ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.02.2024Справа № 910/8222/23
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС"
до Комунального підприємства "Київпастранс "
про стягнення 208 806,37 грн
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення 208 806,37 грн шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування потерпілій особі внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у позивача виникло право вимоги до відповідача як до особи, чиїм працівником під час виконання своїх трудових обов'язків завдано шкоди.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/8222/23 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
28.06.2023 до Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Станом на поточну дату інших заяв та/або доказів від сторін на підтвердження своїх вимог та заперечень, в тому числі клопотань процесуального характеру до Господарського суду міста Києва не надходило.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
18.01.2021 о 08:50 в місті Києві, по вулиці Генадія Воробйова сталася дорожньо-транспортна пригода за участю тролейбуса "Т70110" бортовий номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_1 , який працював водієм Комунального підприємства "Київпастранс", та автомобіля марки "MazdaCX9", державний номерний НОМЕР_1 .
Під час дорожньо-транспортної пригоди було заподіяні механічні пошкодження автомобілю марки "MazdaCX9", державний номерний знак НОМЕР_2 .
На момент дорожньо-транспортної пригоди діяв Договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 9081Га2ка від 24.01.2022, укладений між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АРКС" та ОСОБА_2 . Предметом договору є страхування майнових інтересів, пов'язаних із володінням, користуванням та розпорядженням наземними транспортними засобами, зокрема автомобілем марки "MazdaCX9", державний номерний знак НОМЕР_2 (пункт 5 Договору).
Вищезазначена дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення ПДР водієм тролейбуса "Т70110" бортовий номер НОМЕР_3 , ОСОБА_1 , що підтверджується постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 28.07.2022 у справі №760/2535/22.
Страхувальник пошкодженого автомобіля марки "MazdaCX9", державний номерний знак НОМЕР_2 , звернувся до позивача із Заявою про настання події та виплату страхового відшкодування.
На підставі страхових актів №ARX3175921 від 16.02.2022 на суму 161 912,50 грн, № ARX3252041 від 18.05.2022 на суму 12 423,87 грн та № ARX3280316 від 07.06.2022 на суму 34 470,00 грн, у відповідності до розрахунку суми страхового відшкодування, визначеного вказаними актами, та заяви страхувальника про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування позивач здійснив виплату страхового відшкодування шляхом перерахування коштів у загальній сумі 208 806,37 грнна рахунок виконавця ремонтних робіт - Фізичної особи-підприємця Ратушного В.С., що підтверджується платіжними дорученнями № 871599 від 17.02.2022 на суму 161 912,50 грн, № 888815 від 19.05.2022 на суму 12 423,87 грн та № 893052 від 08.06.2022 на суму 34 470,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що у зв'язку із виплатою страхового відшкодування до позивача в межах суми 208 806,37 грн перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, якою в даному випадку є відповідач, оскільки шкода завдана працівником відповідача при виконанні ним трудових обов'язків.
Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що позивачем не долучено до матеріалів справи звіт про вартість матеріального збитку, що підтверджує розмір відшкодування у заявленій сумі, та документів щодо настання вказаної дорожньо-транспортної пригоди, що унеможливлює встановлення факту, що всі пошкодження, описані в акті огляду транспортного засобу, стосуються спірної дорожньо-транспортної пригоди. З огляду на зазначене, на думку відповідача позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими в частині стягнення з відповідача вартості фари передньої правої та робіт з її встановлення,а саме 85 092,00 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Із постанови Солом'янського районного суду міста Києва від 28.07.2022 у справі №760/2535/22 вбачається, що ОСОБА_1 , 28.01.2022 о 08:50, керуючи транспортним засобом, а саметролейбусом "Т70110",бортовий номер НОМЕР_3 , порушив Правила дорожнього руху та здійснив зіткнення з автомобілем марки "MazdaCX9", державний номерний знак НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження транспортних засобів та заподіяння матеріальних збитків.
Частинами 1, 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина особи, яка керувала транспортним засобом "Т70110",бортовий номер НОМЕР_3, встановлена в судовому порядку.
Згідно з частиною 1 статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Аналіз норм статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18).
Відтак саме відповідач є особою, відповідальною за шкоду, заподіяну внаслідок пошкодження автомобіля марки "MazdaCX9", державний номерний знак НОМЕР_2 , у дорожньо-транспортній пригоді.
Фізичною особою-підприємцемРатушним В.С. виставлено рахунок № 0000000494 від 31.05.2022 на суму 208 806,37 грнна технічне обслуговування автомобіля марки "MazdaCX9", державний номерний знак НОМЕР_2 .
Тобто вартість відновлювального ремонту автомобіля марки "MazdaCX9", державний номерний знак НОМЕР_2 , становить 208 806,37 грн.
У постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі №922/4013/17 зроблено висновок про те, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.
Згідно з пунктом 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом №142/5/2092 від 24.11.2003 Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України, відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а відповідно до пункту 2.3 Методики вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.
Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 911/482/17.
В матеріалах справи містяться докази пошкодження транспортного засобу "MazdaCX9", державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а саме Акт огляду транспортного засобу по справі № 1.003.22-000-1897, страхові акти № ARX3175921 від 16.02.2022; № ARX3252041 від 18.05.2022; № ARX3280316 від 07.06.2022, на підставі яких позивачем було здійснено виплату страхового відшкодуванняв загальній сумі 208 806,37 грн.
Суд не погоджується із запереченнями відповідача щодо стягнення з нього 85 092,00 грн вартості передньої правої фари та відновлювальних робіт з її встановлення,оскільки в Акті огляду транспортного засобу по справі № 1.003.22-000-1897 зазначено перелік пошкоджень транспортного засобу, відповідно до якого пошкоджені обидві передні фари. Більше того, позивач долучив до позову відповідні фотографії на підтвердження пошкодження деталей автомобіля, перелічених у вищезазначеному Акті.При співставленні фотографічних зображень з переліком пошкоджених деталей автомобіля, зазначених в Акті, можна дійти висновку, що пошкодження фари правої передньої не відбулось в результаті безпосереднього контакту з тролейбусом, а сталось внаслідок деформації деталей навколо неї (бампер передній, розширення крила правого).
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що на відповідача покладається обов'язок звідшкодування 208 806,37 грн шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частин 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищезазначене в сукупності, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 208 806,37 грн шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Судовий збір, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 86, 129, 233, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, місто Київ, вулиця Набережне шосе, будинок 2; ідентифікаційний код: 31725604) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (04070, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок 8; ідентифікаційний код: 20474912) 208 806 (двісті вісім тисяч вісімсот шість) грн 37 коп. матеріальної шкоди та 3 132 (три тисячі сто тридцять дві) грн 10 коп. витрат по сплаті судового збору.
3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено та підписано 29.02.2024.
Суддя О.В. Нечай