ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
29 лютого 2024 року м. ОдесаСправа № 915/937/23
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "ЕЛКОМ"
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.08.2023 року, суддя в І інстанції Давченко Т.М., повний текст якого складено 22.08.2023 в м. Миколаєві
у справі: №915/937/23
за позовом: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "ЕЛКОМ"
про стягнення 181 897,11 грн
У травні 2023 року Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - ВП "ЮУ АЕС") звернулося до Господарського суду Миколаївської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "НВП "ЕЛКОМ" грошових коштів у загальній сумі 181 897,11 грн., із яких: 122 777,91 грн пеня та 59 119,20 грн штраф.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за укладеним між сторонами договором від 31.03.2022 №53-123-01-22-07546 на постачання товару, а саме зобов'язань щодо своєчасної та у повному обсязі поставки замовленого позивачем товару, внаслідок чого за періоди прострочень ВП "ЮУ АЕС" нараховано пеню в порядку п. 4.1 договору, а також у відповідності до цього ж пункту договору нараховано штраф у розмірі 7 % від вартості недопоставленого товару за прострочення постачання понад 30 днів.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.08.2023 у справі №915/937/23 позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруча компанія "Енергоатом" задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "ЕЛКОМ" на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруча компанія "Енергоатом" грошові кошти у загальній сумі 181 897,11 грн, з яких: 122 777,91 грн пеня; 59119,20 грн штраф, а також грошові кошти на відшкодування витрат з оплати судового збору у сумі 2728,46 грн.
Судове рішення мотивовано тим, що відповідач мав поставити позивачу товари, зазначені у специфікації, не пізніше 01.11.2022, проте фактично частину поставок ним здійснено з простроченням, а саме, 19.01.2023, 20.03.2023 та 24.04.2023, тобто в даному випадку прострочення виконання договірних зобов'язань відповідачем склало більше 30-ти календарних днів, отже вимоги позивача про стягнення з ТОВ "НВП "ЕЛКОМ" пені та штрафу в порядку п. 4.1 договору є обґрунтованими.
Також суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем сертифікату ТПП в порядку п. 8.1, 8.4 договору, яким могло б бути засвідчено існування для ТОВ "НВП "ЕЛКОМ" у спірний період форс-мажорних обставин, що зумовили неможливість виконання обов'язків за договором. Отже, відповідачем не подано суду доказів виконання зазначених вище положень договору, зокрема, щодо надання відповідного підтверджуючого документа (сертифікату ТТП). Інших положень, які передбачали б можливість звільнення сторін договору від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов'язань, договір не містить. Крім того, відповідачем не подано і доказів того, що наведені ним обставини об'єктивно унеможливили виконання зобов'язань, передбачених умовами договору. У зв'язку з чим суд відхилив доводи ТОВ "НВП "ЕЛКОМ" про відсутність підстав для стягнення з товариства штрафних санкцій за неналежне виконання договірних зобов'язань.
05.10.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "ЕЛКОМ", в якій останнє просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.08.2023 у справі №915/937/23 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В обгрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що у відповідності до пункту 8.3 Договору, Відповідач направив повідомлення Позивачу про неможливість виконати договірні зобов?язання, щодо поставки Товару в терміни передбачені договором, серед іншого у зв?язку з тим, що виробничі потужності Відповідача знаходяться на окупованих територіях (м. Каховка). Також, протягом квітня, травня місяця 2022 року, між сторонами провадження відбувалися системно переговори, щодо відтермінування строків поставки Товару, що є технологічно складним та таким, що має виготовлятися на спеціальному обладнанні. Під час переговорів, Відповідачем по справі наголошувалося, що виробничі потужності знаходяться на окупованій території та на підтвердження даного факту надавалися Договори оренди нежитлового приміщення, що знаходиться в м. Каховка, Договір оренди обладнання з місцем розташування в м. Каховка та Довідка про наявність матеріально-технічних засобів на балансі та/або в користуванні Відповідача.
Вказує, що у відповідності до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що затверджений Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України за №309 від 22.12.2022р., Каховська міська територіальна громада з 24.02.2022р. по дату складення даного Відзиву, відноситься до території, на якій ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупована російською федерацією.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, посилаючись на її безпідставність та необгрунтованість, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Колегія суддів зазначає, що за правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684 грн *100 = 268400 грн).
Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження). Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що предметом розгляду у даній справі є вимога про стягнення 181 897,11 грн, то вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України та має проводитись в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "ЕЛКОМ" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.08.2023 у справі №915/937/23; розгляд даної апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою повного, об'єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов'язані зі запровадженням в Україні воєнного стану, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "ЕЛКОМ" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.08.2023 у справі №915/937/23 розглядається поза межами строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 31.03.2022 між сторонами укладено договір №53-123-01-22-07546 на постачання товару (далі - договір), у відповідності до умов якого ТОВ "НВП "ЕЛКОМ" (постачальник) зобов'язалося передати ДП "НАЕК "Енергоатом" (покупцю), а покупець прийняв на себе зобов'язання прийняти і сплатити товар - код CPV 38540000-2 по ДК 021:2015 - Випробувальні та вимірювальні пристрої і апарати (Перетворювач вихрострумовий) (далі - товар), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації № 1 (додаток № 1 до договору), що с невід'ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2021 року (п. 1.1 договору).
Місцем виконання цього договору, у тому числі (але не виключно) місцем постачання, виконання грошових зобов'язань, місцем нарахування та сплати штрафних санкцій, виконання будь-яких зобов'язань, пов'язаних з якістю та комплектністю, є місто Южноукраїнськ (п. 1.3 договору).
Постачання здійснюється з дати публікації договору в системі ProZorro, але не пізніше: 15 шт. до 01.04.2022; 30 шт. до 28.04.2022; 20 шт. до 15.06.2022; 35 шт. до 01.08.2022; Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП "Складське господарство" відповідно до Правил Інкотермс-2010, з обов'язковою присутністю представника постачальника (п. 3.1 договору).
З товаром постачальник надає покупцю: видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно; електронну податкову накладну, складену належним чином та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у порядку та протягом строку, які визначені Податковим кодексом України; документ, що підтверджує якість товару (згідно ТСдоПЗ(т).23.0019.0045-2021) (п. 3.2 договору).
Датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару (п. 3.3 договору).
Загальна вартість товару є твердою та складає 2 111 400 грн. з ПДВ (п. 2.1 договору).
За даним договором оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання товару згідно специфікації № 1 (додаток № 1 до договору) та виконання постачальником умов п.п. 3.2, 6.1 цього договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується (п. 2.2 договору).
У разі порушення зобов'язань за договором, а саме за порушення термінів постачання товару, які передбачені даним договором, постачальник зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару у зазначений термін за кожний день прострочення. Крім того, у разі прострочення постачання понад 30 календарних днів постачальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару (п. 4.1 договору).
Сторонами погоджено, що договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами та скріплення печаткою з боку покупця і діє до 31.12.2023 включно, а в частині виконання сторонами гарантійних зобов'язань - до повного їх виконання. Продовження строку дії договору можливе до його закінчення, шляхом укладання відповідної додаткової угоди. Закінчення терміну дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії терміну цього договору, та виконання діючих зобов?язань за договором (п.п. 13.1-13.2 договору).
До договору сторонами укладено специфікацію № 1 (додаток № 1), в якій погоджено поставку відповідачем позивачу кругу перетворювачів вихрострумових П-ПВ-109-ПМ-Д7 у кількості 100 шт. загальною вартістю 2111400 грн. з ПДВ.
У подальшому сторонами до договору укладено додаткову угоду від 18.05.2022 № 1, якою викладено п. 3.1 договору в наступній редакції: "Постачання здійснюється з дати підписання Додаткової угоди, але не пізніше 01.11.2022, на умовах DDP м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП "Складське господарство" відповідно до Правил Інкотермс-2010".
Додатковою угодою від 13.03.2023 № 2 сторони погодили зміну вартості товару згідно п. 1.1 договору до суми 1097928 грн. з ПДВ, а також викладення специфікації № 1 до договору у відповідній новій редакції.
У специфікації № 1 редакції сторонами погоджено поставку відповідачем позивачу кругу перетворювачів вихрострумових П-ПВ-109-ПМ-Д7 у кількості 52 шт. загальною вартістю 1097928 грн. з ПДВ.
Листом від 04.04.2022 № 48/04 відповідач повідомив ДП "НАЕК "Енергоатом" про неможливість здійснити вчасне виготовлення та постачання продукції у зв'язку з тим, що офісне приміщення ТОВ "НВП "ЕЛКОМ" знаходиться у м. Буча та виробничі потужності у м. Каховка Херсонської області, які станом на 04.04.2022 були/є місцем ведення активних бойових дій з 24.02.2022. До листа від 04.04.2022 відповідачем додано лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, згідно якого засвідчено форс-мажорну обставину (обставину непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, на виконання умов договору з урахуванням додаткових угод ТОВ "НВП "ЕЛКОМ" поставлено ДП "НАЕК "Енергоатом" погоджені у специфікації № 1 товари загальною вартістю 1097928 грн.
Так, 19.10.2022 поставлено товари вартістю 253368 грн. з ПДВ згідно видаткової накладної від 14.10.2022 № 1-1410; 19.01.2023 поставлено товари вартістю 105570 грн. з ПДВ згідно видаткової накладної від 16.01.2023 № 1-1601; 20.03.2023 поставлено товари вартістю 380052 грн. з ПДВ згідно видаткової накладної від 14.03.2023 № 1-1403; 24.04.2023 поставлено товари вартістю 358938 грн. з ПДВ згідно видаткової накладної від 21.04.2023 № 1-2104.
ДП "НАЕК "Енергоатом" направлено відповідачу претензію від 07.12.2022 № 32/1142 про сплату штрафних санкцій в порядку п. 4.1 договору.
ТОВ "НВП "ЕЛКОМ" листом від 28.12.2022 № 92/12 повідомило позивача про те, що, на його думку, в даному випадку відсутні вина постачальника у простроченні поставки товару та мають місце підстави для звільнення ТОВ "НВП "ЕЛКОМ" від відповідальності за порушене зобов'язання. При цьому відповідач послався на те, що його виробничі потужності знаходяться у м. Києві та Київській області; починаючи з жовтня 2022 року зазначені територіальні одиниці неодноразово перебували під обстрілами російської федерації, що спричинило значну шкоду енергогенеруючій та електротранспортній інфраструктурі країни та призвело до довготривалих та систематичних відключень електропостачання, що, у свою чергу, зумовило неможливість своєчасного виготовлення товару у кількості, що передбачена договором.
Вимоги щодо сплати штрафних санкцій відповідачем не було задоволено, що і стало підставою для звернення до суду із відповідним позовом.
Отже, предметом апеляційного перегляду даної справи є наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми штрафу і пені, нараховані за прострочення виконання зобов'язань за договором від 31.03.2022 №53-123-01-22-07546 на постачання товару.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач мав поставити позивачу товари, зазначені у специфікації, не пізніше 01.11.2022, проте фактично частину поставок ним здійснено з простроченням, а саме, 19.01.2023, 20.03.2023 та 24.04.2023, тобто в даному випадку прострочення виконання договірних зобов'язань відповідачем склало більше 30-ти календарних днів, отже вимоги позивача про стягнення з ТОВ "НВП "ЕЛКОМ" пені та штрафу в порядку п. 4.1 договору є обґрунтованими.
З приводу зазначеного, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно із ч.ч.1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України).
За правилами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки відповідачем визнається обставина неналежного виконання ним зобов'язань за договором поставки від 31.03.2022 №53-123-01-22-07546, тому вказані обставини не підлягають доказуванню в силу положень ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом.
За змістом п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойка (штраф, пені) - грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Так, з матеріалів справи вбачається, що сторонами у пункті 4.1 договору погоджено, що у разі порушення зобов'язань за договором, а саме за порушення термінів постачання товару, які передбачені даним договором, постачальник зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару у зазначений термін за кожний день прострочення.
Крім того, у разі прострочення постачання понад 30 календарних днів постачальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару.
Як вірно зазначено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, в даному випадку відповідач мав поставити позивачу товари, зазначені у специфікації, не пізніше 01.11.2022, проте фактично частину поставок ним здійснено з простроченням, а саме, 19.01.2023, 20.03.2023 та 24.04.2023.
Однак, товари вартістю 253368 грн з ПДВ згідно видаткової накладної від 14.10.2022 № 1-1410 поставлено 19.10.2022; товари вартістю 105570 грн. з ПДВ згідно видаткової накладної від 16.01.2023 № 1-1601 поставлено 19.01.2023; товари вартістю 380052 грн. з ПДВ згідно видаткової накладної від 14.03.2023 № 1-1403 поставлено 20.03.2023, а товари вартістю 358938 грн. з ПДВ згідно видаткової накладної від 21.04.2023 № 1-2104 було поставлено 24.04.2023.
Таким чином, у зв'язку з простроченням виконання договірних зобов'язань відповідачем по накладним №№ 1-1601, 1-1403, 1-2104, яке склало більше 30-ти календарних днів, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про визнання обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з ТОВ "НВП "ЕЛКОМ" пені та штрафу в порядку п. 4.1 договору.
Перевіривши надані позивачем розрахунки штрафу у загальній сумі 59 119,20 грн. та пені у загальній сумі 122 777,91 грн, судова колегія визнає їх арифметично вірними та обґрунтованими.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла до висновку, що з огляду на неналежне виконання відповідачем обов'язків за договором поставки від 31.03.2022 №53-123-01-22-07546 в частині своєчасної поставки товару, що не заперечується і самим відповідачем, позовні вимоги про стягнення штрафу у загальній сумі 59 119,20 грн та пені у загальній сумі 122 777,91 грн є обгрунтованими.
Щодо тверджень скаржника про неврахування судом першої інстанції наявних форс-мажорних обставин, як підстав для повного звільнення останнього від відповідальності, судова колегія вказує таке.
Відповідно до ч.2 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та пункту 3.1 Регламенту ТПП(2) форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.08.2022 року у справі №922/854/21.
Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 року у справі №910/15264/21).
З аналізу наведеного слідує, що на особу, яка порушила зобов'язання, покладається обов'язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов'язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв'язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов'язань).
Іншими словами, сама по собі військова агресія проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання.
Колегія суддів зазначає, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань стороною договору та має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 року у справі №922/2475/21.
Водночас, щодо встановлення факту настання форс-мажору, слід зазначити, що відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", виключною компетенцією засвідчувати зазначену подію наділена Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) та її регіональні підрозділи.
Зважаючи на вищевикладене, саме сертифікат ТПП України підтверджує період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) і є належним доказом, який підтверджує неможливість належного виконання відповідачем своїх зобов'язань внаслідок форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Так, скаржник, як на форс-мажорні обставини посилається на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 (адресований всім, кого це стосується) щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв'язку із введенням воєнного стану в Україні, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов'язання відповідача (оплати поставленого товару), тоді як доведення причинно-наслідкового зв'язку в такому випадку є обов'язковим.
Разом з тим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов'язання невиконане саме у зв'язку з воєнними діями, а також довести, що така сторона - контрагент за договором не може здійснювати свою діяльність та набувати кошти, за які і може розраховуватися за своїми господарськими зобов'язаннями, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами.
Судова колегія суду апеляційної інстанції також зауважує, що звільнення сторін від відповідальності за невиконання обов'язків по спірному договору узгоджено сторонами у розділі 8 такого договору.
Так, в даному випадку умовами договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за цим договором унаслідок настання форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили, такі, як: повені, землетруси, пожежі, інші стихійні лиха, а також війни, воєнні дії), а також дій органів законодавчої, виконавчої влади і підлеглих їм органів, що вступили в силу після укладання даного договору (п. 8.1 договору).
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується відповідним документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою, згідно з законодавством України, або іншою довідкою, процесуальним документом, виданим компетентним органом (п. 8.2 договору).
Сторона, шо зазнала дії форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов'язань за договором, письмово повідомляє іншу сторону про їх наявність, протягом 5 днів з початку їх дії з наступним наданням, протягом 10 днів, відповідного підтверджуючого документа. Про закінчення дії форс-мажорних обставин сторона, яка зазнана їх впливу, письмово в 5-денний строк повідомляє другу сторону. Якщо форс-мажорні обставини діють більше 3 місяців, сторони мають право розірвати договір, уклавши про це відповідну угоду (п. 8.3 договору).
Наявність форс-мажорних обставин звільняє сторони від відповідальності за невиконання/неналежне виконання зобов'язань за договором (п. 8.4 договору).
Так, відповідач для звільнення від відповідальності за неналежне виконання умов договору в порядку п. 8.1, 8.4 договору був зобов'язаний письмово повідомити позивача про наявність таких обставин з наступним наданням відповідного підтверджуючого документа - сертифіката РТТП.
Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "НВП "ЕЛКОМ" листом від 04.04.2022 № 48/04 повідомило ДП "НАЕК "Енергоатом" про неможливість здійснити вчасне виготовлення та постачання продукції у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин, засвідчених листом торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2021/02.0-7.1, зокрема, тим, що офісне приміщення ТОВ "НВП "ЕЛКОМ" знаходиться у м. Буча та виробничі потужності у м. Каховка Херсонської області, які станом на 04.04.2022 були/є місцем ведення активних бойових дій з 24.02.2022.
Однак матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем сертифікату ТПП, яким могло б бути засвідчено існування для ТОВ "НВП "ЕЛКОМ" у спірний період форс-мажорних обставин, що зумовили неможливість виконання обов'язків за договором.
Відтак, твердження апелянта про наявність підстав для повного звільнення останнього від відповідальності у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин не відповідають дійсності та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Водночас, колегія суддів вважає за необхідне врахувати наступне.
Правовідносини із застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.
Згідно із приписами частини 1 статті 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойка має подвійну правову природу - є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов'язання (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України також унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Водночас закріплений законодавцем в статті 3 Цивільного кодексу України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
У постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21 викладено висновок про те, що частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України, з урахуванням положень статті 3 Цивільного кодексу України щодо загальних засад цивільного законодавства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови якщо її розмір значно перевищує розмір збитків.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені, штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені, штрафу.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20).
Верховний Суд у постанові від 29.05.2023 у справі № 904/907/22 дійшов висновку, що норма частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає дві умови для зменшення розміру неустойки, а саме: (1) якщо він значно перевищує розмір збитків, (2) наявність інших обставин, які мають істотне значення. Водночас, тлумачення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.
Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
Конституцій суд України у рішенні від 11.07.2013 у справі № 7-рп/2013 зазначив, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Таким чином, на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №925/577/21).
Так, у п. 8.22 - 8.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18, зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об'єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 року у справі №910/353/19).
Проте, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 року у справі № 904/4685/18, від 21.11.2019 року у справі №916/553/19, від 22.11.2019 року у справі № 922/937/19).
Разом з тим, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (постанова Верховного Суду від 13.01.2020 року у справі №902/855/18).
Відтак, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (п. 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 року у справі № 905/1409/21).
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Судова колегія наголошує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020 №914/1888/19, від 26.01.2021 №916/880/20, від 23.01.2021 №921/580/19, від 26.01.2021 №916/880/20.
Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
При цьому, суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 ГПК).
Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.07.2021 у справі №916/878/20.
Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Також колегія суддів звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.04.2023 у справі 199/3152/20, де відзначено, що після прийняття постанови у справі №761/26293/16-ц (від якої здійснено відступ) Велика Палата вже конкретизувала критерій, на підставі яких суд застосовує частину третю статті 551 ЦК України, в постановах від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (пункт 8.24) і від 28.06.2019 у справі №761/9584/15-ц (пункт 85). Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі №761/9584/15-ц (пункт 85)).
Отже, Велика Палата Верховного Суду вказала, що зміст частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням положень процесуального права щодо засад судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно із збитками, які розумно можна було б передбачити.
Так, правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, отже судова колегія враховує:
-повне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором;
- відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору;
-неспівмірність заявленої до стягнення суми пені, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання;
-відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов'язання;
Колегія суддів звертає увагу, що офісне приміщення ТОВ "НВП "ЕЛКОМ" знаходиться у м. Буча та виробничі потужності у м. Каховка Херсонської області, які станом на 04.04.2022 були/є місцем ведення активних бойових дій з 24.02.2022.
На підтвердження даного факту матеріали справи містять договір оренди нежитлового приміщення №1-0119 від 01.01.2019р, що знаходиться в м. Каховка, Договір оренди обладнання з місцем розташування в м. Каховка №2-0119 від 01.01.2019 та Довідка про наявність матеріально-технічних засобів на балансі та/або в користуванні Відповідача від 13.05.2022.
Відповідач наголошував, що у відповідності до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що затверджений Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України за №309 від 22.12.2022р., Каховська міська територіальна громада з 24.02.2022р. по дату сьогодні, відноситься до території, на якій ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупована Російською Федерацією.
Враховуючи положення діючого законодавства, з огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору, відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов'язання, повного виконання відповідачем умов договору, об'єктивні причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зменшення заявленої до стягнення суми пені та штрафу, нарахованої позивачем до 90%, відповідно до умов діючого законодавства, на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, що складає 18 189,71 грн.
Визначення розміру, на який зменшуються нараховані штрафні санкції, є суб'єктивним правом суду, і в даному випадку, на переконання судової колегії апеляційної інстанції, було дотримано принцип розумного балансу між інтересами сторін, враховані обставини справи та матеріальний стан як відповідача, так і позивача у даній справі.
Такий висновок ґрунтується на застосуванні норм чинного законодавства України (зокрема, статей 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України) та відповідає сформованій та сталій судової практиці, у тому числі суду касаційної інстанції, щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
У даному випадку судом першої інстанції не було з'ясовано усі обставини, що мають значення для справи, наявна невідповідність висновків суду, встановленим обставинам справи та було неправильно застосовано норми матеріального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Судова колегія зазначає, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Приймаючи до уваги вищезазначене, з огляду на положення ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "ЕЛКОМ" - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.08.2023 у справі №915/937/23 - скасувати частково.
Ухвалити нове рішення, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
“Позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруча компанія "Енергоатом" задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "ЕЛКОМ" на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруча компанія "Енергоатом" грошові кошти у загальній сумі 18 189,71 грн, з яких: 12 277,79 грн пеня; 5911,92 грн штраф, а також грошові кошти на відшкодування витрат з оплати судового збору у сумі 2728,46 грн.
Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази.
Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.І. Ярош
судді Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська