Справа № 420/33418/23
28 лютого 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (надалі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження з 01.03.2022р. перерахованої ОСОБА_1 пенсії розміром 32060,60 гривень, без врахування нарахованої індексації пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" та збільшень розмірів надбавки за статус інваліда війни 3 групи;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплачувати нараховану ОСОБА_1 пенсію з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", та збільшеної надбавки за статус інваліда війни 3 групи, без обмеження її максимального розміру, з 01.03.2022р.;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження з 01.03.2023р. перерахованої ОСОБА_1 пенсії розміром 32060,60 гривень, без врахування нарахованої індексації пенсії установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» та збільшень розмірів надбавки за статус інваліда війни 3 групи;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплачувати нараховану ОСОБА_1 пенсію з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», та збільшеної надбавки за статус інваліда війни 3 групи, без обмеження її максимального розміру, з 01.03.2023р.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та йому призначено пенсію згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відповідач з 01.03.2022року та з 01.03.2023 року здійснив нарахування пенсії позивача з урахуванням індексації, передбаченої постановою КМУ від 16.02.2022 року №118 і постановою КМУ від 24.02.2023 року №168, та збільшень розміру надбавки, як інваліда війни 3 гр., однак, обмежив розмір пенсії до виплати, сумою нарахованою на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/5689/22. Такі дії відповідача позивач вважає протиправними, а тому звернувся до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою від 05.12.2023 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/33418/23, та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.
02.01.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що відповідно до ст. 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668 “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” (далі - Закон № 3668) максимальний розмір пенсій (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262), не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Зазначений Закон є чинним з 1 жовтня 2011 року та неконституційним не визнавався. Також, відповідачем зазначено, що посилання позивача на Рішення Конституційного суду України у справі № 7-рп/2016 від 20.12.2016 є безпідставним, оскільки ним визнано такими, що не відповідають статті 17 Конституції України положення першого речення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ саме в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 24.12.2015 № 911-УІІ, однак редакція Закону України від 08.07.2011 № 3668 “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” залишилась діючою. Відтак, законних підстав для виплати пенсії позивачу в розмірах більших, ніж передбачено ст. 2 Закону № 3668 у Головного управління не має, оскільки це призведе до порушення норм чинного законодавства.
21.02.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного України в Одеській області надійшли копії матеріалів пенсійної справи позивача.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до даних КП "ДСС" рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2020 року у справі № 420/5689/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 09.06.2020 № 4663-4484/В-02/8-1500/20 щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деякі інших осіб” у зв'язку із підвищенням грошового забезпечення (заробітної плати) в частині відмови в проведенні перерахунку пенсії з 01 жовтня 2017 року та з 01 січня 2018 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок пенсії позивачу ОСОБА_1 по інвалідності, з розрахунку 60% від суми місячної заробітної плати (грошового забезпечення), яку обчислити та перерахувати: з 01 жовтня 2017 року відповідно до довідки Військової прокуратури Південного регіону України від 24.11.2017 року №18-198вих-17 ; з 01.03.2018 року відповідно до довідки Військової прокуратури Південного регіону України від 14.05.2020 року № 18/133; з 26 березня 2020 року у зв'язку із ухваленням рішення Конституційним судом України у справі № 6-р/2020 виходячи з посадового окладу військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України відповідно до ч. 3 та п. 11 ч. 5 ст. 81 Закону України “Про прокуратуру” у розмірі 1,5 посадового окладу прокурора окружної прокуратури, що становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (всього 22,5 мінімумів), розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; окладу за військовим званням (підполковник юстиції), процентної надбавки за вислугу років (40 відсотків) в розмірах відповідно до додатків 14 та 16 постанови Кабінету Міністрів У країни від 30.08.2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, які складають 1410,00 гривень та 3764,00 гривень, відповідно, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення: надбавки за роботу з таємними документами у розмірі 15 відсотків, що складає 1200,00 гривень, надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи у розмірі 70 відсотків посадового окладу, з урахуванням окладу за військове звання та вислугу років, що становить 9221,80 гривень, премії у розмірі 55 відсотків грошового забезпечення, що складає 12977,69 гривень, матеріальної допомоги для оздоровлення у розмірі 3047,79 та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань у розмірі 3047,79 гривень; індексації заробітної плат. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суми недоплаченої частини пенсії з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2020 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2020 року змінено, викладено абзац другий резолютивної частини рішення у наступній редакції: «Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок пенсії позивачу ОСОБА_1 по інвалідності без обмеження її максимального розміру, з розрахунку 60% від суми місячної заробітної плати (грошового забезпечення), яку обчислити та перерахувати: - з 01 жовтня 2017 року відповідно до довідки Військової прокуратури Південного регіону України від 24.11.2017 року №18-198вих-17 ; - з 01.03.2018 року відповідно до довідки Військової прокуратури Південного регіону України від 14.05.2020 року № 18/133; - з 26 березня 2020 року у зв'язку із ухваленням рішення Конституційним судом України у справі № 6-р/2020 виходячи з посадового окладу військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України відповідно до ч. 3 та п. 11 ч. 5 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 1,5 посадового окладу прокурора окружної прокуратури, що становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (всього 22,5 мінімумів), розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; окладу за військовим званням (підполковник юстиції), процентної надбавки за вислугу років (40 відсотків) в розмірах відповідно до додатків 14 та 16 постанови Кабінету Міністрів У країни від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», які складають 1410,00 гривень та 3764,00 гривень, відповідно, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення: надбавки за роботу з таємними документами у розмірі 15 відсотків, що складає 1200,00 гривень, надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи у розмірі 70 відсотків посадового окладу, з урахуванням окладу за військове звання та вислугу років, що становить 9221,80 гривень, премії у розмірі 55 відсотків грошового забезпечення, що складає 12977,69 гривень, матеріальної допомоги для оздоровлення у розмірі 3047,79 та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань у розмірі 3047,79 гривень; індексації заробітної плати. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суми недоплаченої частини пенсії з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог, - відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору у розмірі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня) грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року залишено без змін.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" з 01.03.2022 року ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії та нарахована індексація пенсії в сумі 3536,40 грн., при цьому підсумок пенсії склав 36625,70 грн., фактична сума до виплати склала 32060,60 грн., що підтверджується перерахунком пенсії позивача з 01.03.2022 року.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 р. № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" з 01.03.2023 року ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії та нарахована індексація пенсії в сумі 1500 грн., при цьому підсумок пенсії склав 38173,40 грн., фактична сума до виплати склала 32060,60 грн., що підтверджується перерахунком пенсії позивача з 01.03.2023 року.
На запит представника позивача відповідач листом від 09.11.2023 року повідомив, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році” з 01.03.2022 ОСОБА_1 нарахована індексація в розмірі - 4420,50 грн. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році” з 01.03.2023 ОСОБА_1 була нарахована індексація. Загальний розмір пенсії ОСОБА_1 складає 38173,40 грн. Також зазначено, що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.12.2020 по справі № 420/5689/20 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 01.03.2018 без обмеження максимального розміру, тому розмір пенсії визначений на зазначену дату тобто 32060,60 грн.
Не погоджуючись із діями відповідача щодо виплати пенсії в обмеженому розмірі з 01.03.2022 року та з 01.03.2023 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Обмеження максимального розміру пенсії вперше введено в дію Законом України "Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 р. № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI), що набрав чинності 01.10.2011 р.
Відповідно до ст.2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 р. "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у ст.43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ч.7 ст.43 Закону № 2262-XII.
Згідно п.2 резолютивної частини вказаного Рішення положення ч.7 ст.43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016 р.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають ст.17 Конституції України, положення ч.7 ст.43 Закону №2262-XII, виходив із того, що норми-принципи ч.5 ст.17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч.5 ст.17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у ст.43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення ч.7 ст.43 Закону № 2262-XII та положення ч.1 ст.2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає ст.17 Конституції України положення ч.7 ст.43 Закону № 2262-XII.
При цьому положення ст.2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст ч.7 ст.43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення ст.2 Закону № 3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 р. у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями ст.6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 р. у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019 р., що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення ст.ст.1, 8, 92 Конституції України, а також на ст.9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
У постанові від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19 Верховний Суд наголосив про протиправність обмеження органом пенсійного фонду максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, та зазначив, що у спірних відносинах підлягають застосуванню норми Закону № 2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. №7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Таким чином, обмеження Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 01.03.2022 року та з 01.03.2023 року максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.
Суд зауважує, що питання обмеження пенсії позивачу максимальним розміром вже було предметом судового розгляду у справі № 420/5689/20.
Разом з тим, відповідач необґрунтовано та протиправно обмежив виплату пенсії позивача сумою, нарахованою на виконання рішення суду по справі № 420/5689/20.
Суд звертає увагу, що право на соціальний захист є комплексним гарантованим Конституцією України невідчужуваним основоположним правом, яке, за загальним правилом, має абсолютний характер (не залежить від внесення змін до законів або фінансових можливостей держави) та за жодних умов не може бути скасоване, а його обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (постанова Верховного Суду від 16.03.2021 р. у справі № 640/9677/20).
При вирішенні справи суд вважає неприйнятними посилання відповідача на те, що пенсія виплачується позивачеві без обмеження максимальним розміром в розмірі станом на дату виконання рішення по справі № 420/5689/20.
По-перше, цим судовим рішення пенсійний орган зобов'язано провести перерахунок пенсії позивача по інвалідності без обмеження її максимального розміру, з розрахунку 60% від суми місячної заробітної плати (грошового забезпечення), а не нарахувати та виплачувати позивачу пенсію у визначеному судом розмірі.
По-друге, вказане рішення суду не звільняє відповідача від обов'язку самостійно здійснювати перерахунок пенсії позивача за наявності для цього законних підстав та виплачувати її у новому розмірі у зв'язку з проведенням такого перерахунку.
Суд наголошує на тому, що право позивача на обчислення його пенсії без застосування обмеження максимальним розміром вже захищене судовим рішенням, а тому з аналогічних підстав пенсія позивача не може бути обмежена максимальним розміром.
Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження пенсії позивачу при її перерахунку з 01.03.2022 року та з 01.03.2023 року максимальним розміром.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, суд доходить висновку, що належним способом захисту прав позивача у спірних правовідносинах є визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження з 01.03.2022 року та з 01.03.2023 року перерахованої ОСОБА_1 пенсії розміром 32060,60 грн.; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.03.2022 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" та збільшеної надбавки за статус інваліда війни 3 групи, та з урахуванням раніше проведених виплат; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.03.2023 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» та збільшеної надбавки за статус інваліда війни 3 групи,та з урахуванням раніше проведених виплат.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд робить висновок про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір, позивач був звільнений від сплати судового збору, відповідно, підстави для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд.83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ: 20987385) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження з 01.03.2022 року та з 01.03.2023 року перерахованої ОСОБА_1 пенсії розміром 32060,60 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.03.2022 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" та збільшеної надбавки за статус інваліда війни 3 групи, та з урахуванням раніше проведених виплат.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.03.2023 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» та збільшеної надбавки за статус інваліда війни 3 групи,та з урахуванням раніше проведених виплат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 28.02.2024 року.
Суддя Г. В. Лебедєва