29 лютого 2024 року справа №200/5786/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гайдара А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року (повне судове рішення складено 30 листопада 2023 року) у справі № 200/5786/23 (суддя в І інстанції Чучко В.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про:
- визнання протиправною та скасування постанови Ізюмського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області про припинення нарахування страхових виплат щодо ОСОБА_1 , з 01 вересня 2022 року;
- зобов'язання відновити нарахування страхових виплат та виплатити ОСОБА_1 , заборгованість по щомісячним страховим виплатам за період починаючи з 01 вересня 2022 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності в Ізюмському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області. Однак, 01 вересня 2022 року виплата позивачу страхових виплат була припинена відповідачем з невідомих позивачу причин. Позивач вважає, що відповідач протиправно не виплачує щомісячні страхові виплати з 01 вересня 2022 року, тому звернувся до суду.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року позов задоволено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що з 01.01.2023 року набрала чинності нова редакція Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 р. №1105-ХІV, відповідно до якого з 01.01.2023 року уповноваженим органом управління в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку є Пенсійний фонд України. Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1105-ХІV у новій редакції вирішено припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального Страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Згідно п. 2 Постанови № 1467 встановлено, що виконавча дирекція Фонду соціального страхування та її робочі органи передають Пенсійному фонду України в електронній формі виплатні документи на січень 2023 року засобами системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів до 2 січня 2023 року, а бази даних, носії інформації та програмне забезпечення щодо ведення обліку та здійснення страхових виплат загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності за актами приймання-передачі - до 20 січня 2023 року. 16.01.2023 голова комісії з реорганізації Управління ВД ФСС України в Харківській області за актами приймання-передачі передала справи про страхові виплати та електронні бази даних Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області. Проте, документи по потерпілому ОСОБА_1 . Управління не передавало. За даними Управління Фонду рішення про припинення виплат позивачу прийнято на підставі п. 1.12 Порядку призначення, перерахунку та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.18 № 11. Оскільки підстави для подальшої виплати страхових виплат були відсутні, відповідач вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить копія паспорту.
У відповідності з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 01.08.2016 № 6314003636, позивач є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території України м. Єнакієве до с. Діброва, фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідок МСЕК № 036981 та № 260179 від 30.03.1999, позивачу встановлена 3 група інвалідності та втрата професійної працездатності в розмірі 60% з 07.03.1999 безстроково.
Позивач перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності в Ізюмському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області.
З 01.09.2022 виплата позивачу страхових виплат була припинена.
Представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом від 11.10.2023 щодо підстав припинення страхових виплат та їх поновлення.
Листом від 13.10.2023 № 2000-0202-8/145302 відповідач повідомив позивача, що на виконання Порядку №1467 управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області передало до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області реєстр осiб, яким було припинено/затримано виплати відділеннями управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області за період з 01.03.2022 по 31.12.2022. Згідно з даними, зазначеними в реєстрі, щомісячна страхова виплата позивачу припинена з 01.09.2022. Рішення, протоколи, постанови, на підставі яких було припинено виплати потерпілому, до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області не передавались. Для поновлення страхових виплат запропоновано позивачу особисто звернутись з заявою про продовження раніше призначених страхових виплат та надати відповідні документи.
Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи.
Таким чином, спірним питанням даної справи є правомірність припинення страхових виплат позивачу з 01.09.2022.
Разом з цим, суд зазначає, що з 01 січня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 21 вересня 2022 року № 2620-IX, ч. 2 розд. VII Прикінцеві та перехідні положення якого припинено Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень.
Отже, з 01 січня 2023 року (у зв'язку з припиненням Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду, які реорганізуються шляхом приєднання до Пенсійного фонду України) повноваження управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях передані до відповідних територіальних органів Пенсійного фонду України.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-ХIV (далі - Закон № 1105-ХIV), Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
На підставі ч. 1 ст. 36 Закону № 1105-ХIV, страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Як слідує з приписів п.1 ч.1, ч.5, 6 та 8 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду: 1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання.
Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них. Страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК.
Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв'язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров'я.
Згідно з ч. 4 та 7 ст. 47 Закону № 1105-XIV виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням.
Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».
За пунктом 3 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1105-ХІV особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.
Визначення того, хто є внутрішньо переміщеними особами надано у абзаці першому частини першої статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII; у редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Як зазначено в статті 2 цього Закону, Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції.
Водночас частиною першою статті 3 вказаного Закону встановлено, що громадянин України за обставин, визначених у статті 1 цього Закону, має право на захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання, що враховується судом.
Згідно зі ст. 46 Закону № 1105-XIV, страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:
1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;
3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;
4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;
5) якщо потерпілий ухиляється від реабілітації у сфері охорони здоров'я чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню та функціональному відновленню;
6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області у відзиві зазначає, що за даними Управління Фонду рішення про припинення виплат позивачу прийнято на підставі п. 1.12 Порядку призначення, перерахунку та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 № 11.
Відповідно до п. 1.12 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, що затверджений постановою правління Фонду соціального страхування України від 19 липня 2018 року № 11, у разі надходження рекомендацій Міністерства фінансів України за наслідками проведеної верифікації страхових виплат нарахування страхових виплат припиняється до завершення перевірки правомірності призначеної страхової виплати. У разі підтвердження інформації щодо неправомірно призначеної виплати видається постанова про відмову у страховій виплаті. Якщо інформація Міністерства фінансів України не підтверджується, нарахування виплат відновлюється з моменту припинення.
Суд не приймає до уваги зазначені доводи відповідача, оскільки цей підзаконний нормативний акт не є законом, тому не може звужувати чи скасовувати права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
Відтак, посилання відповідача на вищевказану постанову не можуть бути підставою для відмови у виплаті страхових виплат позивачу.
Крім того, жодних доказів на підтвердження факту припинення позивачу страхових виплат на підставі п. 1.12 Порядку № 11, відповідачем суду не надано.
Натомість відповідачем у відзиві зазначено, що у Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області немає первинних документів, але беручи до уваги норми чинного законодавства, існує шлях для з'ясування обставин що стали підставою для припинення виплат позивачу у спосіб витребування доказів у органу уповноваженого на надання рекомендацій щодо припинення затримання соціальних виплат за результатами верифікації. У разі підтвердження фактичних обставин що зумовлюють обов'язок платника соціальних виплат припинити (затримати) нарахування коштів буде доведено відсутність порушення чинного законодавства та зумовить відмову в задоволенні позовних вимог.
Суд зазначає, що згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому відповідачем не надано жодних доказів щодо вжиття заходів щодо з'ясування обставин та підстав припинення страхових виплат позивачу.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Разом з цим, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
За приписами положень статті 1 Конвенції, Статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Слід звернути увагу, що стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (цитата у п. 25 цього рішення).
За рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Щокін проти України": перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що припинення позивачу виплати раніше призначеної щомісячної страхової виплати здійснено за відсутності підстав, передбачених Законом № 1105-ХIV, а отже, є протиправним.
Частинами першою та другою статті 245 КАС України визначено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Суд зазначає, що сторонами у справі суду не надано жодного рішення, протоколу, постанови, на підставі яких позивачу було припинено страхові виплати. Отже, оскільки в матеріалах справи відсутні докази прийняття Ізюмським міським відділенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області рішення щодо припинення виплати позивачу страхових виплат, позовні вимоги позивача в частині визнання протиправною та скасування постанови Ізюмського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області про припинення нарахування страхових виплат з 01 вересня 2022 року, задоволенню не підлягають.
Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини, оцінюючи докази у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії, підлягає частковому задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року у справі № 200/5786/23 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 29 лютого 2024 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
А. В. Гайдар