29 лютого 2024 р. Справа № 520/10231/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2023, головуючий суддя І інстанції: Ніколаєва О.В., м. Харків, по справі № 520/10231/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Харківській області
про скасування наказу, поновлення на посаді,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасувати наказу, поновити на посаді, в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просив суд:
- визнати протиправним проведення службового розслідування стосовно позивача у зв'язку з повідомленням його про підозру по матеріалам кримінального провадження від 25.07.2022 № 62022170020000510;
- скасувати наказ ГУ НП в Харківській області від 27.09.2022 № 520;
- зобов'язати відповідача поновити позивача на роботі у ГУ НП у Харківській області на відповідній посаді.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2023 у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування наказів, поновлення на посаді відмовлено повністю.
Позивач, не погодившись з вищевказаним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2023 по справі № 520/10231/22 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що ані відповідачем, ані судом першої інстанції не конкретизовано, в чому полягало порушення позивачем норм Закону України "Про національну поліцію", Дисциплінарного статуту та Правил етичної поведінки, що йому інкриміновані. Також вказує, що службове розслідування було проведено з порушенням прав позивача, у зв'язку з чим позивач звернувся до Державного бюро службового розслідування і за фактом вчинення відносно нього кримінального правопорушення було відкрито кримінальне провадження. Крім того вказує, що двічі звертався до суду з заявами про збільшення позовних вимог (03.01.2023 та 27.02.2023), перша з яких ухвалою суду була повернута, а по другій судом не прийняте жодне рішення, чим допустив порушення норм процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказує, що за результатами проведення відносно позивача службового розслідування встановлені факти скоєння поліцейськими дисциплінарного проступку, який є несумісним з подальшим проходженням ним служби в Національній поліції України. Також зазначає, що своїми діями позивач викликав суспільний резонанс та вчинив дії, які підривають авторитет Національної поліції України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач майор поліції на час виникнення спірних правовідносин обіймав посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 1 ГУ НП в Харківській області.
Відповідно до доповідної записки т.в.о. начальника УГІ ГУ НП в Харківській області від 26.08.2022 № 902/119-15/01-2022 за фактом можливого порушення службової дисципліни окремими поліцейськими Харківського РУП № 1 ГУ НП в Харківській області до ГУ НП в Харківській області надійшла інформація про затримання оперуповноважених СКП ВП № 1Харківського РУП № 1 ГУ НП в Харківській області, зокрема, позивача.
Наказом начальника ГУ НП в Харківській області генерала поліції третього рангу Тимошком Володимиром «Про призначення та проведення службового розслідування» від 26.08.2022 № 1051 призначено службове розслідування за фактом можливих порушень службової дисципліни окремими працівниками Харківського РУП № 1 ГУ НП в Харківській області до ГУ НП в Харківській області та відсторонено від виконання службових обов'язків, зокрема, позивача.
У ході вказаного службового розслідування встановлено, що 19.05.2022 старшим дізнавачем СД ВП №1 Харківського РУП №1 ГУ НП в Харківській області старшим лейтенантом поліції Гловацьким Д. С. внесено відомості до ЄРДР за №12022226170000113 за фактом погрози вбивством, що мала місце за адресою: АДРЕСА_1 , за участю військовослужбовця ТРО ОСОБА_2 , яке кваліфіковано за ч. 1 ст. 129 КК України.
У подальшому, як слідує з матеріалів кримінального провадження, внесеного 25.07.2022 до ЄРДР за №62022170020000510, за фактом одержання неправомірної вигоди, що мала місце за адресою: АДРЕСА_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, зокрема, позивач отримав першу частину неправомірної вигоди у розмірі 100 000,00 грн. від обумовленої загальної суми 3000,00 доларів США від військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 за вирішення питання щодо не притягнення останнього до відповідальності за ч. 1 ст. 129 КК України у кримінальному провадженні, внесеного 20.05.2022 до ЄРДР за №12022226170000113, яке перебуває у провадженні старшого дізнавача СД ВП №1 Харківського РУП №1 ГУ НП в Харківській області Гловацькго Д. С.
На підстави ухвали слідчого судді Київського районного суду міста Полтава від 27.08.2022 у справі 552/5446/22 позивача відсторонено від займаної посади.
За наслідками проведення службового розслідування начальником ГУ НП в Харківській області генералом поліції третього рангу Тимошком Володимиром 23.09.2022 затверджено висновок службового розслідування.
У вказаному висновку вказано: «За вчинення дисциплінарного проступку, що виразилося у порушенні вимог пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України», пунктів 1 та 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» до позивача застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції».
Наказом начальника ГУ НП України у Харківській області «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських ГУ НП у Харківській області» від 27.09.2022 №520 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Наказом начальника ГУ НП України у Харківській області від 30.09.2022 №467 о/с позивача звільнено зі служби у поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).
Вважаючи звільнення зі служби в поліції необґрунтованим та протиправним, позивач звернулася до суду з позовом у даній справі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що дисциплінарний проступок позивача виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейських, та дійшов висновку, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним.
Колегія суддів погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII).
Згідно ч. 1 ст. 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Положеннями пунктами 1, 2 ч. 1 та ч. 4 ст. 18 Закону № 580-VIII визначено, що поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
За змістом ч. 1 ст. 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Приписами ч 1, ч. 2 ст. 19 Закону № 580-VIII встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Згідно пп. 6 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» України від 05.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут).
Згідно із статтею 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна передбачає дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Положеннями частин другої, третьої статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського, зокрема:
- бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;
- знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки;
- утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;
- поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень.
Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 11, ст. 12, ч.1 ст. 13 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Згідно ч.ч. 1 4 ст. 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.
Положеннями чч. 1 3 ст. 18 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «;Про державну таємницю» та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.
Приписами ч. 7, ч. 8 ст. 19 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Згідно ч. 2, ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Пунктом 2 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179 (далі - Правила етичної поведінки) визначено, що під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен:
- неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
- професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами;
- поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України;
- у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків;
- неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «;Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України;
- виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку.
Положеннями ч. 1, ч. 2 ст. 24 Закону України від 14.10.2014 № 1700-VII «Про запобігання корупції» передбачено, що особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняні до них особи у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов'язані невідкладно вжити таких заходів:
1) відмовитися від пропозиції;
2) за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію;
3) залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників;
4) письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції.
Якщо особа, на яку поширюються обмеження щодо використання службового становища та щодо одержання подарунків, виявила у своєму службовому приміщенні чи отримала майно, що може бути неправомірною вигодою, або подарунок, вона зобов'язана невідкладно, але не пізніше одного робочого дня, письмово повідомити про цей факт свого безпосереднього керівника або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації.
Про виявлення майна, що може бути неправомірною вигодою, або подарунка складається акт, який підписується особою, яка виявила неправомірну вигоду або подарунок, та її безпосереднім керівником або керівником відповідного органу, підприємства, установи, організації.
У разі якщо майно, що може бути неправомірною вигодою, або подарунок виявляє особа, яка є керівником органу, підприємства, установи, організації, акт про виявлення майна, що може бути неправомірною вигодою, або подарунка підписує ця особа та особа, уповноважена на виконання обов'язків керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації у разі його відсутності.
Відповідно до пункту 6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08.02.2019 № 100, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.03.2019 за № 223/33194 (далі - Порядок № 100), поліцейський незалежно від місця свого перебування в разі виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою (повідомленням) невідкладно повідомляє про це за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» і зобов'язаний ужити заходів щодо запобігання правопорушенню, його припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Отже, з системного аналізу вказаних правових норм випливає, що на поліцейського покладений обов'язок вжиття заходів з метою виявлення та припинення кримінальних правопорушень та діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до матеріалів справи підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало вчинення ним дисциплінарного проступку, який полягає у невжитті позивачем заходів з метою припинення виявленого кримінального правопорушення, у неутриманні від протиправних дій, які підірвали авторитет Національної поліції України, не дотриманні антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції, не виконанні своїх службових обов'язків відповідно до вимог нормативно-правових актів, не дотриманні положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, в тому числі вимог п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», п. 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України», пунктів 1 та 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» та який виразився у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції, що пов'язано з подіями, за наслідками яких стосовно позивача розпочато кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України.
У своїй практиці Верховний Суд (постанова від 16.11.2023 по справі № 600/1876/22 а, від 22.02.2023 по справі № 200/11036/20-а), аналізуючи норми законодавства, які регулюють особливості проходження служби в поліції, неодноразово висновував, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки.
Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені.
Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожного працівника поліції, зокрема дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Присяга поліцейського передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.
Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.
Проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. Ці комісії за наслідком службового розслідування складають висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також стосовно його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону. У висновку вказується вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку. На підставі цього висновку уповноважений керівник особи, яка вчинила правопорушення, вирішує питання про накладення дисциплінарного стягнення.
Дисциплінарна комісія наділена багатьма повноваженнями з метою встановити факти та обставини правопорушення, в тому числі проводити опитування, оцінювати пояснення поліцейського, витребовувати та вивчати документи та інші докази, отримувати консультації спеціалістів, користуватися базами даних тощо. Комісія встановлює, чи був факт порушення та чи винен у ньому поліцейський, а також визначає вид стягнення до поліцейського, у випадку, коли він визнається комісією винним. Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Верховним Судом також сформовано усталену практику, відповідно до якої вчинення працівником поліції діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного. Підстави притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності не слід ототожнювати із підставами для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності за наслідками службового розслідування, яким встановлено склад дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни та порушення Присяги поліцейського (зокрема, постанови Верховного Суду від 16.11.2023 по справі № 600/1876/22 а, від 11.07.2023 по справі № 1.380.2019.002223, від 10.04.2023 по справі № 520/5143/21, від 21.09.2018 у справі № 824/227/17-а, від 21.04.2021 у справі № 824/523/19-а, від 14.04.2021 у справі № 320/3085/20).
Вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з'ясовувати склад саме дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи, або іншого виду юридичної відповідальності. Адміністративний суд під час розгляду справи на підставі встановлених ним обставин повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Колегією суддів встановлено, що 23.09.2022 Комісією складено висновок про результати службового розслідування за фактами, викладеними у доповідній записці т.в.о. начальника УГІ ГУНП в Харківській області підполковника поліції Шадріна А. О. від 26.08.2022 № 902/119-15/01-2022 за фактом можливого порушення службової дисципліни поліцейськими Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області.
Висновок комісії свідчить, зокрема, про те, що 26.08.2022 приблизно о 13.00 майор поліції ОСОБА_1 та капітан поліції ОСОБА_3 , перебуваючи біля будинку АДРЕСА_1 , отримали неправомірну вигоду у розмірі 100 000 гривень від військовослужбовця ЗСУ ОСОБА_2 , 1984 р.н., за вирішення питання щодо не притягнення останнього до відповідальності у кримінальному провадженні, унесеному 20.05.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022226170000113 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України, яке перебуває у провадженні старшого дізнавача сектору дізнання ВП № 1 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 .
На місці події вилучено речові докази, а саме: грошові кошти у сумі 100 000 гривень та мобільний телефон майора поліції ОСОБА_1 .
Також у порядку невідкладних слідчих дій в адміністративній будівлі ВП № 1 Харківського РУП № 1 у службових кабінетах старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 та начальника сектору дізнання ВП № 1 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_5 , проведено обшуки, за результатами яких у останніх вилучено їх мобільні телефони та матеріали кримінального провадження № 12022226170000113.
Цього ж дня майора поліції ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
За наслідками проведеного службового розслідування зроблено висновок про те, що оперуповноваженим СКП ВП № 1 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області майором поліції ОСОБА_1 вчинено дисциплінарний проступок, що виразився у порушенні ним вимог п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» у частині вжиття заходів з метою припинення виявленого кримінального правопорушення, п. 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абз. 5 п. 1 розд.Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179 у частині неухильного дотримання антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України, п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» у частині неухильного дотримування положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, а також професійного виконання своїх службових обов'язків відповідно до вимогнормативно-правових актів. Майор поліції ОСОБА_1 вчинив дисциплінарний проступок, який є несумісним з подальшим проходженням ним служби в Національній поліції України.
Вказаним підсумком службової комісії, відображеним у висновку службового розслідування, спростовуються доводи апеляційної скарги, що відповідачем не конкретизованою у чому полягало порушення позивачем норм Закону України "Про національну поліцію", Дисциплінарного статуту та Правил етичної поведінки, що йому інкриміновані.
При цьому, колегія суддів зауважує, що аналіз змісту висновку службового розслідування, який став підставою для винесення оскаржуваного у цій справі наказу, дозволяє дійти висновку, що результати цього службового розслідування ґрунтуються на самостійних правових підставах, заснованих на дослідженні службової документації та відібраних поясненнях у осіб, причетних до досліджуваних подій.
Так, висновки дисциплінарної комісії, з якими погодився суд першої інстанцій, про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку ґрунтуються на матеріалах службового розслідування за фактами, викладеними у доповідній записці т.в.о. начальника УГІ ГУНП в Харківській області підполковника поліції Шадріна А. О. від 26.08.2022 № 902/119-15/01-2022 за фактом можливого порушення службової дисципліни поліцейськими Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області, у тому числі на поясненнях опитаних працівників поліції капітана поліції ОСОБА_3 , майора поліції ОСОБА_6 , старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , капітана поліції ОСОБА_5 , полковника поліції ОСОБА_7 , а також опитаного громадянина ОСОБА_2 , а також виявлених під час службового розслідування в мережі Інтернет публікацій критичного характеру щодо обставин затримання позивача в ході досудового розслідування кримінального провадження № 62022170020000510 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Також комісія взяла до уваги, що дії майора поліції ОСОБА_1 підірвали авторитет Національної поліції в очах суспільства, про що свідчить значний суспільний резонанс цих подій та їх висвітлення в інтернет-ресурсах.
В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що службове розслідування було проведено з численними порушеннями його прав, при цьому з наказом про призначення службового розслідування та висновками по ньому позивач був ознайомлений після звернення до суду з позовом.
Щодо вказаних доводів апеляційної скарги з приводу неналежного ознайомлення з наказом та висновками службового розслідування, то колегія суддів зазначає, що Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України , затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 №893 не містить такого обов'язку з боку відповідача. Про відсутність такого обов'язку відповідача також наголошувалося Верховним Судом у постанові від 12.07.2023 по справі № 200/3459/22.
Крім того, Суд зауважує, що відповідно до пп.14 п.2 Розділу ІІІ Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 №893 ( далі - Положення МВС України № 893) голова дисциплінарної комісії після затвердження висновку службового розслідування за письмово оформленим волевиявленням поліцейського, стосовно якого проводилося службове розслідування, забезпечує ознайомлення його із затвердженим висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, з дотриманням вимог законодавства України.
Як зауважив Верховний Суд у постанові від 06.10.2021 у справа № 200/11250/19-а, положеннями пункту 2 розділу IV Порядку № 893 та пункту 7 частини шостої статті 1, частини другої статті 18 Дисциплінарного статуту передбачено саме право поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, ознайомлюватися з висновками службового розслідування та матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, а не обов'язок дисциплінарної комісії пропонувати поліцейському ознайомитися з цими документами (пункт 56 постанови).
При цьому, в ході проведення службового розслідування позивачу двічі пропонувалося надати письмові пояснення. 27.08.2022 на виконання листа УПГІ ГУНП в Харківській області від 26.08.2022 №903/119-15/01-2022 начальником ІТТ №1 ГУПН в Харківській області майором поліції Коляндою О. Г. позивачу було запропоновано надати письмові пояснення в присутності адвоката, на що він відмовився, про що було складено акт від 27.08.2022 №964/119-15-2022. Також лист щодо необхідності опитування позивача за №930/119-15-2022 від 30.08.2022 направлявся до ДУ "Харківській слідчий ізолятор", однак позивач від надання пояснень знову відмовився, про що було складено акт від 08.09.2022 №12920.
Також колегія суддів вважає доцільним зауважити, що службове розслідування стосовно позивача було призначене та проведено не у зв'язку з повідомленням позивача про підозру по матеріалам кримінального провадження від 25.07.2022 № 62022170020000510, як про це вказує позивач при формулюванні своїх позовних вимог, а за фактами, викладеними у доповідній записці т.в.о. начальника УГІ ГУ НП в Харківській області від 26.08.2022 № 902/119-15/01-2022 за фактом можливого порушення службової дисципліни окремими поліцейськими Харківського РУП № 1 ГУ НП в Харківській області до ГУ НП в Харківській області.
Доводи апеляційної скарги, що в наказі про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не зазначено про обставини порушення ним правових норм, колегія суддів вважає безпідставним виходячи з наступного.
Так зі змісту наказу від 27.09.2022 р. про застування дисциплінарного стягнення майор поліції ОСОБА_1 своїми діями допустив порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» щодо невжиття заходів з метою припинення виявленого кримінального правопорушення, п. 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, у частині неутримання від протиправних дій, які підірвали авторитет Національної поліції України, абз. 5 п. 1 розд.Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179 у частині неухильного дотримання антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України, п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» у частині неухильного дотримування положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, а також професійного виконання своїх службових обов'язків відповідно до вимог нормативно-правових актів.
Отже оспорюваний позивачем наказ визначає зміст вчиненого позивачем дисциплінарного проступку з посиланням на норми, які були при цьому порушені позивачем.
Інших доводів в обґрунтування протиправності проведення службового розслідування стосовно позивача апеляційна скарга не містить.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про законність прийняття спірного наказу, оскільки матеріалами службового розслідування встановлено факт порушення позивачем службової дисципліни.
Факт вчинення встановлених розслідуванням дій підриває авторитет і довіру до поліції як органу, який покликаний захищати життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
При цьому, слід зазначити, що в даному випадку позивачем вчинено діяння, несумісне з займаною ним посадою та яке виходить за межі дисциплінарної відповідальності, оскільки позивачем було скоєно проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Слід також зазначити, що відсутність вироку суду про визнання позивача винним в інкримінованому кримінальному правопорушенні не є підставою для скасування оспорюваних наказів, адже його звільнено не за вчинення кримінального правопорушення, а за порушення службової дисципліни.
Враховуючи тяжкість проступку, наслідки проступку, які, як правильно зазначив відповідач, фактично підривають довіру та авторитет до органів Національної поліції, колегія суддів вважає правомірним притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним. Дисциплінарний проступок позивача виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Така оцінка відповідача пов'язана із діями, які були виявлені під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині порушення судом першої інстанції вимог процесуального права при вирішенні питання по заявам позивача про збільшення позовних вимог, колегія суддів виходить з наступного.
Звертаючи до суду з позовом у цій справі, в первісній редакції позовної заяви позивач просив суд: 1) скасувати наказ ГУ НП в Харківській області від 27.09.2022; 2) зобов'язати відповідача поновити позивача на роботі у ГУ НП у Харківській області на відповідній посаді.
05.01.2023 до канцелярії суду першої інстанції надійшла заява позивача про звільнення позовних вимог, у якій позивач просив збільшити позовні вимоги та, окрім задоволення первісних позовних вимог, просив також визнати протиправним проведення службового розслідування стосовно позивача у зв'язку з повідомленням його про підозру по матеріалам кримінального провадження від 25.07.2022 № 62022170020000510.
13.02.2023 до канцелярії суду першої інстанції надійшла повторна заява про збільшення позовних вимог, аналогічна за змістом заяві, зареєстрованій 13.02.2023.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2023 заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог повернуто без розгляду.
27.02.2023 до канцелярії суду першої інстанції надійшла нова заява позивача про збільшення позовних вимог, у якій позивач також просив збільшити позовні вимоги та, окрім задоволенні первісних позовних вимог, просив також визнати протиправним проведення службового розслідування стосовно позивача у зв'язку з повідомленням його про підозру по матеріалам кримінального провадження від 25.07.2022 № 62022170020000510.
Зі змісту оскаржуваного рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2023 вбачається, що судом першої інстанції було враховано збільшення позовних вимог позивачем, про що, зокрема, свідчить описова частина рішення суду першої інстанції в частині зазначення вимог позивача.
Відтак, доводи апелянта про неврахування судом першої інстанції заяви про збільшення позовних вимог також не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, оскільки суд першої інстанції розглянув справу по суті, враховуючи останні уточнення.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2023 по справі № 520/10231/22 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко
Судді(підпис) (підпис) Л.В. Любчич С.П. Жигилій