Іменем України
27 лютого 2024 року
м. Харків
справа № 644/7336/23
провадження № 22-ц/818/963/24
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря - Сізонової О.О.
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - Третій відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Третій відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції про встановлення факту смерті за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Іщенко Дениса Миколайовича на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 18 грудня 2023 року, постановлене під головуванням судді Саркісян О.А., -
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту смерті свого батька ОСОБА_2 , заінтересована особа Третій відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 18 грудня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Третій відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції про встановлення факту смерті відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Іщенко Денис Миколайовичпросить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги ОСОБА_1 і встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кочетовка, Мічурінського району, Тамбовської області, який на момент смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , помер в певний час, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Лисичанськ Луганської області, Україна, причина смерті хронічне порушення мозкового кровообігу, відділені наслідки ішемічного інсульту Церебральний атеросклероз з гіпертонічною хворобою.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що він є сином померлого ОСОБА_2 . Згідно лікарського свідоцтва про смерть №224 від 28.06.2022 року ОСОБА_2 помер в м. Лисичанськ, Луганської області, Україна. З 03.07.2022 року місто Лисичанськ перебуває в окупації, а будь-які державні органи та установи припинили здійснювати покладені на них повноваження. З цих причин смерть ОСОБА_2 не була зареєстрована за місцем її настання, оскільки відділ ДРАЦС України в м. Лисичанськ на той час не працював та вже не мав доступу до єдиних державних реєстрів України, а його співробітники не проводили реєстрацію актових записів. Провести таку реєстрацію в органах ДРАЦС, які розташовані на території, яка підконтрольна владі України у заявника немає можливості, адже медичний документ, який є підставою для цього у заявника відсутній, в наявності є лише фотографія лікарського свідоцтва про смерть №224 від 28.06.2022 року та фотографія з кладовища із зазначенням прізвища особи, яка похована. Зазначає, що судом першої інстанції проігноровано ту обставину, що можливість збору доказів смерті особи на окупованій території є обмеженою, у той час як встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України має істотне значення для реалізації цілої низки прав. З вищенаведених підстав рішення суду першої інстанції, на думку апелянта, підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про задоволення поданої нею заяви.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не було надано суду належних та допустимих доказів, які достовірно б свідчили про смерть його батька, у певний час та за певних обставин. Фотографія з могили не є належним та допустимим доказом, на підставі якого можна дійти висновку, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер в певний час ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Лисичанськ Луганської області, Україна, оскільки вказані докази не підтверджують факт смерті конкретної особи у конкретному місці та в конкретний час. Копія лікарського свідоцтва про смерть №224 від 28.06.2022 року ОСОБА_2 , оригінал якого суду заявником не наданий, суд не взяв до уваги, оскільки цей доказ поданий в порушення вимог ст.ст.78, 79 ЦПК України.
Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.
Заявником на підтвердження смерті батька, надана копія лікарського свідоцтва про смерть №224 від 28.06.2022 року ОСОБА_2 , зі змісту якого вбачється, що він помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Лисичанськ, Луганська обл., Україна.
Зазначене свідоцтво складено лікарем ОСОБА_3 на відповідному бланку, містить відбиток штампу та печатки лікувального закладу КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» Лисичанської міської ради Луганської області.
Свідок ОСОБА_4 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрована як ВПО, надала суду письмові покази, згідно до яких вона є дружиною ОСОБА_2 , з яким перебуває у шлюбі з 22.07.1972 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Лисичанськ Луганської області помер її чоловік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Інформацію про смерть чоловіка вона отримала від сина ОСОБА_1 .
Як на підставу позовних вимог, ОСОБА_1 посилався на те, що він є сином померлого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Лисичанськ, Луганської області, Україна. Згідно лікарського свідоцтва про смерть №224 від ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер в м. Лисичанськ, Луганської області, Україна, причина смерті: хронічне порушення мозкового кровообігу, відділені наслідки ішемічного інсульту, Церебральний атеросклероз з гіпертонічною хворобою. З перших днів повномасштабного вторгнення РФ в Україну багато територій Луганської області було майже одразу окуповано. У день смерті ОСОБА_2 війська армії РФ була на південних околицях Лисичанська. З 03.07.2022 року місто перебуває в окупації, а будь-які державні органи та установи припинили здійснювати покладені на них повноваження. З цих причин смерть ОСОБА_2 не була зареєстрована за місцем її настання, оскільки відділ ДРАЦС України в м. Лисичанськ на той час не працював та вже не мав доступу до єдиних державних реєстрів України, а його співробітники не проводили реєстрацію актових записів. Провести таку реєстрацію в органах ДРАЦС, які розташовані на території, яка підконтрольна владі України у заявника немає можливості, адже оригінал медичного документу, який є підставою для цього у заявника відсутній, в наявності є лише фотокопія. Встановлення факту смерті необхідне для реєстрації його смерті в Державному реєстрі актових записів України, отримання свідоцтва про смерть встановленого зразка та подальшої реалізації низки прав, у тому числі звернення до органів нотаріату України для оформлення спадщини.
Частинами третьою-четвертою статті 49 Цивільного кодексу України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» визначено, що державна реєстрація смерті здійснюється на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою.
Форма та порядок видачі документа про смерть, на підставі якого здійснюється державна реєстрація смерті, встановлена Інструкцією про порядок заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженої наказом Міністерством охорони здоров'я України № 545 від 08 серпня 2006 року.
Відповідно до положень вказаної Інструкції лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем медичного закладу, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і запису в медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації і результатів розтину.
Пунктом 1 Розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
У відповідності до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з'ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.
Чинний ЦПК України містить чотири процедури, наслідком якої є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами ДРАЦСу може бути видано свідоцтво про смерть: встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою внаслідок нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України); визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).
Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Справи про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду (частина друга статті 317 ЦПК України).
У заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів (частина перша-друга статті 318 ЦПК України).
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи в умовах воєнного чи надзвичайного стану та на тимчасово окупованих територіях" розширено перелік територій, щодо яких поширює свою дію стаття 317 ЦПК. На даний час до них відносяться території, на яких введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окуповані території України, визначені такими відповідно до діючого законодавства.
Указом Президента України воєнний стан встановлено із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України, тому даний спрощений порядок розповсюджується на встановлення юридичних фактів, що відбулись на всій території України (як мінімум - до закінчення воєнного стану). Але в основному такий спосіб стосується зони воєнних дій та тимчасово окупованих територій, оскільки на таких територіях не функціонують відповідні органи, які можуть зафіксувати факт смерті.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федераціє затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 (із змінами відповідно Наказу 224 від 17 серпня 2023 року) вбачається, що з 24.02.2022 року по 03.07.2022 року у м. Лисичанськ велися активні бойові дії, а з 03.07.2022 року та по теперішній час місто є окупованим РФ.
Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.
Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, зокрема, можуть бути:
- письмові докази;
- речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи;
- висновки експертів;
- копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть;
- пояснення свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник;
- довідки з військомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців);
- заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі в обставинах, що загрожували їй смертю.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
Частинами першою, другою статті 294 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити учасникам справи їхні права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
З метою з'ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22.
Встановлення факту смерті особи має значення для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника, рішення суду в такій категорії справ повинне ґрунтуватися на дотриманні вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, у тому числі з урахуванням документів, виданих органами та установами самопроголошених утворень, розташованими на окупованій території України.
Крім того, відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
У справі, яка переглядається встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є батьком заявника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Матеріали справи містять фотокопію лікарського свідоцтва про смерть №224 від 28.06.2022 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якого убачється, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , причини смерті: хронічне порушення мозкового кровообігу, відділені наслідки ішемічного інсульту, Церебральний атеросклероз з гіпертонічною хворобою, свідоцтво складено лікарем ОСОБА_3 на відповідному бланку, містить відбиток штампу та печатки лікувального закладу КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» Лисичанської міської ради Луганської області.
До суду апеляційної інстанції представником апелянта надано оригінал відповіді від КНП Лисичанської міської ради Луганської області «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» №3/2 від 04.01.2024 року з якого вбачається, що лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_2 №224 від 28.06.2022 року, яке було видано лікарем КНП «ЦПМСД №1» ОСОБА_3 - заповнене її почерком; печатки та штампи, проставлені на лікарському свідоцтві про смерть №224 від 28.06.2022 року є оригінальними; лікар-терапевт ОСОБА_3 станом на день видачі свідоцтва про смерть №224 від 28.06.2022 року перебувала у штаті працівників КНП «ЦПМСД №1».
Крім того, з відповіді Головного управління Національної поліції в Луганській області Управління організаційно - аналітичного забезпечення та оперативного реагування, убачається, що згідно з відомостями Інформаційно - комунікаційної системи Інформаційний портал Національної поліції, 27.06.2022 року відділом поліції №3 Сєверодонецького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області в Єдиному обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події за № 5536 зареєстровано інформацію про те, що 27.06.2022 року за адресою: АДРЕСА_1 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вищенаведені докази у їх сукупності та взаємозв'язку дають підстави для висновку про доведеність доводів заявника належними та допустимими доказами, достатніми для висновку про те, що його батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Лисичанськ, Луганської області, Україна.
З початку липня 2022 року зазначена територія є тимчасово окупованою.
Суд першої інстанції всупереч приписам частини першої статті 294 ЦПК України не дослідив у повній мірі всі докази, надані заявником, не надав належної оцінки доводам ОСОБА_1 , не витребував за власної ініціативою необхідних доказів, які мають значення для справи.
Враховуючи наведене, висновки суду першої інстанції не можна вважати обґрунтованими.
Зважаючи на те, що заявник ОСОБА_1 обґрунтував необхідність встановлення факту смерті його батька та реєстрації смерті в установленому діючим законодавством України порядку подальшою реалізацією ним свого права як спадкоємця, і заявником суду на підтвердження факту смерті батька надано належні, допустимі та достовірні докази, достатні для висновку про обґрунтованість заяви, беручи до уваги те, що в інший спосіб заявник не може підтвердити ту обставину, що його батько ОСОБА_2 помер на території, яка наразі є тимчасово окупованою, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для встановлення факту смерті його батька ОСОБА_2 .
Встановлення причин смерті не входить до компетенції суду при вирішенні питання про встановлення факту смерті.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки судом при ухваленні рішення було неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, наслідком чого стало ухвалення помилкового рішення про відмову у задоволенні заяви, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду з ухваленням по справі нового судового рішення про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Іщенко Дениса Миколайовича - задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 18 грудня 2023 року - скасувати та постановити по справі нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кочетовка, Мічурінського району, Тамбовської області, який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Лисичанськ, Луганської області, Україна.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбаченихст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова
Повне судове рішення виготовлено 29.02.2024 року.