Справа № 522/12943/23
Провадження № 6/522/198/24
за розглядом подання про тимчасове обмеження у праві виїзду
29 лютого 2024 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси
у складі: головуючого судді - Домусчі Л.В.,
за участі секретаря судового засідання - Навроцької Є.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Мельниченко Анни Володимирівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , подане по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Юнекс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
До Приморського районного суду м. Одеси 27.02.2024 року надійшло подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Мельниченко Анни Володимирівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , подане по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Юнекс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Подання приватного виконавця було обґрунтовано з посиланням на те, що у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Мельниченко Анни Володимирівни знаходиться виконавче провадження № 73501927 з примусового виконання виконавчого листу № 522/12943/23, виданого 20.10.2023 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Юнекс Банк» заборгованість за кредитним договором № 10.292.1121.ФО_К від 12.11.2021 року у розмірі 173 606,70 грн. та судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.
Виконавче провадження було відкрито постановою від 04.12.2023 року, яка була надіслана сторонам виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, вказаною у виконавчому документі.
Посилався на те, що у добровільному порядку вимоги виконавчого документу боржником не виконані. Боржник був належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження, між тим станом на теперішній час ним не вжито жодних заходів щодо виконання вимог виконавчого документу та не надано жодних пояснень стосовно не виконання вимог виконавчого документа. Вказував, що станом на час подачі подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржник в добровільному порядку вимоги виконавчого документу не виконує, приватним виконавцем було здійснено виїзд за адресою реєстрації боржника, де на його відгуки ніким не було відредаговано, у зв'язку з чим був складений відповідний акт приватного виконавця. Все вищевикладене, на думку приватного виконавця, свідчить про ухилення боржника від виконання судового рішення.
Матеріали подання разом зі справою були передані судді 29.02.2024 року.
Ухвалою суду від 29.02.2024 року подання було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 29.02.2024 року.
У судове засідання 29.02.2024 року приватний виконавець не з'явився., в матеріалах подання містить клопотання про розгляд подання без участі приватного викоанвця.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
За розглядом подання судом встановлено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Мельниченко Анни Володимирівни знаходиться виконавче провадження № 73501927 з примусового виконання виконавчого листу № 522/12943/23, виданого 20.10.2023 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Юнекс Банк» заборгованість за кредитним договором № 10.292.1121.ФО_К від 12.11.2021 року у розмірі 173 606,70 грн. та судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.
04.12.2023 року Приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Мельниченко А.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 73501927, та вказану постанову було направлено боржнику ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення за № 0600066088518, за адресою, що вказана у виконавчому документі.
Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Також приватним виконавцем 04.12.2023 року було винесено постанови про арешт майна боржника, про арешт коштів боржника.
Приватним виконавцем 24.01.2024 року було винесено постанови про арешт коштів боржника.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 363207760 від 25.01.2024 року ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарськими будівельними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 23.10.2012 року.
29.01.2024 року приватним виконавцем було винесено постанову про виклик боржника, а саме було зобов'язано з'явитись ОСОБА_1 до офісу приватного виконавця 07.02.2024 року за адресою: АДРЕСА_2 для надання пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа, а також повідомити про заходи, що вживаються з метою його виконання.
Вказану постанову було направлено боржнику ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення за № 0600082956899, за адресою: АДРЕСА_3 . Дане відправлення було отримано членом сім'ї боржника, а не самим боржником.
30.01.2024 року приватним виконавцем було здійснено вихід за адресою боржника, яка вказана у виконавчому документів, а саме: АДРЕСА_4 , однак на численний стук у двері відредаговано ніким не було, на підставі чого було був складений відповідний акт приватного виконавця.
Згідно довідки (виписки з домової книги про склад сім'ї та реєстрацію) за адресою: АДРЕСА_3 боржник не проживає та зареєстрований за цією адресою.
Згідно відповіді ПАТ «МТБ Банк» № 00/655-0/61.2.2-к від 30.01.2024 року боржник не є клієнтом банку.
Згідно відповіді АТ «Креді Агріколь Банк» № 15610/311 від 31.01.2024 року рахунок боржника закритий.
Згідно відповіді АТ «А-Банк» № 20.1.0.0.0/7-20240130/785 від 31.01.2024 року у боржника відсутні відкриті рахунки.
Згідно відповіді АТ «Піреус Банк МКБ» № 1043/02-ІІІ від 01.02.2024 року боржник не є клієнтом банку.
Згідно відповіді АТ «Кредит Банк Дніпро» № 16-999 від 01.02.2024 року у боржника відсутні відкриті рахунки.
Згідно відповіді ПрАТ «Банк Фамільний» № 1/240-113 від 01.02.2024 року боржник не є клієнтом банку.
Згідно відповіді АТ «БТА Банк» № 23-01-02/236-БТ від 01.02.2024 року у боржника відсутні відкриті рахунки.
Згідно відповіді АБ «Укргазбанк» від 13.02.2024 року у боржника наявний рахунок № НОМЕР_1 , залишок коштів-3,60 грн, арешт накладено.
Згідно відповіді Державної фіскальної служби України № 191378034 від 09.02.2024 року юридичні особу або фізичні особу-підприємця знято з обліку у контролюючих органів.
Згідно відповіді Державної податкової служби України № 191377976 від 09.02.2024 року за 1- 3 квартали фізична особа отримувала доходи від податкового агенту- Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради у розмірі 6300 * 3 за ознакою доходу 128.
Згідно відповіді Пенсійного фонду України № 191377958 від 09.02.2024 року у боржника ознака виду плати-02-заробітна плата/дохід застрахованої особи, місяць та рік останнього місця робти-01.07.2022 року, назва страхувальника- КЗ «Одеський театрально-художній фаховий коледж»
Згідно відповіді Міністерства внутрішніх справ України № 191378060 від 09.02.2024 року в МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби.
При цьому відсутня інформація щодо запиту приватного виконавця про перетин кордону боржником.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
У п. 9 ч. 3ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування на всій території України у випадках, установлених міжнародними договорами, згода та обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції»(далі - Конвенція).
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 19 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо.
Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
Отже, поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини, непереборної сили, події тощо.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України № 3857-ХІІ від 21.01.1994 року «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Положеннями ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо, зокрема, він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
З аналізу наведених норм вбачається, що обов'язковою підставою для задоволення судом подання державного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є ухиляння боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, в інтересах національної чи громадської безпеки, з метою захисту прав і свобод інших осіб.
На підставі визначених у ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» обов'язків боржника можна зробити висновок, що поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, і коли виконати цей обов'язок не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). Зокрема, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього з неповажних причин.
Сама по собі наявність суми заборгованості за виконавчим документом або відсутність дій стосовно добровільного погашення заборгованості не можуть свідчити про ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.
За змістом статей 12,81 ЦПК України обов'язок доказування факту ухилення боржника від виконання зобов'язань покладається, в даному випаду, на приватного виконавця, який звертається до суду із відповідним поданням.
Ухилення боржником від виконання зобов'язання за виконавчим провадженням, не є тотожним поняттю не виконання судового рішення.
Також, ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачає, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 ЦК України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Стаття 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України» встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема у випадках, якщо діють невиконані зобов'язання, покладені на нього судовим рішенням, до виконання останніх.
Згідно п. 8 ст. 19 Закону України «Про державну прикордонну службу України» встановлено, що запобігання та недопущення в'їзду з України осіб, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України покладено на Державну прикордонну службу України.
Пункт 2 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень судів" від 24 березня 2008 р. № 261/2008, щодо врегулювання порядку виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов'язання було видано спільного листа Міністерства юстиції України та Адміністрації Державної прикордонної служби України від 27 травня 2008 р. № 25-32/463№ 25-5347, в якому зазначено, що наявність в особи невиконаних зобов'язань, покладених на неї судовим рішенням, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України, до того ж питання такого обмеження вирішується судом.
Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, підлягає з'ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання у повному обсязі або частково.
Слід зазначити, що право приватного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника покладених на нього рішенням суду зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє приватного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.
За розглядом подання судом встановлено, що до теперішнього часу рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12.09.2023 року, на виконання якого 20.10.2023 року було видано виконавчий лист відносно боржника ОСОБА_1 , не є виконаним. Вимоги приватного виконавця боржником не виконуються, проте в матеріалах відсутні докази про належне його сповіщення про відкриття вказаного виконавчого провадження.
Надані приватним виконавцем матеріали подання містять фактичні дані щодо перебігу вчинених ним дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду, однак в матеріалах відсутні докази отримання боржником рекомендованої кореспонденції, а також докази на підтвердження вчинення ним саме умисних дій, спрямованих на приховання грошових коштів, рухомого та нерухомого майна, інших цінностей, а також про ухилення від виконання зобов'язань, покладених на нього приватним виконавцем у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду.
За таких обставин подання приватного виконавця не містить жодних посилань на конкретні факти навмисного чи іншого свідомого невиконання обов'язку ОСОБА_1 та доказів на підтвердження цих фактів.
Відкриття виконавчого провадження не може розглядатись як достатня підстава для застосування судом саме такого заходу, як обмеження права особи на виїзд за межі України.
Водночас, Указом Президента України Зеленського В.О. № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжується до теперішнього часу.
Указом Президента України від 26 липня 2023 року № 451/2023 «Про Продовження строку дії воєнного стану в Україні» щодо продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.
Суд також зазначає, що приватним виконавцем не перевірена інформація Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо проходження боржником військової служби в Збройних Силах України.
Таким чином, сама по собі наявність невиконання зобов'язання не є безумовною підставою для встановлення обмеження у праві виїзду, доведенню підлягає ухилення боржника від виконання.
Тому, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні подання, оскільки приватним виконавцем не надано суду доказів щодо належного сповіщення боржника про відкриття виконавчого провадження та відповідного його умисного ухилення від виконання рішення суду.
Керуючись ст. 441 Цивільно-процесуального кодексу України, Законом України "Про виконавче провадження", пунктом 5 статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", суд,
У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Мельниченко Анни Володимирівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвала набирає чинності в момент її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 29.02.2024 року.
Суддя Л.В. Домусчі