ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.02.2024Справа № 910/18185/23
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Акціонерного товариство "ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО" (10008, Житомирська обл., місто Житомир, вул. Косенка Віктора, будинок 32/8) до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 85) про стягнення 917 333,70 грн.
Без виклику сторін
28.11.2023 в системі «Електронний суд» Акціонерним товариством "ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО" (далі - позивач) сформовано позовну заяву до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" (далі - відповідач) про стягнення 917 333,70 грн. та була передана 29.11.2023 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.12.2018 р. відповідачем на адресу позивача направлена заява - прєднання до умов договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, який розміщено на сайті Позивача.
Відповідно до Протоколу від 23.02.2022 попередніх слухань щодо врегулювання спору між АТ «Житомиробленерго», ТОВ «Енергоносії України» та ДПЗД «Укрінтеренерго» вирішено: АТ «Житомиробленерго» та ДПЗД «Укрінтеренерго» врегулювати спір з урахуванням рішення прийнятого на відкритому засіданні (Постанови НКРЕКП від 15.02.2022 № 313) шляхом віднесення обсягів електричної енергії спожитої КУ «Пугачівський психоневрологічний інтернат Житомирської обласної ради» у вересні 2021 року на електропостачальника ТОВ «Енергоносії України».
У зв'язку з викладеним у квітні 2022 Відповідачу було виконано коригування наданих послуг за вересень 2021 на суму -3401,51 грн. та жовтень 2021 на суму -19910,10 грн.
Оскільки відповідачем своє зобов'язання в частині сплати основної заборгованості у розмірі 752825,78 грн не виконано позивач також просить стягнути з відповідача 129486,05 грн. - інфляційних втрат та 35021,87 грн - 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.
22.12.2023 в системі «Електронний суд» представником позивача сформовано додаткові пояснення.
27.12.2023 в системі «Електронний суд» представником відповідача сформовано відзив на позовну заяву відповідно до якого представник просив вимоги АТ «Житомиробленерго» визнати частково, лише в сумі 752 825,77 грн. заборгованості за розподілену електричну енергію та відмовити повністю в інших позовних вимогах.
В частині відмови у нарахування 129486,05 грн. - інфляційних втрат та 35021,87 грн - 3% річних представник відповідача зазначає, що причини неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо своєчасної оплати і його ступінь вини, а також, враховуючи те, що Позивач не відмовляється від своїх зобов'язань перед ОСР, відсутність у матеріалах справи доказів понесення Позивачем збитків внаслідок прострочення оплати, та не співмірність заявлених до стягнення додаткових нарахувань із вартістю розподілу електричної енергії споживачам ПОН дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін представник відповідача вважає, що стягнення з ДПЗД «Укрінтеренерго» штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат є великими і не може бути джерелом збагачення для АТ «Житомиробленерго».
Позивач правом подання відповіді на відзив на позовну заяву не скористався.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
За умовами положень частини 1 статті 8 Закону України "Про ринок електричної енергії" господарська діяльність з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, розподілу електричної енергії малими системами розподілу, постачання електричної енергії споживачам, зберігання енергії, агрегації, трейдерська діяльність, здійснення функцій оператора ринку та гарантованого покупця провадяться на ринку електричної енергії, за умови отримання відповідної ліцензії, якщо інше не передбачено цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 56 України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.
Пунктом 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу вертикально інтегрований суб'єкт господарювання повинен до 1 січня 2019 року вжити заходів для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб'єктів господарювання.
За результатом проведення вищевказаних заходів з відокремлення, Акціонерне товариство "Житомиробленерго" є оператором систем розподілу і відповідає за розподіл електричної енергії.
При цьому, згідно пункту 13 Прикінцевих та перехідних положень закону України "Про ринок електричної енергії" споживачі (крім побутових та малих непобутових споживачів), яким на день набрання чинності цим Законом здійснював постачання електричної енергії постачальник за регульованим тарифом, мають обрати собі електропостачальника та укласти з ним договір постачання електричної енергії споживачу до 1 січня 2019 року.
За умовами пункту 2 частини 1 статті 64 України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника.
У разі необрання споживачем (крім побутового та малого непобутового споживача) нового електропостачальника до 1 січня 2019 року постачання електричної енергії такому споживачу здійснюється постачальником "останньої надії" відповідно до статті 64 цього Закону (абзац 14 пункту 13 Прикінцевих та перехідних положень закону України "Про ринок електричної енергії").
Згідно з п. 2.1.3. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі - Правила) ініціатором укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у разі зміни споживача, форми власності чи власника електроустановки є споживач (редакція на дату укладання Договору).
Споживачі укладають договір споживача про розподіл (передачу) електричної енергії шляхом приєднання до публічного договору за наявності паспорта точки розподілу. У разі надання послуги з приєднання до електричних мереж ініціатором укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії є оператор системи.
Відповідно до п. 2.1.4. Правил договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою договору, що є додатком 3 до цих Правил.
Оператор системи розподілу зобов'язаний на головній сторінці свого веб-сайту, а також у друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та у власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору про надання послуг з розподілу електричної енергії та роз'яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії.
У відповідності до п. 2.1.19. Правил договір електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії в частині розрахунків за послуги оператора системи діє у разі постачання електричної енергії споживачам постачальником універсальних послуг та постачальником «останньої надії», а також за сукупністю споживачів електропостачальника, для яких згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією електропостачальника оплату послуг з розподілу електричної енергії забезпечує електропостачальник.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2018 року № 1023-р Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» визначено постачальником «останньої надії» на період з 1 січня 2019 року до 31 грудня 2021 року.
Територія здійснення діяльності ДПЗД «Укрінтеренерго» як постачальника «останньої надії» - територія України, крім території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
Листом від 19.12.2018 № 44/03.01-924 Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулося до операторів системи розподілу (за списком) із заявою-приєднання до договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії.
Листом від 27.12.2018 № 013/22086 Акціонерне товариство "Житомиробленерго" направило Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" два примірники договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії.
Відповідно до пункту 2.1 договору оператор системи забезпечує недискримінаційний доступ постачальника до мереж оператора системи з метою реалізації постачальником як суб'єктом роздрібного ринку своїх прав та виконання обов'язків та функцій постачальника електричної енергії по відношенню до споживачів, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території здійснення ліцензованої діяльності оператора системи.
Згідно з пунктом 2.2 договору постачальник здійснює оплату послуг з розподілу (передачі) згідно з умовами глави 3 цього договору та інші послуги оператора системи згідно з порядком розрахунків, який є додатком 1 до цього договору.
Відповідно до пункту 3.2 додатку № 1 до договору оплата послуг з розподілу (передачі) здійснюється постачальником авансовими платежами відповідно до розрахункових обсягів розподіленої електричної енергії у 100 % обсязі до 25 числа місяця, що передує розрахунковому.
Згідно з пунктом 4 додатку № 5 до договору постачальник здійснює остаточний розрахунок за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії та оплату інших послуг (відключення/підключення споживача, інше), якщо такі надаються оператором системи за умовами даного договору, з урахуванням всіх оплат за розрахунковий місяць протягом п'яти операційних днів після закінчення розрахункового місяця окремими платіжними дорученнями самостійно, згідно даного договору та/або на підставі виставлених оператором системи рахунків.
Згідно акту прийому - передачі наданих послуг № 72184 від 30.04.2021 та додатку до нього вартість послуг з розподілу (передачі) електричної енергії в квітні місяці 2021 р. складає в сумі 40193,70 грн.;
Згідно акту прийому - передачі наданих послуг № 73602 від 31.05.2021 та додатку до нього вартість послуг з розподілу (передачі) електричної енергії в травні місяці 2021 р. складає в сумі 5370,28 грн.;
Згідно акту прийому - передачі наданих послуг № 80163 від 30.09.2021 та додатку до нього вартість послуг з розподілу (передачі) електричної енергії в вересні місяці 2021 р. складає в сумі 3401,51 грн.
Згідно акту прийому - передачі наданих послуг № 82603 від 31.10.2021 та додатку до нього вартість послуг з розподілу (передачі) електричної енергії в жовтні місяці 2021 р. складає в сумі 727171,90 грн.
У додаткових поясненнях сформованих представником позивача в системі «Електронний суд» останній зазначив, що 07.09.2021 АТ «Житомиробленерго» отримало від постачальника електроенергії ТОВ «Енергоносії України» повідомлення від 06.09.2021 р. № 1925/21 про припинення з 27.09.2021 договору на постачання електричної енергії споживачу - КУ «Пугачівський психоневрологічний інтернат» Житомирської обласної ради, а тому споживач - КУ «Пугачівський психоневрологічний інтернат» Житомирської обласної ради був переданий на постачання електричної енергії постачальнику «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго».
У зв'язку з цим електроенергія спожита КУ «Пугачівський психоневрологічний інтернат» Житомирської обласної ради у вересні 2021 року (в період з 27.09.2021 р. по 30.09.2021 р.) в обсязі 2386 кВт/год на суму 3401,51 грн. та у жовтні 2021 року в кількості 13996 кВт/год на суму 19910,10 грн. була віднесена на рахунок ДПЗД «Укрінтеренерго».
Відповідно до Протоколу від 23.02.2022 попередніх слухань щодо врегулювання спору між АТ «Житомиробленерго», ТОВ «Енергоносії України» та ДПЗД «Укрінтеренерго» вирішено: АТ «Житомиробленерго» та ДПЗД «Укрінтеренерго» врегулювати спір з урахуванням рішення прийнятого на відкритому засіданні (Постанови НКРЕКП від 15.02.2022 № 313) шляхом віднесення обсягів електричної енергії спожитої КУ «Пугачівський психоневрологічний інтернат Житомирської обласної ради» у вересні 2021 року на електропостачальника ТОВ «Енергоносії України».
У зв'язку з викладеним у квітні 2022 Відповідачу було виконано коригування наданих послуг за вересень 2021 на суму -3401,51 грн. та жовтень 2021 на суму -19910,10 грн.
З огляду на викладене представник зазначає, що станом на 17.11.2023 оплата за надані послуги за період з 01.04.2021 по 31.10.2021 (з урахуванням коригування) не проводилась.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 2 статті 633 Цивільного кодексу України встановлено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За умовами частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманих послуг з розподілу електричної енергії, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 752825,78 грн.
У прохальній частині відзиві на позовну заяву представник відповідача зокрема просив вимоги АТ «Житомиробленерго» визнати частково, лише в сумі 752 825,77 грн. заборгованості за розподілену електричну енергію та відмовити повністю в інших позовних вимогах.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України (надалі також ГПК України) відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно з ч. 2 ст. 191 ГПК України до ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
У разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (п. 4 ст. 191 ГПК України).
Судом встановлено, що відзив на позовну заяву підписано представником за довіреністю Атаманюком В.В.
З вищевказаної довіреності вбачається, що Атаманюку В.В. надається зокрема право вчиняти наступні дії: вчиняти будь-які дії та користуватись всіма правами, наданими позивачу, відповідачу, третій особі, підписувати документи, які подаються до господарських, адміністративних, загальних судів, користуватися від імені підприємства процесуальними правами при розгляді справ в судах, зміни предмета позову, укладення мирової угоди, оскарження рішення, ухвали або постанови господарських, адміністративних, загальних судів по справам в яких довіритель є стороною або третьою особою, подачі виконавчого листа (наказу господарського суду), сплати судового збору та його повернення (крім визнання позову), представляти інтереси Довірителя в державній виконавчій службі та з приватними виконавцями
З огляду на вищевикладене суд не приймає визнання позову в частині основної заборгованості заявленого представником відповідача, оскільки останній не має таких повноважень.
Враховуючи, що відповідачем не було спростовано заборгованість перед позивачем у розмірі 752825,78 грн, зокрема, не надано суду доказів оплати наданих послуг з урахуванням встановлення судом невиконання відповідачем обов'язку з оплати отриманих послуг та факту наявності заборгованості за отримані послуги у розмірі 752825,78 грн., вимоги позивача про стягнення 752825,78 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 129486,05 грн. - інфляційних втрат та 35021,87 грн - 3% річних.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Представник відповідача звертає увагу суду на штрафні нарахування Позивача та вказує, що останні є надмірно великими та становлять 22% від загальної суми заборгованості за розподіл електричної енергії ДПЗД «Укрінтеренерго» перед АТ «Житомиробленерго».
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання, які у свою чергу не є штрафними санкціями.
Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим та арифметично правильними, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума у розмірі 35021,87 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, за розрахунком суду вийшло більше ніж заявлено позивачем.
Оскільки суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі 129486,05 грн.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача
Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 85, код ЄДРПОУ 19480600) на користь Акціонерного товариство "ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО" (10008, Житомирська обл., місто Житомир, вул. Косенка Віктора, будинок 32/8, код ЄДРПОУ 22048622) 752 825 (сімсот п'ятдесят дві тисячі вісімсот двадцять п'ять) грн. 78 коп. - сума основної заборгованості, 129 486 (сто двадцять дев'ять тисяч чотириста вісімдесят шість) грн. 05 коп. - інфляційних втрат, 35 021 (тридцять п'ять тисяч двадцять одна) грн. 87 коп. - 3% річних, а також судовий збір у розмірі 13 760 (тринадцять тисяч сімсот шістдесят) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 29.02.2024.
Суддя Владислав ДЕМИДОВ