ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.02.2024Справа № 910/16956/23
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (Україна, 69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 1 А; ідентифікаційний код: 34869316)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський республіканський автоцентр" (Україна, 02105, м. Київ, вул. Павла Усенка, буд. 8; ідентифікаційний код: 21457519)
про стягнення 65 034,00 грн
Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський республіканський автоцентр" (далі - відповідач) про стягнення 65 034,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором № 61/05 від 30.05.2022, а саме недотримання відповідачем строку виконання зобов'язання, що має наслідком сплату неустойки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
29.11.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що прострочення поставки товару відбулось через його поліпшення на замовлення позивача. Також відповідач вказує на недоведеність позивачем завдання йому збитків вказаним простроченням, у зв'язку з чим просить зменшити розмір пені до 5 000,00 грн.
04.12.2023 позивачем сформовано в системі "Електронний суд" відповідь на відзив, у якій він зазначає про недоведеність відповідачем факту замовлення позивачем поліпшення товару, а роботи щодо встановлення додаткових фітингів (кранів) для під'єднання пожежних рукавів було виконано з метою доопрацювання недоліків товару.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
30.05.2022 між Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський республіканський автоцентр" (постачальник) було укладено Договір № 61/05 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність замовнику товар згідно з кодом ДК 34144211-0 - Пожежні автомобілі з поворотною драбиною (Пожежна драбина YT32M2-XCMG шасі НОМЕР_2), відповідно до Специфікації, а замовник прийняти і оплатити такий товар на умовах, визначених цим Договором.
У Специфікації, яка є Додатком № 1 до Договору, сторони узгодили поставку товару "Пожежний автомобіль з драбиною XCMG модель XZJ5281JXF YT32/M2 (НОМЕР_1)" у кількості 1 одиниця вартістю 13 068 000,00 грн.
Пунктом 4.1 Договору визначено, що товар має бути поставлений протягом трьох банківських днів з моменту підписання Договору, але в будь-якому разі не пізніше 10.06.2022.
Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами видаткової накладної (п. 4.7 Договору).
Відповідно до п. 6.3 Договору у разі порушення постачальником строків виконання зобов'язань за Договором, останній сплачує на користь замовника пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.
15.06.2022 сторони підписали видаткову накладну № РН-0000192 та Акт приймання-передачі транспортного засобу, відповідно до яких відповідач поставив, а позивач отримав визначений у Специфікації, яка є Додатком № 1 до Договору, товар.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи претензії № 5338-700/5338-2 від 04.09.2023, позивач вимагав від відповідача сплатити пеню в розмірі 65 034,00 грн за прострочення поставки товару за Договором.
Листом № 68-Б від 29.09.2023 відповідач відмовив у задоволенні цієї претензії з підстав того, що позивач замовив поліпшення обладнання, а саме встановлення додаткових фітингів для під'єднання пожежних рукавів для зручності в експлуатації пожежної автодрабини, чим і спричинено затримку.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що відповідач прострочив на 5 днів поставку товару, що згідно з п. 6.3 Договору є підставою для стягнення з нього пені в розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення.
З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 65 034,00 грн пені.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на положення п. 4.1 Договору відповідач мав поставити позивачу товар не пізніше 10.06.2022.
Суд встановив, що відповідачем було поставлено позивачу товар з порушенням встановленого Договором строку, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною № РН-0000192 від 15.06.2022 та Актом приймання-передачі транспортного засобу від 15.06.2022.
Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 6.3 Договору в разі порушення постачальником строків виконання зобов'язань за Договором, останній сплачує на користь замовника пеню в розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.
Частинами 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
З приводу доводів відповідача про те, що затримка поставки товару була спричинена його поліпшенням на замовлення позивача, суд відзначає, що в силу ч. 1 ст. 662, ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, якість якого повинна відповідати умовам договору купівлі-продажу.
Матеріали справи не містять доказів того, що між сторонами після укладення Договору була досягнута домовленість про передання товару підвищеної якості або про поліпшення товару, відтак відсутні підстави вважати, що надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Тітал" відповідачу послуги щодо модернізації та налаштування товару (Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 4 від 15.06.2022) були здійснені на виконання такої домовленості. На користь цього свідчить також і те, що відповідно до видаткової накладної № РН-0000192 від 15.06.2022 та Акту приймання-передачі транспортного засобу від 15.06.2022 відповідачем було передано, а позивачем прийнято саме товар, зазначений у Специфікації, а не удосконалений товар.
Також суд вважає безпідставним посилання відповідача на відгук Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області від 01.06.2023 № 5338-374/5338-10, у якому зазначено про те, що умови Договору виконано відповідачем повністю та вчасно, претензійні або судові вимоги щодо неналежного виконання відповідачем умов Договору відсутні, оскільки цей документ було видано до моменту поставки товару.
З огляду на викладене, оскільки прострочення виконання відповідачем зобов'язання за Договором підтверджується матеріалами справи, обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності, не наведено, позовна вимога про стягнення з відповідача пені, нарахованої на підставі п. 6.3 Договору за прострочення виконання зобов'язання, визнається судом обґрунтованою.
Однак судом встановлено, що при розрахунку пені позивач не врахував, що пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення виконання зобов'язання, а день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.05.2019 у справі № 910/9078/18, на яку слушно посилається відповідач.
За підрахунком суду, здійсненим за період з 11.06.2022 до 14.06.2022, обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача є пеня в розмірі 52 272,00 грн.
Щодо клопотання відповідача про зменшення неустойки суд зазначає наступне.
Частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).
Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.
За змістом статей 546, 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Суд не може визнати достатнім для зменшення розміру пені посилання відповідача на введення в Україні воєнного стану, відсутність у позивача збитків чи зауважень щодо якості поставленого товару, а також незначний період прострочення, оскільки, як зазначалось вище, зобов'язання мають бути виконані належним чином.
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Згідно зі статтею 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (аналогічна правова позиція викладена в пункті 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17).
Крім цього суд наголошує, що зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.
У свою чергу відповідач не надав суду жодного доказу та не навів беззаперечних обставин, які могли б свідчити про поважність причин прострочення виконання зобов'язання, винятковість обставин чи невідповідність заявлених позивачем до стягнення сум наслідкам порушення зобов'язання, при цьому заявлений до стягнення розмір пені не є надмірним, у зв'язку з чим суд вважає відсутніми підстави, з якими пов'язується визначене у статтях 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України право суду на зменшення розміру неустойки.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 52 272,00 грн.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 157,30 грн. Решта сплаченого судового збору в сумі 526,70 грн покладається на позивача.
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський республіканський автоцентр" (Україна, 02105, м. Київ, вул. Павла Усенка, буд. 8; ідентифікаційний код: 21457519) на користь Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (Україна, 69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 1 А; ідентифікаційний код: 34869316) пеню в розмірі 52 272 (п'ятдесят дві тисячі двісті сімдесят дві) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 157 (дві тисячі сто п'ятдесят сім) грн 30 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 526,70 грн покласти на позивача.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 29.02.2024
Суддя О.В. Нечай