ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.02.2024Справа № 910/2897/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 1737,46 грн.
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)
Акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 1737,46 грн. вартості недостачу вантажу у вагоні № 31251031.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
У відзиві на позовну заяву відповідач наголосив, що позивач неправильно здійснив розрахунок вартості нестачі вантажу, оскільки податкова ставка за поставкою дорівнювала нулю, тобто ПДВ не підлягало відшкодуванню. Відтак, відповідачем частково задоволено вимогу позивача на суму 8630,76 грн. Одночасно відповідач послався на пропуск позивачем строку позовної давності, що закінчився 29.11.2022 року.
У відповіді на відзив позивач звернув увагу, що сума відшкодування включається до бази оподаткування ПДВ замовника, що в даному випадку становить 20 %. Крім того, позивачем підтверджено доданими до позовної заяви доказами завдання збитків включно із сумою ПДВ. До того ж, оскільки відповідач частково сплатив вартість нестачі вантажу, перебіг позовної давності переривався та тривав до 28.02.2023 року.
При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
27.08.2021 прибув вагон № 64741028 (УМВС № 31251031) з вантажем «Кокс и полу кокс» у рухомому складі № 9525 на станцію Запоріжжя- Ліве Придніпровської залізниці AT «Укрзалізниця» та був виданий вантажоотримувачу - AT «Запорізький завод феросплавів» відповідно до п. 2 § 4 ст. 26 та п.З §4 ст. 29 Угоди про міжнародне вантажне залізничне сполучення (далі - УМВС) зі складання комерційного акту № 460005/1377 від 30.08.2021 року.
У комерційному акті № 460005/1377 від 30.08.2021 зазначено, що у вагоні № 31251031 виїмка: над 1-ми люками довжиною 50 см, шириною 280 см, глибиною 20 см, зліва над 7-ми люками довжиною 100 см, шириною 100 см, глибиною 20 см. У технічному відношенні вагони справні, двері цільнометалеві, люка закриті, просипання вантажу немає.
Згідно з розрахунком шкоди, спричиненої внаслідок нестачі, загальна сума нестачі вантажу складає 10 368,22 грн.
Так, між позивачем, як покупцем, та Приватним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний завод», як постачальником, укладено Договір поставки № 257 від 14.01.2021, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити продукцію коксохімічного виробництва.
До договору сторонами укладено специфікацію № 2 від 04.08.2021, згідно з якою постачальник поставляє горішок коксовий 10-25, у кількості 2 000 т, на суму 28 562 592,00 грн. з ПДВ, на умовах СРТ - станція Запоріжжя-Ліве в період серпень-вересень 2021 року.
Також умовами специфікації №2 передбачено, що виробник/вантажовідправник товару: (2872318) Акціонерне товариство "Євраз Об'єднаний Західно-Сибірський металургійний комбінат"; станція відправника: Новокузнецьк-Північний Західно-Сибірська залізниця.
Відповідно до платіжного доручення № 370022 від 10.08.2021 позивачем здійснено передоплату, зокрема, за рахунком-фактурою від 04.08.2021 № ДМЗ.257.02 за договором поставки № 257 від 14.01.2021 у сумі 23992577,28 грн.
18.01.2022 позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 18-49 з вимогою відшкодувати завдані нестачею вантажу збитків у розмірі 10 368,22 грн.
29.08.2022 відповідач сплатив на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 8630,76 грн., у зв'язку з чим залишок невідшкодованих збитків становив 1 737,46 грн.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з частиною 1 статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
За змістом статті 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується зі статтею 909 ЦК України, договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (частина 5 статті 307 ГК України).
Згідно з пунктом 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут), Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Пунктом 4 Статуту передбачено, що перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу та вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні сполучення.
Ураховуючи, що спірне перевезення відбулося у міжнародному сполученні, правовідносини сторін регулюються УМВС, до якої Україна приєдналася 05.06.1992, та положення якої поширюються на перевезення вантажів у прямому міжнародному залізничному сполученні мережею залізниць країн-учасниць.
Угода про міжнародні вантажні сполучення встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу у прямому міжнародному залізничному сполученні і в прямому залізнично-поромному сполученні (параграф 1 статті 3 УМВС).
Правовідносини в Україні щодо перевезення вантажів у міжнародному сполученні регулюються УМВС, яка є чинною для України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України" та Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів та згідно з якою здійснюється перевезення вантажів у прямому міжнародному залізничному вантажному між станціями у внутрішньому залізничному сполученні країн, залізниці яких приймають участь в даній Угоді, за накладними, передбаченими даною Угодою.
Угода про міжнародні вантажні сполучення встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу у прямому міжнародному залізничному сполученні і в прямому залізнично-поромному сполученні (параграф 1 статті 3 УМВС).
Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Згідно з пунктом 22 Статуту за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Параграфом 1 статті 14 УМВС передбачено, що відповідно до договору перевезення перевізник зобов'язується за плату перевезти доручений йому відправником вантаж до станції призначення за маршрутом, погодженим відправником і договірним перевізником, і видати його одержувачу. Параграфом 3 цієї ж статті передбачено підтвердження укладення договору перевезення накладною.
Згідно з §1, §3 та §5 статті 14 УМВС відповідно до договору перевезення перевізник зобов'язується за плату перевезти вантаж відправника до станції призначення по маршруту, визначеному відправником та договірним перевізником, та видати його отримувачу. Укладення договору перевезення підтверджується накладною. Кожний наступний перевізник, який приймає вантаж до перевезення разом з накладною, вступає в договір перевезення та приймає на себе відповідні зобов'язання.
Відповідно до §1, §2 статті 15 УМВС у накладній повинні міститися обов'язкові відомості: найменування відправника та його адреса; найменування одержувача та його адреса; спосіб визначення маси вантажу; найменування залізниці і станції відправлення; найменування залізниці і станції призначення; найменування прикордонних станцій переходів; найменування вантажу і його код; номер відправки; рід упаковки; кількість місць вантажу; маса вантажу; номер вагона (контейнера), ким надано вагон для перевезення вантажу (відправником або перевізником); перелік супровідних документів, прикладених відправником до накладної; дані про оплату провізних платежів; кількість і знаки пломб; спосіб визначення маси вантажу; дата укладення договору. В накладній крім відомостей, зазначених у §1 цієї стаття, у разі необхідності повинні міститися такі відомості: найменування наступних перевізників; заяви відправника, що стосуються вантажу; припортові залізничні станції і порти передачі на водний транспорт; інші відомості, передбачені Правилами перевезення вантажів (далі - Правила).
Пунктом 7.1 розділу ІІ Правил передбачено, що перевезення вантажу оформляється накладною єдиного зразку за формою, наведеною у додатку 1 до Правил. Накладна складається відправником та пред'являється договірному перевізнику. Графи накладної заповнюються відправником та перевізником відповідно до приписів Правил.
Згідно з пунктом 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій.
Параграфом 1 статті 29 УМВС визначено, що перевізник складає комерційний акт, якщо при перевірці вантажу під час його перевезення чи видачі констатує: 1) невідповідність найменування, маси чи кількості місць вантажу відомостям, вказаним у накладній; 2) невідповідність маркування на місцях вантажу відомостям, вказаним у накладній про знаки (марки) місць вантажу, станції і залізниці призначення, отримувача, кількості місць вантажу; 3) пошкодження (псування) вантажу; 4) відсутність накладної чи окремих її аркушів по даному вантажу або вантажу по даній накладній (втрата).
За змістом параграфів 1, 2 статті 37 УМВС перевізник несе відповідальність перед відправником або отримувачем, яка випливає виключно з договору перевезення, в порядку і межах, встановлених цією Угодою. Перевізник несе відповідальність за втрату, недостачу, пошкодження (псування) вантажу з моменту приймання вантажу до перевезення до моменту його видачі. Обставини, які є підставою для виникнення відповідальності перевізника за втрату, недостачу, пошкодження (псування) вантажу засвідчуються комерційним актом.
Як установлено судом, факт недостачі вантажу у вагоні №64741028 підтверджується комерційним актом від 30.08.2021 № 460005/1377, який відповідно до параграфу 2 статті 37 УМВС є підставою для виникнення у відповідача, як перевізника, відповідальності за недостачу вантажу. Загальна сума недостачі вантажу становить 10 368,22 грн., що часткова сплачена відповідачем у сумі 8630,76 грн.
Судом ураховані заперечення відповідача з приводу неправомірності включення до суми відшкодування суму ПДВ у розмірі 1 737,46 грн., оскільки податкова ставка за поставкою дорівнювала нулю.
Разом із цим, відповідно до п. 5.1. договору поставки від 14.01.2021 № 257 оплата покупцем товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, зазначений у цьому договорі.
У пункті 13.1 договору зазначено, що постачальник і покупець є платниками податку на прибуток на загальних підставах.
Відповідно до рахунку-фактури від 04.08.2021 № ДМЗ.257.02 до договору поставки від 14.01.2021 № 257 вартість товару (горішка коксового) без ПДВ становить 11901,08 грн. без ПДВ; кількість товару - 2000 т, вартість без ПДВ - 23802160 грн., сума ПДВ - 4760432 грн., всього з ПДВ - 28562592 грн. Передплата: 84 % від суми рахунку згідно з пунктом 5.1.1 договору - 23992577,28 грн.
Із рахунку-фактури від 06.09.2021 № ДМ300009552 та акту прийому-передачі товару від 06.09.2021 до договору поставки від 14.01.2021 № 257 слідує, що ціна товару без ПДВ складає 11901,08 грн., вартість товару (горішка коксового) загальною вагою 799,224 т без ПДВ становить 9511628,76 грн., ПДВ - 1902325,75 грн., всього з ПДВ - 11413954,51 грн.
Так, позивачем сплачено на рахунок постачальника (Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод») відповідно до платіжного доручення № 370022 від 10.08.2021 грошові кошти в сумі 23992577,28 грн., що становить передоплату 84 % за горішок коксовий згідно з договором поставки від 14.01.2021 № 257, рахунком-фактурою від 04.08.2021 № ДМЗ.257.02 - 19993814,40 грн., 998762,88 грн.
У той же час, відповідно до рахунку-фактури від 18.08.2021 № 0090490200 до договору від 01.08.2018 № 8802104, за яким покупцем горішка коксового виступало Приватне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний завод», продавцем - Акціонерне товариство "Євраз Об'єднаний Західно-Сибірський металургійний комбінат", податкова ставка становить 0 %.
Однак, у даному випадку спірна поставка товару (горішка коксового) за накладною № 31251031 здійснювалася за договором поставки від 14.01.2021 № 257, укладеним між позивачем та Приватним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний завод», які є платниками податку на прибуток на загальних підставах.
При цьому, позивачем при передоплаті товару сплачувався податок на додану вартість у розмірі 20 %, що підтверджується наведеними вище доказами, зокрема, платіжним дорученням № 370022 від 10.08.2021 року.
За наведених обставин, відсутні підстави для застосування нульової ставки оподаткування товару (горішка коксового) за накладною № 31251031, відшкодування вартості нестачі якого є предметом даного спору.
Також суд звертає увагу, що відповідачем у розрахунку завданих збитків застосовано курс російських рублів, які не є валютою платежу за договором поставки від 14.01.2021 № 257.
У специфікації №2 від 04.08.2021 до договору поставки від 14.01.2021 № 257 визначено ціну без ПДВ за суху тонну 11901,08 грн., що еквівалентно 443,39 USD за курсом 26,8411 грн. на дату укладення додаткової угоди - специфікації.
Приймаючи до уваги, що розмір завданих нестачею вантажу збитків позивачу розрахований останнім правильно та становить 10 368,22 грн., з яких відповідачем сплачено грошові кошти в розмірі 8 630,76 грн., залишок невідшкодованих збитків становить 1 737,46 грн., що підлягає стягненню з відповідача.
Щодо поданої відповідачем заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з частиною 6 статті 315 ГК України щодо спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Статтею 46 УМВС визначено порядок пред'явлення претензії отримувача до перевізника. Так, претензія пред'являється з відповідним обґрунтуванням і зазначенням суми відшкодування. Претензія пред'являється в паперовому вигляді, а при наявності домовленостей між учасниками перевезення - в електронному вигляді. Претензія пред'являється по кожному відправленню окремо, за винятком: 1) претензії про повернення переборів провізних платежів. Така претензія може пред'являтися по декільком відправленням; 2) випадків, коли по декільком відправленням складено один комерційний акт, у таких випадках претензія пред'являється на всі відправлення, зазначені в комерційному акті (§3). Претензія по одному відправленню на суму, еквівалентну 23 швейцарським франкам і менше, не підлягає задоволенню. Якщо претензія пред'являється на більшу суму і вона визнається такою, що підлягає задоволенню в розмірі, еквівалентному 23 швейцарським франкам і менше, то ця сума відшкодування заявникові не виплачується (§ 4). Претендент зобов'язаний обґрунтувати претензію у відповідності з Правилами перевезення вантажів (§ 5). Якщо претензія оформлена з порушенням вимог § 3 і § 5 даної статті, вона повертається претенденту без розгляду в строк не пізніше 15 днів від дня її надходження перевізникові із вказівкою причини її повернення. У таких випадках перебіг строку давності, передбачений § 3 ст. 48 "Строки давності" не призупиняється. Якщо перевізник повертає претенденту претензію пізніше 15-деного строку, то перебіг строку давності зупиняється з наступного дня після закінчення цього строку до дня відправлення перевізником претенденту даної претензії. Повернення перевізником претенденту такої претензії не є її відхиленням і не дає претенденту права звернення з позовом у судові органи (§ 6). Перевізник зобов'язаний в 180-денний строк від дня одержання претензії розглянути її, дати відповідь претенденту та при повному або частковому визнанні претензії сплатити претенденту належну суму (§ 7). При частковому або повному відхиленні претензії перевізник повідомляє претенденту підстави відхилення претензії та одночасно повертає документи, прикладені до претензії (§ 8).
Відповідно до § 1 ст. 47 УМВС позов може бути пред'явлено тільки після пред'явлення відповідної претензії і тільки до того перевізника, до якого була пред'явлена претензія. Право пред'явлення позову на підставі цієї Угоди належить тій особі, яка має право пред'явити претензію перевізнику.
Матеріалами справи встановлено, що позивач в порядку досудового врегулювання спору звернувся 20.01.2022 до відповідача, як перевізника із претензією від 18.01.2022 № 18-49 про відшкодування завданих нестачею вантажу збитків у розмірі 10 368,22 грн.
Дана претензія отримана відповідачем 26.01.2022, що вбачається з календарного штемпелю на копії даної претензії, долученої відповідачем до відзиву на позовну заяву.
Згідно з підпунктом 40.2.2 пункту 40.2 Правил перевезення вантажу УМВС при пред'явленні претензії особа, яка має право на пред'явлення претензії, зобов'язана докласти до претензії наступні документи в оригіналах: в разі недостачі, пошкодження (псування) вантажу - відправник або одержувач - "Оригінал накладної" (лист 1 накладної), "Лист повідомлення про прибуття вантажу" (лист 6 накладної)" і комерційний акт, виданий отримувачу перевізником на станції призначення.
Відповідно до пункту 40.4 Правил перевезення вантажу УМВС інші документи, що обґрунтовують претензію, прикладаються претендателем за потребою.
Листом від 02.02.2022 № ЦМЮ-15/87 відповідач запропонував позивачу надати в термін до 26.02.2022 копії документів, які підтверджують вартість відправленого вантажу від відправника вантажу - Акціонерного товариства «СВРАЗ Об'єднаний Західно-Сибірський металургійний комбінат». При цьому зазначено, що у випадку ненадання зазначених документів претензія буде повернута.
У матеріалах справи наявний лист позивача без номеру та дати, складений у відповідь на лист відповідача від 02.02.2022 № ЦМЮ-15/87, до якого позивач долучив копію рахунку-фактури від 18.08.2021 № 0090490200 (до договору від 01.08.2018 № 8802104).
19.07.2022 позивач направив відповідачу лист від 15.07.2022 № 18-49/1, в якому просив повернути оригінали документів, направлених із претензією від 18.01.2022 № 18-49, на яку відповідь у встановлений строк відповідач не надав.
У листі від 21.07.2022 № ЦМЮ-15/348 (докази направлення листа відсутні) відповідач повідомив, що визнана сума збитків становить 8 630,76 грн. та буде перерахована на вказані у претензії банківські реквізити.
29.08.2022 відповідач сплатив на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 8630,76 грн.
У той же час, зміст претензії позивача від 18.01.2022 № 18-49 відповідав вимогам статті 46 УМВС, у зв'язку з чим позивачем дотримано обов'язковий порядок врегулювання спорів з перевезення вантажу у міжнародному сполученні.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 47 УМВС право пред'явлення претензії та позову виникає про відшкодування за нестачу, пошкодження (псування) вантажу, а також за перевищення терміну доставки - з дня видачі вантажу одержувачу.
Згідно з параграфом 3 статті 47 УМВС позов може бути пред'явлено, якщо перевізник не дав відповідь на претензію у строк, встановлений на розгляд претензії; якщо протягом строку на розгляд претензії перевізник повідомив особу, яка звернулася з претензією, про її відхилення повністю або частково.
За змістом параграфів 1-3 статті 48 УМВС позови до перевізника на підставі цієї Угоди про перевищення строку доставки вантажу пред'являються протягом 2 місяців, з інших підстав - протягом 9 місяців. Вказані в параграфі 1 цієї статті строки обчислюються з моменту виникнення права на пред'явлення позову, встановленого в параграфі 2 статті 47 Угоди "Вимоги за договором перевезення. Підсудність" даної Угоди. День початку перебігу строку давності в строк не включається. Пред'явлення претензії, оформленої у відповідності зі статтею 46 "Претензії" цієї Угоди, зупиняє перебіг терміну давності, передбаченого в параграфі 1 цієї статті. Перебіг строку давності продовжується з того дня, коли перевізник повідомив претенденту про повне або часткове відхилення його претензії або з моменту закінчення строку, установленого в параграфі 7 статті 46 цієї Угоди, якщо претензія залишена перевізником без відповіді. Повторне пред'явлення претензії з тих самих підстав не зупиняє перебіг строків давності, передбачених в параграфі 1 цієї статті.
Міжнародний характер Угоди про міжнародні вантажне сполучення, до якої приєдналась Україна, не передбачає поновлення продовження строків позовної давності за будь-яких обставин, а пропуск строків давності є підставою для відхилення вимог (параграф 4 ст. 48 УМВС).
Судом установлено, що вантаж за спірною накладною доставлено 27.08.2021, тобто з 28.08.2021 розпочався перебіг строку позовної давності. Оскільки претензія позивача вручена відповідачу 26.01.2022, то виходячи зі змісту параграфу 7 статті 46, статті 48 УМВС перебіг строку позовної давності зупинено на 180 днів у зв'язку з відсутністю відповіді на претензію позивача, тобто до 26.07.2022 року.
Надалі, перебіг 9-місячного строку позовної давності на пред'явлення позову продовжився з 27.07.2022 та тривав до 27.11.2022 року. З огляду на те, що з позовом до суду позивач звернувся в лютому 2023 року, строк позовної давності позивачем пропущений.
Параграфом 4 ст. 48 УМВС визначено, що пропуск строків давності є підставою для відхилення вимог.
Судом відхилюється твердження позивача про необхідність застосовування положень ст. 264 ЦК України, яка встановлює, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, а після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Так, перелік обставин, які змінюють строки позовної давності до перевезень, на які розповсюджується дія УМВС, визначені самою Угодою. Відповідно до параграфу 3 статті 48 УМВС строки продовжуються на період розгляду претензії. Інших обставин, що продовжують строки позовної давності, в УМВС не наведено.
Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
У статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» передбачено, що чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя К.В. Полякова