27 лютого 2024 рокусправа № 380/1846/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій,
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 в якому просить:
- визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення старшого солдата ОСОБА_1 з військової служби на підставі поданого ним рапорту від 14 грудня 2023 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення старшого солдата ОСОБА_1 за п.п. «г» п.2 ч.З ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком, що підтверджується відповідним медичним висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 14.12.2023 звернувся із рапортом до начальника служби пально-мастильних матеріалів ВЧ НОМЕР_1 про звільнення з військової служби, у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком, який за висновком ЛКК закладу охорони здоров'я потребує стороннього догляду, на підставі підпункту «г» пункту 2 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Зазначив, що інших дорослих членів сім'ї, які можуть здійснювати догляд за батьком, окрім позивача, немає, оскільки рідна сестра позивача із 2019 року проживає у США. Відповідач прийняв рішення про відмову в задоволенні рапорту та звільнення з військової служби позивача, про що повідомив його листом відповідного змісту від 01.01.2024 № 1626/29/ОКП. Позивач вважає таку відмову безпідставною, а поведінку відповідача такою, що порушує його право на звільнення з військової служби за сімейними обставинами.
Відповідач позов не визнає з підстав викладених у відзиві (а.с. 39-40), просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. На обґрунтування своєї позиції зазначив, що за результатами розгляду рапорту від 14.12.2023 щодо звільнення позивача з військової служби у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком не надано належних документів, які підтверджують необхідність здійснення постійного догляду за батьком позивача та не доведено відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд. Тому, підстави на звільнення позивача з військової служби згідно підпунктом “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” відсутні, про що позивачу було роз'яснено у відповіді на його рапорт.
Позивач подав відповідь на відзив (а.с. 46-47), де зазначив, що ОСОБА_2 (сестра) із 2019 року проживає у США, а з 22.04.2022 перебуває у статусі особи під тимчасовим захистом, що унеможливлює здійснення нею догляду за хворим батьком.
Суд з'ясував зміст позовних вимог та заперечень на позов, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:
ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації відповідно до указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію».
ОСОБА_1 08.12.2023 подав рапорт (вх. № 2277 від 09.12.2023 року) про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» до командира Військової частини НОМЕР_1 (а.с.21-23). 13.12.2023 року командир Військової частини НОМЕР_1 листом № 1626/8368/ОКП повідомив про повернення рапорту вх. № 2277 від 09.12.2023 року без реалізації у зв'язку з порушенням порядку подання рапорту «по команді», а саме: звернення до командира військової частини, а не до безпосереднього начальника, як того вимагають положення розділу І частини 1 п. 14 Статуту Збройних Сил України (а.с. 24).
14.12.2023 ОСОБА_1 звернувся із рапортом (вх. № 15687/ОКП від 14.12.2023 року) до начальника служби пально-мастильних матеріалів військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком ОСОБА_3 , який за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує стороннього догляду, на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Також у рапорті зазначив, про відсутність інших осіб, що можуть надавати постійний догляд батьку, оскільки прописана з батьком рідна сестра позивача ОСОБА_2 (донька ОСОБА_3 ) із 2019 року проживає у Сполучених Штатах Америки (а.с. 25-27). До рапорту долучив такі документи:
- свідоцтво про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 04.09.1987, де батьком зазначений ОСОБА_3 ;
- свідоцтво про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 від 05.12.2023, де батьком зазначений ОСОБА_3 ;
- висновок лікарсько-консультативної комісії КНП « 3-тя міська поліклініка м. Львова» № 530 від 05.06.2023 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, згідно якого ОСОБА_3 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Цей висновок надається з метою одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі (а.с. 14);
- розпорядження Залізничної районної адміністрації ЛМР № 388 від 26.06.2023 про реєстрацію ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 помічником ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 для допомоги у здійсненні його прав та виконанні обов'язків згідно з медичним висновком ЛКК № 530 (а.с. 15);
- відомості з реєстру Львівської міської територіальної громади про кількість зареєстрованих осіб № 135629 від 27.09.2023 за адресою АДРЕСА_1 , де зареєстровано три особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а.с. 16);
- довідку № 06/12/1 видану ОСББ «Квартал Роксоляни» від 06.12.2023 проте, що ОСОБА_2 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , проте фактично там не проживає (а.с. 17);
- паспорт громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2 з відміткою про перебування на консульському обліку (а.с. 19);
- довідку № 306 від 29.09.2023 року про перебування ОСОБА_2 на тимчасовому консульському обліку в Генеральному консульстві України в Нью-Йорку із 29.09.2023 (а.с.20);
Листом № 1626/29/ОКП від 01.01.2024 керівник військової частини НОМЕР_1 (а.с. 28-30) повідомив військовослужбовця про відсутність правових підстав для звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп. “г” п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” за сімейними обставинами, у зв'язку із ненаданням належних документів, які підтверджують як необхідність здійснення постійного догляду за ОСОБА_3 , так і необхідність здійснення догляду саме ОСОБА_1 .
При прийнятті рішення суд керується такими нормами права:
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до вимог ст.ст. 20, 22 Закону № 2232-XII на військову службу за призовом під час мобілізації приймаються громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років (для вищого офіцерського складу - до 65 років).
Звільнення військовослужбовців з військової служби регламентовано статтею 26 Закону №2232-XII. Пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах:
[…] г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): […]
- у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я; (абзац третій); […]
- у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд; (абзац сьомий) […].
При прийнятті рішення суд керується такими мотивами:
У зв'язку із запровадженням з 24.02.2022 воєнного стану та проведенням загальної мобілізації ОСОБА_1 призваний у Збройні Сили України за мобілізацією та проходить військову службу у складі ВЧ НОМЕР_1 . У грудні 2023 року позивач звернувся до командування із рапортами про звільнення через сімейні обставини та небажання надалі проходити військову службу та отримав відмову. Позивач в рапорті від 14.12.2023 просив звільнити його з військової служби на підставі положень абзаців 3 та 7 пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ. Відповідач розглянув обидва варіанти з огляду на повідомлені військовослужбовцем факти, про прийняте рішення повідомив військовослужбовця у листі № 1626/29/ОКП від 01.01.2024.
Суд дійшов висновку, що вирішення спору між сторонами потребує відповіді на такі питання:
1) чи є висновок ЛКК, відповідно до якого повнолітньому непрацездатному ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи та розпорядження Залізничної районної адміністрації ЛМР №388 від 26.06.2023 про реєстрацію позивача ОСОБА_1 помічником його батька ОСОБА_3 належними доказами для звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ;
2) чи є факт проживання закордоном ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), повнолітньої доньки ОСОБА_3 , підставою вважати її такою, що не може здійснювати догляд за батьком.
Відповідаючи на ці питання, суд керується такими мотивами щодо обрання та застосування релевантних норм права до спірних правовідносин:
з аналізу норми абз. 3 пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ випливає, що для звільнення підчас дії режиму воєнного стану з військової служби через сімейні обставини військовослужбовець, який не бажає продовжувати службу, повинен довести повноважному начальнику, що у нього є наявна дружина/чоловік, дитина або однин зі своїх батьків чи батьків дружини/чоловіка, які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду.
Аналіз норми абз. 7 пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ дозволяє зробити висновок, що для звільнення з військової служби підчас дії режиму воєнного стану з військової служби через сімейні обставини військовослужбовець, який не бажає продовжувати службу, повинен довести повноважному начальнику наявність таких двох обставин в сукупності:
а) необхідність здійснення військовослужбовцем постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду;
б) відсутність інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
1) обидві цитовані вище норми права передбачають, що необхідність здійснення військовослужбовцем постійного догляду за особою повинна підтверджуватися висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про те, що така особа потребує постійного догляду.
Використовуючи філологічне тлумачення, суд таким чином розуміє зміст такої правової норми: вжитий законодавцем в диспозиції норми в переліку однорідних членів речення сурядний розділовий сполучник “або” створює можливість вибору між двома варіантами - “відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії” та “відповідним медичним висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я”. Водночас ця норма не містить вказівок на те, за яким критерієм слід обирати один із названих варіантів в конкретній правозастосовній ситуації.
Разом із тим, юридичну визначеність в цьому питанні забезпечує підзаконний нормативно-правовий акт, прийнятий на реалізацію положень статті 26 Закону № 2232-XII. Так, Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 12 червня 2013 р. № 413 “Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу”, відповідно до якої необхідність постійного стороннього догляду за хворою особою підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
Отже, Уряд встановив чіткий критерій для визначення суб'єкта видачі медичного висновку, що підтверджує необхідність постійного догляду за членом сім'ї чи іншою близькою особою військовослужбовця як підставу його звільнення зі служби для особистого здійснення такого догляду - вік особи, що потребує постійного догляду, а саме:
- для неповнолітньої особи (до 18 років) - висновок дає лікарсько-консультативна комісія закладу охорони здоров'я;
- для повнолітньої особи (понад 18 років) - висновок дає медико-соціальної експертна комісія.
Оскільки батько ОСОБА_1 є повнолітнім (1955 р.н.), то повноваження видати медичний висновок на підтвердження необхідності постійного догляду за ним для цілей застосування статті 26 Закону № 2232-ХІІ має медико-соціальної експертна комісія, а не лікарсько-консультативна комісія закладу охорони здоров'я.
ОСОБА_1 разом із рапортом про звільнення з військової служби надав висновок лікарсько-консультативної комісії, згідно якого ОСОБА_3 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи, а також розпорядження Залізничної районної адміністрації ЛМР про реєстрацію ОСОБА_1 помічником ОСОБА_3 для допомоги у здійсненні його прав та виконанні обов'язків згідно з медичним висновком ЛКК. Отже, надані позивачем документи (висновок ЛКК та розпорядження Залізничної районної адміністрації ЛМР) не є належними та достатніми доказами в розумінні абз. 3 та 7 пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за хворим батьком як підстави для звільнення позивача з військової служби.
2) Конституція України визначає права, свободи та обов'язки людини і громадянина. Відповідно до статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Аналогічного змісту норми містить Сімейний кодекс України. Відповідно до статті 65 Конституції закріплений конституційний обов'язок кожного громадянина України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Позивач проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та просить звільнити його від виконання конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у зв'язку із необхідністю виконання іншого конституційного обов'язку - піклування про своїм непрацездатним батьком. Закон №2232-ХІІ передбачає таку можливість за умови відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Суд враховує, що ОСОБА_3 має двох повнолітніх дітей - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; зареєстроване місце проживання обох дітей співпадає з місцем проживання батька, що підтверджується наданими позивачем відомостями (а.с.16). ОСОБА_2 в 2019 році стала на консульський облік в США, проте не оформляла виїзд з України на постійне місце проживання.
Відповідно статті 51 Конституції та відповідних положень СК України (ст. 172) обоє дітей зобов'язані (мають рівні обов'язки) піклуватися про свого непрацездатного батька за наявності такої потреби. Виконання такого обов'язку щодо непрацездатних батьків ані Конституція України, ані Сімейний кодекс України не пов'язує з місцем проживання повнолітніх дітей; надалі, після смерті батьків, діти мають право спадкувати за ними, котре також не залежить від місця їх проживання. Тому суд дійшов висновку, що факт тимчасового проживання повнолітньої доньки ОСОБА_2 за межами України не звільняє її від виконання свого конституційного та людського обов'язку піклуватися про непрацездатного батька ОСОБА_3 , особливо за умови залучення її старшого брата до захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України від повномасштабного вторгнення Російської Федерації. Суд враховує, що ОСОБА_2 може виконувати свій обов'язок по догляду за батьком або особисто (повернувшись до зареєстрованого місця проживання або забравши батька до свого тимчасового місця проживання), або шляхом залучення третіх осіб на договірній основі - якщо не бажає виконувати його особисто. За будь-яких обставин факт проживання сестри позивача ОСОБА_2 закордоном не є підставою вважати її такою, що не може здійснювати догляд за непрацездатним батьком. Інших обставин (окрім місця проживання), що свідчили б про неможливість ОСОБА_2 здійснювати догляд за непрацездатним батьком, позивач в рапорті до начальника не вказав. За таких обставин висновок відповідача про відсутність документів, що свідчили б про необхідність здійснення саме позивачем догляду на ОСОБА_3 , є обґрунтованим та базується на правильному розумінні та застосуванні Закону №2232-ХІІ.
Підсумовуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для звільнення позивача з військової служби за результатами вирішення рапорта №15687/ОКП від 14.12.2023 та доданих до нього документів на підставі норм абз. 3, 7 пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ, тому оскаржене рішення відповідача з цього питання відповідає критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень, що визначені частиною другою статті 2 КАС України. Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, в задоволенні його позову слід відмовити.
Враховуючи висновок суду по суті позову та керуючись встановленими статтею 139 КАС України правилами розподілу судових витрат суд покладає усі понесені позивачем судові витрати на нього.
Керуючись ст.ст. 19-20,90,139,229,241-246,250,251,255,295 КАС України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Понесені позивачем судові витрати покласти на нього.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення до суду апеляційної інстанції. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяМоскаль Ростислав Миколайович