29 лютого 2024 року справа №360/1406/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача Ліхачова Романа Борисовича на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року (повне судове рішення складено 25 грудня 2023 року) у справі № 360/1406/23 (суддя в І інстанції Борзаниця С.В.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
28 листопада 2023 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 з такими вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення військовослужбовця за період з 25.11.2020 по 29.04.2022 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення військовослужбовця за період з 25.11.2020 по 31.12.2020 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2021 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2022 по 29.04.2022 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 25.11.2020 по 29.04.2022;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити невиплати позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 25.11.2020 по 29.04.2022;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу надбавки за проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років за період по 25 квітня 2022 року, премію за особистий внесок у загальні результати служби за період по 25 квітня 2022 у розмірі 217%;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу надбавку за проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років за період по 25 квітня 2022 року, премію за особистий внесок у загальні результати служби за період по 25 квітня 2022 у розмірі 217%;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невидачі позивачу довідки про вартість речового майна, що належало до видачі станом на 29.04.2022;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 видати позивачу довідку про вартість речового майна, що належало до видачі станом на 29.04.2022;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі станом на 29.04.2022;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за неотримане речове майно за період з 25.11.2020 по 29.04.2022;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації вартості не отриманого харчування за період з 25.11.2020 по 25.04.2022;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію вартості не отриманого харчування за період з 25.11.2020 по 25.04.2022;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не включення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового i начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого позивачу нараховувалась та виплачувалась грошова допомога на оздоровлення за 2022 рік;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок та доплатити позивачу грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік з включенням до складу місячного грошового забезпечення для її нарахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачці матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, виплата якої передбачена пунктами 1, 7, 9 розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, виплата якої передбачена пунктами 1, 7, 9 розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, виходячи із розміру грошового забезпечення Позивача на дату звільнення з Військової частини 29.04.2022;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту згідно з підпунктом 8 пункту 6 Постанови КМУ від 30.08.2017 №704 у розмірі 16056,00 грн;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу після укладення першого контракту згідно з підпунктом 8 пункту 6 Постанови КМУ від 30.08.2017 №704 у розмірі 16056,00 грн;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 30 діб за 2021 рік та за 8 діб за 2022 рік;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 2021 рік у кількості 30 діб, за 2022 рік у кількості 8 діб;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2019-2022, виходячи з його грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди станом на день виключення зі списків особового складу 29.04.2022;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2019-2022, виходячи з його грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди станом на день виключення зі списків особового складу 29.04.2022;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу в повному обсязі додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн щомісячно, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 24.02.2022 за період прийняття безпосередньої участі у бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів з 24.02.2022 по 29.04.2022;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу в повному обсязі додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн щомісячно, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 24.02.2022 за період з 24.02.2022 по 29.04.2022, з урахуванням фактично виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 29.04.2022 по 12.05.2022;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 29.04.2022 по 12.05.2022 у сумі 6287,97 грн.
Ухвалою місцевого суду від 30.11.2023 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу протягом десяти календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду: уточненої позовної заяви, оформленої з дотриманням вимог статей 160, 161 КАС України; заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку, з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з позовною заявою.
На виконання вимог ухвали суду від 30.11.2023 від представника позивача надійшли заяви, в яких, зокрема, зазначено, що позовні вимоги у цій справі пов'язані із проходженням та звільнення позивача з публічної служби.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року позовну заяву повернуто позивачеві у відповідності до вимог п.6 ч.4 ст.169 КАС України.
Суд дійшов висновку, що позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог і відсутні підстави для застосування положень ст.172 КАС України.
Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Позивач вважає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що спір пов'язаний із звільненням з публічної служби. Окрім того, згідно вимог ч.6 ст.172 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За приписами п.2 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
У відповідності до вимог ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.2 цієї статті суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
За приписами п.6 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Отже, за правилами наведеної норми, позовна заява може бути повернута позивачеві за відсутністю підстав для застосування положень статті 172 КАС України.
Статтею 172 КАС України визначено правила об'єднання позовів, згідно частини 1 якої в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.172 КАС України).
Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам (ч.5 ст.172 КАС України).
Частиною 6 ст.172 КАС України визначено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
Колегія суддів вважає, що позовні вимоги у цій справі пов'язані із проходженням та звільнення позивача з публічної служби. Всі заявлені позивачем вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства Луганським окружним адміністративним судом.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для повернення позовної заяви у відповідності до вимог п.6 ч.4 ст.169 КАС України.
Колегія суддів також вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.
З тексту ст. 6 Конвенції прямо випливає, що доступність правосуддя є невід'ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975р., ЄСПЛ дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід'ємне право особи на доступ до суду.
Таким чином, зміст права на захист полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
У справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції помилково прийнято ухвалу про повернення позовної заяви позивачу.
Відповідно до ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу представника позивача Ліхачова Романа Борисовича - задовольнити.
Скасувати ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року, а справу № 360/1406/23 повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Повне судове рішення - 29 лютого 2024 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук