(про ухвалення додаткового рішення)
Справа №753/5150/22 Головуючий у 1 інстанції: Лужецька О.Р.
Провадження №22-з/824/173/2024 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.
15 лютого 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Гаращенка Д.Р.
суддів Сушко Л.П., Олійника В.І.
при секретарі Дуб С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву адвоката Цимейко Ганни Олегівни - представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 червня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності на частку у спільному майні, усунення перешкод у користуванні власністю,-
У травні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила суд:
- припинити право власності ОСОБА_1 на 1/6 частку у спільному майні - квартири АДРЕСА_1 та виплатити ОСОБА_1 з депозитного рахунку Дарницького районного суду м. Києва грошову компенсацію за 1/6 частки квартири у розмірі 443 370,17 грн;
- зобов'язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у користуванні 5/6 частинами квартири АДРЕСА_1 , надати ключі від вхідних дверей та вселити ОСОБА_2 у квартиру;
- визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право користування квартирою та виселити.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 28 червня 2023 року позов задоволено частково.
Припинено право власності ОСОБА_1 на 1/6 частку двокімнатної квартири загальною площею 78,5 кв.м., жилою площею 33,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.11.2021, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іванченко В.Ю. та визнано право власності на дану 1/6 частку квартири за ОСОБА_2 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/6 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 за рахунок коштів, внесених на депозитний рахунок суду згідно квитанцій № 0.0.3063113072.2 від 22.06.2023 на суму 399 999 грн., № 0.0.3063131519.2 від 22.06.2023 на суму 128 426,50 грн. та № 0.0.3067973824.1 від 26.06.2023 на суму 1 грн.
Зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 у користуванні квартирою адресою: АДРЕСА_2 , надати ключі від вхідних дверей та вселити ОСОБА_2 у квартиру адресою: АДРЕСА_2 .
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в сумі 6 418 грн 50 коп.
Постановою Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 червня 2023 року в частині задоволення позову про припинення права власності та стягнення грошової компенсації скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
В іншій частині рішення залишено без змін.
05 грудня 2023 року адвокат Цимейко Ганна Олегівна - представник ОСОБА_1 подала заяву про ухвалення додаткового рішення.
Заяву обґрунтовує тим, що апеляційний суд не вирішив питання щодо розподілу судових витрат
Вказує, що позивачем при поданні позову був сплачений судовий збір у сумі - 6 418,50 грн. За наслідками розгляду справи у суді першої інстанції задоволено позовних вимог.
Таким чином, на позивачку має бути покладено суми сплаченого судового збору, а саме - 4 813, 87 грн, а на відповідачку відповідно - 1604,62 грн.
При зверненні до апеляційного суду відповідачем було сплачено судовий збір в сумі 9627,75 грн.
За наслідками розгляду справи у суді апеляційної інстанції задоволено позовних вимог.
Таким чином на позивача має бути покладено суми сплаченого судового збору, а саме - 7220,81 грн, а на відповідача - 2406,94 грн.
Крім того, відповідачем у суді першої інстанції було сплачено 7550,80 грн за проведення судової експертизи.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України усі судові витрати, в тому числі і витрати на проведення експертизи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі зазначеного, витрати за проведення судової експертизи мають бути розподілені так само, як і судовий збір: суми, що становить 5663,10 грн, покладено на позивача, а суми, що становить 1887,70 грн на відповідача.
Заявлені позивачем витрати на правову допомогу зменшені судом першої інстанції до 24 000 грн.
Відповідачем заявлені витрати на правову допомогу у сумі 10000 грн та задоволені судом першої інстанції в повному обсязі.
За наслідками розгляду справи у суді апеляційної інстанції задоволено позовних вимог, отже розмір витрат на правову допомогу, що має бути стягнутий на користь позивача складає 6000 грн (24000/4), а на користь відповідача 7500 грн.
Таким чином, загальна сума судових витрат, що має бути стягнута з відповідача на користь позивача складає: 1604,62+2406,94+1887,70+6000=11899,26 грн.
Загальна сума судових витрат, що має бути стягнута з позивача на користь відповідача складає: 4813,87+7220,81+5663,10+7500,00=25197,78 грн.
Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Отже, різниця суми судових витрат, що має бути стягнута з позивача на користь відповідача складає 13298,52 грн.
Крім того, 21.07.2023 відповідач та адвокат Цимейко Ганна Олегівна уклали договір №21/07-2023 про надання адвокатом послуг.
Відповідно до п. 7.1. зазначеного договору «… Гонорар Адвоката за угодою сторін встановлюється у фіксованій сумі в розмірі 10000 грн…».
02.12.2023 відповідач сплатила адвокатові 10000 грн, відповідно до квитанції.
04.12.2023 відповідач та адвокат підписали акт виконаних робіт на суму 10000 грн.
Оскільки договором №21/07-2023 передбачений фіксований розмір гонорару адвоката, то й в описі робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом не зазначена кількість витраченого часу. При цьому, вартість кожного виду робіт зазначені в акті виконаних робіт.
За наслідками розгляду справи в суді апеляційної інстанції задоволено позовних вимог. Отже, сума заявлених відповідачем витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції, що підлягає стягненню, становить 7500 грн.
19 січня 2024 року на адресу апеляційного суду надійшло клопотання адвоката Муравляніка О.С. - представника ОСОБА_2 про зменшення судових витрат.
У судовому засіданні адвокат Муравлянік О.С. - представник ОСОБА_2 заперечував проти заяви, просив зменшити розмір судових витрат.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явились, повідомлялись належним чином про дату, час та місце розгляду справи по суті, причини неявки суду не повідомили.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що заява адвоката Цимейко Г.О. - представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/WestAllianceLimited" проти України" заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі "Заїченко проти України" (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19, від 03 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Так, відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 06грудня 2019 року у справі №910/353/19, постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Частинами першою, другою, третьою статті 246 ЦПК України встановлено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч.1 ст.182 ЦПК України).
Аналіз вищезазначених процесуальних норм дає підстави для висновку, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Як вбачається з матеріалів справи, за результати розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції задоволено позовну вимогу, а тому з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2137 грн 36 коп.
Стосовно витрат пов'язаних з проведенням судової оціночно-будівельної експертизи колегія суддів прийшла до наступного висновку.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2023 року у справі №753/5150/22 було призначено судову оціночно-будівельну експертизу. Оплату за проведення експертизи покладено на відповідача ОСОБА_1 .
Згідно акту здачі-приймання висновку експерта №29077/22-42 від 27.04.2023 ОСОБА_1 було здійснено попередню оплату у розмірі 7550,80 грн (т. 1 а.с. 148).
Оскільки місцевий суд урахував зазначені висновки експертизи як доказ під час розгляду справи та ухвалення судового рішення, колегія суддів вирішили частково стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати пов'язані з її проведенням у розмірі 1676,23 грн.
Вирішуючи заяву в частині стягнення витрат на правову допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції, колегія суддів виходить до висновку, що зазначений представником позивача у заяві про ухвалення додаткового рішення розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції - 7500 грн. є завищеним, неспівмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Гонорар успіху як сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат. За наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження №12-171гс19)).
Колегія суддів звертає увагу на те, що дана категорія справ про припинення права власності, усуненні перешкод у користуванні власністю та виселення є нескладною та не потребує великої кількості часу для її вивчення та формування правової позиції.
Беручи до уваги складність справи, обсяг та час необхідний для виконання адвокатом, який надавав професійну правничу допомогу ОСОБА_1 в суді, необхідність процесуальних дій сторони відповідача, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, колегія суддів дійшла висновку про доведеність понесених стороною позивача в суді апеляційної інстанції витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3330 грн.
Витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3330 грн., які понесені у суді апеляційної інстанції, суд вважає співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді апеляційної інстанції, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та є пропорційними до предмета спору та доведеними.
При цьому, колегія суддів врахувала заперечення позивача, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування правової допомоги.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судових витрати у розмірі 7143 грн 59 коп.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд, -
Заяву адвоката Цимейко Ганни Олегівни - представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 7143 (сім тисяч сто сорок три) грн 59 коп.
В решті заяви відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 28 лютого 2024 року.
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді В.І. Олійник
Л.П. Сушко