Іменем України
28 лютого 2024 року м. Кропивницький
справа № 404/2964/22
провадження № 22-ц/4809/279/24
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Дуковського О.Л., Дьомич Л.М.,
за участю секретаря судового засідання Гончар О.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 жовтня 2023 року у складі судді Варакіної Н.Б.
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради про визначення місця проживання дитини.
В обґрунтування позову зазначала, що з 21 жовтня 2011 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який було розірвано рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08 серпня 2013 року. Від шлюбу мають спільну неповнолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На час подання позову між нею та відповідачем виник спір з приводу визначення місця проживання сина.
Зазначала, що дитина проживала постійно з нею в належній їй на праві власності квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Довідкою № 007003/1 про реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 . Квартира є мебльованою, затишною, відповідає всім вимогам комфортного проживання. Для дитини облаштована окрема кімната, де він може навчатись та відпочивати. З першого класу син навчався за місцем його проживання в КЗ «Навчально-виховний комплекс «Спеціалізований загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів № 26 - дошкільний навчальний заклад - дитячий юнацький центр «Зорецвіт» Кіровоградської міської ради Кіровоградської області».
Позивач вказувала, що має самостійний дохід та постійне місце проживання, спиртними напоями не зловживає, шкідливих звичок не має. Згідно довідки ГУ ДПС у Кіровоградській області від 27.05.2022 перебуває на обліку в Кропивницькій ДПІ як фізична особа-підприємець з 02.03.2016. Відповідач проживає окремо, але періодично приходить до квартири, влаштовує сварки, негативно впливає на емоційний стан сина. У зв'язку з цим вона неодноразово викликала поліцію.
У травні 2022 року відповідач забрав сина до себе, заманюючи подарунками та обіцянками матеріального характеру, натомість вихованням сина не займається взагалі. Водночас ОСОБА_2 не добросовісно виконує свої батьківські обов'язки щодо сплати аліментів на утримання сина. Відповідач зловживає спиртними напоями, не працює, не має постійного доходу, ніколи не утримував матеріально дитину та не розуміє відповідальності щодо забезпечення сина необхідними для розвитку матеріальними благами.
Позивач просила визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір?ю ОСОБА_1 .
27.09.2022 ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ОСОБА_1 , третя особа: Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради про визначення місця проживання дитини.
В обґрунтування позову представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 зазначав, що 21 жовтня 2011 року сторони зареєстрували шлюб. Від шлюбу народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08 серпня 2013 року шлюб між сторонами розірваний. В подальшому після розірвання шлюбу сторони разом з сином продовжили проживати разом як одна сім'я без реєстрації шлюбу.
Починаючи з грудня 2020 року сторони проживають окремо, а син продовжив проживати разом з матір'ю, батько не припиняв спілкування із сином та навідував його. ОСОБА_2 має доньку ОСОБА_5 від першого шлюбу, яка проживає разом з ним та сином в одній квартирі.
Починаючи з травня 2022 року син проживає з батьком за його адресою - АДРЕСА_2 , так як не бажає проживати разом з матір?ю та її донькою від першого шлюбу. Пояснює це тим, що вони над ним глузують, насміхаються, так як вони поводять себе як подруги, залишають його самого вдома в нічний час та йдуть гуляти. Зазначає, що позивач зустрічається з іншим чоловіком, якого син не сприймає, не бажає з ним спілкуватись, не приймає подарунки.
В квартирі, в якій проживає дитина наявні меблі, побутова техніка, шкільне приладдя, одяг та інші речі необхідні для комфортного проживання. Для сина облаштована особиста кімната, в якій він навчається та проводить час, відпочиває. Відповідач, як батько доглядає за сином, турбується про його здоров'я та навчання, забезпечує усім необхідним для лікування та навчання, займається позашкільним розвитком сина, відвідують гуртки та створює для сина належні умови для його морального, духовного та фізичного розвитку.
Зауважив, що дитина сама виявила бажання проживати саме з батьком, який не забороняє матері спілкуватись із сином. Щодо сплати аліментів зазначив, що до травня 2022 року платив аліменти на банківську картку сина, окрім того постійно передавав йому продукти харчування, робив подарунки, які не відображаються у розрахунку заборгованості зі сплати аліментів. На даний час син проживає з батьком, а тому він аліменти не сплачує.
Посилаючись на зазначені обставини, просив визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_2 .
Короткий зміст судового рішення
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Вирішено питання про судові витрати.
Суд дійшов висновку, що визначення місця проживання ОСОБА_3 з матір'ю буде в повні мірі відповідати його інтересам, сприятиме забезпеченню сталого духовного та фізичного розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.
При цьому суд наголосив, що визначення місця проживання дитини з матір'ю не повинно негативно впливати на його взаємовідносини з батьком, оскільки визначення місця проживання дітей з одним із батьків не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов'язків, що мають усвідомлювати обидва з батьків, спір між якими вирішено судом.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_6 зазначив, що не погоджується з рішенням суду, вважає його таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що починаючи з травня 2022 року по теперішній час, ОСОБА_7 проживає разом із батьком, так як не бажає проживати разом з матір?ю та її донькою від першого шлюбу.
Звертав увагу, що відповідач, як батько доглядає за сином, турбується про його здоров?я та навчання, забезпечує всім необхідним для лікування та навчання, одягом, харчуванням, займається позашкільним розвитком сина, відвідують гуртки, створює для сина належні умови для його морального, духовного та фізичного розвитку.
Посилаючись на висновки постанови Верховного Суду від 23 грудня 2020 року по справі № 712/11527/17 та положення ст. 19 СК Україні представник відповідача вважає по даній справі мав би бути висновок по первісному позову щодо доцільності проживання дитини з матір?ю та висновок по зустрічному позову щодо доцільності проживання дитини з батьком, натомість ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 05 грудня 2022 року по даній справі було витребувано з Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради, письмовий висновок щодо доцільності визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 .
Вважає висновок Кропивницької міської ради від 07 квітня 2023 року № 2347/49-13-24 недостатньо обгрунтованим, та таким, що суперечить інтересам дитини, тому брати його до уваги недоцільно.
Вказує, що суд дійшов помилкового висновку про відсутність у ОСОБА_2 постійного доходу. Відповідач займається підприємницькою діяльністю та має постійний дохід, може забезпечити сина всім необхідним, відповідально відноситься до забезпечення сина.
Зазначає, що суд безпідставно вирішив не заслуховувати думку ОСОБА_3 , оскільки стороною відповідача було подано до суду клопотання про вислуховування в судовому засіданні думки дитини за участі психолога, яке було судом проігноровано та залишено без задоволення.
Просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити його позовні вимоги.
Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло, що згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Суд першої інстанції встановив такі обставини
З 21 жовтня 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08 серпня 2013 року (а.с. 5).
Від шлюбу у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8).
З 21.08.2013 дитина проживала постійно з позивачем в належній їй на праві власності квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Довідкою № 007003/1 про реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 та Договором дарування від 13.10.2015 року (а.с. 4 на зворотній стороні, 6-7).
Квартира є мебльованою, затишною, відповідає всім вимогам комфортного проживання. Для дитини облаштована окрема кімната, де він може навчатись та відпочивати.
З першого класу ОСОБА_7 навчається в КЗ «Навчально-виховний комплекс «Спеціалізований загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів № 26 - дошкільний навчальний заклад - дитячий юнацький центр «Зорецвіт» Кіровоградської міської ради Кіровоградської області».
Згідно характеристики від 01.06.2022 НВК № 26, ОСОБА_3 навчається в даному закладі з 2018 року, має навчальні досягнення достатнього та середнього рівнів, найкраще дається математика, добре розвинене логічне мислення. Має у класі друзів, спілкується з ними. Вихованням займається мама, вона постійно цікавиться навчанням та успіхами сина. За період навчання у початкових класах тато не цікавився шкільним життям сина, успіхами не цікавився, батьківські збори не відвідував. Зі слів дитини батько інколи забирав його до себе. Після таких зустрічей ОСОБА_7 завжди знаходився в пригніченому стані, розповідати багато не хотів. Ставав неуважним та розсіяним. Мама ніколи не забороняла спілкуванню сина з батьком (а.с. 9).
Згідно довідки ГУ ДПС у Кіровоградській області від 27.05.2022 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Кропивницькій ДПІ як фізична особа-підприємець з 02.03.2016 (а.с.7).
ОСОБА_2 не надані будь-які докази на підтвердження своїх доходів.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 суду показали, що працюють у ОСОБА_2 найманими працівниками, але будь-яких доказів цьому не надано.
Позивач має самостійний дохід та постійне місце проживання, спиртними напоями не зловживає, шкідливих звичок не має (а.с. 35, 36).
З відповідей ГУ НП в Кіровоградській області вбачається, що ОСОБА_2 зверталась до поліції 05.12.2020, 06.12.2020, 13.05.2021, 17.07.2021 стосовно вчинення психологічного насилля в стані алкогольного сп'яніння та відібрання дитини.
Згідно розрахунку № 20934/11-33 від 01.06.2022 року, виданого ФВ ДВС у м. Кропивницькому ПСМУ МЮ (м. Дніпро), ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів, яка станом на 01.05.2021 року становить 266 894,00 грн (а.с.8).
Починаючи з травня 2022 року та по теперішній час дитина проживає з батьком за адресою проживання батька ОСОБА_2 - АДРЕСА_2 (а.с. 61, 48-50).
Згідно довідки КЗ «Навчально-виховний комплекс «Спеціалізований загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів № 26 - дошкільний навчальний заклад - дитячий юнацький центр «Зорецвіт» Кіровоградської міської ради Кіровоградської області», ОСОБА_7 в даний час проживає з батьком, який приділяє йому належну увагу по вихованню, постійно підтримує зв'язок з класним керівництвом (а.с. 51).
Згідно довідки № 24 від 09.08.2022 року та сертифікату серії 10ААж № 890176 від 09.08.2022 року, ОСОБА_2 на диспансерному обліку не перебуває, за медичною допомогою не звертався, наркологічних захворювань не виявлено (а.с. 56, 57).
Відповідно висновку Виконавчого комітету Кропивницької міської ради № 2347/49-13-24 від 07.04.2023, комісією вирішено за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір'ю ОСОБА_1 . Окрім цього, комісією встановлено, що ОСОБА_2 не надано документального підтвердження наявності у нього самостійного доходу. Також, він повідомив комісії, що не буде налагоджувати відносини між сином та його матір'ю (а.с.85-88).
Згідно висновку спеціаліста-психолога за результатами психологічного дослідження ОСОБА_3 , ставлення дитини до матері позитивне, негативних висловлювань в бік мами не має, встановлені теплі емоційні зв'язки. Дитина веде себе діаметрально протилежно на консультації в присутності обох батьків, мами та на одинці з психологом. Коли заняття проходило за присутності обох батьків, хлопчик був мало контактний, лише спостерігав і при висловлюваннях шукав зорового контакту з батьком. На занятті в присутності мами реагував емоційно тепло, розкрився повністю і пояснив, що його турбувало у стосунках з мамою. Зі слів дитини, він сумує за мамою. У дитини є відчуття, що батьки його люблять однаково. Батько достатньо приділяє йому уваги, грається з ним в ігри, пояснює навчальний матеріал за необхідності, вчить уроки. Однак, хлопчик відчуває «емоційний голод» щодо спілкування з мамою, в свою чергу це призводить до психологічного травмування дитини. На сумісній консультації батьки з'ясовують стосунки в присутності дитини та психолога. При цьому, емоційним ініціатором виступає батько. Він починає розповідати, що мама не справляється зі своїми материнськими обов'язками, не спілкується з дитиною, зневажливо ставиться до неї. Мати також негативно характеризує поведінку батька, звинувачує його, що він її фізично та психологічно ображав, що і було причиною їх розлучення. Ця ситуація спричиняє дитині страждання. У ОСОБА_7 на високому рівні розвинене ставлення до авторитету дорослого, тобто хлопчик схильний підпадати під авторитет значущої для нього людини, в даному випадку тата. Тому дитина демонструє поведінкові реакції, висловлювання та мотиви, які від неї очікує авторитетна особа, у даному випадку батько, у розрізі із його власним внутрішнім бажанням та потягами. Мама є найбільш емоційно привабливим членом сім'ї та забезпечує захист дитині. Тобто, мама сприймається, як та що дарує позитивні емоції, радісна та весела (а.с. 104-108).
Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 та його представник підтримали апеляційну скаргу, просив її задовольнити. ОСОБА_1 та її представник заперечили щодо доводів скарги.
За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 31 ЦК України малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.
Згідно із ч.ч. 2, 8, 9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно із ч. 3 ст. 11 цього Закону батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч.1 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Згідно із ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Такі заходи можуть бути необхідними у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.
Відповідно до ч.1 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Згідно із ч. ч. 2-4 ст. 29 ЦК України, фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
У разі спору про місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Згідно зі ст. 141 СК України, мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до ч.2 ст.161 СК України під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
Проживання дитини разом із батьками є водночас правом дитини та обов'язок батьків утримувати дитину.
Згідно із ст. 19 СК України, при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 3 травня 2022 року у справі №944/4968/20 сім'я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків. Діти є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, передбачено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Відповідно до ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини. При цьому суд також враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, її вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.
Як вбачається з матеріалів справи та слідує із судового рішення, місцевий суд дійшов висновку про те, що проживання дитини з матір'ю буде відповідати найкращим інтересам дитини.
Апеляційний суд вважає, що зазначені висновки відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
Так, місцевий суд установив, що ОСОБА_2 не надав доказів свого працевлаштування. Натомість ОСОБА_1 є фізичною особою підприємцем та має підтверджений дохід.
Відповідачем не надано доказів того, що визначення місця проживання дитини разом з матір'ю буде суперечити інтересам дитини.
Обставин, які б свідчили, що зміна місця проживання малолітнього сина сторін загрожує дитині психологічно або фізично чи призведе до негативних для дитини наслідків, створить для неї нестерпні умови, не встановлено.
Як зазначено вище, суд при вирішенні спору врахував, що з народження та до часу виникнення конфліктної ситуації між батьками, дитина проживала разом із матір'ю та є емоційно прихильною до обох батьків. Однак, мама є найбільш емоційно привабливим членом сім'ї та забезпечує захист дитині.
Відповідно висновку Виконавчого комітету Кропивницької міської ради № 2347/49-13-24 від 07.04.2023, комісією вирішено за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_7 разом з її матір'ю - ОСОБА_1 за місцем її проживання. Докази на спростування такого висновку не надані.
Згідно висновку спеціаліста-психолога за результатами психологічного дослідження ОСОБА_3 , ставлення дитини до матері позитивне, негативних висловлювань в бік мами не має, встановлені теплі емоційні зв'язки. Батько достатньо приділяє сину уваги, грається з ним в ігри, пояснює навчальний матеріал за необхідності, вчить уроки.
Встановлено, що з травня 2022 син сторін проживає разом із батьком. При визначенні місця проживання дитини потрібно виходити з того, щоб не порушити для дитини відчуття стабільності та спокою, врахувати якнайкращі її інтереси.
Судом першої інстанції було встановлено, що після того, як ОСОБА_7 почав проживати з татом він втратив контакт з мамою, сестрою та друзями. Відповідач самостійно прийняв рішення про переведення дитини у інший навчальний заклад, який знаходиться поруч з місцем його проживання.
Аналізуючи висновок спеціаліста-психолога, зібрані у справі докази та поведінку сторін, суд першої інстанції прийшов до висновку, що проживаючи з матір'ю ОСОБА_10 мав змогу повноцінно спілкуватися і з мамою і з татом. Проживаючи з татом, ОСОБА_7 позбавлений спілкування з матір'ю, перебуває під впливом батька, який нав'язує своє бачення ситуації, що призводить до негативних психоемоційних наслідків.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Щодо доводів апеляційної скарги, що суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про допит дитини, апеляційний суд зазначає таке.
Належна увага повинна приділятись поглядам та думці дитини у відповідності з її віком і зрілістю. Право бути почутою є правом дитини, а не обов'язком. У кожній конкретній ситуації опитування дитини здійснюється із врахуванням її віку та можливості висловити її думку. Водночас думка дитини не завжди може відповідати її найкращим інтересам.
Верховний Суд у постанові від 08.02.2024 у справі № 623/3801/19 зауважив, що суд може оцінювати думку малолітньої дитини в силу її віку не лише безпосередньо в судовому засіданні, але і через професійне посередництво, зокрема шляхом її опитування у присутності спеціаліста психолога, який має відповідну кваліфікацію та може проводити бесіди з дитиною і правильно передати та інтерпретувати її слова, з фіксацією його результатів для суду у вигляді висновків спеціаліста.
У цій справі суд першої інстанції виходив з того, що немає підстав для задоволення клопотання про допит ОСОБА_3 , оскільки це може завдати ще більшого емоційного навантаження на дитину, прихильність дитини до батьків з'ясовувалася шляхом проведення бесід дитини із психологами протягом багатьох годин, висновки яких оцінено судом.
Зазначені висновки місцевого суду не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається апелянт, та не свідчать про невірне застосування місцевим судом норм матеріального права.
З урахуванням встановленого, суд першої інстанції надав оцінку в сукупності доказам, показам свідків, висновку органу опіки та піклування та при ухваленні рішення в першу чергу врахував найкращі інтереси дитини.
Колегія суддів звертає увагу, що визначення місця проживання дитини з одним із батьків не є перешкодою для іншого щодо виконання як обов'язків так і здійснення прав, оскільки батьки мають рівні права і обов'язки щодо виховання та розвитку дитини незалежно від того, що проживають окремо один від одного.
Кожен із батьків не позбавлений права порушувати у майбутньому питання щодо зміни місця проживання дитини з урахуванням обставин, що матимуть істотне значення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.
Враховуючи, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який повно встановивши фактичні обставини справи, із дотриманням норм процесуального права, вірно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, ухвалив рішення, яке відповідає закону.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України новий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 29 лютого 2024 року.
Головуючий суддя А.М. Головань
Судді Л.М. Дьомич
О.Л. Дуковський