61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
29 лютого 2024 року № 520/33494/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лук'яненко М.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної установи "Центр пробації" (вул. Юрія Іллєнка, буд. 81, м. Київ, 04050) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи "Центр пробації", в якому просить суд:
1. визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Центр пробації" відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні;
2. зобов'язати Державну установу "Центр пробації" виплатити ОСОБА_1 її середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку за період з 02 серпня 2021 року по 17 листопада 2023 року відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач у встановлені законом строки не виконав обов'язку щодо проведення відповідного розрахунку з працівником, що звільняється з роботи, чим допустив порушення ст. 116 Кодексу законів про працю України, що є підставою для застосування до нього відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу законів про працю України. Відтак, просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України.
Ухвалою суду від 22.11.2023 відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачам надати відзив на позов.
Копію ухвали про відкриття провадження надіслано представникам сторін до їх Електронних кабінетів в системі "Електронний суд" та ними отримано, що підтверджено довідками про доставку електронного листа (а.с. 19).
Представником відповідача Державною установою "Центр пробації" - надіслано до суду відзив на позов, в якому зазначено, що позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтовані та такі, що не відповідають фактичним обставинам спірних правовідносин, представник відповідача з доводами заявника не погодився та вважав, що правові підстави для задоволення позову відсутні.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
Як свідчать матеріали справи, з 09.08.2021 року наказом директора Державної установи "Центр пробації" №169/к від 02.08.2021 року старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1 звільнено з посади старшого інспектора Київського районного відділу філії Державної установи "Центр пробації" в Одеській області.
Разом з тим, при звільненні з військової служби, позивачка у день звільнення не була розрахована у повному обсязі.
Зокрема, відповідачем відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2022 року у справі №520/6572/22 позовні вимоги позивачки задоволені. Визнано протиправними дії Державної установи «Центр пробації» у відмові ОСОБА_1 виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та зобов'язано Державну установу «Центр пробації» виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2023 року апеляційні скарги Державної установи "Центр пробації" залишені без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2022 року у справі №520/6572/22 залишено без змін.
Указане рішення суду набрало законної сили 10.11.2023 року.
19.11.2023 року відповідачем здійснено виплату ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у розмірі 17145,45 грн на рахунок в АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується відповідною випискою по рахунку (а.с. 6).
На переконання позивачки, відповідачем з 02.08.2021 року по 17.11.2023 року не виплачено належні їй до виплати суми грошового забезпечення, а тому вона набула право на стягнення в судовому порядку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до повного розрахунку, у зв'язку із чим звернулась до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 року №8- рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.
Рішенням Верховного Суду України №21-8а15 від 17.02.2015 року встановлено, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.
Спеціальне законодавство не врегульовує питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні працівників внутрішньої служби, що проходять службу в тому числі у кримінально-виконавчій службі, зокрема не встановлює відповідальності роботодавців за невчасне здійснення виплат всіх сум, які належали до сплати звільненому, що позбавляє таких осіб гарантій на своєчасне фінансове забезпечення соціально-побутових потреб та створює умови для неналежного виконання роботодавцем своїх обов'язків.
Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні працівників кримінально-виконавчої служби не врегульовані положеннями спеціального законодавства.
Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними відповідно до законодавства всіх виплат у день звільнення та водночас стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку з працівником.
Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, колегія суддів приходить до висновку про можливість застосування норм статей 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення з військової служби.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 28.01.2021 по справі 240/11214/19, від 24.12.2020 по справі 340/401/20, від 05.08.2020 по справі 826/20350/16, від 15.07.2020 по справі 824/144/16-а, від 31.10.2019 по справі 2340/4192/18, від 26.06.2019 по справі 826/15235/16.
Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
З 19.07.2022 положення ч. 1 ст. 117 КЗпП України викладені в новій редакції: « У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців».
Приймаючи до уваги, що відповідач не здійснив остаточний розрахунку із позивачкою у визначені законодавством строки, суд приходить до висновку про наявність підстав для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме: виплати працівникові її середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а отже позивачка набула право на отримання відшкодування за затримку виплати за період з 02.08.2021 року по 17.11.2023 року, але не більш як за шість місяців.
При цьому, дата фактичної виплати не включається у строк затримки розрахунку.
Судовим розглядом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами склались з приводу відповідальності роботодавця за невчасний розрахунок при звільненні.
Так, відповідач провів фактичний розрахунок із позивачем щодо виплати грошового забезпеченням, у тому числі грошової допомоги у належному розмірі 19.11.2023 року, тобто поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП України.
Оскільки відповідачем не проведено з позивачкою під час її звільнення остаточного розрахунку, зокрема, не виплачено частину грошового забезпечення в розмірі 17145,45 грн, протиправність чого встановлена судовим рішенням у справі №520/6572/22, позивач має право на отримання грошової компенсації за весь час затримки розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 21.04.2021 по справі 120/3857/19-а.
Щодо суми стягнутого середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.11.2020 по справі 480/3105/19, зазначав що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця.
Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (постанова Верховного Суду від 26.06.2019 по справі 761/9584/15-ц).
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи із середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц вказує, що для приблизної оцінки розміру майнових втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, які розумно можна було б передбачити, на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні за відповідні роки можна розрахувати розмір сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою забезпечення рівня свого життя.
З аналізу даних, розміщених на офіційному сайті Національного банку України, судом встановлено, що на дату остаточного розрахунку з позивачем, а саме: 19.11.2023 розмір облікової ставки НБУ становив 16% річних.
Враховуючи суму недоотриманих коштів 17145,45 грн, 16% від цієї суми становить 2743,27 грн, тобто 7,5 грн за один день затримки розрахунку (2743,27 грн / 365). Враховуючи, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні має визначатися в межах шести місяців (180 днів), позивачу мало бути нараховано та виплачено 1350 грн (7,5 грн * 180).
З огляду на викладене, а також очевидну не співмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 1350 грн.
Одночасно з цим, суд не вирішує питання щодо утримання з цієї суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів, оскільки справляння і сплата податків у даному випадку є обов'язком роботодавця, а не суду (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2018 у справі №805/1008/16-а).
Суд вважає, що з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, враховуючи принцип розумності, справедливості та пропорційності, виплата на користь позивача середнього грошового забезпечення в сумі 1350 грн буде достатньою компенсацією майнових втрат, які він поніс через несвоєчасний розрахунок при звільненні, та не призведе до надмірного фінансового тягаря для відповідача.
За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведене свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень статті 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи "Центр пробації" (вул. Юрія Іллєнка, буд. 81, м. Київ, 04050, ЄДРПОУ 41847154) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Центр пробації" (вул. Юрія Іллєнка, буд. 81, м. Київ, 04050, ЄДРПОУ 41847154) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.08.2021 року по 17.11.2023 року.
Зобов'язати Державну установу "Центр пробації" (вул. Юрія Іллєнка, буд. 81, м. Київ, 04050, ЄДРПОУ 41847154) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.08.2021 року по 17.11.2023 року у межах шести місяців у розмірі 1350 (одна тисяча триста п'ятдесят) грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Центр пробації" (вул. Юрія Іллєнка, буд. 81, м. Київ, 04050, ЄДРПОУ 41847154).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя М.О. Лук'яненко