ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
29 лютого 2024 року м. ОдесаСправа № 915/867/23
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія”
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.09.2023 року, суддя в І інстанції Алексєєв А.П., повний текст якого складено 27.09.2023 в м. Миколаєві
у справі: №915/867/23
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія”
до відповідача: Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення
про стягнення 2 353,55 грн
У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія” звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення на свою користь вартість використаної електричної енергії, яку було поставлено позивачем протягом липня-жовтня 2022 року на виконання умов договору на суму 208018,65 грн 2 353,55 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про неналежне виконання умов договору у частині своєчасної та повної оплати використаної електроенергії.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 27.09.2023 у справі №915/867/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Судове рішення мотивовано тим, що факт споживання відповідачем електроенергії протягом заявленого позивачем періоду позивачем належними доказами не підтверджено, оскільки з доданих до позову звітів щодо фактичного корисного відпуску електричної енергії не вбачається, що вони складені та підписані керівництвом ПАТ Херсонобленерго. Таким чином, долучені до позову звіти не мають доказового значення про фактичне використання електроенергії на об'єкті відповідача.
23.10.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія”, в якій останнє просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.09.2023 у справі №915/867/23 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
В обгрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що з огляду на приписи норм спеціального права та умови Договору підставою для оплати за спожиту електричну енергію є саме рахунки, які формувались відповідно до умов договору та норм чинного законодавства та містяться в матеріалах справи.
Вказує, що пунктом 9.6.1. ПРРЕЕ визначений перелік даних, які повинні міститися у рахунках за електричну енергію. Рахунки на оплату електричної енергії, які є в матеріалах справи сформовані відповідно до вимог встановлених пунктом 9.6.1. ПРЕЕ, при цьому вказана норма не передбачає зазначення у рахунках даних щодо кількості використаної електричної енергії по кожному з об?єктів споживача (точок комерційного обліку), а вимога щодо значення попередніх та поточних показів засобу вимірювання застосовується для індивідуальних побутових споживачів.
Додатково стверджує, що при винесенні рішення судом не враховано норми спеціального права, якими врегульовано дії учасників роздрібного ринку електричної енергії в разі непогодження із обсягами, оскільки за приписами пункту 2.3.5. ПРРЕЕ, у разі виникнення у споживача сумніву у правильності показів розрахункових засобів вимірювальної техніки або визначення суми у пред??явленому до оплати документі щодо оплати за постачання або розподіл (передачу) електричної енергії споживач подає про це заяву учаснику роздрібного ринку, який надав розрахунковий документ. Учасник ринку протягом 5 робочих днів від дня одержання заяви перевіряє документ (рахунок) щодо оплати електричної енергії, послуг з розподілу (передачі), комерційного обліку електричної енергії, компенсації перетікань реактивної електричної енергії тощо, у разі необхідності звертається в установленому Кодексом комерційного обліку порядку щодо перевірки даних комерційного обліку.
Зазначає, що на підставі звітів формувались рахунки в спірний період на загальний обсяг спожитої електричної енергії за кожний розрахунковий період, які відповідач частково сплачував та не звертався ані до Постачальника, ані до ОРС з заявою про непогодження із обсягами, в порядку визначеному пунктом 2.3.5 ПРЕЕ, а отже беззаперечно визнавав дані комерційного обліку отримані Постачальником таким шляхом, що також свідчить про недобросовісну поведінку відповідача.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, посилаючись на її безпідставність та необгрунтованість, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Зокрема, вказує, що формування рахунків постачальником, їх зміст, знаходиться у прямій залежності від даних комерційного обліку. Недостовірність даних у звітах оператора комерційного обліку призводить до формування постачальником рахунків, що містять некоректні дані про обсяг споживання та суми, які підлягають оплаті споживачем. Особливої уваги заслуговує той факт, що відповідач так і не зміг пояснити походження доданих до позовної заяви звітів, що нівелює доказове значення як самих звітів, так і рахунків та актів.
У відповіді на відзив позивач вказав, що підставою для здійснення оплати за Договором про постачання електричної енергії споживачу №100/11 від 11 березня 2022 року є розрахункові документи - рахунки. Рахунки формувались Постачальником відповідно до умов договору, а саме пункт 5.7. Договору та пункт 3 Комерційної пропозиції, а також відповідно до положень Правил роздрібного ринку електричної енергії. При цьому Відповідач не надав жодного доказу в розумінні статті 73 Господарського процесуального кодексу України на спростування даних комерційного обліку зазначених в рахунках.
Також зазначив, що правовідносини Відповідача щодо даних комерційного обліку за точками обліку відповідача повинні вирішуватися поза рамками даної справи, а саме в рамках діючого між Споживачем та ОСР договором споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії. При цьому Відповідачем не наданого жодного доказу щодо врегулювання розбіжностей щодо обсягу розподіленої електричної енергії з відповідним ОСР.
Колегія суддів зазначає, що за правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684 грн *100 = 268400 грн).
Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження). Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що предметом розгляду у даній справі є вимога про стягнення 2 353,55 грн, то вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України та має проводитись в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія” на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.09.2023 у справі №915/867/23; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія” на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.09.2023 у справі №915/867/23 здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою повного, об'єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов'язані зі запровадженням в Україні воєнного стану, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія” на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.09.2023 у справі №915/867/23 розглядається поза межами строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.03.2022 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) було укладено договір № 100/11 про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір), за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п. 2.1 договору).
Відповідно до п. 2.2 договору обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії.
Відповідно до п. 5.5 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Додатками до договору є заяви-приєднання №1 та №2, у яких визначаються об'єкти відповідача, адреси їх розташування, ідентифікаційні дані точок комерційного обліку за об'єктами.
Також додатком до договору є комерційна пропозиція.
Як зазначено у заявах-приєднаннях початок постачання електроенергії розпочинається з 11.03.2022 року.
Згідно заяви-приєднання №2 чотири об'єкти відповідача розташовані у Вітовському районі Миколаївської області, а один об'єкт, про який відповідач зазначив у заявах по суті, розташований у смт Лазурне Скадовського району Херсонської області, а саме пункт радіотехнічного контролю Лазурне КТП-274.
Також у заяві-приєднанні №2 зазначено, що оператором, з яким споживач уклав договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії є ПАТ Херсонобленерго.
Згідно заяви-приєднання №1 один об'єкт відповідача розташований у м. Южноукраїнськ Миколаївської області.
На виконання умов договору позивач направив на електронну скриньку відповідача рахунки та акти прийняття-передавання товарної продукції.
Рахунок від 09.08.2022 року на суму 50368,66 грн. разом із актом було направлено відповідачу електронною поштою 10.08.2022 року. Згідно платіжного доручення №979 від 17.08.2022 року відповідач оплатив 49517,90 грн.
Рахунок від 09.09.2022 року на суму 51265,16 грн. разом із актом було направлено відповідачу електронною поштою 12.09.2022 року. Згідно платіжного доручення №1094 від 13.09.2022 року відповідач оплатив 50817,12 грн.
Рахунок від 08.10.2022 року на суму 45950,44 грн. разом із актом було направлено відповідачу електронною поштою 10.10.2022 року. Згідно платіжного доручення №1197 від 11.10.2022 року відповідач оплатив 45502,39 грн.
Рахунок від 10.11.2022 року на суму 60434,39 разом із актом було направлено відповідачу електронною поштою 10.11.2022 року. Згідно платіжного доручення №1321 від 10.11.2022 року відповідач оплатив 59827,69 грн.
Як стверджує позивач, факт споживання відповідачем електричної енергії в обсягах зазначених в рахунках на оплату електричної енергії підтверджується звітами щодо фактичного відпуску електричної енергії отриманих від ОСР.
Таким чином, позивачем було виставлено до сплати 208 018,65 грн., а відповідачем сплачено 205 665,10 грн.
Різниця становить 2353,55 грн., яку позивач і просив суд стягнути.
Отже, предметом розгляду даної справи є наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 2353,55 грн за спожиту електричну енергію.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що факт споживання відповідачем електроенергії протягом заявленого позивачем періоду позивачем належними доказами не підтверджено, оскільки з доданих до позову звітів щодо фактичного корисного відпуску електричної енергії не вбачається, що вони складені та підписані керівництвом ПАТ «Херсонобленерго». Таким чином, долучені до позову звіти не мають доказового значення про фактичне використання електроенергії на об'єкті відповідача.
Колегія суддів погоджується із наведеним висновком суду, з огляду на таке.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, судова колегія зазначає наступне.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Частинами 2, 4, 9 ст. 72 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачання електричної енергії споживачу здійснюється електропостачальником за відповідним договором постачання електричної енергії споживачу, укладеним відповідно до правил роздрібного ринку. Оператор системи передачі та оператори систем розподілу забезпечують приєднання електроустановок споживачів до електричних мереж у порядку, встановленому статтею 21 цього Закону. Відносини між учасниками роздрібного ринку регулюються правилами роздрібного ринку та договорами між його учасниками. Правила роздрібного ринку оприлюднюються на офіційних веб-сайтах Регулятора та електропостачальників. Споживач сплачує за поставлену йому електричну енергію та надані послуги згідно з умовами договорів, укладених відповідно до правил роздрібного ринку.
Згідно частини 2 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ).
Як встановлено судом, відповідач приєднався до умов договору шляхом підписання заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу.
Форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору) (п. 4.8 ПРРЕЕ).
Приписами п. 4.12 ПРРЕЕ визначено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.
Згідно з п. 4.13 ПРРЕЕ для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.
Відповідно до п.п.4.21, 4.29 ПРРЕЕ, оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно зі строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом. Зазначені строки не можуть бути меншими за 5 днів з дня надання платіжного документа споживачу. Порядок оплати споживачем послуг оператора системи та послуг постачальника послуг комерційного обліку мають відповідати порядку розрахунків, визначеному в укладеному договорі про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції, яка є додатком до цього договору).
Розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії (п.4.12 ПРРЕЕ).
Аналіз наведеного дає підставу для висновку про те, оператор системи розподілу адмініструє точки комерційного обліку електроенергії, отримує від споживача або самостійно здійснює зняття показників засобів обліку електричної енергії, визначає весь обсяг електричної енергії, що спожита споживачем та надає дану інформацію (обсяг спожитої електричної енергії споживачем) постачальнику електроенергії для підтвердження того, скільки постачальник продав (поставив) електричної енергії споживачу, на підставі отриманої інформації про обсяги спожитої електричної енергії споживачем, постачальник електричної енергії, виходячи з умов договорів до яких приєднався споживач, розраховує її вартість та виставляє споживачу рахунки на оплату.
Отже, у даному випадку інформація постачальника послуг комерційного обліку (оператора системи) є пріоритетною для здійснення комерційних розрахунків.
Як вбачається з матеріалів справи та зазначалося вище, на виконання умов договору позивач направив на електронну скриньку відповідача рахунки та акти прийняття-передавання товарної продукції на суму 208 018,65 грн, а саме: від 09.08.2022 року на суму 50368,66 грн, від 09.09.2022 року на суму 51265,16 грн, від 08.10.2022 року на суму 45950,44 грн та від 10.11.2022 року на суму 60434,39.
Відповідачем було сплачено 205 665,10 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №979 від 17.08.2022 на суму 49517,90 грн, №1094 від 13.09.2022 року на суму 50817,12 грн, №1197 від 11.10.2022 на суму 45502,39 грн, №1321 від 10.11.2022 року на суму 59827,69 грн.
Таким чином, різниця становить 2353,55 грн, яку позивач і просив суд стягнути з відповідача.
Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано позивачем, ані у рахунках, ані в актах не міститься даних щодо кількості використаної електричної енергії по кожному з об'єктів відповідача (точок комерційного обліку) протягом обумовленого договором розрахункового періоду, показників точок комерційного обліку на початок та кінець розрахункового періоду.
Так, з метою підтвердження фактичного щомісячного використання електроенергії за об'єктами відповідача позивач посилається на доданий до позовної заяви звіт оператора системи розподілу (а.с.47).
З приводу зазначеного, колегія суддів вказує таке.
Звертаючись до суду, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 ГПК України).
При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частина 2 статті 86 ГПК України).
Як вже було зазначено вище, інформація постачальника послуг комерційного обліку (оператора системи) є пріоритетною для здійснення комерційних розрахунків.
Судова колегія наголошує, що зазначені звіти не містять даних про дату їх складання, особу, яка їх склала, підпису цієї особи, печатки підприємства, про що вірно встановлено судом першої інстанції.
Вказане унеможливлює ідентифікувати особу, яка склала відповідний звіт.
Тобто, з доданих до позову звітів не вбачається, що вони складені та підписані з боку оператора системи розподілу - ПАТ «Херсонобленерго».
Отже, в матеріалах справи відсутні належні, допустимі і достатні докази в розумінні ст.ст.73-78 ГПК України, якими підтверджується фактичне споживання відповідачем електроенергії.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що факт споживання відповідачем електроенергії протягом заявленого позивачем періоду позивачем не підтверджено належним чином.
Тому, беручи до уваги те, що ані у рахунках, ані в актах не міститься даних щодо кількості використаної електричної енергії по кожному з об'єктів відповідача (точок комерційного обліку) протягом обумовленого договором розрахункового періоду, показників точок комерційного обліку на початок та кінець розрахункового періоду, враховуючи те, що матеріали справи не містять належним чином оформленого звіту оператора системи розподілу щодо фактичного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку споживача, колегія суддів зазначає про недоведеність належним чином позивачем встановлення у відповідача заборгованості у сумі 2353,55 грн.
З огляду на вказане, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Інші доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.09.2023 у справі №915/867/23.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія” на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.09.2023 у справі №915/867/23 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.09.2023 у справі №915/867/23 залишити без змін.
Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Судді Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська