та відео транспортного засобу в момент правопорушення.
При цьому, зазначена постанова містить інформацію, зокрема, щодо перевищення транспортним засобом, який належить позивачу габаритно-вагових параметрів, а саме кількість вісей - 5 шт.; спарені колеса - 2 вісь; відстань між вісями 1-2: 3600 мм, 2-3: 6200 мм, 3-4: 1320 мм; 4-5: 1310 мм; навантаження на вісь 1 - 7850 кг, 2 - 15100 кг, 3 - 10250кг, 4 - 10150 кг; 5 - 10350 кг; загальна маса - 53700 кг.
Вказані докази доводять встановлене правопорушення, зафіксоване в оскаржуваній постанові та є такими, що зібрані відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 № 1174.
Таким чином суд не ставить під сумнів показники, зафіксовані вищенаведеним вимірювальним пристроєм.
Разом з тим, щодо твердження скаржника про невірність розрахунку відповідачем перевищення транспортним засобом вагових параметрів, колегія суддів зазначає наступне.
Так, в оскаржуваній постанови наведено формулу, за якою здійснюється розрахунок перевищення габаритно-вагових норм:
% перевищення = (Хфакт - Хнорм - похибка пристрою)/Хнорм*100%
Регламентовано допустима похибка вимірювального пристрою параметрів габариту або ваги відповідно до ДСТУ OIML R 134-1:2010 становить: для параметру довжини ТЗ - 600 мм, для параметру ширини ТЗ - 100 мм, для параметру висоти ТЗ - 60 мм, для параметру загальної маси ТЗ - 10% від фактичної маси ТЗ, для параметру навантаження на одиночну вісь ТЗ - 16% від фактичного навантаження на вісь, для параметру навантаження на здвоєні осі ТЗ - 16% від фактичного навантаження на осі, для параметру навантаження на строєні осі ТЗ - 16% від фактичного навантаження на осі.
Результати автоматичної фіксації транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення: кількість вісей - 5 шт.; спарені колеса - 2 вісь; відстань між вісями 1-2: 3600 мм, 2-3: 6200 мм, 3-4: 1320 мм; 4-5: 1310 мм; навантаження на вісь 1 - 7850 кг, 2 - 15100 кг, 3 - 10250кг, 4 - 10150 кг; 5 - 10350 кг; загальна маса - 53700 кг.; виміряні з урахуванням похибки вагові або габаритні параметри транспортного засобу: загальна маса - 48330кг, навантаження на одиночну вісь -12684кг, навантаження на строєні вісі-25830кг.
Розрахунок відсоткового перевищення загальної маси ТЗ здійснено за наведеною в постанові формулою ((53700-40000-10%* 53700)/40000)*100 = 20,825% (8,33 тон).
За таких обставин, твердження скаржника про невірність розрахунку відповідачем перевищення транспортним засобом вагових параметрів не знайшло свого підтвердження.
Також судом встановлено, що зміст оскаржуваної постанови повністю відповідають статті 283 КУпАП.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що в силу приписів статті 14-3 КУпАП саме позивач, як власник транспортного засобу, є належним суб'єктом відповідальності за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про правомірність спірної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
При цьому, доводи скаржника щодо відсутності доказів направлення оскаржуваної постанови позивачу, жодним чином не впливають на правомірність винесеної відносно позивача постанови, а факт її отримання скаржником підтверджується її копією, долученою до позовної заяви.
Стосовно визначення особи, відповідальної за вказане правопорушення, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до ст. 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Отже, суд першої інстанції правильно зазначив, що суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, можуть бути фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а також належний користувач транспортного засобу, за умови, що відомості про такого користувача внесені до Єдиного державного реєстру транспортних засобів. Тобто, фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, несе відповідальність на вказане правопорушення виключно за умови відсутності в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів відомостей про належного користувача.
Порядок ведення Єдиного державного реєстру транспортних засобів затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2020 №779.
У відповідності до пункту 4 Розділу II Порядку ведення ЄДРТЗ, внесення до ЄДРТЗ інформації про об'єкти обліку здійснюється в разі, зокрема, державної реєстрації транспортного засобу; перереєстрації транспортного засобу; зняття з обліку транспортного засобу; внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу; передачі права користування та/або розпорядження транспортним засобом іншій особі з видачею тимчасового реєстраційного талона.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2022 року № 1145 затверджений Порядок внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, відповідно до п.3 якого підставою для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є електронна заява або заява, сформована та подана заявниками, якою визначено належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв'язку з передачею фізичній або юридичній особі транспортного засобу в користування.
За визначенням в п.2 цього Порядку № 1145 належний користувач - фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи (особа, яка виконує повноваження керівника юридичної особи) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу, які в разі внесення щодо них відомостей до Реєстру несуть відповідно до статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
З матеріалів справи вбачається і не заперечується позивачем, що він є власником транспортного засобу DAF FТ XF, державний номер НОМЕР_1 .
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів не приймає як належний доказ копію договору оренди транспортного засобу від 01.11.2022. В даному випадку він не впливає на статус позивача як відповідальної особи в розумінні наведених вище правових норм, оскільки в установленому порядку до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомості про належного користувача вказаного транспортного засобу не вносились. Докази того, що позивач, як власник транспортного засобу, вчиняв дії щодо внесення відомостей про належного користувача до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, в матеріалах справи відсутні, сторонами не подані.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що адміністративна відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху транспортного засобу DAF FТ XF, державний номерний знак НОМЕР_1 , автомобільними дорогами покладається на власника такого транспортного засобу, яким є позивач.
Стосовно вимог про скасування рішення Державної служби України з безпеки на транспорті від 12.07.2023 про відмову в задоволенні його скарги на постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, серії АА №00005043 від 08.02.2023, суд зазначає, що це рішення Укртрансбезпеки не є індивідуальним актом у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України, а є рішенням, прийнятим за результатами досудового порядку вирішення спору, не створює для позивача будь-яких негативних наслідків, тому позовні вимоги в цій частині також не можуть бути задоволені.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров