вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
27.02.2024м. ДніпроСправа № 904/1938/22 (904/3075/23)
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Первушина Ю.Ю.
за участю секретаря судового засідання (помічник за дорученням) Рустамової З.Р.
за участю представників учасників справи:
від позивача: Целік Віктор Віталійович, посвідчення №1464 від 30.07.2018.
від відповідача-1: Ювко Віталій Олександрович, посвідчення №3004 від 03.06.2021.
від відповідача-2: повноважний представник не з'явився.
Розглянувши за правилами загального позовного провадження господарську справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" (49094, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги 32, код ЄДРПОУ 38529727)
до відповідача-1: Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, код ЄДРПОУ 14360570)
відповідача-2: Державного реєстратора-приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Верби Віталія Миколайовича (49101, місто Дніпро, проспект Пушкіна, будинок 35-А)
про визнання протиправними та скасування рішень про проведення державної реєстрації прав
в межах справи №904/1938/22
за заявою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" (49100, місто Дніпро, Узвіз Кодацький, будинок 2, код ЄДРПОУ 33248430)
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" (49094, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, 32, код ЄДРПОУ 38529727)
про визнання банкрутом
Товариство з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1: Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"; відповідача-2: Державного реєстратора-приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Верби Віталія Миколайовича про визнання протиправними та скасування рішень про проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.06.2023, справу №904/1938/22(904/3075/23) передано на розгляд судді Первушину Ю.Ю.
Позовна заява подана в межах справи №904/1938/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" (49094, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, 32, код ЄДРПОУ 38529727).
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 31.07.2023 о 15:00 год.
06.07.2023 до відділу канцелярії суду Позивач подав клопотання про долучення до матеріалів справи докази, а саме копію висновку експерта №07/06/2023 за результатами проведення експертного економічного дослідження складеного 21.06.2023 (вх. суду №33339/23).
21.07.2023 до відділу канцелярії суду від Відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (вх. суду №36140/23).
31.07.2023 до відділу канцелярії суду надійшла заява за підписом ОСОБА_1 , за змістом якої останній повідомляє, що з 15.01.2023 по 31.01.2023 він займав посаду директора ТОВ "Естейт Селлінг". З урахуванням наданих повноважень, видано довіреності на представлення інтересів ТОВ "Естейт Селлінг" видана довіреність від 17.05.2021 на ім'я Целіка Віктора Віталійовича. Станом на 27.07.2023 вказана довіреність не відзивалась та є чинною (вх. суду №38088/23).
31.07.2023 до відділу канцелярії суду Позивач подав заяву про долучення до матеріалів справи докази, а саме копію висновку експерта №06/06/2023 за результатами проведення експертного економічного дослідження складеного 21.06.2023 (вх. суду №37751/23).
31.07.2023 до відділу канцелярії суду Відповідач-1 подав письмові пояснення щодо висновку експерта №07/06/2023 за результатами проведення експертного економічного дослідження, складеного 21.06.2023 (вх. суду №37820/23).
Відповідач-2 у підготовче засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 15.06.2023 не виконав.
В підготовчого засідання 31.07.2023 представниками позивача та відповідача-1 оголошено подані до матеріалів справи клопотання та заяви. Судом заслухано пояснення представників позивача та відповідача-1 щодо поданих заяв та клопотань.
Присутній у підготовчому засіданні представник позивача повідомив суд про те, що копію відзиву на позовну заяву від відповідача-1 отримано в п'ятницю 28.07.2023, а тому просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату та надати можливість скористатися своїм процесуальним правом на підготовку та подання відповіді на відзив у визначений судом строк.
В свою чергу, представник відповідача-1 заявив заперечення проти долучення до матеріалів справи в якості доказу поданого позивачем висновку експерта №07/06/23 від 21.06.2023. Також, представник відповідача-1 зазначив про те, що копію висновку експерта №06/06/23 за результатами проведення первинної судової економічної експертизи, складеного 21.06.223 станом на день розгляду справи відповідачем-1 не отримано, у зв'язку з чим заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання на іншу дату, задля можливості ознайомлення із даним висновком та подання письмових пояснень або заперечень.
Крім того, представник відповіача-1 просив суд поновити строк для подання відзиву та прийняти його до розгляду.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2023 відкладено підготовче засідання на 18.09.2023 о 12:40 год.
02.08.2023 до відділу канцелярії суду Позивач подав відповідь на відзив відповідача-1 (вх. суду №38599/23).
07.08.2023 до суду Позивач подав заяву про витребування та огляду у судовому засіданні матеріалів справи №904/1938/22(904/2616/22) та 904/1938/22(904/2937/23).
16.08.2023 до відділу канцелярії суду Відповідач-1 подав заперечення проти заяви ТОВ ""Естейт Селлінг" про долучення доказів, а саме копію висновку експерта №06/06/2023 за результатами проведення експертного економічного дослідження складеного 21.06.2023 (вх. суду №41545/23).
18.09.2023 до відділу канцелярії суду на виконання вимог ухвали суду від 15.06.2023 Відповідач-3 подав для долучення до матеріалів справи копію Договору іпотеки 2Е005Г/DI33 від 28.03.2017.
Відповідач-2 у підготовче засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
У підготовчому засіданні заслухано пояснення представників позивача та відповідача-1 стосовно поданих заяв та клопотань.
Розглянувши клопотання позивача про долучення до матеріалів справи копії висновків експерта №07/06/2023 та №06/06/2023 за результатами проведення експертного економічного дослідження складеного 21.06.2023, суд дійшов висновку про задоволення клопотань позивача та приєднання до матеріалів справи висновків експерта №07/06/2023 та №06/06/2023 за результатами проведення експертного економічного дослідження, оскільки дані докази не існували станом на дату складення та подання до суду позовної заяви і не могли бути долучені до нього.
Розглянувши клопотання позивача про витребування та огляду у судовому засіданні матеріалів справи №904/1938/22(904/2616/22) та 904/1938/22(904/2937/23), суд дійшов висновку відмовити у позивачу у задоволенні вищевказаного клопотання, оскільки позивач не позбавлений можливості подати дані документи у встановлений ГПК України спосіб як у письмовій та і в електронній формі.
Присутній у підготовчому засіданні представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з необхідністю додаткового часу для ознайомлення з новими доказами, які надійшли від відповідача-2.
Представник відповідача-1 підтримав клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2023 відкладено підготовче засідання суду на 06.11.2023 о 12:40 год.
04.10.2023 до відділу канцелярії суду Позивач подав клопотання про долучення електронних доказів.
11.10.2023 до відділу канцелярії суду Позивач подав письмові пояснення, в яких зазначив, що приватний нотаріус Верба В.М. під час реєстрації права власності за АТ КБ «ПриватБанк» на Об'єкт нерухомості, не формував реєстраційну справу в паперовій формі, а лише в електронній і всі документи в паперовій формі, які подавались АТ КБ «ПриватБанк» для проведення реєстраційних дій повинні були бути повернуті останньому. Крім того, навіть якщо паперова форма реєстраційної справи і формувалась то вона не містить в собі тих документів на підставі яких було проведено реєстрацію права власності за АТ КБ «ПриватБанк» бо вони були повернуті останньому. А інші документи в паперовій формі (заяви, запити, квитанції, які не стосуються реєстраційної дії), якщо такі були, зберігаються приватним нотаріусом, як реєстратором протягом трьох років. З викладеного вбачається, що приватним нотаріусом надано суду саме «реєстраційну справу», яка сформована ним в електронному вигляді під час реєстрації права власності. Крім того, нотаріусом надано суду всі документи, які подавались АТ КБ «ПриватБанк» для проведення реєстрації права власності на Об'єкт нерухомості.
03.11.2023 до відділу канцелярії суду Відповідач-1 подав заперечення проти заяви ТОВ "Естейт Селлінг" про долучення доказів.
Відповідач-2 у підготовче засідання суду не з'явився, явку повноважного представника не забезпечив.
У підготовчому засіданні заслухано пояснення представників позивача та відповідача-1 щодо заяви про долучення електронних доказів.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2023 заяву позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" про долучення електронних доказів - залишено без розгляду. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.12.2023 о 15:30 год.
05.12.2023 до відділу канцелярії суду представник Позивача подав письмові пояснення (62330/23).
08.12.2023 до відділу канцелярії суду Відповідач-1 подав додаткові письмові пояснення (вх. суду №62924/23), згідно прохальної частини просить суд поновити АТ КБ "ПриватБанк" строк для подання доказів. Долучити до матеріалів справи копію адвокатського запиту Вих. №01112023/23-1 від 01.11.2023 та копію відповіді приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Верби В.М. вих. №44/01-16 від 15.11.2023.
Відповідач-3 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
У судовому засіданні заслухано пояснення представників позивача та відповідача-1.
У судовому засіданні заслухано вступне слово представника Позивача.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2023 в задоволенні клопотання Відповідача-1 про поновлення строку для подання доказів - відмовлено. Письмові пояснення позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" - прийнято до розгляду. Відкладено судове засідання на 23.01.2024 об 15:30 год.
19.01.2024 до відділу канцелярії суду представник позивача подав для долучення до матеріалів справи пояснення у судових дебатах.
Судове засідання суду 23.01.2024 не відбулось, задля збереження життя та здоров'я учасників судового процесу, оскільки по всій території України була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram каналу, що інформує про повітряну тривогу).
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2024 відкладено судове засідання суду на 27.02.2024 о 14:00 год., для подальшого розгляду справи.
26.02.2024 до судового засідання з'явилися представники Позивача та Відповідача-1.
Відповідач-2 до судового засідання не з'явився, проте 20.02.2024 подав до суду заяву, за змістом якої просив суд розгляд даної справи у всіх судових засіданнях слухати без його участі (вх. суду №8672/24).
В судовому засідання 27.02.2024 заслухано пояснення представників учасників справи, досліджено докази долучені до матеріалів справи, за клопотанням представника Позивача оглянуто електронні докази за допомогою системи Інтернет (інформація з Державного реєстру речових прав та Реєстру прав власності на нерухоме майно), заслухано представників сторін в судових дебатах, після виходу з нарадчої кімнати судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.
Позиція Позивача, викладена в позові.
За змістом позовної заяви ТОВ "Естейт Селінг" просив суд визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора-приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Верби Віталія Миколайовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35859759 від 26.06.2017, (дата, час державної реєстрації: 19.06.2017 12:14:32), яким було зареєстровано право власності за Публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер №1034497163217) адреса: Харківська область, Зміївський район, місто Зміїв, вулиця Кобзарівська, будинок 5.
ТОВ "Естейт Селінг" мав грошові зобов'язання перед АТ КБ "Приватбанк" за кредитним договором забезпеченим іпотекою.
Спір виник у зв'язку із тим, що ТОВ "Естейт Селінг" позбавлений права власності на нерухоме майно в результаті звернення стягнення АТ КБ "Приватбанк" на іпотечне майно у позасудовому порядку.
Позивач наполягає на тому, що банк звернув стягнення на предмет іпотеки після того як заборгованість за кредитним договором була погашена, а кредитний договір та договір іпотеки було припинено. На думку позивача грошові зобов'язання перед банком було повністю виконано 06.06.2017, а звернення стягнення на предмет іпотеки відбулось 26.06.2017. Таким чином, у банку було відсутнє право іпотекодержателя після повного погашення заборгованості.
Також позивач вказував на порушення вимог статті 37 Закону України " Про іпотеку" при зверненні стягнення на іпотечне майно у позасудовому порядку. Передача прав на предмет іпотеки відбулась без проведення обов'язкової оцінки майна на момент набуття права власності.
За змістом позовної заяви позивач наполягав на тому, що ним було обрано ефективний спосіб захисту порушеного права. Позовні вимоги спрямовані до відповідачів АТ КБ "ПриватБанк" та державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Верби Віталія Миколайовича. В судовому засіданні представник Позивача на запитання суду пояснив, що право позивача було порушено діями обох позивачів.
Щодо строків звернення до суду, в розумінні статті 261 ЦК України, позивач наполягав на застосуванні пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні та положення" ЦК України та вказував, що строк позовної давності ним не пропущено.
Позиція Відповідача-1, викладена у відзиві на позов та письмових поясненнях.
Відповідач АТ КБ "Приватбанк" заперечував проти задоволення позову повністю з наступних підстав.
Так Відповідач-1 зазначав, що на момент звернення стягнення на предмет іпотеки Позивач мав заборгованість перед банком за кредитним договором. На спростування тверджень Позивача банк посилався на судове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2017 по справі №904/7197/17 яким було встановлено невиконане грошове зобов'язання на суму 84 157 412, 89 грн з яких заборгованість за кредитом складає 57 298 176, 58 грн., інша частина суми - відсотки за користування кредитом, пеня, штраф та винагорода за користування кредитом. Судом прийнято рішення про стягнення заборгованості з Позивача на користь банка.
Відповідач-1 повідомив суд про низку спорів які точилися навколо кредитного договору №2Е005Г від 05.02.2013 та договорів іпотеки вчинених у забезпечення кредиту між банком та Позивачем протягом 2017-2019 років. АТ КБ "Приватбанк" посилався на листування між ним та позивачем. Так листом від 26.11.2020 ТОВ "Естейт Селінг" звертався до АТ КБ "Приватбанк" та просив погасити невиконані кредитні та інші зобов'язання перед банком. З огляду на наведене Відповідач-1 дійшов висновку про визнання ТОВ "Естейт Селінг" кредитної заборгованості та правомірності звернення стягнення на предмет іпотеки. Звертаючись до суду із позовом у 2023 році позивач змінив свою правову позицію, що на думку Відповідача-1 вказує на недобросовісну поведінку та зловживання правом з боку ТОВ "Естейт Селінг".
Розрахунки Позивача Відповідач-1 заперечував, вказував на неналежність наданих Позивачем висновків судового експерта Хомутенко С.В., посилання Позивача на обставини встановлені ухвалою суду від 11.04.2023 у справі №904/1938/22 просив суд не приймати до уваги.
АТ КБ "Приватбанк" заперечував проти тверджень Позивача про порушення вимог статті 37 Закону України "Про іпотеку" при вчиненні реєстраційних дій. Так Відповідач-1 посилався на умови пунктів 12, 24, 25 та 28 Договору Іпотеки №2Е005Г/DІ33 від 28.03.2017, статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку", статей 18, 27 Закону України " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пункти 40, 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 №1127 та правові позиції Верховного Суду які вказують на правомірність застосування умов договору при визначенні вартості предмета застави при вчиненні реєстраційної дії без проведення обов'язкової оцінки майна на момент набуття права власності.
Також Відповідач-1 заявляв у відзиві про застосування строків позовної давності.
Позиція Відповідача-2.
Відповідач-2 відзив на позов суду не надав, участь у судових засіданнях не приймав.
ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора-приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Верби Віталія Миколайовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Фактично предметом спору є право власності на майно яке належало Позивачу, а в наслідок вчинення оспорюваної реєстраційної дії державного реєстратора право власності було зареєстровано за Відповідачем-1.
Об'єктом спору є нерухоме майно - житловий будинок за адресою: Харківська область, Зміївський район, місто Зміїв, вулиця Кобзарівська, будинок 5.
Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов'язки виникли між сторонами (обсяг заборгованості за кредитними зобов'язаннями, підстави та обставини звернення стягнення на спірне майно), чи мало місце порушення вимог законодавства України при вчиненні правочинів (чи був порушений порядок позасудового звернення стягнення на спірне майно), яке право чи інтерес позивача порушено, надати оцінку правомірності дій кожного з відповідачів, які наслідки порушення прав позивача та надати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права. Також суду необхідно надати оцінку посиланням відповідачів на порушення позивачем строків встановлених статтями 256, 257 ЦК України.
Межі розгляду справи та встановлення підстав позову.
Реалізуючі передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права та звернення про здійснення його захисту особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Тобто існує певний порядок реалізації прав суб'єктів господарювання стосовно захисту порушених прав за змістом якого підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається (пункт 7.42 постанови ВП ВС від 25 червня 2019 року по справі №924/1473/15).
Відповідно до пунктів 4, 5 частини 3 статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити в т.ч. зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.
Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Визначаючи фактичні підстави позову у даній справі, Позивач визначив такі основні підстави:
Перша - відсутність заборгованості у Позивача перед Відповідачем-1 за кредитним зобов'язанням на час звернення стягнення на спірне майно та вибуття спірного майна поза волею власника;
Друга - порушення законодавства України при вчиненні реєстраційної дії Відповідачем-2.
Щодо другої фактичної підстави, суд встановив наступне.
При визначенні обставин порушення законодавства України при вчиненні реєстраційної дії Відповідачем-3 позивач навів посилання на порушення Відповідачем-1 вимог статті 37 Закону України "Про іпотеку" в частині вказівки Закону про необхідність проведення оцінки вартості іпотечного майна під час звернення стягнення, зазначаючи при цьому, про обов'язковість визначення вартості майна на момент набуття права Іпотекодержателем суб'єктом оціночної діяльності.
Під час підготовчого провадження з матеріалів справи Позивачу стало відомо про порушення Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок) затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2015 №1127 (в редакції від 23.08.2016), а саме вимог пунктів 40 та 61 Порядку.
Так згідно вимог пункту 61 Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:
1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;
2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;
3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Матеріали справи не містять доказів подання Відповідачем-1 при вчиненні реєстраційної дії копії письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві (боржникові) та документу, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем (боржником) письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі.
В свою чергу представник Відповідача-1 при розгляді справи по суті заявляв про відсутність у позовній заяві серед підстав позову зауважень що до порушень пунктів 40 та 61 Порядку, просив суд не враховувати ці обставини та не виходити за межі позовних вимог.
Під час підготовчого засідання позивач не заявляв про зміну (доповнення) підстав позову із посиланням на порушення його права з огляду на відсутність письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві (боржникові) та документу, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем (боржником) письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі.
Проаналізувавши матеріали справи, пояснення та міркування сторін, суд дійшов наступних висновків які стосуються меж дослідження підстав позову.
Позовні вимоги повинні бути обґрунтовані певними обставинами, до яких належать:
а) обставини, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги;
б) інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Предмет та підстави позову пов'язані із предметом доказування у справі.
Відповідач, обираючи способи та лінію захисту, виходить із заявленого позивачем у позовній заяві. Визначення позивачем предмету та підстав позову або їх зміна, це процесуальна дія яка впливає на лінію захисту іншого учасника спору. Іншими словами відповідач має визначити свою правову позицію виходячи із заявленого позивачем предмету та визначених ним підстав.
До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, належать обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включають факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.
До обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, належать обставини, пов'язані з процесуальними діями (належність повідомлення осіб, які беруть участь у справі, підстави для залучення третіх осіб, вжиття заходів до забезпечення позову, зупинення, припинення провадження у справі тощо). До цих обставин належать також відомості, які підтверджують чи спростовують достовірність відомостей, що включаються в предмет доказування, а отже, дають можливість їх правильно оцінити: відомості про некомпетентність експерта, фальсифікацію письмових доказів тощо.
У предмет доказування включається також факт приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу позивача.
Також у позовній заяві повинні бути зазначені докази, що підтверджують кожну обставину, зокрема, наявність підстав для звільнення від доказування.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу яку не зазначив позивач у позовній заяві.
Таким чином суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог без врахування факту відсутності в матеріалах справи доказів направлення письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві (боржникові) та документу, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем (боржником) письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі.
ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ВИСНОВКИ СУДУ.
05.02.2013 між ПАТ КБ “ПриватБанк” (код ЄДРПОУ - 14360570, Банк) та ТОВ “Естейт Селлінг” (код ЄДРПОУ - 38529727, Позичальник) укладено Кредитний договір №2Е005Г.
За умовами кредитного договору, останній день погашення кредитних зобов'язань (строк кредитування) є - 05.02.2017.
Зобов'язання Позичальника за кредитним договором №2Е005Г забезпечувались договорами іпотеки на об'єкти нерухомого майна у кількості 126.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1034497163217, житловий будинок за адресою: Харківська область, Зміївський район, місто Зміїв, вулиця Кобзарівська, будинок 5) Позивач з 16.09.2016 був зареєстрований як власник спірного об'єкту нерухомого майна (том-1, арк.с. 52-58) на підставі договору купівлі - продажу, серія та номер №3313 виданий 16.09.2016 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіна Л.Л. Номер відомостей про речове право 16532433.
Спірним об'єктом у даній справі є вказане нерухоме майно (далі - Спірний об'єкт).
Серед інших договорів іпотеки Кредитний договір забезпечувався, зокрема, Договором іпотеки №2Е005Г/DІ33 від 28.03.2017 видавник: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Верба В.М. (далі - Договір іпотеки). Предмет іпотеки - об'єкт нерухомого майна - житловий будинок (спірний об'єкт) зареєстрований на праві власності за ТОВ "Естейт Селлінг" 16.09.2016.
Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35859759 від 26.06.2017 (дата, час державної реєстрації: 19.06.2017 12:14:32) зареєстровано право власності за ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИМ БАНКОМ “ПРИВАТБАНК” на об'єкт нерухомого майна реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1034497163217, нерухоме майно - житловий будинок розташований за адресою: Харківська область, Зміївський район, місто Зміїв, вулиця Кобзарівська, будинок 5.
Реєстрація права власності проведена на підставі Договору іпотеки, серія та номер: 292, виданий 28.03.2017, видавник: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Верба В.М. Номер запису про право власності - 21099108.
З банківської виписки з рахунку ТОВ "Естейт Селлінг" (том-1 арк.с. 180-184) відомостей про зарахування коштів отриманих від стягнення на предмет іпотеки не вбачається (відсутні).
Згідно пункту 12 Договору Іпотеки загальна вартість предмету іпотеки складає 323 232, 00 грн.
АТ КБ "Приватбанк" не надав суду відомостей з приводу суми стягнення за якою відбулось погашення заборгованості, лише надав пояснення, що звернення стягнення відбувалось у відповідності до умов Договору Іпотеки.
Таким чином, сума стягнення, отримана банком при зверненні стягнення на предмет іпотеки, судом не встановлена, доказів не надано.
Зазначені вище обставини справи були визначені ТОВ "Естейт Селлінг" у позові, копії договорів додано до позовної заяви. Факти належності права власності ТОВ "Естейт Селлінг" на спірне майно під час укладання Договору Іпотеки, укладання Кредитного договору, укладання сторонами Договору Іпотеки, реєстрації права власності на предмет іпотеки за ПАТ КБ "Приватбанк", зарахування коштів від стягнення сторони не оспорювали та підтверджені матеріалами справи.
Щодо кредитних зобов'язань суд встановив наступне.
Однією з підстав позову є твердження ТОВ "Естейт Селлінг" про припинення кредитних зобов'язань перед банком 06.06.2017, а звернення стягнення на предмет іпотеки відбулося 26.06.2017, тобто після припинення дії Кредитного договору №2Е005Г від 05.02.2013.
Згідно вимог частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставин на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивач, на підтвердження своїх тверджень, надав суду свій розрахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №2Е005Г від 05.02.2013, надав копію розрахунку АТ КБ "Приватбанк" станом на 27.07.2022, таблицю №1 з переліком об'єктів нерухомого майна, що були предметами іпотеки, які забезпечували кредитні відносини та на які звернуто стягнення в рахунок погашення заборгованості, таблицю №2 яка містить відомості про предмети іпотеки, на які звернено стягнення АТ КБ “ПриватБанк” після погашення заборгованості за кредитним договором від 05.02.2013 №2Е005Г.
За змістом розрахунку ТОВ "Естейт Селлінг" (том-1, арк.с. 48-51) погашення за Кредитним договором відбулось 06.06.2017. При цьому сума стягнення, з урахуванням всього іпотечного майна, станом на 06.06.2017 перевищувала суму заборгованості. ТОВ "Естейт Селлінг" пояснював перевищення суми стягнення тим, що Банк відображав суми які отримував від звернення стягнення на предмети іпотеки в розрахунках по кредитним зобов'язанням лише через тривалий час, а по деяким взагалі не відображав. Тобто після звернення стягнення на предмет іпотеки АТ КБ "Приватбанк" повинен був зменшити заборгованість за Кредитним договором на суму вартості предмета іпотеки негайно. Проте, банк тривалий час не відображав стягнуті суми, не зменшував розмір заборгованості ТОВ "Естейт Селлінг" та тривалий час продовжував нарахування процентів, санкцій тощо виходячи із суми боргу яка вже не відповідала дійсності. До таких висновків позивач дійшов згідно відомостей з Державного реєстру речових прав, які містять записи про звернення стягнення на майно ТОВ "Естейт Селлінг" та розрахунку банку.
На підтвердження своїх доводів Позивач надав суду висновок експерта №06/06/2023 (том-1, арк.с. 135-156) за результатами проведення первинної судової економічної експертизи відповідно до статті 101 ГПК України в рамках господарської справи №904/1938/22 складений 21.06.2023 та висновок експерта №07/06/2023 за результатами проведення експертного економічного дослідження складений 21.06.23 (том-1, арк.с. 82-102). Судову економічну експертизу проведено судовим експертом Хомутенко С.В. (свідоцтва №1409 від 29.01.2010 та №1770 від 19.02.2019 видані на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України). В результаті експертного дослідження судовий експерт дійшов висновків про погашення заборгованості за кредитним договором №2Е005Г від 05.02.2013 в строк до 06.06.2017. Дослідження проведено на підставі матеріалів наданих заявником - адвокатом Целіком В.В.
В свою чергу, відповідач-1: АТ КБ "Приватбанк" заперечував проти тверджень та розрахунків позивача, про те свого контррозрахунку суду не надав.
Відповідач-1 на підтвердження своїх заперечень посилався на факти та обставини встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2017 по справі №904/7197/17. Оскільки рішенням суду було встановлено заборгованість ТОВ "Естейт-Селлінг" перед ПАТ КБ "Приватбанк" за кредитним договором №2Е005Г від 05.02.2013 на загальну суму 84 157 412, 89 грн. на день прийняття судового рішення, Відповідач-2 стверджує, що факт наявності заборгованості на час що передує судовому рішенню є встановленим, не потребує доказування та спростовує твердження Позивача.
Суд приймає до уваги посилання Відповідача-1 на факти та обставини встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2017 по справі №904/7197/17, але оцінку наведеним обставинам суд повинен давати за сукупністю усіх обставин справи яку розглядає.
Заперечуючи проти висновків Відповідача-1 Позивач звернув увагу суду на інші судові акти (рішення, ухвали) у справі №904/7197/17.
Так на стадії виконання судового рішення у справі №904/7197/17 господарським судом було розглянуто заяву ТОВ "Естейт-Селлінг" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2019 у справі №904/7197/17 суд задовольнив заяву та визнав таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2017 №904/7197/17 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за кредитом у сумі 57 298 176,58 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 8 857 125,41 грн., пеню у сумі 6 072 147,83 грн., винагороду за користування кредитом у сумі 8 368 202,34 грн., штраф, фіксована частина відповідно до п.5.8 договору, у сумі 1000,00 грн., штраф, відсоток від суми встановленого у п. А.2 договору, у сумі 3 560 760, 73 грн. та судовий збір у сумі 240 000,00 грн.
Під час розгляду господарським судом заяви ТОВ "Естейт-Селлінг" про визнання наказу таким що не підлягає виконанню ухвалою господарського суду від 25.11.2019 у справі №904/7197/17 було встановлено наступне:
"Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна від 11.10.2019 номер 184529786 виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" за кредитним договором № 2Е005Г від 05.02.2013 було забезпечено договорами іпотеки, право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" на ці предмети іпотеки припинено на підставі договорів іпотеки.
Відповідно до листа Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" від 01.10.2019 №Э.Upr 1/3-191843 в рахунок погашення заборгованості, у тому числі за кредитним договором № 2Е005Г від 05.02.2013, Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" було звернено стягнення на предмети іпотеки шляхом набуття права власності на нерухоме майно, яке розташовано у 23-х областях України.
Згідно довідки Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" від 30.09.2019 №Э.Upr 1/3-1004, виданої Товариству з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" на запит вих. №329-05-09/19р., повідомляється, що за кредитним договором №2Е005Г від 05.02.2013, укладеним між Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг", станом на 30.09.2019 заборгованість відсутня.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №2Е005Г від 05.02.2013, укладеного між Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" та клієнтом Товариством з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг", наданою представником Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" Істамовою І.В. на виконання ухвали суду від 28.10.2019, заборгованість за кредитним договором № 2Е005Г від 05.02.2013 починаючи з 18.07.2018 року відсутня.
Таким чином, з зазначених доказів встановлено, що зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" перед Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" щодо яких Господарським судом Дніпропетровської області видано наказ від 26.09.2017 №904/7197/17 відсутні повністю, у зв'язку із їх припиненням, що підтверджується доказами виданими стягувачем - Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк"."
З наведеного випливає, що за даними обліку АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за Кредитним договором від 05.02.2013 була відсутня починаючи з 18.07.2018.
Позивач, в свою чергу, додатково звертав увагу на факти та обставини встановлені іншим судовим рішенням господарського суду.
В межах розгляду справи №904/1938/22 про визнання банкрутом ТОВ "Естейт-Селлінг" до Господарського суду Дніпропетровської області 26.09.2022 звернувся із заявою від 19.09.2022 про визнання вимог конкурсного кредитора АТ КБ "Приватбанк" в порядку встановленому статтею 45 КУзПБ. Грошові вимоги АТ КБ "Приватбанк" складали 52 359 349, 50 грн, з яких: 26 372 202,00 грн - заборгованість за кредитом, 5 028 299,85 грн. - заборгованість по процентам, 17 392 124,93 грн. - пеня, 3 561 760,72 грн. - штраф, 4 962,00 грн - судовий збір. Кредиторські вимоги АТ КБ "Приватбанк" були обґрунтовані посиланням на невиконання ТОВ "Естейт-Селлінг" умов кредитного договору №2Е005Г від 05.02.2013.
За результатом розгляду грошових вимог АТ КБ "Приватбанк" Господарським судом Дніпропетровської області грошові вимоги було відхилено ухвалою у справі №904/1938/22 від 11.04.2023. Підставою відхилення грошових вимог суд вказав: "Повне погашення заборгованості відбулося 06.06.2017 о 13:53 год., при зверненні стягнення на об'єкт - реєстраційний номер 1070423023215, адреса: Запорізька область, Вільнянський район, село Вільногрушівське, вулиця Набережна, будинок 13. На той момент вже було погашено заборгованість у розмірі 76 502 461 грн., тобто навіть більше ніж наявна на той момент заборгованість. Таким чином, звернення стягнення на всі предмети іпотеки пізніше 06.06.2017 о 13:53 год., відбувалось поза межами суми боргу і після припинення іпотеки".
За змістом ухвали суду від 11.04.2023 у справі №904/1938/22 суд дійшов зазначеного вище висновку на підставі аналізу первинної документації наданої АТ КБ "Приватбанк", ТОВ "Естейт-Селлінг", Кредитного договору та договорів іпотеки між АТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Естейт-Селлінг", відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про внесення записів про реєстрацію права власності на предмети іпотеки та обтяження.
Заперечуючи проти фактів та обставин встановлених ухвалою суду від 11.04.2023 Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/1938/22 Відповідач-1 посилався на Постанову Центрального апеляційного Господарського суду від 03.10.2023 у справі №904/1938/22 за змістом якої колегія апеляційного суду вказала, що відхиляє доводи апелянта щодо неврахування судом першої інстанції рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2017 у справі №904/7197/17, адже на час його ухвалення АТ КБ "ПриватБанк" ще не отримало задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, а згодом ухвалою від 25.11.2019р. Господарський суд Дніпропетровської області визнав таким, що не підлягає виконанню наказ від 26.09.2017 у справі №904/7197/17 саме через погашення вимог банку шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
З наведеного суд вбачає, що постановою апеляційної інстанції було вказано, що доводи апелянта наведених скаржником обставин не спростовують, на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин не впливають та не є підставами для скасування оскаржуваної ухвали. Таким чином судова колегія апеляційного суду визнала доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а оскаржувану ухвалу такою, що відповідає чинному законодавству, тому підстави, передбачені статтею 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2023 у справі №904/1938/22 відсутні.
Отже, апеляційним судом не було спростовано або змінено обставин встановлених судом першої інстанції при розгляді грошових вимог АТ КБ "Приватбанк".
Заслухавши пояснення та міркування представників учасників справи суд дійшов наступних висновків.
У пунктах 60, 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Ющенко та інші проти України” (заяви №№ 73990/01, 7364/02, 15185/02 і 11117/05) констатовано: “… право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі “Брумареску проти Румунії” (Brumarescu v. Romania) [GC], № 28342/95, п. 61)”; за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань може звести нанівець завершене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності.
Для дотримання принципу належності доказів суду достатньо встановити обставини які входять в предмет доказування (стаття 76 ГПК України).
Як вже зазначалося судом вище Господарський суд Дніпропетровської області в ухвалі від 25.11.2019 у справі №904/7197/17 суд задовольнив заяву та визнав таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2017 №904/7197/17 з огляду на наданий, на виконання ухвали суду від 28.10.2019, АТ КБ "Приватбанк" розрахунок та встановив, що заборгованість за кредитним договором №2Е005Г від 05.02.2013 починаючи з 18.07.2018 року відсутня. Для розгляду заяви ТОВ "Естейт Селлінг" мало вирішальне значення саме факт наявності заборгованості на момент розгляду питання про припинення виконання наказу суду.
При розгляді даної справи суд повинен з'ясувати ширше коло обставин, ніж було встановлено у наведеній вище ухвалі господарського суду від 25.11.2019 по справі №904/7197/17.
Для розгляду справи за позовом ТОВ "Естейт Селлінг" про скасування рішення державного реєстратора потрібно встановлювати весь ланцюг взаємовідносин та розрахунків сторін за Кредитним договором.
Під час розгляду господарським судом заяви кредитора АТ КБ "Приватбанк" в межах справи №904/1938/22 до боржника ТОВ "Естейт Селлінг" було досліджено Кредитний договір, договори іпотек укладені на забезпечення кредитних відносин, розрахунки сторін, відомості про вчинення реєстраційних дії за іпотечними договорами, пояснення та заперечення учасників. Судом було досліджено порядок нарахування та погашення заборгованості за Кредитним договором (ухвала від 11.04.12023 справа №904/1938/22).
Позов ТОВ "Естейт Селлінг" про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, відповідно до вимог статті 7 КУзПБ, розглядається в межах справи №904/1938/22.
З огляду на наведене, суд вважає за доцільне зауважити, що встановлені наведеними вище судовими актами факти та обставини складають єдину систему доказів, доповнюють один одного, мають значення для повноти встановлення обставин справи в межах предмету доказування у справі №904/1938/22 (904/3075/23).
Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення (постанова КЦС ВС від 11.12.2019 по справі №320/4938/17).
Проаналізувавши наведені посилання сторін суд дійшов висновку прийняти до уваги факти та обставини встановлені ухвалою суду від 11.04.2023 у справі №904/1938/22 при розгляді даного позову.
Під час судового засідання представнику АТ КБ "Приватбанк" були поставлені запитання з метою встановлення суми боргу за Кредитним договором станом на день звернення стягнення на спірне майно 26.06.2017; встановлення суми зменшення кредитної заборгованості в наслідок звернення стягнення на спірне майно; встановлення точної дати відображення суми стягнення за наслідками оспорюваних реєстраційних дій відносно іпотечного майна в обліку заборгованості ТОВ "Естейт-Селлінг" перед банком.
На поставленні питання представник АТ КБ "Приватбанк" пояснив, що не має відповідних відомостей, та вважає, що всі необхідні обставини висвітлені у відзиву та письмових поясненнях.
З огляду на наведені обставини, суд звертає увагу на наступні дії АТ КБ "Приватбанк".
Так при розгляді заяви ТОВ "Естейт-Селлінг" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі №904/7197/17 надав суду довідку про відсутність заборгованості за кредитним договором №2Е005Г від 05.02.2013 починаючи з 18.07.2018. В подальшому 26.09.2022 АТ КБ "Приватбанк" звернувся до суду із заявою від 19.09.2022 про визнання кредиторських вимог до ТОВ "Естейт-Селлінг" у справі №904/1938/22, які виникли на підставі кредитного договору №2Е005Г від 05.02.2013.
Звернення стягнення на спірне майно відбулось 26.06.2017, проте доказів зменшення суми заборгованості на розмір проведеного стягнення Відповідач-1 суду не надав.
Позивач наполягав на тому, що банк взагалі не відобразив факт стягнення в обліку кредитної заборгованості. Дані обставини Відповідач-1 не спростував.
Такі дії банку є непослідовними, та вказують саме на ознаки суперечливої поведінки з боку банку у правовідносинах які стосуються звернення стягнення за кредитним договором №2Е005Г від 05.02.2013, що викликає обґрунтовані сумніви у суду при оцінці тверджень та міркувань наведених з боку Відповідача-1.
Позивач навів суду розрахунок погашення заборгованості та підтвердив його висновком судового експерта, навів посилання на факти та обставини встановлені судовим рішенням постановленим в межах справи про банкрутство ТОВ "Естейт-Селінг", надав докази звернення стягнення АТ КБ "Приватбанк" в позасудовому порядку за договорами іпотек та докази несвоєчасного врахування АТ КБ "Приватбанк" стягнутих сум при розрахунку заборгованості за Кредитним договором.
Відповідач-1 не надав суду контррозрахунку заборгованості, не надав відомостей про розмір заборгованості ТОВ "Естейт-Селлінг" за Кредитним договором станом на час вчинення реєстраційної дії яку оспорює Позивач, не надав суду достатніх доказів для спростування тверджень Позивача та не довів суду у належний спосіб вірогідності своїх заперечень які б вказували на неповноту обставин та фактів встановлених в ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2023 у справі №904/1938/22.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
При цьому суд звертає увагу, що важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язок суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З огляду на наведене суд надає перевагу доводам Позивача з приводу припинення Кредитного договору №2Е005Г від 05.02.2013 саме 06.06.2017 та критично ставиться до заперечень Відповідача-1.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі статті 631 Цивільного кодексу України в редакції на час дії кредитного договору, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно вимог частини 5 статті 3 Закону України “Про іпотеку” іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Таким чином, після припинення дії Кредитного договору Договір іпотеки було припинено.
З наведеного випливає, що правочин направлений на звернення стягнення на предмет іпотеки, відбувався без наявності заборгованості Позивача (боржника), без наявності у АТ КБ “ПриватБанк” прав іпотекодержателя.
Щодо порушення порядку звернення стягнення на предмет іпотеки в частині проведення оцінки при зверненні стягнення суд встановив наступне.
Згідно вимог статті 37 Закону України "Про іпотеку" (в редакції на момент звернення стягнення) іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.
При укладанні Договору іпотеки від 28.03.2017 (том-1 арк.с. 33-38) сторони визначили порядок звернення стягнення і реалізації предмета іпотеки (п. 24-27 договору) та домовилися про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до статті 36 Закону України "Про іпотеку" (пункт 28 Договору).
Сторони погодились, що початкова ціна Предмету іпотеки в позасудовому порядку встановлюється в розмірі 100% від вартості, яка зазначена в п. 12 Договору іпотеки. Також згідно умов договору іпотекодержатель має право реалізувати Предмет іпотеки за ціною вище, ніж зазначена у п. 12 Договору.
Пунктом 12 Договору іпотеки сторони визначили загальну вартість предмету іпотеки в розмірі 323 232, 00 грн.
Відповідач-1 не надав суду інформацію з приводу проведення ним оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності та ціни за якою він здійснив стягнення.
Заперечуючи проти тверджень Позивача Відповідач-1 зазначив, що Закон України "Про іпотеку", цивільний принцип свободи волі сторін про укладанні договору та обов'язковість договору (статті 6, 627, 629 ЦК України) не забороняє сторонам визначити інший порядок визначення початкової цини предмету іпотеки при зверненні стягнення за домовленістю сторін. А тому сторони не порушили вимог законодавства виклавши умови Договору іпотеки таким чином, що іпотекодержатель мав право звернути стягнення на предмет іпотеки за ціною не нижче встановленої п. 12 Договору іпотеки в розмірі 323 232, 00 грн.
Правова позиція Відповідача-1 знайшла своє підтвердження у сталій судовій практиці та в правових позиціях Верховного Суду, зокрема, в постановах від 28.09.2022 у справі №904/3614/20, від 20.03.2019 по справі №306/2053/16-ц, від 29.09.2020 у справі №757/13243/17.
Але, на підтвердження своїх доводів про звернення стягнення на предмет іпотеки в межах вартості майна визначеної Договором Іпотеки Відповідач-1 не надав суду жодних доказів.
Проте, на думку суду дане питання не є визначальним для розгляду даної справи, оскільки, суд звертає увагу на сам факт припинення Договору іпотеки на момент звернення стягнення.
Висновки суду щодо позовної вимоги до Відповідача-2 про визнання протиправним та скасування рішення держаного реєстратора від 26.06.2017.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов'язується можливість матеріального об'єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має. Системний аналіз законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності (Постанова ВП ВС від 07.04.2020 у справі №916/2791/13).
У даній справі ТОВ "Естейт Селлінг" звернувся із позовом до відповідачів АТ КБ "ПриватБанк" та державного реєстратора приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Дніпропетровської області Верби В.М.
Позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора спрямовані до відповідачів АТ КБ "ПриватБанк" та приватного нотаріуса Верби В.М.
З матеріалів справи судом встановлено, що спір виник в наслідок неправомірних дій вигоданабувача АТ КБ "ПриватБанк". Відповідач-2 виконував функції державного реєстратора та діяв як особа вповноважена Державою на виконання функцій щодо внесення відповідних записів до реєстрів.
Отже, Відповідач-2 не був стороною спірного правочину, не набував цивільних прав та обов'язків від вчиненої реєстраційної дії та не мав майнового інтересу від майна яке є об'єктом спірних правовідносин.
У постанові Великої Палати Верховного Суду 01 квітня 2020 року в справі №520/13067/17 (провадження № 14-397цс19) зроблено висновок, що позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, як до співвідповідача. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов'язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
Належним відповідачем у справі, в якій позивачем заявлено вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вилучення з Державного реєстру прав запису про право власності на спірне майно, поновлення запису про право іпотеки на спірне майно, має бути особа, право якої зареєстровано та оспорюється позивачем, а також особа, якій фактично пред'явлено позовну вимогу про поновлення запису про право іпотеки позивача щодо її майна. Відповідну правову позицію викладено: у постанові ВП ВС від 18.12.2018 у справі №902/672/16 та у постанові КГС ВС від 21.11.2019 у справі №926/2353/18.
Державний реєстратор не є належним відповідачем у спорах про визнання незаконними та скасування реєстраційних дій (Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 липня 2023 року по справі №910/15792/20).
Велика палата Верховного Суду звернула увагу, що визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (правова позиція ВП ВС у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц).
Також ВП ВС наголосила, що належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача.
Державний реєстратор може бути відповідачем у випадку звернення особи з позовом до державного реєстратора про притягнення до відповідальності чи відшкодування шкоди, заподіяної ним внаслідок неналежного виконання покладених на нього обов'язків із внесення записів до ЄДРПОУ, що не пов'язана з діями інших суб'єктів цивільних правовідносин, така особа може бути відповідачем в суді (постанова від 5 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 Великої Палати Верховного Суду).
З огляду на наведене суд дійшов висновку про відмову у позові в частині вимог до Відповідача-2.
Щодо заяв відповідача-1 про застосування строків позовної давності.
Спірна подія мала місце 26.06.2017.
За змістом частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та частини четвертої статті 334 Цивільного кодексу України речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, підлягають державній реєстрації і виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
З огляду на вільний доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно в Україні позивач мав можливість дізнатися про порушення його права 27.06.2017.
Позивач звернувся із позовом до господарського суду 13.06.2023.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду. Схожі правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справах № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цс18) та № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95цс18).
Згідно приписів статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Таким чином, виходячи з положень статті 257 ЦК України строк позовної давності у даному випадку обмежувався 27.06.2020.
Але, відповідачі у справі не прийняли до уваги наступні зміни у законодавстві України які сталися в наслідок введення карантину
Відповідно до вимог п.12 розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України (відповідно до змін внесеним Законом №540-IX від 30.03.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" на всій території України з 12.03.2020 у зв'язку із респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, був установлений карантин, який у потім був продовжений багатьма постановами КМУ (на час звернення із позовною заявою ТОВ "Естейт Селлінг" карантинні обмеження в Україні продовжувалися).
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що подовження строку позовної давності для даного позову відбулося до його спливу, позов було подано до завершення карантину.
Таким чином, Позивач не втратив можливість реалізувати належне йому право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення позову до суду в належному порядку.
З огляду на наведене, суд не вбачає підстав для застосування обмежень на судовий захист та відмови у позову.
Щодо інших аргументів сторін.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи, господарський суд враховує висновку Європейського Суду з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе задовольнити позов в частині вимог до Відповідача-1 та відмовити у задоволенні позову до Відповідача-2.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Згідно частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При поданні позову та заяви про забезпечення позову позивач подав докази оплати судового збору дві платіжні інструкції від 30.05.2023 разом на суму 4026,00 грн.
Відповідач-1 звертав увагу суду на факт оплати судового збору не позивачем самостійно, а іншою особою. На думку Відповідача-1 такі обставини вказують на невиконання Позивачем обв'язку з оплати судового збору Позивачем, та як наслідок - необхідність залишення позовної заяви без розгляду.
Судом встановлено, що платіжні інструкції надані позивачем містять вказівку про платника ТОВ "Місто Естейт", у графі призначення платежу платіжної інструкції зазначено судовий збір за позовом ТОВ "Естейт Селлінг", Господарський суд Дніпропетровської області.
Таким чином, судовий збір було сплачено позивачем не особисто, а іншою особою.
Позивач пояснював, що з огляду на перебування позивача у стані банкрутства ТОВ "Естейт Селлінг" не мав власних коштів та залучив до оплати іншу особу.
Згідно вимог статті 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Відповідно до вимог статті 2 Закону України "Про судовий збір" платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Таким чином, хоча ГПК України не зобов'язує позивача особисто сплачувати судовий збір, Закон України "про судовий збір" визначає платником судового збору саме ту особу яка звертається до суду за захистом порушеного права.
З матеріалів справи суд встановив, що Позивач на підтвердження сплати судового збору за подання до суду першої інстанції саме позовної заяви ТОВ "Естейт Селлінг" до Господарського суду Дніпропетровської області, оскільки у назві реквізиту "Призначення платежу" зазначено: "Судовий збір за позовом ТОВ "Естейт Селлінг" до Господарського суду Дніпропетровської області.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, у якій вона є стороною.
У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Кутіч проти Хорватії" від 1 березня 2002).
Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним" (рішення у справі "Белле проти Франції" від 4 грудня 1995 року).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року).
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючі положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Господарський процесуальний кодекс України вимагає долучення до позовної заяви документа про сплату судового збору, адже подання до суду такої заяви є об'єктом його справляння згідно із Законом України "Про судовий збір".
Суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.
Тому судовий збір не заборонено сплатити іншій особі.
Відповідна правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.09.2020 №9901/144/20.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За змістом судового рішення суд встановив, що спір виник в наслідок неправильних дій Відповідача-1, який припустив порушення прав Позивача, у зв'язку з чим і виник спір.
Зі змісту статей 129, 238 ГПК України в судовому рішенні суд повинен визначити не тільки особу на яку покладає судові витрати, а ще й повинен визначити особу на користь якої необхідно стягнути витрати.
Процесуальним законодавством не передбачено стягнення судових витрат на користь осіб які не були залучені до участі у справі, крім Державного бюджету України в окремих випадках. А тому стягнення судового збору на користь платника - ТОВ "МІСТО ЕСТЕЙТ" є неможливим.
В рамках розгляду даної справи суд не з'ясовував правовідносини між позивачем та ТОВ "Місто Естейт" та не зобов'язаний встановлювати порядок фінансування ТОВ "МІСТО ЕСТЕЙТ" Позивача, оскільки дане питання знаходиться поза межами спору.
З огляду на наведене суд використовує правові засоби передбачені процесуальним законодавством та вважає за необхідне стягнути з Відповідача-1 на користь Позивача судовий збір в розмірі 4026,00 грн.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" (49094, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги 32, код ЄДРПОУ 38529727) до відповідача-1: Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, код ЄДРПОУ 14360570); відповідача-2: Державний реєстратор-приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Верби Віталія Миколайовича (49101, місто Дніпро, проспект Пушкіна, будинок 35-А) про визнання протиправними та скасування рішень про проведення державної реєстрації прав - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора-приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Верби Віталія Миколайовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35859759 від 26.06.2017, (дата, час державної реєстрації: 19.06.2017 12:14:32), яким було зареєстровано право власності за Публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер №1034497163217) адреса: Харківська область, Зміївський район, місто Зміїв, вулиця Кобзарівська, будинок 5.
Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" (49094, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги 32, код ЄДРПОУ 38529727) сплачений судовий збір у сумі 4026, 00 грн.
В задоволенні позовних вимог до відповідача - 2 - відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано - 29.02.2024.
Суддя Ю.Ю. Первушин