29 лютого 2024 року справа №200/1738/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Гаврищук Т.Г. суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 р. у справі № 200/1738/23 (головуючий І інстанції Чучко В.М.) за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Служби судової охорони України, Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Державної судової адміністрації України, Служби судової охорони України, Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не виділення коштів Службі судової охорони як розпоряднику коштів нижчого рівня, для виплати на користь ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди на період дії воєнного стану, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та Наказом Державної судової адміністрації України від 31.10.2022 №396 в розмірі 30 000 гривень за період проходження служби з 24.02.2022 по 20.01.2023;
- зобов'язати Державну судову адміністрацію України виділити кошти Службі судової охорони як розпоряднику коштів нижчого рівня для виплати на користь ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди на період дії воєнного стану, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та Наказом Державної судової адміністрації України від 31.10.2022 №396 в розмірі 30 000 гривень за період проходження служби з 24.02.2022 по 20.01.2023;
- визнати протиправною бездіяльність Служби судової охорони щодо не виділення коштів Територіальному управлінню Служби судової охорони у Донецькій області як розпоряднику коштів нижчого рівня, для виплати на користь ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди на період дії воєнного стану, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та Наказом Державної судової адміністрації України від 31.10.2022 №396 в розмірі 30 000 гривень за період проходження служби з 24.02.2022 по 20.01.2023;
- зобов'язати Службу судової охорони виділити кошти Територіальному управлінню Служби судової охорони у Донецькій області як розпоряднику коштів нижчого рівня, для виплати на користь ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди на період дії воєнного стану, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та Наказом Державної судової адміністрації України від 31.10.2022 №396 в розмірі 30 000 гривень за період проходження служби з 24.02.2022 по 20.01.2023;
- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області щодо не нарахування та не виплати на користь ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди на період дії воєнного стану, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та Наказом Державної судової адміністрації України від 31.10.2022 №396 в розмірі 30 000 гривень за період проходження служби з 24.02.2022 по 20.01.2023;
- зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у Донецькій області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну додаткову винагороду на період дії воєнного стану, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та Наказом Державної судової адміністрації України від 31.10.2022 №396 в розмірі 30 000 гривень за період проходження служби з 24.02.2022 по 20.01.2023.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 по 20.01.2023. Зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у Донецькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000,00 грн. на місяць, пропорційно фактично відпрацьованим робочим дням, починаючи з 24.02.2022 по 20.01.2023. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Позивач не погодившись з таким судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення місцевого суду в частині, прийняти нове, яким задовольнити в цій частині позовні вимоги.
В обґрунтування доводів зазначає, що рішенням Верховного суду України від 06 квітня 2023 року, ухваленим за результатами розгляду зразкової справи, визнано протиправною бездіяльність Територіального управління щодо не нарахування і невиплати позивачу з 24 лютого 2022 року додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168, та зобов'язано Територіальне управління нарахувати і виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ №168, в розмірі 30 000 грн на місяць, починаючи з 24 лютого 2022 року, а не пропорційно фактично відпрацьованим робочим дням, як зазначено в рішенні суду, що оскаржується позивачем.
Наполягає, що рішення суду, яке прийнято саме в редакції пропорційно фактично відпрацьованим робочим дням суперечить зазначеному в рішенні Верховного суду України, викладеного в Зразковій справі і створює для позивача нерівність в отриманні коштів за таким рішенням суду в порівнянні з іншими співробітниками судової охорони, яким судами задоволено позовні вимоги, шляхом зобов'язання Територіального управління нарахувати і виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ №168, в розмірі 30 000 грн на місяць.
Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2021 року проходить службу на посаді контролера І категорії (заступник командира відділення) 1 відділення 8 взводу охорони 2 підрозділу охорони Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області, має спеціальне звання «старший сержант Служби судової охорони».
13.02.2023 року позивач звернувся до відповідача із рапортом щодо нарахування та виплати додаткової винагороди згідно постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 року за період з 24.02.2022 по 20.01.2023 включно.
Листом від 15.02.2023 року відповідач повідомив позивача, що у затвердженому Державною судовою адміністрацією України кошторисі Служби на 2022-2023 рік та відповідно, кошторисах територіальних управлінь Служби видатки на виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, не передбачалися та не затверджувалися, у зв'язку з чим існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс Служби не дозволив здійснити таку виплату. Службою ведеться відповідна робота щодо отримання з державного бюджету додаткових асигнувань для виплати співробітникам Служби зазначеної додаткової винагороди. Такі накази можуть видаватись виключно після надходження відповідних асигнувань.
При вирішенні справи суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 160 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 № 1402-VIII підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу здійснює Служба судової охорони.
Відповідно до статті 161 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” № 1402-VIII, служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України.
Повноваження Служби судової охорони визначені статтею 162 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” № 1402-VIII, і до цих повноважень належать:
1) забезпечення пропуску осіб до будинків (приміщень) судів, органів та установ системи правосуддя та на їх територію транспортних засобів;
2) забезпечення підтримання та реагування на порушення громадського порядку при розгляді справ судом, вжиття заходів до припинення проявів неповаги до суду;
3) здійснення заходів з охорони, забезпечення недоторканності та цілісності приміщень судів, органів і установ системи правосуддя, недоторканності та цілісності розташованого у таких приміщеннях майна, запобігання, недопущення чи припинення протиправних дій щодо нього;
4) здійснення заходів із запобігання загрозам особистій безпеці суддів, членів їх сімей, працівників суду, а також у суді - учасників судового процесу, виявлення та нейтралізації таких загроз; вжиття у разі надходження від судді відповідної заяви необхідних заходів для забезпечення безпеки судді, членів його сім'ї;
5) реагування в межах наданих законом повноважень на протиправні дії, пов'язані із посяганням на суддів, членів їх сімей, працівників суду, учасників судового процесу.
В силу статті 165 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” №1402-VIII встановлено, що грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.
Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України (ч.2 ст.161 ЗУ №1402-VIII).
Фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (ч.7 ст.161 ЗУ №1402-VIII).
Грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (ч.1 ст.165 ЗУ №1402-VIII).
Пунктом 2 постанови Кабінет Міністрів України “Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони” від 03.04.2019 № 289 (Постанова № 289) установлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.
Механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони (далі - Служба) визначає “Порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони”, затверджений наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 № 384 (Порядок №384).
Грошове забезпечення співробітникам Служби (далі - співробітники) визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби, інтенсивності та умов служби, почесного звання, спортивного звання (п.1 розділу І Порядку №384).
Грошове забезпечення включає:
1) щомісячні основні види грошового забезпечення;
2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;
3) одноразові додаткові види грошового забезпечення (п.4 розділу І Порядку №384).
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать:
1) посадовий оклад;
2) оклад за спеціальним званням;
3) надбавка за стаж служби (п.5 розділу І Порядку №384).
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать:
1) підвищення посадового окладу;
2) надбавки;
3) доплати;
4) премія (п.6 розділу І Порядку №384).
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать:
1) винагороди; 2) допомоги (п.7 розділу І Порядку № 384).
Грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби (п.8 розділу І Порядку № 384).
Підставою для виплати грошового забезпечення є наказ Служби або територіального управління Служби про призначення на посаду співробітника в Службі, територіальному управлінні Служби та встановлення розмірів посадового окладу, надбавок, доплат (п.9 розділу І Порядку №384).
Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення (п.10 Порядку розділу І №384).
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що Постанова №168 у первісній редакції визначала наступне.
Абзацом 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” від 28.02.2022 №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) (абз.2 п.1 Постанови №186).
Міністерству фінансів опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови (п.3 Постанови №168).
Відповідно до пункту 5 Постанови №168, ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Постанова №168 опублікована в офіційному виданні “Урядовий кур'єр” від 28.02.2022 № 43.
В редакції із змінами, внесеними Постановою № 793, визначено наступне.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168” вирішено внести зміни до Постанови №168 із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 № 754, що додаються.
Відповідно до пункту 2 Постанови № 793, ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2002.
Постанова № 793 опублікована в офіційному виданні “Урядовий кур'єр” від 19.07.2022 № 156.
Відповідно до Постанови № 793:
- у пункті 1:
1) в абзаці першому слова і цифри “додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно” замінити словами і цифрами “додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць”;
2) доповнити пункт після абзацу першого новим абзацом такого змісту: “Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.”.
У зв'язку з цим абзаци другий - шостий вважати відповідно абзацами третім - сьомим;
- доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту:
“2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.”.
Колегія суддів апеляційної інстанції, надаючи оцінку даним правовідносинам, зазначає, що статтею 1 Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан, який подовжений на теперішній час.
Таким чином, на дату розгляду справи воєнний стан в Україні продовжує свою дію.
Статтею 4 Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 № 64/2022 вирішено Кабінету Міністрів України невідкладно:
- ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні;
- забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
При цьому, постанова №168, прийнята Кабінетом Міністрів України на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 “Про введення воєнного стану в Україні” та № 69 “Про загальну мобілізацію”, набрала чинності з 28.02.2022 та згідно із пунктом 5 застосовується з 24.02.2022.
Пунктом 1 Постанови № 168 в первісній редакції, зокрема, установлено, що на період дії воєнного стану співробітникам Служби судової охорони виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно.
Із змінами, внесеними Постановою № 793, пунктом 1 Постанови № 168 установлено, що на період дії воєнного стану співробітникам Служби судової охорони виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач з 2021 р. є співробітником Територіального управління Служби судової охорони у в Донецькій області, додаткова винагорода, передбачена Постановою №168 позивачу не нараховувалась, не виплачувалась, наказ щодо встановлення або виплати такої додаткової винагороди не приймався.
У відповідності до вищенаведених норм, у позивача, як співробітника Служби судової охорони, з 24.02.2022 виникло право на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень щомісячно.
Постанова № 168 зазнавала змін, зокрема внесених постановами № 217 від 07.03.2022, №350 від 22.03.2022, № 400 від 01.04.2022, № 754 від 01.07.2022, № 793 від 07.07.2022, №1066 від 27.09.2022, № 1146 від 08.10.2022.
Вирішальним у заявленому спорі є надання оцінки можливості ретроспективної дії Постанови № 793, зокрема вказаною постановою у пункті 1 Постанови № 168 в абзаці першому слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць". Крім того, доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту:
"2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.".
Наказом ДСА України від 31 жовтня 2022 року № 396 затверджено Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану (надалі - Порядок № 396).
Згідно з пунктом 3 Порядку № 396 додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов'язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов'язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком.
Пунктом 7 Порядку № 396 унормовано, що додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 30 000 гривень - співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10 000 гривень - іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100 000 гривень - співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
За приписами пункту 4 Порядку № 396 виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби.
У пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 та пункті 4 наказу ДСА України від 31 жовтня 2022 року № 396 передбачено, що ці нормативно-правові акти набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24 лютого 2022 року.
Разом із цим зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України №793 змін до постанови Кабінету Міністрів України № 168 в частині визначення розміру додаткової винагороди до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць замість 30 000 гривень щомісячно не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом пропорційність із прив'язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.
Правило щодо пропорційності розміру грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони до виконаної норми праці закріплено й у пункті 14 Порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 26 серпня 2020 року № 384, згідно з яким при виплаті співробітникам грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення сум щомісячних основних, додаткових видів грошового забезпечення та премії за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що вказані зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу права позивача на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000 грн. на місяць, передбаченому Постановою № 168 у первинній редакції.
Указане підтверджується:
- пунктом 11 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 26 серпня 2020 року № 384, згідно з яким грошове забезпечення не виплачується: 1) за час надання співробітникам відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати; 2) за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше; 3) за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я понад встановлені чинним законодавством строки;
- пунктом 14 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 26 серпня 2020 року № 384, на підставі якого при виплаті співробітникам грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення сум щомісячних основних, додаткових видів грошового забезпечення та премії за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата;
- пунктом 8 Порядку № 396, відповідно до якого додаткова винагорода не встановлюється співробітникам за період: обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або цілодобового домашнього арешту; перебування у відпустці відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати (грошового забезпечення), в тому числі у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в дозволених законодавствах випадках - шести років; відсторонення від виконання службових обов'язків (посади); після закінчення терміну службового відрядження відповідно до наказів, якщо співробітник не повернувся до постійного місця несення служби; перебування в службових відрядженнях за кордоном; відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше; перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я понад чотири місяці, крім випадків, коли законодавством передбачені більш тривалі строки перебування на лікуванні; навмисного спричинення собі тілесних ушкоджень чи іншої шкоди своєму здоров'ю - за місяць, у якому здійснено ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров'ю, а у разі лікування - за весь час відсутності на службі у зв'язку з лікуванням (що підтверджується документами закладу охорони здоров'я, матеріалами службового розслідування, кримінального провадження); призупинення (припинення) виплати грошового забезпечення відповідно до законодавства; особам, які добровільно здалися в полон - з дня потрапляння в полон, що підтверджується матеріалами органу досудового розслідування.
Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 вересня 2023 року у зразковій справі № 260/3564/22 відхилила посилання скаржника на те, що розмір додаткової винагороди з 24 лютого 2022 року слід визначати з розрахунку до 30 000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць, а не 30 000 на місяць, як зазначив суд першої інстанції, з тих підстав, що в подальшому це може призвести до правової невизначеності щодо розміру додаткової винагороди при нарахуванні та виплаті згідно рішень судів.
Слід зазначити, що при визначенні розміру належної позивачу додаткової винагороди пункт 7 Порядку № 396 не підлягає застосуванню, оскільки за імперативною нормою частини другої статті 165 Закону № 1402-VIII розмір грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі №913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19).
Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру додаткової винагороди позивачу слід застосовувати норми постанов Кабінету Міністрів України, а не Порядку № 396, який прийнятий на виконання відповідних постанов, проте суперечить їм у відповідній частині.
Системний аналіз пункту 2-1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 (у редакції постанови КМУ № 793) свідчить про те, що наявність у ДСА України права встановлювати порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги не є тотожним праву встановлювати розміри додаткових винагород.
Відповідно до частини четвертої статті 161 Закону № 1402-VIII Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби. Граничну чисельність центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби судової охорони затверджує ДСА України. Рішення про утворення територіальних підрозділів Служби судової охорони приймається Головою Служби за погодженням з ДСА України. Структуру та штатну чисельність центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби судової охорони затверджує Голова Служби за погодженням з ДСА України.
Згідно з частиною п'ятою цієї статті Центральний орган управління Служби судової охорони є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс та рахунки в органах Державної казначейської служби України.
За змістом частини шостої статті 161 Закону № 1402-VIII територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи.
Фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина сьома цієї статті).
На підставі пункту 8 розділу І Порядку № 384 грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби.
Пунктом 9 розділу І вказаного Порядку визначено, що підставою для виплати грошового забезпечення є наказ Служби або територіального управління Служби про призначення на посаду співробітника в Службі, територіальному управлінні Служби та встановлення розмірів посадового окладу, надбавок, доплат.
Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення (пункт 10 розділу І Порядку № 384).
Пунктом 4 Порядку № 396 також, зокрема, передбачено, що виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби.
Ураховуючи викладене, суд доходить висновку, що Територіальне управління є належним відповідачем у справі за пред'явленим позивачем позовом, оскільки саме цей суб'єкт владних повноважень допустив протиправну бездіяльність у спірних правовідносинах щодо виплати позивачу додаткової винагороди.
Аналогічні правові висновки викладені у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у зразковій справі № 260/3564/22 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023 у зразковій справі № 260/3564/22, якою рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року залишено без змін.
Відповідно до частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 квітня 2023 року, ухваленим за результатами розгляду зразкової справи № 260/3564/22, позов задоволено: визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Закарпатській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_2 з 24 лютого 2022 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у Закарпатській області нарахувати і виплатити ОСОБА_2 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000 грн на місяць, починаючи з 24 лютого 2022 року.
У цьому рішенні судом вказано про те, що воно є зразковим для справ, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права, а саме: а) позивачем є співробітник Служби судової охорони; б) відповідачем є центральний орган управління (Центральний апарат) або територіальний підрозділ (територіальне управління) Служби судової охорони; в) предметом спору є ненарахування та невиплата додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168; г) спір виник внаслідок ненарахування та невиплати співробітнику Служби судової охорони додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168; ґ) предметом позову є позовні вимоги (по-різному сформульовані, але однакові по суті) про визнання протиправними дій (бездіяльності) відповідача щодо ненарахування і невиплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168, та зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити таку винагороду, починаючи з 24 лютого 2022 року (стягнення з відповідача суми додаткової винагороди за певний період).
З огляду на викладене, ця справа № 200/874/23 відповідає ознакам типової справи, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №260/3564/22, а тому правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні від 06 квітня 2023 року за результатами розгляду зразкової справи № 260/3564/22 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року у зразковій справі № 260/3564/22, є обов'язковими для врахування судом першої інстанції.
При цьому, Верховним Судом у зразковій справі № 260/3564/22 обрано спосіб захисту прав позивача шляхом, зокрема, зобов'язання нарахувати і виплатити ОСОБА_2 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000 грн на місяць, починаючи з 24 лютого 2022 року.
З огляду на обраний спосіб захисту Верховним Судом у зразковій справі №260/3564/22, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 по 20.01.2023 та зобов'язання Територіальне управління Служби судової охорони у Донецькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000,00 грн. щомісячно, починаючи з 24.02.2022 по 20.01.2023.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції, вказане залишилось поза увагою суду першої інстанції, як наслідок, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, щодо зобов'язання Територіальне управління Служби судової охорони у Донецькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000,00 грн. на місяць, пропорційно фактично відпрацьованим робочим дням, починаючи з 24.02.2022 по 20.01.2023, відтак рішення суду першої інстанції підлягає зміні в резолютивній частині рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Враховуючи те, що позивачем не наведено обґрунтованих аргументів необхідності застосування ч. 1 ст. 382 КАС України та не надано жодного доказу на підтвердження того, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з ч. 2 ст. 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Отже, враховуючи те, що судом першої інстанції обрано неправильний спосіб захисту порушених прав, колегія суддів дійшла висновку про зміну резолютивної частини рішення з урахуванням того способу захисту порушених прав, що запропоновано Верховним Судом у зразковій справі № 260/3564/22.
Керуючись статтями 308, 313, 311, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 р. у справі №200/1738/23 - задовольнити частково.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 р. у справі №200/1738/23 - змінити.
Абзац третій резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 р. у справі №200/1738/23 викласти в наступній редакції: «Зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у Донецькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000,00 гривень щомісячно, починаючи з 24.02.2022 року по 20.01.2023 року».
В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 р. у справі №200/1738/23 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 29 лютого 2024 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук
Судді А.А. Блохін
І.В. Сіваченко