про залишення позову без розгляду
28 лютого 2024 р. м. Чернівці Справа №600/8189/23-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Григораш В.О., розглянув матеріали за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся адвокат Каверін Сергій Миколайович до 31 прикордонного загону імені генерал-хоружного Олександра Пилькевича (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, -
29.12.2023 до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач), в інтересах якого звернувся адвокат Каверін Сергій Миколайович до 31 прикордонного загону імені генерал-хоружного Олександра Пилькевича (військової частини НОМЕР_1 ) (відповідач) з такими позовними вимогами:
визнати протиправною бездіяльність 31 прикордонного загону імені генерал-хоружного Олександра Пилькевича (військової частини НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з серпня 2016 по день фактичної виплати 08.02.2023;
зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін імені генерал-хоружного Олександра Пилькевича (військової частини НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з серпня 2016 по день фактичної виплати 08.02.2023.
Ухвалою суду від 03.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Ухвалою суду від 22.02.2024 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали, з дати отримання копії ухвали.
Для усунення недоліків позовної заяви позивачу запропоновано подати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав поважності пропуску цього строку та відповідних доказів.
27.02.2024 представником позивача подано до суду заяву про усунення недоліків, в якій посилався на те, що оскільки на момент звільнення позивача (11.12.2020), звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати відповідно до чинної на той час редакції статті 233 КЗпП України не обмежувалось будь-яким строком, а тому у нього були абсолютно законні очікування реалізувати право на захист своїх прав у майбутньому.
Разом із цим, просив звернути увагу суду на те, законодавство не містить обов'язкового звернення особи щодо врегулювання спору в досудовому порядку, оскільки обов'язок у відповідача виникає у випадку порушення строків виплати доходів та виплати нарахованих доходів.
Вказував, що при несвоєчасній виплаті позивачу індексації грошового забезпечення відповідач зобов'язаний самостійно нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати на суму індексації за весь час затримки такої виплати.
Зазначав, що позовні вимоги щодо виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати є похідними від вимог про нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з серпня 2016 року по лютий 2018 року (включно), на яку позивач набув права згідно рішення суду від 05.12.2022 у справі №600/3226/2-а.
Розглянувши вказану заяву, суд зазначає наступне.
Предметом спору у даній справі є бездіяльність 31 прикордонного загону імені генерал-хоружного Олександра Пилькевича (військової частини НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з серпня 2016 по день фактичної виплати 08.02.2023.
Питання щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати врегульовано Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.1.02000 №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ).
Відповідно до ст.2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
З системного аналізу вказаної норми вбачається, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати не є складовою грошового забезпечення, а є лише компенсаційною виплатою.
Спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Водночас, указані положення КАС України не містять норми, які б регулювали порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Суд зазначає, що спеціальним законодавством, не врегульовано питання строків звернення до суду у зв'язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак такі питання регулює Кодекс законів про працю України.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 233 КЗпП України, у редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
Однак, після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Визначаючи початок перебігу строку звернення до суду, судом враховано наступне.
Зміст позовної заяви та сформовані вимоги вказують на те, що позивач звернувся до суду з метою захисту права на нарахування та невиплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з серпня 2016 по день фактичної виплати 08.02.2023.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В практиці Верховного Суду, а саме в постанові від 18.08.2023 №46/4166/22, сформовано наступні висновки щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, зокрема щодо застосування строку звернення до суду у спорах цієї категорії.
Так, у вказаному рішенні зазначено наступне.
“Враховуючи такі висновки Верховного Суду, необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону №2050-ІІІ та Порядку №159, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. А тому, тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.
З огляду на вказане, Верховний Суд доходить висновку, що у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати саме з моментом отримання листа-відповіді органу Пенсійного фонду України про відмову у виплаті особі компенсації відповідно до Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 пов'язується початок перебігу строку на звернення до суду з позовом про визнання протиправним рішення власника або уповноваженого ним органу (особи) щодо відмови у виплаті відповідної компенсації та зобов'язання останнього її виплатити. Саме відмова у виплаті особі компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати свідчить про факт ймовірного порушення суб'єктом владних повноважень права особи на отримання такої компенсації та зумовлює виникнення у такої особи права на захист у судовій юрисдикційній формі, а саме, у формі звернення з відповідним позовом до адміністративного суду”.
Як встановлено судом, 24.08.2023 представник позивача звертався до відповідача із адвокатським запитом щодо нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення. Проте, листом від 06.09.2023 №14/11969-23-вих. позивачу відмовлено у виплаті вказаної компенсації.
З огляду на практику Верховного суду, суд зазначає, що строк звернення до суду із даним позовом необхідно обраховувати від дати листа - відмови у виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення, а саме від 06.09.2023.
Відтак, останнім днем звернення до суду із цим позовом є 06.12.2023. Проте, позивач звернувся до суду 29.12.2023, що відповідає правовій позиції Верховного Суду.
Між цим, суд бере до уваги висновок Верховного Суду зазначений в ухвалі Верховного суду від 23.11.2023 у справі №560/8194/20, де зазначено: "Так, у постановах від 10.06.2021 у справі №805/4179/18-а, від 03.09.2021 у справі №460/1904/19, від 04.05.2022 у справі №460/5667/20 та від 18.05.2022 у справі №460/4531/20 Верховний Суд на підставі аналізу норм КАС України та Закону №2050-III дійшов висновку, що отримання позивачем листа, яким йому відмовлено у виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати частини пенсії, донарахованої на виконання рішення суду, не може змінювати момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, з якого він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата прямо не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти зі спливом певного строку після отримання пенсії, про перерахунок якої він просив".
Як вже зазначалось вище, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
Однак, після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
У даному випадку, суд застосовує норми чинні на час виникнення спірних відносин, тобто на час відмови у виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Водночас, відповідно до пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" Кодексу законів про працю під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Карантин в Україні, пов'язаний з COVID-19, діяв з 12 березня 2020 року (постанова Уряду від 11 березня 2020 року № 211) та закінчився 30 червня 2023 року (постанова Уряду від 27 червня 2023 року № 651).
Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Аналогічна правові позиція була викладена у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22, від 17 серпня 2023 року у справі № 380/14039/22.
Таким чином, суд наголошує та звертає увагу на те, що позивачем, незалежно від дати початку обрахунку строку звернення до суду з 01.07.2023 чи з 06.09.2023 позивачем пропущено строк звернення до суду.
З огляду на викладене, посилання представника позивача на те, що на момент звільнення позивача (11.12.2020), звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати відповідно до чинної на той час редакції статті 233 КЗпП України не обмежувалось будь-яким строком, а тому у нього були абсолютно законні очікування реалізувати право на захист своїх прав у майбутньому, на думку суду, є помилковими у даній справі, безпідставними та не обґрунтованими.
Позивачем не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для своєчасного звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку щодо оскарження бездіяльності 31 прикордонного загону імені генерал-хоружного Олександра Пилькевича (військової частини НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з серпня 2016 по день фактичної виплати 08.02.2023, а твердження, на які представник позивача посилається у своїй заяві, не можуть вважатись поважними для поновлення такого строку.
Згідно ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Оскільки судом не встановлено підстав для поновлення строку звернення до суду, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без розгляду.
На підставі наведеного та керуючись статтями 169, 241, 243, 248 КАС України, суд -
1. Визнати неповажними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся адвокат Каверін Сергій Миколайович до суду з адміністративним позовом до 31 прикордонного загону імені генерал-хоружного Олександра Пилькевича (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся адвокат Каверін Сергій Миколайович до ІНФОРМАЦІЯ_1 прикордонного загону імені генерал-хоружного Олександра Пилькевича (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, - залишити без розгляду.
Згідно статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
У відповідності до статей 293, 295 КАС України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя В.О. Григораш