вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
30.11.2023 Справа № 917/14/22
За позовною заявою Заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області, вул. Незалежності, 64 А, смт. Диканька, Полтавська область,38500 в інтересах держави в особі Диканської селищної ради, вул. Незалежності,133, смт. Диканька, 38500
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
про розірвання договорів оренди земельних ділянок, скасування державної реєстрації, повернення земельних ділянок
Суддя Солодюк О.В.
Секретар судового засідання Голик В.М.
Учасники справи згідно протоколу судового засідання
Розглядається позовна заява про розірвання договору оренди землі від 27.12.2012, укладеного між Диканською районною державною адміністрацією Полтавської області та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки кадастровий номер 5321084500:00:001:0061 площею 19,1081 га, розташованої на території колишньої Петро-Давидівської сільської ради Диканського району Полтавської області за межами населеного пункту, скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельної ділянки; розірвання договору оренди землі від 27.12.2012, укладеного між Диканською районною державною адміністрацією Полтавської області та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки кадастровий номер 5321084500:00:003:0184 площею 29,2162 га, розташованої на території колишньої Петро-Давидівської сільської ради Диканського району Полтавської області за межами населеного пункту, скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельних ділянок.
Прокурор в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що земельні ділянки: кадастровий номер 5321084500:00:001:0061 площею 19,1081 га, кадастровий номер 5321084500:00:003:0184 площею 29,2162 га, які перебувають в оренді ФОП ОСОБА_1 , упродовж 2020-2021 років використовувались з порушенням вимог ст. 19, ч. 1, 5 ст.20, ч. 1, 3 ст. 22, ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, ст. 37 Закону України “Про охорону земель”, ст. ст. 13, 25 Закону України “Про оренду землі”, ст. 1 Закону України “Про землеустрій”, а також інших нормативно-правових актів та п. п. 15, 17, 31 укладених Договорів оренди землі.
Вищезазначені земельні ділянки, як зазначає прокурор, віднесені до земель сільськогосподарського призначення є сіножатями та пасовищами, можуть використовуватися лише у межах вказаного виду користування, і використання земельних ділянок повинно було здійснюватися відповідачем з урахуванням обмежень, встановлених законом.
Зібрані прокуратурою матеріали (зокрема, Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об'єкту земельної ділянки від 29.09.2020 № 896-ДК/0797/АП/09/01/-20 та Акти обстеження стану та використання земельних ділянок від 20.09.2021 р., складених Управлінням з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, робочою групою з аудиту земель сільськогосподарського та несільськогосподарського призначення на території Диканської селищної ради, свідчать про те, що спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які перебувають в оренді ФОП ОСОБА_1 , з видом використання як сіножаті та пасовища у 2020-2021 роках фактично використовувалися як рілля, що є підставою для розірвання договорів оренди земельних ділянок через використання їх не за цільовим призначенням.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 10.01.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі на 10.02.2022 на 09:55 год. та встановлено учасникам справи строки на вчинення процесуальних дій.
09.02.2022 (вхід. №1502) від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому останній просить суд надати додатковий час для належної підготовки до судових засідань та просить продовжити строк для подання відзиву.
Ухвалою суду від 10.02.2022 продовжено відповідачу строк для подання відзиву на позов з мотивів, зазначених в ухвалі, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, розгляд справи призначено на 14.04.2022 на 10:15 год.
Ухвалою від 14.04.2022 за клопотанням відповідача (вх. № 2552 від 14.04.2022) розгляд справи відкладено на 07.07.2022 на 10:30 год.
07.06.2022 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 3568), в якому останній просить суд поновити процесуальний строк для подачі відзиву на позовну заяву, позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що відповідач дотримується всіх прав та обов'язків, що передбачені чинним законодавством та умовами вищезазначених договорів, як орендар. Цільове призначення земельної ділянки, відповідно до законодавчо встановлених категорій земель, визначається на підставі документації із землеустрою, а порядок використання земельної ділянки в межах певної категорії визначається землекористувачем самостійно, проте з обов'язковим дотриманням містобудівної документації та документації із землеустрою. Зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо).
Чинним законодавством України визнається основним цільовим призначенням земельної ділянки - є використання її саме за категорією земель (ч.1 ст.19 ЗК України). Зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення. Оскільки позивачем не надано доказів використання відповідачем спірних земельних ділянок не за цільовим призначенням (використання земельних ділянок не як землі сільськогосподарського призначення), тому підстави для дострокового розірвання цих договорів відсутні.
Відповідач наголошує, що відповідно до ч.3 ст. 37 Закону України “Про охорону земель” на землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо розорювання сіножатей, пасовищ. Відповідно з інформації, що міститься у Державному земельному кадастрі, не встановлені обмеження у використанні земельних ділянок. Тому, прокурором не доведено використання відповідачем спірних земельних ділянок не за цільовим призначенням.
15.06.2022 від Заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області до суду надійшла відповідь на відзив (вх. №3795), в якій останній зазначає наступне.
Земельні ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 5321084500:00:001:0061 площею 19,1081 га (пасовища) та 5321084500:00:003:0184 площею 29,2162 га (сіножаті), орендовані ФОП ОСОБА_1 , оброблені механічним способом та засіяні сільськогосподарською культурою - кукурудзою. Своїми діями орендар самостійно змінив вид цільового використання земельних ділянок в межах категорії земель сільськогосподарського призначення, у той час коли питання про визначення виду використання земельної ділянки належать до компетенції уповноважених органів.
Таким чином, відповідач допустив зміну виду цільового використання земельних ділянок (сіножаті та пасовища), що є порушенням вимог ст. ст. 20, 31, 33-37 Земельного кодексу України. Своїми діями орендар також порушив умови договорів, самостійно змінивши вид цільового використання земельних ділянок в межах категорії земель сільськогосподарського призначення, що у свою чергу, є підставою для розірвання договорів оренди земельних ділянок.
Судове засідання, призначене на 07.07.2022 на 10:30 год., не відбулося у зв'язку з перебуванням судді у відпустці. Ухвалою суду від 11.07.2022 призначено розгляд справи на 29.09.2022 на 11:00 год.
Судове засідання, призначене на 29.09.2022 на 11:00 год., не відбулося у зв'язку з участю судді Солодюк О.В. у навчанні з підвищення кваліфікації суддів місцевих господарських судів. Ухвалою суду від 29.09.2022 призначено розгляд справи на 08.11.2022 на 11:00 год.
Ухвалою суду від 08.11.2022 поновлено відповідачу строк для подання відзиву на позов з мотивів, зазначених в ухвалі, відкладено розгляд справи на 20.12.2022 на 11:30 год.
01.12.2022 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№9357), в яких останній посилається на те, що прокурором не доведено та не надано доказів, які б свідчили про користування відповідачем спірними земельними ділянками з порушенням цільового призначення, доводи прокурора про порушення відповідачем норм ст. 37 Закону України “Про охорону земель” та ст. 96 ЗК України є безпідставними.
Ухвалою суду від 20.12.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.02.2023 на 12:00 год.
Судове засідання, призначене на 23.02.2023 на 12:00 год., не відбулося у зв'язку з перебуванням судді у відпустці. Ухвалою суду від 13.03.2023 призначено розгляд справи на 27.04.2023 на 11:30 год.
Ухвалою суду від 27.04.2023 за клопотанням представника відповідача (вх.№5340 від 27.04.2023) відкладено розгляд справи на 13.06.2023 на 09:30 год.
Ухвалою суду від 13.06.2023 відкладено розгляд справи на 29.08.2023 на 10:00 год.
Ухвалою суду від 15.09.2023 призначено розгляд справи на 30.11.2023 на 14:00 год., оскільки судове засідання, призначене на 29.08.2023 на 10:00 год., не відбулося у зв'язку з перебуванням судді у відпустці.
В судовому засіданні 30.11.2023 ухвалено рішення згідно ст. ст. 237-240 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
27 грудня 2012 між Диканською районною державною адміністрацією, в особі голови райдержадміністрації Оніщенка Юрія Володимировича та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди землі №1007, згідно п.п. 1,2 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населеного пункту в адміністративних межах Петро-Давидівської сільської ради Диканською району. В оренду передано земельну ділянку кадастровий номер 5321084500:00:001:0061 площею 19,1081 га (пасовища).
У відповідності до п. 8 Договір укладено на 25 років.
Відповідно до пункту 15 договору земельна ділянка передана в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Згідно з пунктом 16 договору цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення.
Умови збереження стану об'єкта оренди - дотримуватися вимог нормативних актів щодо порядку користування землями сільськогосподарського призначення (пункт 17 договору).
Договір оренди землі № 1007 від 27.12.2012 р. зареєстрований в Державному реєстрі речових прав 06.05.2014 р. за № 5555260.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру № НВ-5314278412019 від 16.09.2019 цільове призначення земельної ділянки кадастровий номер 5321084500:00:001:0061 - 01.01. для введення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення та вид використання земельної ділянки - для введення товарного сільськогосподарського виробництва.
09.02.2021 між Диканською селищною радою (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено додаткову угоду до договору оренди №1007 від 27.12.2012, якою збільшено розмір орендної плати за користування земельною ділянкою до 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 21608,03 грн. на рік.
27 грудня 2012 між Диканською районною державною адміністрацією, в особі голови райдержадміністрації Оніщенка Юрія Володимировича та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди землі №1008, згідно п.п. 1,2 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населеною пункту в адміністративних межах Петро-Давидівської сільської ради Диканською району. В оренду передано земельну ділянку кадастровий номер 5321084500:00:003:0184 площею 29,2162 га (сіножаті).
У відповідності до п. 8 Договір укладено на 25 років.
Відповідно до пункту 15 договору земельна ділянка передана в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Згідно з пунктом 16 договору цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення.
Умови збереження стану об'єкта оренди - дотримуватися вимог нормативних актів щодо порядку користування землями сільськогосподарського призначення (пункт 17 договору).
Договір оренди землі № 1008 від 27.12.2012 р. зареєстрований в Державному реєстрі речових прав 06.05.2014 р. за № 5556016.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру № НВ-5300412342013 від 25.06.2013 р. цільове призначення земельної ділянки кадастровий номер 5321084500:00:003:0184 - 01.01. для введення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення та вид використання земельної ділянки - для введення товарного сільськогосподарського виробництва.
09.02.2021 між Диканською селищною радою (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено додаткову угоду до договору оренди №1008 від 27.12.2012, якою збільшено розмір орендної плати за користування земельною ділянкою до 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 43018,40 грн. на рік.
29.09.2020 р. за результатами перевірки Управлінням з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Полтавській області складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об'єкту - земельної ділянки № 896-ДК/0797/АП/09/01/-20, яким встановлено, що на земельних ділянках сільськогосподарського призначення кадастровий номер 5321084500:00:001:0061 площею 19,1081 га (пасовища) та кадастровий номер 5321084500:00:003:0184 площею 29,2162 га (сіножаті), які знаходяться за межами населеного пункту в адміністративних межах колишньої Петро-Давидівської сільської ради Диканського району Полтавської області, виявлено посіви сільськогосподарської культури - кукурудзи. Вказані земельні ділянки перебувають в оренді ФОП ОСОБА_1 на підставі договорів оренди терміном на 25 років. В акті зазначено, що ФОП ОСОБА_1 використовує земельні ділянки площами: 29,2162 га (сіножаті) кадастровий номер 5321084500:00:003:0184 та 19,1081 га (пасовища) кадастровий номер 5321084500:00:001:0061 з порушенням ст. 37 Закону України “Про охорону земель” , вимог пункту “г” частини 1 ст. 20 Закону України “Про землеустрій” та вимог ст.15 Закону України “Про оренду землі” так як зміну істотних умов договору оренди землі не здійснено. Будь - які додаткові угоди до договору оренди землі відсутні.
20 вересня 2021 р. робочою групою з аудиту земель сільськогосподарського та несільськогосподарського призначення на території Диканської селищної ради, створеної розпорядженням селищного голови № 50-од від 14.04.2021 року, виявлено розорювання земельних ділянок на орієнтовних площах 9 га на земельній ділянці кадастровий номер 5321084500:00:001:0061 та 11 га на земельній ділянці кадастровий номер 5321084500:00:003:0184 та вирощування на них сільськогосподарських культур - кукурудзи, що знайшло своє відображення в актах обстеження стану та використання земельних ділянок від 20.09.2021р., складених робочою групою з аудиту земель сільськогосподарського та несільськогосподарського призначення на території Диканської селищної ради.
Прокурор в позові зазначає, що земельні ділянки за кадастровим номером 5321084500:00:001:0061, площею 19,1081 га та за кадастровим номером 5321084500:00:003:0184, площею 29,2162 га, які зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відносяться до земель сільськогосподарського призначення, є пасовищами та сіножатями, і тому можуть використовуватися виключно у межах вказаного виду користування, і використання земельних ділянок повинно було здійснюватися відповідачем з урахуванням обмежень, встановлених законом. На думку прокурора, наведені у позові обставини свідчать про нецільове використання ФОП ОСОБА_1 спірних земельних ділянок, що є порушенням ст. 19, ч. 1, 5 ст.20, ч. 1, 3 ст. 22, ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, ст. 37 Закону України “Про охорону земель”, ст. ст. 13, 25 Закону України “Про оренду землі”, ст. 1 Закону України “Про землеустрій”, а також інших нормативно-правових актів та п.п. 15, 17, 31 укладених Договорів оренди землі.
Даний позов обґрунтований тим, що земельні ділянки з видом використання як сіножаті та пасовища у 2020-2021 роках фактично використовувались відповідачем як рілля, тобто, не за цільовим призначенням, що є підставою для розірвання договорів оренди земельних ділянок № 1007 та №1008 від 27.12.2012, скасування державної реєстрації права оренди з одночасним припиненням речових прав на земельні ділянки.
Прокурор в позові зазначає, що земельні ділянки з кадастровими номерами 5321084500:00:001:0061 площею 19,1081 га та 5321084500:00:003:0184 площею 29,2162 га знаходяться на території Диканської ОТГ, а тому відповідно до ч. 1 ст. 84 ЗК України та п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» перебувають у комунальній власності Диканської селищної ради Полтавського (Диканського) району Полтавської області.
Встановлено, що відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №15-ОТГ від 04.12.2020 року «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» Диканській селищній раді Полтавського району (Диканського району) Полтавської області у комунальну власність передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 4672,7778 га, які розташовані за межами населених пунктів. Відповідно до акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 04.12.2020 року земельні ділянки з кадастровими номерами: 5321084500:00:001:0061 та 5321084500:00:003:0184, передано з державної власності в комунальну власність Диканської селищної ради Полтавського району (Диканського району) Полтавської області.
Тобто органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, виступає Диканська селищна рада Полтавського району Полтавської області, яка від виконання покладених на неї Законом обов'язків самоусунулася. Натомість, як зазначає прокурор, скерувала до Диканської окружної прокуратури лист від 21.09.2021 за №021-38/445, у якому констатували факт порушення вимог земельного законодавства під час використання земельних ділянок з кадастровими номерами: 5321084500:00:001:0061 та 5321084500:00:003:0184.
05.11.2021 Диканською окружною прокуратурою направлено лист № 51-4220вих21 до Диканської ОТГ, в якому зазначено про наявність порушень земельного законодавства при використанні зазначених вище земельних ділянок, і з огляду на те, що на даний час розпорядником даних земельних ділянок є Диканська ОТГ, саме вона уповноважена здійснювати заходи щодо усунення порушень, допущених при використанні ФОП ОСОБА_1 земельних ділянок, запропоновано вжити відповідні заходи, у тому числі в судовому порядку.
Відповідно до листа Диканської селищної ради Полтавського району Полтавської області №4003/02.1-24 від 17.11.2021, орган місцевого самоврядування підтримав позицію Диканської окружної прокуратури про те, що користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення (зокрема і ОСОБА_1 ) повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки передані їм власником. У зв'язку з вищезазначеним, Диканська селищна рада просить Диканську окружну прокуратуру Полтавської області на підставах та в порядку Закону України «Про прокуратуру» вжити представницькі заходи щодо захисту інтересів територіальної громади Диканської селищної ради в частині усунення порушень вимог земельного законодавства України при використанні ФОП ОСОБА_1 земельних ділянок комунальної власності.
Враховуючи викладене, зважаючи на те, що орган місцевого самоврядування не здійснює належний захист порушених інтересів держави, Диканська окружна прокуратура подала даний позов в інтересах держави в особі Диканської селищної ради, про що повідомила листом від 23.12.2021 за №51-5040вих21.
Ураховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про дотримання прокурором вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Отже, за вказаних обставин, наявні достатні підстави для звернення прокурора з даним позовом до суду.
При прийнятті рішення судом враховано наступне.
Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Згідно зі статтею 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Приписами частини 1, 2 статті 13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, здійснюючи владні управлінські функції при прийнятті рішень щодо земель державної та комунальної власності, мають діяти виключно у порядок та спосіб визначений законом.
Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється, зокрема, шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.
З матеріалів справи вбачається, що 27.12.2012 р. між Диканською районною державною адміністрацією, в особі голови райдержадміністрації Оніщенка Юрія Володимировича та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладені договори оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 19,1081 га (пасовища) та 29,2162 га (сіножаті) за межами населених пунктів в адміністративних межах Петро-Давидівської сільської ради Диканською району, строком на 25 років.
Відповідно до пункту 15 договорів земельні ділянки передані в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Згідно з пунктом 16 договорів цільове призначення земельних ділянок - землі сільськогосподарського призначення.
Умови збереження стану об'єкта оренди - дотримуватися вимог нормативних актів щодо порядку користування землями сільськогосподарського призначення (пункт 17 договорів).
Договори оренди землі зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру № НВ-5314278412019 від 16.09.2019 р. та № НВ-5300412342013 від 25.06.2013 р. цільове призначення земельних ділянок - 01.01. для введення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення та вид використання земельної ділянки - для введення товарного сільськогосподарського виробництва.
Статтею 35 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:
а) землі сільськогосподарського призначення;
б) землі житлової та громадської забудови;
в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
г) землі оздоровчого призначення;
ґ) землі рекреаційного призначення;
д) землі історико-культурного призначення;
е) землі лісогосподарського призначення;
є) землі водного фонду;
ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу.
Відповідно до абзаців 1, 2 ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених ст.ст. 31, 33 -37 цього Кодексу.
З наведених норм права вбачається, що за цільовим призначенням землі України поділяються на категорії. Однією з таких категорій є землі сільськогосподарського призначення. У межах кожної категорії земель виділяються види використання земельної ділянки, які визначаються її власником або користувачем самостійно, крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.
Указаними нормами права визначені види використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема для фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для сінокосіння і випасання худоби, для ведення індивідуального або колективного садівництва, для городництва, для ведення підсобного господарства. Власники або користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення певного виду використання мають використовувати їх виключно в межах вимог, встановлених статтями 31, 33 - 37 Земельного кодексу України для такого виду використання.
Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.
Відповідно до пунктів 1.2, 1.4 Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за № 1011/18306 (нормативно-правовий документ чинний на момент укладання договорів оренди), код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у Державному земельному кадастрі. КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів.
Згідно з інформацією, що міститься у Державному земельному кадастрі про земельні ділянки цільовим призначенням земельних ділянок, площею 19,1081 га, з кадастровим номером 5321084500:00:001:0061 та площею 29,2162, з кадастровим номером 5321084500:00:003:0184 є ведення товарного сільськогосподарського виробництва код КВЦПЗ - 01.01. При цьому, для сінокосіння і випасання худоби встановлений інший код КВЦПЗ - 01.08. Отже, у разі надання земельних ділянок в оренду під пасовища та сіножаті (для сінокосіння та випасання худоби) код класифікацій видів цільового призначення земель у Державному земельному кадастрі повинен бути встановлений за кодом 01.08.
Згідно ст. 22 ЗК України у відповідній редакції землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначення належать:
а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);
б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:
а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;
г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства;
ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.
Пунктом 15 договорів оренди землі від 27.12.2012 р. передбачено, що земельні ділянки передані відповідачу в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що не суперечить ч. 3 ст. 22 ЗК України (зокрема, пункту «а»), на яку посилається прокурор.
З аналізу ч. 3 ст. 22 ЗК України (пункт "б") убачається, що землі сільськогосподарського призначення (пасовища, сіножаті, рілля) надаються у користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва сільськогосподарським підприємствам.
Суд зазначає, що спірні земельні ділянки передані в оренду відповідачу не як громадянину, а як суб'єкту господарювання - ФОП ОСОБА_1 , який зареєстрований та здійснює підприємницьку діяльність відповідно до ст. 58, 128 Господарського кодексу України.
Отже, посилання прокурора на те, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених ст.ст. 31, 33-37 ЗК України, є безпідставним, оскільки не стосується відповідача, який є суб'єктом господарювання - підприємцем і здійснює господарську діяльність відповідно до видів діяльності, зазначених в ЄДРПОУ.
Статтею 37 Закону України "Про охорону земель" (в редакції станом на 29.09.2020) визначено, що власники та землекористувачі, в тому числі орендарі земельних ділянок зобов'язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.
Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.
На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо:
вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій;
розорювання сіножатей, пасовищ;
використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земельних ділянок;
необґрунтовано інтенсивного використання земель.
Згідно п. 31 спірних договорів оренди землі від 27.12.2012 р. обов'язок орендаря виконувати встановлені щодо земельної ділянки обмеження в обсязі, передбаченому законом та цими Договорами.
Згідно з частинами 4, 5 статті 111 Земельного кодексу України обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації.
Обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені.
Обмеження у використанні земель, встановлені містобудівною документацією на місцевому рівні, є чинними з моменту внесення відомостей про них до Державного земельного кадастру. Це положення не поширюється на обмеження, встановлені до набрання чинності цим абзацом.
Відомості про обмеження у використанні земель зазначаються у схемах землеустрою і техніко-економічних обґрунтуваннях використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектах землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів, проектах землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), містобудівній документації. Відомості про такі обмеження вносяться до Державного земельного кадастру.
Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру № НВ-5314278412019 від 16.09.2019 р. та № НВ-5300412342013 від 25.06.2013 р. відомості щодо обмежень у використанні земельних ділянок за кадастровим номером 5321084500:00:001:0061 та за кадастровим номером 5321084500:00:003:0184 не зареєстровані, докази наявності обмежень у використанні саме цих земельних ділянок у матеріалах справи відсутні.
За таких обставин, посилання прокурора на ст. 37 Закону України "Про охорону земель", відповідно до якої на землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність, зокрема, щодо розорювання пасовищ та сіножатей, є безпідставною, оскільки ці обмеження повинні бути зареєстровані у встановленому Законом порядку.
Крім цього, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів” № 2321-IX від 20.06.2022 року статтю 37 ЗУ “Про охорону земель” після частини другої доповнено новою частиною такого змісту: Зміна сіножатей, пасовищ та перелогів на інші угіддя в межах земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, переданих у користування на умовах оренди, емфітевзису, забороняється. Ця вимога не поширюється на зміну угідь земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, право оренди, емфітевзису щодо яких виникло до набрання чинності цією частиною.”
У пункті 26 договорів оренди землі від 27.12.2012 р. зазначено, що на орендовану земельну ділянку не встановлено обмеження (обтяження). Передача в оренду земельної ділянки не є підставою для припинення або зміни обмеження (обтяжень) та інших прав третіх осіб на цю ділянку (п. 27 договорів оренди землі від 27.12.2012 р.). Отже, обмеження (обтяження) користування земельними ділянками сторонами врегульовано.
Згідно з пунктом 30 договорів орендар має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов цих Договорів.
Враховуючи вищезазначене, посилання прокурора на Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об'єкту земельної ділянки від 29.09.2020 № 896-ДК/0797/АП/09/01/-20 та Акти обстеження стану та використання земельних ділянок від 20.09.2021 р., складених Управлінням з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, робочою групою з аудиту земель сільськогосподарського та несільськогосподарського призначення на території Диканської селищної ради, є безпідставними, оскільки не підтверджують використання відповідачем спірних земельних ділянок не за цільовим призначенням.
Отже, прокурором не доведено та не надано належних доказів, які б свідчили про порушення ФОП ОСОБА_1 ст. 19, ч. 1, 5 ст. 20, ч. 1, 3 ст. 22, ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, ст. 37 Закону України “Про охорону земель”, ст.ст. 13, 25 Закону України “Про оренду землі”, ст. 1 Закону України “Про землеустрій”, а також інших нормативно -правових актів та п.п. 15, 17, 31 укладених Договорів оренди землі, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на прокурора.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -
В позові відмовити.
Згідно з частинами 1, 2 статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно ст.257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Солодюк О.В.