ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.02.2024Справа № 910/15053/23
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
до акціонерного товариства "Київгаз"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
про стягнення 50 199 973,77 грн.
При секретарі судового засідання: Габорак О.М.
Представники сторін:
від позивача: Хромов Олександр Ігорович - представник за довіреністю №269 від 30.05.2023;
від відповідача: Шимко Людмила Миколаївна - представник за довіреністю №Д-147/23 від 29.12.2023;
від третьої особи: не з'явилися.
встановив:
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до акціонерного товариства "Київгаз" про стягнення 50 199 973,77 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір транспортування природного газу №2104000081 від 22.04.2021.
Відповідач не здійснив плату за добовий небаланс у строки, передбачені укладеним між сторонами договором транспортування природного газу. У зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість в розмірі 27 405 964,40 грн., три відсотки річних в розмірі 1 376 607,54 грн., пеню в розмірі 16 617 541,62 грн. та інфляційні втрати в розмірі 4 799 860,21 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 24.10.2023. Залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
11.10.2023 на адресу суду від третьої особи надійшли пояснення, в яких третя особа просить суд розглядати дану справу без участі представника НКРЕКП з урахуванням інформації, наданої у поясненнях.
23.10.2023 через канцелярію суду від відповідача надійшли пояснення та заява про продовження строку для подання відзиву.
У підготовче засідання 24.10.2023 не з'явився представник третьої особи, хоча про місце, дату та час засідання третя особа повідомлена належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2023 відкладено підготовче засідання на 14.11.2023 та продовжено акціонерному товариству "Київгаз" строк для подання відзиву до 08.11.2023 включно.
08.11.2023 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов.
У підготовче засідання 14.11.2023 не з'явився представник третьої особи, хоча про місце, дату та час засідання третя особа повідомлена належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 05.12.2023.
21.11.2023 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.
29.11.2023 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли пояснення та клопотання про зменшення пені та 3% річних.
04.12.2023 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заяви про застосування строку позовної давності.
05.12.2023 через канцелярію суду від відповідача надійшли пояснення, клопотання про зменшення пені та 3% річних, заява про застосування позовної давності.
У підготовче засідання 05.12.2023 не з'явився представник третьої особи, хоча про місце, дату та час засідання третя особа повідомлена належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження на 30.01.2024.
22.12.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли заперечення проти клопотання АТ "Київгаз" про зменшення пені та 3% річних.
25.12.20223 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли заперечення проти клопотання АТ "Київгаз" про застосування позовної давності.
30.01.2023 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення.
У судове засідання 30.01.2024 не з'явився представник третьої особи, хоча про місце, дату та час засідання третя особа повідомлена належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 в судовому засіданні оголошено перерву до 13.02.2024.
12.02.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли письмові пояснення.
13.02.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.
В судове засідання 13.02.2024 не з'явився представник третьої особи, хоча про місце, дату та час засідання третя особа повідомлена належним чином.
Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.
В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд закриває провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 1 200 000,00 грн. та вважає, що позовні вимоги позивача в іншій частині позову підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
22.04.2021 року між акціонерним товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (оператор) та акціонерним товариством «Київгаз» (замовник) укладено договір транспортування природного газу № 2104000081.
Відповідно до п.2.1 договору за цим договором оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу (далі - послуга) на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.
Цей договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31 грудня 2022 року. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 17.1. договору).
Згідно з п.2.2 договору послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором.
Пунктом 2.5 договору передбачено, що замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі.
Відповідно до п. 2.8 договору взаємовідносини між замовником та оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим договором здійснюються сторонами через інформаційну платформу оператора та аукціоні платформи (у частині розподілу потужності на міждержавних з'єднаннях) відповідно до вимог Кодексу. Замовник набуває права доступу до інформаційної платформи з моменту підписання цього договору, а його уповноважені особи - з моменту їх авторизації, що оформлюється наданим замовником повідомленням на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, визначеною Кодексом. Після набуття права доступу до інформаційної платформи та/або аукціонної платформи замовник зобов'язується дотримуватися порядку взаємодії з інформаційною платформою та/або аукціонною платформою, визначеного Кодексом.
Позивачем зазначено, що за результатами остаточної інформації при подачі/відборі відповідачем газу до/з газотранспортної системи у березні - грудні 2022 року, січень 2023 оператор встановив у відповідача наявність негативних щодобових небалансів, які підлягають врегулюванню.
Відповідно до п.11.4 договору врегулювання щодобових небалансів оформлюється одностороннім актом за підписом оператора на увесь обсяг щодобових небалансів. В акті зазначаються щодобові обсяги небалансів, а також ціни, за якими оператор врегулював щодобові небаланси (у розрізі кожної доби).
Оператором (позивачем) було оформлено відповідні акти врегулювання щодобових небалансів, а саме:
- за газовий місяць березень 2022 року від 31.03.2022 №03-2022-2104000081 на суму 15 771 521,61 грн.,
- за газовий місяць квітень 2022 року від 30.04.2022 №04-2022-2104000081 на суму 11 326 269,75 грн.,
- за газовий місяць травень 2022 року від 31.05.2022 №05-2022-2104000081 на суму 7 963 768,12 грн. (коригуючий акт від 01.11.2022 №05-2022-210400081-11 на суму 8 016 516,25 грн.),
- за газовий місяць червень 2022 року від 30.06.2022 №06-2022-2104000081 на суму 6 771 669,72 грн. (коригуючий акт від 01.11.2022 №06-2022-210400081-11 на суму 7 448 837,82 грн.),
- за газовий місяць липень 2022 року від 31.07.2022 №07-2022-2104000081 на суму 6 440 881,02 грн. (коригуючий акт від 01.11.2022 №07-2022-210400081-11 на суму 7 084 969,14 грн.),
- за газовий місяць серпень 2022 року від 31.08.2022 №08-2022-2104000081 на суму 11 056 882,16 грн.,
- за газовий місяць вересень 2022 року від 30.09.2022 №09-2022-2104000081 на суму 14 674 490,70 грн.,
- за газовий місяць жовтень 2022 року від 31.10.2022 №10-2022-2104000081 на суму 2 930 743,44 грн.,
- за газовий місяць листопад 2022 року від 30.11.2022 №11-2022-2104000081 на суму 1 563 729,53 грн.,
- за газовий місяць грудень 2022 року від 31.12.2022 №12-2022-2104000081 на суму 2 717 656,53 грн.,
- за газовий місяць січень 2023 року від 31.01.2023 №01-2023-2104000081 на суму 2 051 580,09 грн.
Пунктом 9.1 договору передбачено, що сторони дійшли згоди, що у разі виникнення у замовника добового небалансу оператор здійснює купівлю/продаж природного газу замовника в обсягах добового небалансу.
У разі виникнення у замовника негативного добового небалансу оператор здійснює продаж замовнику, а замовник купівлю в оператора природного газу в обсягах негативного добового небалансу за ціною, яка встановлюється розділом XIV Кодексу (п.9.2 договору).
Відповідно до пункту 9.3 договору у випадку, якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця, оператор до 14-го числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає замовнику рахунок на оплату за добовий небаланс (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця). Замовник має оплатити рахунок на оплату за добовий небаланс у термін до 5 робочих днів.
Позивач через інформаційну платформу направив відповідачу рахунки на оплату щодобових небалансів, а саме:
- №03-2022-2104000081 від 31.03.2022 на суму 15 771 521,61 грн.;
- №04-2022-2104000081 від 30.04.2022 на суму 11 326 269,75 грн.;
- №05-2022-2104000081 від 31.05.2022 на суму 7 963 768,13 грн. (з урахування коригування - 8 016 516,25 грн.);
- №06-2022-2104000081 від 30.06.2022 на суму 6 771 669,72 грн. (з урахування коригування - 7 448 837,82 грн.);
- №07-2022-2104000081 від 31.07.2022 на суму 6 440 881,02 грн. (з урахування коригування - 7 084 969,14 грн.);
- №08-2022-2104000081 від 31.08.2022 на суму 11 056 882,16 грн.;
- №09-2022-2104000081 від 30.09.2022 на суму 14 674 490,70 грн.;
- №10-2022-2104000081 від 31.10.2022 на суму 2 930 743,44 грн.;
- №11-2022-2104000081 від 30.11.2022 на суму 1 563 729,53 грн.;
- №12-2022-2104000081 від 31.12.2022 на суму 2 717 656,53 грн.;
- №01-2023-2104000081 від 31.01.2023 на суму 2 051 580,09 грн.
Відправлення позивачем вищезазначених актів врегулювання щодобових небалансів та рахунків на оплату АТ «Київгаз» підтверджується наявною в матеріалах справи роздруківкою з "Реєстру файлів, відправлених з Інформаційної платформи ТОВ «Оператор ГТС України» за газовий місяць у період січень-грудень 2022 року, січень 2023 року.
Як зазначено позивачем, в порушення строків оплати, які зазначені п.9.3 договору АТ «Київгаз» не виконав свої зобов'язання та не здійснив своєчасну оплату за добові негативні небаланси березня-грудня 2022 року, січень 2023 року на загальну суму 27 405 964,40 грн. Заборгованість за добові негативні небаланси березня - липня 2022 року сплачена у повному обсязі, проте з порушенням строків, визначених приписами п.9.3 договору. зокрема, погашення заборгованості за вищезазначений період відбулось на підставі укладених договорів про переведення боргу (№55000712 від 23.06.2022, (№55000714 від 04.07.2022, (№55000732 від 10.08.2022, (№55000772 від 16.11.2022, (№55000781 від 10.02.2023, (№55000837 від 20.07.2023), які укладені між АТ «Київгаз», ТОВ «Оператор ГТС України», ТОВ «Київгазтрейд» та відповідних заява про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
У зв'язку із цим, станом на 13.09.2023 у відповідача утворилась заборгованість перед Оператором ГТС у сумі 27 405 964,40 грн., а саме: за серпень 2022 року в розмірі 3 467 764,11 грн., за вересень 2022 року в розмірі 14 674 490,70 грн., за жовтень 2022 року в розмірі 2 930 743,44 грн., за листопад 2022 року в розмірі 1 563 729,53 грн., за грудень 2022 року в розмірі 2 717 656,53 грн. та за січень 2023 року в розмірі 2 051 580,09 грн.
Взаємовідносини, які виникають у процесі укладення договорів транспортування природного газу, регулюються Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом газотранспортної системи (Кодексом ГТС) та Типовим договором транспортування природного газу.
Кодекс ГТС є регламентом функціонування ГТС України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування ГТС України. Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб'єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності.
Пункт 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС визначає договір транспортування як договір, укладений між оператором ГТС та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор ГТС надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору ГТС вартість отриманих послуг (послуги).
За змістом частин 1, 2 статті 32 Закону України "Про ринок природного газу" транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому Кодексом ГТС та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором.
Таким чином, дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договорами надання послуг.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з пунктом 9 глави 1 розділу VIII Кодексу ГТС замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи нижче наведені послуги, що є складовими послуги транспортування, зокрема, вчинення дій з врегулювання добового небалансу.
Відповідно до п. 1-2 глави 1 розділу ХІV Кодексу ГТС замовники послуг транспортування відповідають за збалансованість своїх портфоліо балансування протягом періоду балансування для мінімізації потреб оператора газотранспортної системи у вчиненні дій із врегулювання небалансів, передбачених цим Кодексом. Періодом балансування є газова доба (D).
При розрахунку небалансу замовників послуг транспортування оператор газотранспортної системи враховує всі обсяги природного газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи.
Перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу є негативним небалансом (п. 3 глави 1 розділу ХІV Кодексу ГТС).
Відповідно до п. 1 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи розраховує обсяг добового небалансу для кожного портфоліо балансування замовників послуг транспортування природного газу за кожну газову добу як різницю між алокаціями подач природного газу до газотранспортної системи та алокаціями відбору з газотранспортної системи (з урахуванням підтверджених торгових сповіщень).
Абзацом 2 п.2 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС передбачено, що у випадку якщо сума подач природного газу замовника послуг транспортування природного газу за газову добу не дорівнює сумі відборів природного газу замовника послуг транспортування природного газу за цю газову добу, вважається, що у замовника послуг транспортування природного газу є добовий небаланс і до нього застосовується плата за добовий небаланс.
Плата за добовий небаланс має відображати витрати та враховувати вартість вчинення балансуючих дій оператором газотранспортної системи, а також коригування, визначене відповідно до вимог цієї глави ( п. 4 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС).
Плата за добовий небаланс застосовується таким чином: якщо добовий небаланс замовника послуг транспортування природного газу за газову добу є негативним, то вважається, що замовник послуг транспортування природного газу на підставі попередньої згоди, наданої на умовах договору на транспортування природного газу, придбав природний газ в оператора газотранспортної системи в обсязі добового небалансу та повинен сплатити оператору газотранспортної системи плату за добовий небаланс (п. 6 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС).
Для розрахунку плати за добовий небаланс для кожного замовника послуг транспортування природного газу оператор газотранспортної системи множить остаточний обсяг добового небалансу на ціну, що застосовується відповідно до пунктів 8-11 цієї глави (п. 7 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС).
Пунктом 8 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС передбачено, що для цілей розрахунку плати за добовий небаланс ціна, що застосовується, визначається як: маржинальна ціна придбання природного газу, якщо обсяг добового небалансу замовника послуг транспортування природного газу за газову добу є негативним (тобто коли відбори замовника послуг транспортування протягом газової доби перевищують його подачі).
Відповідно до пунктів 16-18 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС на підставі остаточних алокацій подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу оператор газотранспортної системи здійснює розрахунок остаточного обсягу добового небалансу замовника послуг транспортування природного газу за кожну газову добу звітного місяця та визначає його остаточну плату за добовий небаланс за кожну газову добу і сумарно за звітний місяць.
Оператор газотранспортної системи до 12 числа газового місяця, наступного за звітним, надає замовнику послуг транспортування природного газу в електронному вигляді через інформаційну платформу інформацію про остаточні щодобові подачі та відбори (у розрізі споживачів замовника послуг транспортування природного газу), обсяги та вартість щодобових небалансів у звітному газовому місяці.
У випадку якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця, оператор газотранспортної системи до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає замовнику послуг транспортування природного газу рахунок на оплату за добовий небаланс (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця). Замовник послуг транспортування природного газу має оплатити рахунок на оплату за добовий небаланс у строк до 20 числа місяця, наступного за звітним.
Відповідно до пункту 9.3 договору у випадку, якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця, оператор до 14-го числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає замовнику рахунок на оплату за добовий небаланс (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця). Замовник має оплатити рахунок на оплату за добовий небаланс у термін до 5 робочих днів.
Пунктом 9.6 договору передбачено, що розбіжності щодо вартості добових небалансів підлягають урегулювання відповідно до умов цього договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість добових небалансів, яку замовник зобов'язаний сплатити у строк, визначений пунктом 9.3 цього договору, визначається за даними оператора.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо сплати вартості добових небалансів в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка на момент звернення позивача з позовом до суду становила 27 405 964,40 грн.
Як вбачається з матеріалів справи після звернення позивача до суду, відповідачем здійснено часткову оплату, що підтверджується платіжними інструкціями, а саме:
- №41357 від 20.09.2023 року в розмірі 200 000,00 грн. з призначенням платежу: «часткова оплата за добовий небаланс за серпень 2022 зг. дог. 21040000081 від 22.04.2021»;
- №44363 від 21.12.2023 року в розмірі 500 000,00 грн. з призначенням платежу: «часткова оплата за добовий небаланс за серпень 2022 зг. дог. 21040000081 від 22.04.2021»;
- №45354 від 26.01.2024 року в розмірі 500 000,00 грн. з призначенням платежу: «часткова оплата за добовий небаланс за серпень 2022 зг. дог. 21040000081 від 22.04.2021».
Відповідно до п.2 ч. 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.
Частиною 3 статті 231 ГПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача за договором №2104000081 від 22.04.2021 (за розрахунковий період серпень 2022) у розмірі 1 200 000,00 грн. спростовано, оскільки, відповідачем сплачено заборгованість, тому суд закриває провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 1 200 000,00 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині.
Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором №2104000081 від 22.04.2021 у відповідача перед позивачем в сумі 26 205 964,40 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 16 617 541,62 грн., 3 % річних у розмірі 1 376 607,54 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4 799 860,21 грн. розрахованих станом на 13.09.2023 року.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Пунктом 13.5 договору передбачено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 16 617 541,62 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності, в якій просить суд застосувати строк позовної давності до позовних вимог ТОВ «оператор газотранспортної системи України» до АТ «Київгаз» про стягнення пені у розмірі 15 053 602,06 грн. за період з 01.03.2022 по 01.10.2023 та відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 15 053 602,06 грн. за період з 01.03.2022 по 01.10.2023.
Так, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (до вимоги про стягнення пені та штрафу) - тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).
За змістом частини 5 статті 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до п. 18 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС замовник послуг транспортування природного газу має оплатити рахунок на оплату за добовий небаланс у строк до 20 числа місяця, наступного за звітним.
Враховуючи вищезазначене, за зобов'язаннями березня 2022 року АТ «Київгаз» мав обов'язок здійснити розрахунок починаючи із 21.04.2022; за зобов'язаннями квітня 2022 року - із 21.05.2022; за зобов'язаннями травня 2022 року - із 22.06.2022; за зобов'язаннями червня 2022 року - із 21.07.2022; за зобов'язаннями липня 2022 року - із 23.08.2022; за зобов'язаннями серпня 2022 року - із 22.09.2022; за зобов'язаннями вересня 2022 року - із 21.10.2022; за зобов'язаннями жовтня 2022 року - із 22.11.2022; за зобов'язаннями листопада 2022 року - із 21.12.2022; за зобов'язаннями грудня 2022 року - із 21.01.2023; за зобов'язаннями січня 2023 року - із 22.02.2023.
Відтак, перебіг позовної давності за зобов'язаннями березня 2022 року розпочався із 21.04.2022, за зобов'язаннями квітня 2022 року - із 21.05.2022; за зобов'язаннями травня 2022 року - із 22.06.2022; за зобов'язаннями червня 2022 року - із 21.07.2022; за зобов'язаннями липня 2022 року - із 23.08.2022; за зобов'язаннями серпня 2022 року - із 22.09.2022; за зобов'язаннями вересня 2022 року - із 21.10.2022; за зобов'язаннями жовтня 2022 року - із 22.11.2022; за зобов'язаннями листопада 2022 року - із 21.12.2022; за зобов'язаннями грудня 2022 року - із 21.01.2023; за зобов'язаннями січня 2023 року - із 22.02.2023.
Водночас суд вказує, що пунктом 7 Розділу ІХ Прикінцевих положень ГК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322,324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із наступними змінами і доповненнями) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, дію якого неодноразово продовжено, в тому числі й станом на час звернення позивача з позовом до суду.
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Зазначений Закон України від 30.03.2020 № 540-IX набрав чинності 02.04.2020.
З огляду на викладене вище, суд зазначає, що в силу Закону України від 30.03.2020 № 540-IX строки звернення до суду позивача з вимогами про стягнення штрафних санкцій, до яких застосовується спеціальна позовна давність є такими, що продовжено з 02.04.2020 (до моменту виникнення у відповідача прострочення виконання зобов'язання) та до закінчення строку дії такого карантину: до 30.06.2023.
Схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.05.2023 у справі № 925/636/22.
Крім того, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжено по теперішній час.
Відповідно до п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Відтак, позивачем заявлено вимоги в межах строків позовної давності, у зв'язку з чим заява відповідача про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.
Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, умовами статті 625 Цивільного кодексу України.
Суд погоджується з розрахунком 3% річних в розмірі 1 376 607,54 грн. та індексу інфляції в розмірі 4 799 860,21 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Також, відповідач просив суд зменшити розмір пені та штрафу, а саме просив зменшити їх розмір на 90%. В обґрунтування відповідачем зазначено, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану позивача, понесення будь-яких збитків, завдану шкоду або інші негативні наслідки внаслідок прострочення виконання грошового зобов'язання по договору. Стягнення пені та 3% річних у співвідношенні до суми основного боргу по договору не відповідає принципу розумності, справедливості та пропорційності. Також. Зазначено, що АТ «Київгаз» листом від 03.03.2022 №962/09/1 повідомив ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» про форс-мажорні (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
За змістом ч. 2 ст. 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Із аналізу наведених правових норм вбачається, що на особу, яка порушила зобов'язання, покладається обов'язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов'язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв'язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов'язань).
Зазначене узгоджується із правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 від 30.11.2021 у справі №913/785/17, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.
Пунктами 14.1-14.3 договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов'язань за цим договором, якщо таке невиконання є наслідком обставин непереборної сили (форс-мажорними обставинами) та якщо в момент взяття на себе зобов'язань за цим договором така сторона не могла ані передбачити, ані попередити їх настання. Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами цього договору. Строк виконання зобов'язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Сторони зобов'язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцять днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи щодо їх настання відповідно до чинного законодавства. Засвідчення форс-мажорних обставин здійснюється у встановленому чинним законодавством порядку. Неповідомлення про настання форс-мажорних обставин позбавляє сторону права посилатися на них як на причину звільнення від відповідальності за невиконання вимог Кодексу та цього договору.
Щодо посилань відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1, суд зазначає таке.
Так, Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.
Однак, порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні" та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 за №40(3) (з наступними змінами).
Відповідно до ч.1 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.
За умовами п.6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов'язань/обов'язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов'язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 Регламенту).
Отже, із вказаного можна дійти висновку, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а не листом на сайті Торгово-промислової палати України.
Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Більш того, загальний офіційний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв'язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов'язання.
Тобто, введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами.
Крім іншого, суд відзначає, що відповідачем не надано відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини, стосуються обох сторін.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань особою, яка посилається на такі обставини, має бути підтверджено не факт настання цих обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання конкретного зобов'язання.
За таких обставин, доводи відповідача про настання форс-мажорних обставин є необґрунтованими.
Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).
За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд зазначає, що стягнення з відповідача значних сум штрафних санкцій під час військового стану може призвести до негативних наслідків для підприємства. При цьому, для позивача не матиме негативних наслідків зменшення розміру штрафних санкцій (пені), оскільки наявність збитків та погіршення фінансового становища позивача ним не доведено.
Зважаючи на надані відповідачем обґрунтування, беручи до уваги всі фактичні обставини справи, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку, що справедливим і розумним в контексті обставин даної справи буде зменшення розміру заявлених до стягнення пені на 50%.
Таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
З огляду на наведене, суд дійшов до висновку про можливість зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з АТ «Київгаз» до 8 308 770,81 грн.
Також, суд зазначає, що 3% річних за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, в розумінні ст. 549 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України, з огляду на що у суду відсутні підстави для зменшення розміру нарахованих позивачем 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Відповідно до ч.9 статті 129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Суд зазначає, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Закрити провадження у справі в частині основного боргу в розмірі 1 200 000,00 грн.
2. В іншій частині позов задовольнити частково.
3. Стягнути з акціонерного товариства «Київгаз» (01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, буд. 4-Б, код ЄДРПОУ 03346331) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, проспект Любомира Гузара, 44, код ЄДРПОУ 42795490) заборгованість у розмірі 26 205 964 (двадцять шість мільйонів двісті п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят чотири) грн. 40 коп. 3% річних у розмірі 1 376 607 (один мільйон триста сімдесят шість тисяч шістсот сім) грн. 54 коп., пеню в розмірі 8 308 770 (вісім мільйонів триста вісім тисяч сімсот сімдесят) грн.. 81 коп., інфляційні втрати у розмірі 4 799 860 (чотири мільйони сімсот дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот шістдесят) грн. 21 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 752 999 (сімсот п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 61 коп.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата підписання рішення: 29.02.2024 року.
Суддя С.М. Мудрий