Головуючий І інстанції: Супрун Є.Б.
29 лютого 2024 р. Справа № 440/2195/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,
Суддів: Бегунца А.О. , Курило Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
07.02.2022 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - ГУ ПФУ в Луганській області, пенсійний орган) щодо відмови зарахувати до стажу її роботи на посаді судді, що дає право на отримання довічного щомісячного грошового утримання, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі - 2 роки 5 місяців та стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді - 3 роки, а всього - 5 років 5 місяців та щодо відмови у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розрахунку 54 відсотки від суддівської винагороди за останньою займаною посадою:
- зобов'язати ГУ ПФУ в Луганській області зарахувати до стажу її роботи на посаді судді, що дає право на відставку та на отримання довічного щомісячного грошового утримання половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі - 2 роки 5 місяців та стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді - 3 роки, а всього - 5 років 5 місяців, та провести з 03.11.2021 року перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 54 відсотки від суддівської винагороди за останньою займаною посадою без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що пенсійний орган неправильно обрахував стаж її роботи, оскільки до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення та половина строку навчання в Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого.
У відзиві на адміністративний позов відповідач ГУ ПФУ в Луганській області, не погоджуючись з вимогами позивача, зазначає, що він не є належним відповідачем у справі, оскільки рішення про призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання прийнято за принципом екстериторіальності спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області) та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Луганській області).
Також відповідач зазначає, що ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) з 03.11.2021 року у розмірі 50% суддівської винагороди з урахуванням загального стажу роботи 26 років 8 місяців 2 дні, у тому числі стажу на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 16 років 10 місяців 27 днів. За зверненням позивача проведено перевірку правильності нарахування пенсії та виявлено, що пенсію призначено в порушення норм законодавства, оскільки до стажу роботи на посаді судді не зараховано період роботи з 01.06.2011 року по 14.06.2021 року на посаді судді Лисичанського міського суду Луганської області та період роботи з 15.06.2011 року по 16.06.2011 року на посаді судді Попаснянського районного суду Луганської області згідно записів трудової книжки від 02.08.1999 року. Пенсійну справу відкориговано та приведено у відповідність до норм чинного законодавства. Після коригування загальний стаж роботи з урахуванням сплати страхових внесків склав 26 років 8 місяців 22 дні, в тому числі стажу на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, 16 років 11 місяців 12 днів. Зарахувати до стажу роботи, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періодів роботи на посадах стажиста судді, консультанта суду, помічника судді Лисичанського міського суду Луганської області та половину строку навчання в Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого, законних підстав немає.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08.08.2022 року (справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадження) частково задоволено вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 .
Так, судовим рішенням визнано протиправним та скасовано відмову ГУ ПФУ в Луганській області у формі листа від 23.12.2021 року № 5111-5531/Л-02/8-1200/21 щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 03.11.2021 року.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Луганській області здійснити з 03.11.2021 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , виходячи з розрахунку 54 відсотки винагороди судді, який працює на відповідній посаді (за вирахуванням фактично виплачених сум).
В іншій частині вимог - позов залишено без задоволення.
Судове рішення вмотивовано тим, що абзацом 4 пункту 34 розділу XII Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Статтею 7 Закону України від 15.12.1992 року № 2862-XII «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-XII) в редакції чинній на момент призначення ОСОБА_1 на посаду судді, передбачалося, що на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Системний аналіз ч. 2 ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, яка діє з 05.08.2018 року) в її взаємозв'язку з абз. 4 п. 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дає підстави для висновку про те, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд", яким внесено зміни до ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Також суд зазначив, що відповідно до абзацу 2 ст. 1 Указу Президента України від 10.07.1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» у редакції, чинній на час призначення позивача на посаду судді, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Надаючи оцінку доводам відповідача про те, що належними відповідачами у справі є ГУ ПФУ в Одеській області та ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, суд зазначив, що доказів того, що рішення про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за принципом екстериторіальності прийнято спеціалістами ГУ ПФУ в Одеській області та ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відповідач не надав, а суд не виявив.
Суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо зобов'язання відповідача здійснити відповідний перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничним розміром не підлягає задоволенню, оскільки будь-яких ознак застосування відповідачем таких обмежень суд за наслідками вивчення матеріалів пенсійної справи не виявив.
Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Луганській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Аргументи, наведені пенсійним органом в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у відзиві на позов.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надійшов, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
В даному випадку, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не є складними, виходячи з визначення справ незначної складності.
Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України).
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
За приписами ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення відповідно до положень ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.
Судом установлено, що згідно із записами трудової книжки позивачки ОСОБА_1 , зокрема у період часу з 02.08.1999 року по 30.09.2003 року позивачка працювала на посаді стажиста судді Лисичанського міського суду Луганської області, з 01.10.2003 року до 31.10.2003 року працювала на посаді консультанта Лисичанського міського суду Луганської області, з 01.11.203 року по 22.11.2004 року працювала на посаді помічника судді Лисичанського міського суду Луганської області (а.с. 9-13).
30.06.1999 року позивачці виданий диплом, серії НОМЕР_1 , про те, що вона в 1994 році вступила до Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і в 1999 році закінчила повний курс названого університету за спеціальністю правознавство (а.с. 14-15 ).
Указом Президента України від 04.11.2004 року № 1367/2004 позивачка ОСОБА_1 призначена на посаду судді Лисичанського міського суду Луганської області (а.с. 19-21).
Постановою Верховної Ради України № 2512-VI від 09.09.2010 року «Про обрання суддів» ОСОБА_1 обрана на посаду судді Лисичанського міського суду Луганської області безстроково (а.с. 22-27).
Указом Президента України від 06.06.2011 року № 644/2011 ОСОБА_1 переведено на роботу на посаді судді до Попаснянського районного суду Луганської області (а.с. 28).
Рішенням Вищої ради правосуддя № 218/0/15-21 від 26.10.2021 року ОСОБА_1 звільнено з посади судді Попаснянського районного суду Луганської області у зв'язку з поданням заяви про відставку (а.с. 29-30).
Наказом Попаснянського районного суду Луганської області № 02-05-1/2 від 02.11.2021 року суддю ОСОБА_1 відраховано зі штату Попаснянського районного суду Луганської області 02.11.2021 року (а.с. 30 зворот).
03.11.2021 року позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення довічного грошового утримання судді у відставці та надала необхідний пакет документів.
Рішенням УПФУ в Попаснянському районі Луганської області № 122950001948 від 12.11.2021 року про призначення пенсії позивачці з 03.11.2021 року призначена виплата щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50 відсотків грошового утримання працюючого судді, з урахуванням стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного грошового утримання судді у відставці, - 16 років 10 місяців 27 днів.
01.12.2021 року позивач звернулася до ГУПФ в Луганській області із заявою про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій просила врахувати до стажу роботи на посаді судді календарні періоди: безпосереднього стажу роботи на посаді судді - 16 років 11 місяців 10 днів; стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді (стаж роботи на посадах стажиста судді, консультанта суду, помічника судді Лисичанського міського суду Луганської області) - 3 роки; половину строку навчання в Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого - 2 роки 05 місяців (а.с. 16).
23.12.2021 року ГУПФ в Луганській області розглянуто заяву ОСОБА_1 та надано відповідь за № 5111-5531/Л-02/8-1200/21, в якій повідомлено, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці призначено відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з 03.11.2021 року у розмірі 50% суддівської винагороди при загальному стажі роботи 26 років 8 місяців 2 дні, в тому числі стажі на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 16 років 10 місяців 27 днів. За зверненням проведено перевірку правильності нарахування пенсії та виявлено, що пенсію призначено в порушення норм законодавства, оскільки до стажу роботи на посаді судді не зараховано період роботи з 01.06.2011 року по 14.06.2021 року на посаді судді Лисичанського міського суду Луганської області та період роботи з 15.06.2011 року по 16.06.2011 року на посаді судді Попаснянського районного суду Луганської області згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 02.08.1999 року. Пенсійну справу відкориговано та приведено у відповідність до норм чинного законодавства. Після коригування загальний стаж роботи з урахуванням сплати страхових внесків склав 26 років 8 місяців 22 дні, в тому числі стажі на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 16 років 11 місяців 12 днів. Зарахувати до стажу роботи, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періодів роботи на посадах стажиста судді, консультанта суду, помічника судді Лисичанського міського суду Луганської області та половини строку навчання в Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого, законних підстав немає (а.с. 17-18).
Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що на час виникнення спірних відносин у цій справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями ст. 142 Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), частиною четвертою якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Водночас частиною третьою ст. 142 Закону № 1402-VIII визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Згідно із ч. 1 ст. 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
На час призначення позивачки на посаду судді питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося ч. 4 ст. 43 Закону № 2862-XII та Указом Президента України від 10.07.1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів».
Згідно із ч. 4 ст. 43 Закону № 2862-XII зі змінами, внесеними Законом України від 24.02.1994 року № 4015-XII «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус суддів», до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних із керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Згідно з пунктом 31 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Крім того, відповідно до ст. 1 Указу Президента України від 10.07.1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», (чинної на час призначення позивачки на посаду судді) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Таким чином, половина стажу денної форми навчання позивачки у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого, який становить 2 роки 5 місяці, підлягає зарахуванню до стажу роботи, що дає право на відставку судді, а відтак і право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Законом України від 12.07.2018 року № 2509-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» статтю 137 Закону № 1402-VIІІ доповнено частиною другою такого змісту: «До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді».
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.
За загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події або факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.
З огляду на викладене, передбачені частиною другою ст. 137 Закону № 1402-VIІІ положення щодо зарахування (перерахунку) стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаді судді застосовуються з дати набрання чинності Законом України від 12.07.2018 року № 2509-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», тобто з 05.08.2018 року.
Також у спільному листі Голови Вищої ради правосуддя, в.о. Голови Верховного Суду, Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, в.о. Голови Ради суддів України, Голови Державної судової адміністрації України, Ректора Національної школи суддів України від 05.11.2018 року № 41783/0/9-18, № 2664/0/2-18, № 01-6757/18, № 9рс-1112/18, № 1-22433/18, № 02/3878 «Про зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді» надано роз'яснення щодо зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді.
Зі змісту вказаного листа вбачається, що передбачені частиною другою ст. 137 Закону № 1402-VIІІ положення щодо зарахування (перерахунок) стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаді судді, здійснюється з дати набрання чинності Законом України від 12.07.2018 року № 2509-VIII, тобто з 05.08.2018 року.
Частина перша ст. 7 Закону № 2862-XII передбачала, що на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.05.2019 року у справі № 9901/805/18 висловила правовий висновок, за яким ч. 2 ст. 137 Закону № 2862-XII потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.
Отже, чинними на момент обрання та звільнення позивачки у відставку нормами законодавства було передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду роботи на посадах стажиста судді, консультанта суду, помічника судді, які передували призначенню позивачки на посаду судді.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що до загального стажу позивача, що дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці, має бути враховано крім стажу роботи на посаді судді, період роботи у галузі права - 3 роки.
Таким чином, дії відповідача щодо розрахунку довічного грошового утримання позивачки у розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, є протиправними, оскільки стаж роботи останньої, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає 22 роки 4 місяці та 10 днів, а відтак розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача повинен становити 54%. Перерахунок довічного грошового утримання позивача із встановленням правильного відсотку (54%) відповідач повинен здійснити з дати призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, - з 03.11.2021 року.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача про те, що належними відповідачами у справі є ГУ ПФУ в Одеській області та ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, оскільки розгляд заяви ОСОБА_1 від 01.12.2021 року про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 54 % від заробітку здійснював саме ГУ ПФУ в Луганській області.
З урахуванням наведено вище, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги ГУ ПФУ в Луганській області, та не вбачає підстав для скасування судового рішення.
Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін (п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України).
У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Мельнікова
Судді А.О. Бегунц Л.В. Курило