28 лютого 2024 року справа № 580/815/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Каліновської А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати неправомірними дії Головного управління пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови у зарахуванні періоду навчання ОСОБА_1 у Авдіївському міському професійно-технічному училищі №84 з 01.09.1979 по 14.07.1982 на підставі наявного запису №1 трудової книжки НОМЕР_1 , який було зроблено на підставі диплому НОМЕР_2 від 14.07.1982;
- зобов'язати Головного управління пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до страхового стажу періоду навчання ОСОБА_1 у Авдіївському міському професійно-технічному училищі №84 з 01.09.1979 по 14.07.1982 на підставі наявного запису №1 трудової книжки НОМЕР_1 .
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області із заявою про зарахування періоду навчання у Авдіївському міському професійно-технічному училищі №84 з 01.09.1979 по 14.07.1982, однак відповідач протиправно відмовив у його зарахуванні, оскільки позивачем не надано диплом, посвідчення, свідоцтво або довідку про період навчання. Позивач вважає, що до її страхового стажу підлягає зарахуванню період навчання ОСОБА_1 у Авдіївському міському професійно-технічному училищі №84 з 01.09.1979 по 14.07.1982 саме на підставі наявного запису №1 трудової книжки НОМЕР_1 , який було зроблено на підставі диплому НОМЕР_2 від 14.07.1982.
Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог. Вказує, що позивачу правомірно відмовлено у зарахуванні періоду навчання ОСОБА_1 у Авдіївському міському професійно-технічному училищі №84 з 01.09.1979 по 14.07.1982 на підставі наявного запису №1 трудової книжки НОМЕР_1 , який було зроблено на підставі диплому НОМЕР_2 від 14.07.1982, оскільки ним не надано для підтвердження диплому, посвідчення, свідоцтва або довідки про період навчання.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що 02.01.2024 позивач звернулась до відповідача з питанням про наявний страховий стаж для призначення пенсії за віком, надала необхідні документи та вказала, що диплом серії НОМЕР_2 від 14.07.1982 нею втрачений, але період навчання внесено у трудову книжку НОМЕР_1 запис за №1 про те, що ОСОБА_1 дійсно навчалася у Авдіївському міському професійно-технічному училищі №84 з 01.09.1979 по 14.07.1982. Оскільки будь-якого архіву в місті Авдіївка за період навчання у Авдіївському міському професійно-технічному училищі №84 не було, однак архівні установи знаходилися у місті Ясинувата та у місті Донецьк, які з 2014 по т.ч. є тимчасово окупованими територіями.
08.01.2024 позивач отримала від Головного управління пенсійного фонду України в Черкаській області довідку «Про наявний страховий стаж» та форму РС-право, у якому вказано про неврахований період її навчання в Авдіївському міському професійно-технічному училищі №84 з 01.09.1979 по 14.07.1982 та рекомендовано для зарахування цього періоду надати диплом, посвідчення, свідоцтво або довідку про період навчання.
Не погоджуючись із відмовою у зарахуванні періоду навчання до страхового стажу, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон 1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеного закону, постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Надалі у пунктах з 3 по 16 Порядку №637 визначено документи, що підтверджують трудових стаж. З аналізу положень цих пунктів слідує, що мається на увазі перелік відповідних документів, які підтверджують ті чи інші періоди роботи у разі відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу.
Пунктом 8 Порядку №637 визначено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
За приписами підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Отже, період навчання у вищому навчальному закладі підлягає до зарахування до страхового стажу і такий період має бути підтверджено дипломом, посвідченням, свідоцтвом, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Пунктом 2.18 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту України №58 від 29.07.1993 для студентів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які раніше не працювали та у зв'язку з цим не мали трудових книжок, відомості про роботу в студентських таборах, на виробничій практиці, а також про виконання науково-дослідної госпдоговірної тематики на підставі довідок вносяться підприємством, де надалі вони будуть працювати.
Згідно з підпунктами б, в пункту 2.19 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів такі записи: про час навчання у професійних навчально-виховних закладах та інших закладах у навчально-курсових комбінатах (центрі, пункті тощо); про час навчання у вищих навчальних закладах (включаючи і час роботи в студентських таборах, на виробничій практиці та при виконанні науково-дослідної госпдоговірної тематики) та про час перебування в аспірантурі і клінічній ординатурі, крім випадків, зазначених у пункті 2.16. цієї Інструкції. Передбачені цим пунктом записи вносяться до трудової книжки до занесення відомостей про роботу на даному підприємстві.
Відповідно до п.2.13 Інструкції зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 301 Про трудові книжки працівників відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Із наявної у матеріалах справи копії трудової книжки позивача серія НОМЕР_1 судом встановлено, що у ній міститься запис (№1) про те, що ОСОБА_1 дійсно у період з 01.09.1979 по 14.07.1982 навчалась у Авдіївському міському професійно-технічному училищі №84.
Також із позовної заяви вбачається, що сам диплом серії НОМЕР_2 від 14.07.1982 про у Авдіївському міському професійно-технічному училищі №84 позивачем втрачений, однак отримати свідоцтво або довідку про період навчання не має можливості, так як архівні установи знаходяться на тимчасово окупованій російською федерацією території.
Враховуючи, що період навчання позивача з 01.09.1979 по 14.07.1982 (у Авдіївському міському професійно-технічному училищі №84 підтверджений належним чином оформленою трудовою книжкою серія НОМЕР_1 , тому вищезазначений період навчання позивача підлягає зарахуванню до її страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Положеннями ч. 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у сумі 10000 грн позивачем до матеріалів справи надано: договір про надання правничої допомоги від 12.01.2024 №1; додаткову угоду від 12.01.2024 №1; попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат.
Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Положеннями ч. 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №826/841/17 , від 24.10.2019 у справі №820/4280/17, від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18 , у постанові Верховного Суду від 24.03.2020 у справі №520/6161/19.
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене, беручи до уваги положення КАС України та факт часткового задоволення позову, враховуючи, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу лише у сумі 2000 грн.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, то судові витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу адвоката, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Інших доказів понесених судових витрат, станом на час прийняття рішення, матеріали справи не містять.
Керуючись ст.ст. 2, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови у зарахуванні періоду навчання ОСОБА_1 з 01.09.1979 по 14.07.1982 у Авдіївському міському професійно-технічному училищі №84.
Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) період навчання у Авдіївському міському професійно-технічному училищі №84 з 01.09.1979 по 14.07.1982, на підставі наявного запису №1 трудової книжки НОМЕР_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп. та витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 2000 (дві тисячі) грн.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Альона КАЛІНОВСЬКА