вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
29.02.2024м. ДніпроСправа № 904/6340/23
За позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг
до Приватного акціонерного товариства "Суха Балка", м. Кривий Ріг
про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 3 276 365,12 грн., інфляційної складової у розмірі 6 827,36 грн., 3% річних у розмірі 52 079,70 грн., пені у розмірі 60 930,29 грн., штрафу у розмірі 229 345,56 грн.
Суддя Ніколенко М.О.
При секретарі судового засідання Макаренко Т.А.
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: Заклецький В.В., довіреність № 69/422 від 15.01.2024
РУХ СПРАВИ.
Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 3 276 365,12 грн., інфляційної складової у розмірі 6 827,36 грн., 3% річних у розмірі 52 079,70 грн., пені у розмірі 60 930,29 грн., штрафу у розмірі 229 345,56 грн.
Ухвалою суду від 11.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 16.01.2024.
Ухвалою суду від 16.01.2024 відкладено підготовче засідання на 31.01.2024.
Ухвалою суду від 31.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.02.2024.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
Позивач зазначив, що між Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль" (в подальшому реорганізоване на Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль") (надалі - теплопостачальна організація) та Приватним акціонерним товариством "Суха Балка" (надалі - споживач) було укладено договір купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді № 132/2886 від 29.11.2010 (надалі - договір).
Пунктом 1.1 договору визначено, що за цим договором теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Позивач зазначив, що виконав умови договору, у період з січня 2023 року по березень 2023 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 4 632 671,78 грн., що підтверджується актами надання послуг № 246 від 31.01.2023, № 3832 від 28.02.2023. № 7413 від 31.03.2023.
Пунктом 6.1 договору (в редакції додаткової угоди від 07.10.2011 встановлено, що остаточний розрахунок за фактично спожиту споживачем теплову енергію здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем споживання теплової енергії.
Позивач наполягає на тому, що, з урахуванням зазначених положень договору, строк виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором з оплати теплової енергії поставленої:
- у січні 2023 року настав 14.02.2023;
- у лютому 2022 року настав 14.03.2023;
- у березні 2023 року настав 14.04.2023.
Однак, відповідач, за твердженням позивача, порушив свої зобов'язання за договором і не оплатив поставлену позивачем теплову енергію у повному обсязі у встановлені строки. Всього відповідачем, 31.05.2023 було сплачено вартість поставленої теплової енергії на суму 1 356 306,66 грн.
За таких обставин, за розрахунком позивача, у Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" утворилась заборгованість перед Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" у розмірі 3 276 365,12 грн.
За порушення виконання грошових зобов'язань, позивач нарахував відповідачу до сплати інфляційну складову у розмірі 6 827,36 грн., 3% річних у розмірі 52 079,70 грн., пеню у розмірі 60930,29 грн., штраф у розмірі 229 345,56 грн.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач у відзиві заперечив пороти задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Відповідач наполягає на тому, що позивач не дотримався порядку досудового врегулювання спору, внаслідок чого передчасно звернувся до суду з цим позовом.
Також відповідач послався на наявність форс-мажорних обставин, а саме оголошення з 24.02.2022 військового стану на всій території України та загострення бойових дій.
ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості за договором купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді № 132/2886 від 29.11.2010 у розмірі 3 276 365,12 грн., інфляційної складової у розмірі 6 827,36 грн., 3% річних у розмірі 52 079,70 грн., пені у розмірі 60 930,29 грн., штрафу у розмірі 229 345,56 грн.
Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов'язки виникли між сторонами (який обсяг теплової енергії був поставлений), чи мало місце порушення будь-яких зобов'язань (чи була оплачена поставлена теплова енергія, у якому обсязі), які саме зобов'язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов'язань боржником.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.
Між Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль" (в подальшому реорганізоване на Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль") (надалі - теплопостачальна організація) та Приватним акціонерним товариством "Суха Балка" (надалі - споживач) було укладено договір купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді № 132/2886 від 29.11.2010 (надалі - договір).
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі цього договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст.193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Згідно з п. 10.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту фактичного надання послуг з теплопостачання до 14.10.2011.
Відповідно до п. 10.3 договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін.
Так, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення будь-якою із сторін договору про його припинення.
А отже, договір купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді № 132/2886 від 29.11.2010 є чинним.
Пунктом 1.1 договору визначено, що за цим договором теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Позивач виконав умови договору, у період з січня 2023 року по березень 2023 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 4 632 671,78 грн., що підтверджується актами надання послуг № 246 від 31.01.2023, № 3832 від 28.02.2023. № 7413 від 31.03.2023.
Пунктом 6.1 договору (в редакції додаткової угоди від 07.10.2011 встановлено, що остаточний розрахунок за фактично спожиту споживачем теплову енергію здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем споживання теплової енергії.
З урахуванням зазначених положень договору, строк виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором з оплати теплової енергії поставленої:
- у січні 2023 року настав 14.02.2023;
- у лютому 2022 року настав 14.03.2023;
- у березні 2023 року настав 14.04.2023.
Однак, відповідач порушив свої зобов'язання за договором і не оплатив поставлену позивачем теплову енергію у повному обсязі у встановлені строки. Всього відповідачем, 31.05.2023 було сплачено вартість поставленої теплової енергії на суму 1 356 306,66 грн.
За таких обставин, у Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" утворилась заборгованість перед Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" у розмірі 3276365,12 грн.
А отже, позовні вимоги Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 3 276 365,12 грн. є обґрунтованими.
Відповідно до п. 7.2.7 договору, за порушення строків сплати за отриману теплову енергію, з нього стягується пеня у розмірі 0,1% вартості послуг, за які допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної суми.
Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
На підставі пункту 7.2.7 договору позивач нарахував пеню у розмірі 0,01% вартості послуг за загальний період 15.03.2023 по 16.10.2023 у розмірі 60 930,29 грн. та штраф у розмірі 7% від суми заборгованості у розмірі 229 345,56 грн.
Разом з цим, Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) 11.03.2020 оголосила пандемію коронавірусу. Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року.
Сімнадцятого березня дві тисячі двадцятого року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (№ 530-ІХ) на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Тобто, постачання теплової енергії є житлово-комунальною послугою та регулюється нормами Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
За таких, обставин нарахування позивачем пені у період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) та протягом 30 днів з дня його відміни (по 30.07.2023 включно) суперечить нормам Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Крім того, перевіривши розрахунок, доданий до позову, суд встановив, що позивачем при здійсненні нарахування пені не було враховано вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, зобов'язання зі сплати теплової енергії за договором мало бути виконане споживачем до 14-го числа місяця, наступного за місяцем споживання теплової енергії.
Згідно з ч. 3 ст. 254 Цивільного кодексу України, строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Отже, строк нарахування пені за зобов'язанням, що має бути виконане 14 числа місяця, припиняється через шість місяців 14 числа шостого місяця.
Відповідно, правильними періодами нарахування пені (без урахування приписів Закону №530-ІХ):
- за зобов'язаннями січня 2023 року є з 15.02.2023 по 14.08.2023;
- за зобов'язаннями лютого 2023 року є з 15.03.2023 по 14.09.2023;
- за зобов'язаннями березня 2023 року є з 15.04.2023 по 14.10.2023.
Також, відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення будь-яких зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час прострочення.
Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Договірні правовідносини між кредитором і боржником щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", статтею 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення зобов'язань за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Сума пені, нарахована у розмірі 0,1% від суми боргу, вказаної у договорі, є більшою, аніж розмір пені, обчисленої на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Разом з цим, як було вказано вище, позивач у розрахунку здійснює нарахування пені у розмірі 0,01 % від суми боргу, а не 0,1% від суми боргу.
Сума пені, нарахована у розмірі 0,01% від суми боргу, вказаної у договорі, є меншою, аніж розмір пені, обчисленої на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Нарахування пені у меншому розмірі, аніж передбачено чинним законодавством, є правом позивача.
Тому, пеню за порушення відповідачем грошового зобов'язання у даному випадку слід нараховувати саме у розмірі 0,01 % від суми боргу.
За розрахунком суду, враховуючи положення пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (№ 530-ІХ):
- пеня у розмірі 0,01% від суми боргу на суму боргу 460 634,86 грн. (залишок заборгованості за січень 2023) за період з 31.07.2023 по 14.08.2023 становить 690,95 грн.;
- пеня у розмірі 0,01% від суми боргу на суму боргу 2 445 586,82 грн. (лютий 2023) за період з 31.07.2023 по 14.09.2023 становить 11 249,70 грн.;
- пеня у розмірі 0,01% від суми боргу на суму боргу 370 143,44 грн. (березень 2023) за період з 31.07.2023 по 14.10.2023 становить 2 813,09грн.
Всього: 14 753,74 грн.
А отже, позовні вимоги про стягнення пені є обґрунтованими у розмірі 14 753,74 грн.
Перевіривши розрахунок штрафу суд встановив, що такий розрахунок виконаний правильно.
Вимоги позивача про стягнення штрафу у розмірі 229 345,56 грн. є обґрунтованими, оскільки відповідачем не було виконано спірні грошові зобов'язання протягом 30 днів після завершення законодавчої заборони нарахування штрафу, встановленої Законом № 530-ІХ.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував відповідачу до сплати 3% річних у розмірі 52 079,70 грн. за загальний період з 15.03.2023 по 16.10.2023 та інфляційну складову у розмірі 6 827,36 грн. за загальний період з 15.03.2023 по 16.10.2023.
Розрахунок 3% річних, наданий позивачем, виконаний правильно та відповідає вимогам чинного законодавства України.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 52 079,70 грн. є обґрунтованими.
Розрахунок інфляційної складової, наданий позивачем, не відповідає чинному законодавству України.
В постановах Касаційного господарського суду у складі верховного суду від 08.11.2022 у справі № 910/21124/20, від 09.11.2022 у справі № 904/5899/21 Верховний Суд зазначив, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений. Періодом, за який розраховуються інфляційні втрати, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
Однак, позивач, всупереч вимогам чинного законодавства, здійснює нарахування інфляційної складової за окремі дні, а не за місяць в цілому.
У таблиці розрахунку позивачем вказано середній індекс інфляції за заявлені ними періоди. Однак, встановити, індекси інфляції за які саме місяці застосовувались позивачем для визначення зазначених ним середніх індексів інфляції, не вбачається за можливе.
Крім того, позивачем у розрахунок інфляційної складової не було включено періоди часу, в які мала місце дефляція.
За таких обставин, судом було зроблено перерахунок інфляційної складової з урахуванням законодавчо встановлених моменту початку нарахування інфляційної складової за порушення грошового зобов'язання та показників індексу інфляції, зважаючи на визначені позивачем кінцевий термін нарахування інфляційної складової - жовтень 2023 року та суми основного боргу, що є базою для нарахування інфляційної складової.
За розрахунком суду:
- інфляційна складова на суму боргу 460 634,86 грн. (залишок заборгованості за січень 2023) за період з березня 2023 по жовтень 2023 становить 10 567,06 грн.;
- інфляційна складова на суму боргу 2 445 586,82 грн. (лютий 2023) за період з квітня 2023 по жовтень 2023 становить 19 131,50 грн.;
- інфляційна складова на суму боргу 370 143,44 грн. (березень 2023) за період з травня 2023 по жовтень 2023 становить 2 150,99 грн.
Всього: 31 849,55 грн., тобто суму в більшому розмірі, ніж заявлено позивачем до стягнення.
Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Тому, вимоги позивача про стягнення інфляційної складової слід задовольнити в заявленому розмірі - 6 827,36 грн.
ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором № 132/2886 від 29.11.2010 з додатками та додатковими угодами (том 1, а.с. 12 - 19), актами надання послуг (том 1, а.с. 28 - 30), актами початку та припинення подання теплоносія (том 1, а.с. 31 - 36), рішеннями Криворізької міської ради про початок та кінець опалювального сезону (том 1, а.с. 37 - 38), листуванням між сторонами (том 1, а.с. 39 - 43).
ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 3 276 365,12 грн., інфляційної складової у розмірі 6 827,36 грн., 3% річних у розмірі 52 079,70 грн., пені у розмірі 14 753,74 грн., штрафу у розмірі 229 345,56 грн.
У задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 46 176,55 грн. - слід відмовити.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору розподіляються пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" (адреса реєстрації: 50029, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, вул. Конституційна, буд. 5; ідентифікаційний код: 00191329) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (місцезнаходження: 50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1; ідентифікаційний код: 00130850) суму основної заборгованості у розмірі 3 276 365,12 грн., інфляційну складову у розмірі 6 827,36 грн., 3% річних у розмірі 52 079,70 грн., пеню у розмірі 14 753,74 грн., штраф у розмірі 229 345,56 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 53 660,57 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 46 176,55 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений та підписаний 29.02.2024.
Суддя М.О. Ніколенко