Іменем України
29 лютого 2024 року м. Кропивницький
справа № 398/759/18
провадження № 22-ц/4809/413/24
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Карпенка О. Л.,
учасники справи:
позивач - Комунальне підприємство «Теплокомуненерго» Олександрійської міської ради,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Яроша Максима Володимировича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 листопада 2023 року у складі судді Нероди Л. М. і
Короткий зміст позовної заяви
В березні 2018 року Комунальне підприємство «Теплокомуненерго» Олександрійської міської ради - (далі - КП «Теплокуменерго») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути заборгованість за отриману теплову енергію в сумі 11 170 грн 47 коп.
Позовна заява мотивована тим, що КП «Теплокомуненерго» є підприємством Олександрійської міської ради, яке надає наймачам, власникам та членам їх сімей, що фактично проживають у квартирах або приватних будинках, послуги теплопостачання за рахунок власних та залучених коштів.
13 лютого 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був підписаний договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 в присутності приватного нотаріуса Олександрійського міського нотаріального округу Хоменка В. Ю.
Зазначена квартира, в якій проживав відповідач, відноситься до приватного житлового фонду і опалюється КП «Теплокомуненерго» з моменту прийняття багатоквартирного будинку в експлуатацію.
Між КП «Теплокомуненерго» та ОСОБА_1 склалися правовідносини з приводу надання послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання, що підтверджується відкритим на ім'я останнього особовим рахунком № НОМЕР_1 .
Відповідач користувався тепловою енергією, яку постачає підприємство, та приймав дану послугу, проте, своєчасно не розрахувався за надані позивачем послуги, внаслідок чого станом на 01 березня 2017 року виникла заборгованість за надані послуги з теплопостачання в розмірі 11 170 грн 47 коп.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 листопада 2023 року позовні вимоги КП «Теплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за отриману теплову енергію задоволено частково.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь КП «Теплокомуненерго» заборгованість за отриману теплову енергію в сумі 4 723,54 грн та 745,07 грн судових витрат.
Стягнуто з КП «Теплокомуненерго» на користь ОСОБА_1 витрати на надання правової допомоги у сумі 13 000 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що між сторонами було укладено усний договір про надання послуг з теплопостачання, а правовідносини, які склалися між ними, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право кредитора вимагати сплату грошей за надані послуги.
Враховуючи, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, перебіг якої починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, а за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання, суд першої інстанції вважав, що задоволенню підлягають позовні вимоги за три роки, що складає 4 723 грн 54 коп.
Короткий зміст апеляційної скарги
В апеляційній скарзі адвокат Ярош М. В., який представляє інтереси ОСОБА_1 , просить скасувати рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 листопада 2023 року в частині задоволених позовних вимог позивача,та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог КП «Теплокомуненернго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та таким, що ухвалене з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, а також з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Зокрема, судом першої інстанції задоволені частково позовні вимоги юридичної особи, якої не має у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб.
Крім того, КП «Теплокомуненерго» в позовній заяві не правильно також було зазначено найменування суду першої інстанції, не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, не назначено на користь кого позивач просить стягнути заборгованість, а сама позовна заява не містить зазначення ціни позову та обґрунтований розрахунок сум, що стягуються, не містить жодних належних доказів, що підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не містить відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору та заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.
Позивачем у позовній заяві зазначалсиь обставини, які не підтверджені жодним належним доказом, вимоги обґрунтовані статтею закону, яка не стосується відповідача, та постановою КМУ, у якій заначено зовсім інше ніж зазначено позивачем, а також нормою закону, яка втратила чинність.
КП «Теплокомуненерго» безпідставно зазначало у позовній заяві, про наявність усного договору між сторонами, адже відповідач з 2005 року не проживав адресою, зазначеною позивачем, а у вказаній квартирі проживала ОСОБА_3 .
Позивачем навмисно не було заначено у позовній заяві період заборгованості, а з наданих КП «Теплокуменерго» доказів не можливо достеменно встановити заборгованість споживача послуг.
Враховуючи ту обставину, що суд першої інстанції застосував строки позовної давності, то сума, яку стягнув суд, не може бути такою, з огляду на дату подачі позовної заяви і на дату відчуження відповідачем належної йому квартири.
Суд першої інстанції фактично протиправно стягнув зі ОСОБА_1 заборгованість за період з 01.03.2015 по 28.02.2017, що є не припустимим, оскільки позивачем було заявлено про застосування строків позовної давності.
Відзив на апеляційну скаргу
Від КП «Теплокомуненерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні апеляційної скарги у поновму обсязі та залишити в силі рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 листопада 2023 року.
Розгляд справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою.
За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки ціна позову становить 11 170 грн 47 коп, тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму (станом на 01.01.2023 становило 268 400 грн, станом на 01.01.2024 становить 302 800 грн), апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права іздотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставіповно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторонни посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до довідки АБ № з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України КП «Теплокомуненерго» є підприємством Олександрійської міської ради, один з видів діяльності якого - послуги теплопостачання.
Згідно довідки-розрахунку по розрахункам № 090774, за адресою АДРЕСА_2 , станом на 01 березня 2017 року, за період з березня 2014 року по лютий 2017 року включно, становить 11 170 грн 47 коп, що підтверджується відповідним розрахунком станом на лютий 2017 року, долученим КП «Теплокомуненерго» до позовної заяви.
Відповідно до договору купівлі-продажу 13.02.2017 ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_2 придбала квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно п. 11 вказаного договору купівлі-продажу, продавець, крім іншого, стверджує, що заборгованості по оплаті за послуги, надані ЖЕК, за водопостачання, теплопостачання, за використану електроенергію та по інших комунальних послугах, немає.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Відповідно до частини першоїстатті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон № 1875-IV) споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Частиною другою статті 32 Закону № 1875-IV передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Відповідно до частини шостої статті 19 ЗУ «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, а відповідно до статті 25 вищезазначеного Закону, у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.
Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Правила), централізоване опалення це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з відповідачем не позбавляє позивача за первісним позовом обов'язку оплачувати надані йому послуги.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду 06 грудня 2023 року у справі № 212/10834/21 (провадження № 61-5039св23).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Матеріалами справи підтверджується, що згідно копії до довідки АБ № з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України КП «Теплокомуненерго» є підприємством Олександрійської міської ради, одним з видів діяльності якого - послуги постачання пари та гарячої води (а. с. 8).
Відповідно до копії рішення Виконавчого комітету Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 30 грудня 2010 року № 1065 затверджено з 01 січня 2011 року КП «Теплокомуненерго» скориговані тарифи на послуги теплопостачання для населення та КП «Довіра» в частині відпуску теплової енергії для населення згідно з постановою Нацціональної комісії регулювання електроенергетики України від 14 грудня 2010 року № 1801 «Про затвердження тарифу на теплову енергію КП «Теплокомуненерго» відповідно до додатку (а. с. 7).
Копією договору купівлі-продажу від 13 лютого 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Кіровоградської області Хоменком В. Ю., підтверджується, що ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 5).
Рахунком на оплату про спожиту теплову енергію підтверджується, що по особовому рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , за період з березня 2014 року по лютий 2017 року нарахована заборгованість споживача становить 11 170 грн 47 коп (а. с. 4).
Аналізуючи наведені норми права та докази, що містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 до 13 лютого 2017 року був споживачем послуг, які надавались КП «Теплокуменерго», а тому на відповідача покладено обов'язок оплачувати надані позивачем послуги.
Між сторонами склалися фактичні договірні відносини, згідно яких підприємство надавало послуги з теплопостачання квартири, що належала ОСОБА_1 , споживач отримував ці послуги, але безпідставно зобов'язання щодо оплати послуг за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених законодавством, що регулює спірні правовідносини, повністю не виконував, внаслідок чого, згідно розрахунку, який не спростовано відповідачем, за період з березня 2014 року по лютий 2017 року нарахована заборгованість споживача становить 11 170 грн 47 коп, яка визначена на підставі затверджених тарифів.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції, встановивши наявність порушеного права КП «Теплокомуенерго», дійшов правильного висновку про те, що у відповідача наявна заборгованість зі сплати послуг з постачання централізованого опалення.
Разом із тим, відповідач ОСОБА_1 під час розгляду справи судом першої інстанції заявив про застосування позовної давності (а. с. 85-92).
За змістом статей 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).
Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
При цьому суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє в позові через необґрунтованість. Якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє в позові через сплив позовної давності в разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.
Матеріалами справи підтверджується, що КП «Теплокомуенерго» звернулось до суду позовом 14 березня 2018 року (а. с. 3), тобто після спливу позовної давності щодо щомісячних платежів по 14 березня 2015 року включно, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію за період з березня 2014 року по березень 2015 року, розмір яких становить 6 557 грн 86 коп, задоволенню не підлягають, у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, визначаючи розмір заборгованості, що підлягає стягненню зі ОСОБА_1 на користь позивача, та застосовуючи до спірних правовідносин строк позовної давності, помилково включив до суми, що підлягає стягненню, платіж за надану комунальну послугу за березень 2015 року, оскільки, враховуючи, що строк оплати щомісячного платежу за наданну послугу з березень 2015 року станом на 14 березня 2015 року ще не настав.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що зі ОСОБА_1 на користь КП «Теплокомуненерго» підлягає стягненню 4 612 грн 61 коп заборгованості за спожиту теплову енергію за період з квітня 2015 року по лютий 2017 року (11 170,47-6 557,86).
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції строку позовної давності частково знайшли своє підтвердження.
Разом з тим, суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції задоволені частково позовні вимоги юридичної особи, якої не має у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, оскільки КП «Теплокомуненерго» (код ЄДРПОУ 00185330) є юридичною особою, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, а запис про його рестрацію міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги про недотримання позивачем при зверненні до суду з позовною заявою норм ст. ст. 175, 177 ЦПК України, оскільки, враховуючи зміст позову та надані КП «Теплекомуненерго» докази, зазначені в позній заяві неточності на вирішення спору по суті не впливають.
Доводи апеляційної скарги про те, що позовні вимоги КП «Теплокомуненерго» обґрунтовані статтею закону яка не стосується відповідача та постановою КМУ, у якій заначено зовсім інше ніж зазначено позивачем, а також нормою закону, яка втратила чинність, є безпідставними, оскільки позивачем в позові зазначені, а судом першої інстанції застосовані норми, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач з 2005 року не проживав за зазначеною позивачем адресою, а у вказаній квартирі проживала ОСОБА_3 , суд не бере до уваги, оскільки вони не ся належними та допустимими доказами і спростовуються матеріалами справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не було заначено у позовній заяві період заборгованості, а з наданих КП «Теплокуменерго» доказів не можливо достеменно встановити заборгованість споживача послуг, є безпідставними та спростовуються наявними в матерілах справи копією рішення Виконавчого комітету Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 30 грудня 2010 року № 1065, яким затверджено з 01 січня 2011 року КП «Теплокомуненерго» скориговані тарифи на послуги теплопостачання, та рахунком на оплату про спожиту теплову енергію по особовому рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 за період з березня 2014 року по лютий 2017 року, який не спростований відповідачем.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд першої інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами, дійшов правильного висновку про те, що у відповідача наявна заборгованість зі сплати послуг з постачання централізованого опалення, однак, неправильно застосувавши до позовних вимог строк позовної давності, дійшов помилкового висновку в частині розміру заборгованості, що підлягає стягненню зі ОСОБА_1 на користь КП «Теплокомуненерго».
Невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставами для зміни рішення суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга адвоката Яроша М. В., який представляє інтереси ОСОБА_1 , підлягає частковому задоволенню, а рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 листопада 2023 року зміні в частині розміру заборгованості за надану теплову енергію, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача та стягенню зі ОСОБА_1 на користь КП «Теплокомуненерго» 4 612 грн 61 коп заборгованості за надану теплову енергію.
В іншій частині рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині розміру заборгованості за надану теплову енергію, що підлягає стягненню зі ОСОБА_1 на користь КП «Теплокуменерго», рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 листопада 2023 року в частині розподілу судових витрат підлягає зміні.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
Під час розгляду справи судом першої інстанції КП «Теплокомуненерго» було понесено судові витрати у виглляді судового збору у розмірі 1 762 грн, а тому, враховуючи, що позовні вимоги задоволено на 41,29 % від ціни позову (4 612,61*100/11 170,47), пропорційно задоволеним позовним вимогам зі ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню 727 грн 53 коп (1 762*41,29 %) судового збору.
Відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції було понесено документально підтвердженні витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000 грн, а тому пропорційно відмовленим позовним вимогам зі КП «Теплокомуненерго» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 7 632 грн 30 коп (13 000*58,71 %) витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, відповідачем було понесено судові витрати у вигляді судового збору за подання апеляційної скарги, а тому пропорційно задоволеним вимогам апеляційної скарги, що становить 0,99 % від ціни позову, з КП «Теплокомуненерго» на користь ОСОБА_4 підлягає стягненню 26 грн 17 коп (1 762*150 %*0,99%) судового збору.
Остаточно, шляхом проведення взаємозаліку, зі ОСОБА_1 на користь КП «Теплокомуненерго» підлягає стягненню 701 грн 36 коп судового збору, а з КП «Теплокомуненерго» на користь ОСОБА_1 7 632 грн 30 коп витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Яроша Максима Володимировича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 листопада 2023 року в частині розміру заборгованості за отриману теплову енергію, що підлягає стягненню зі ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Теплокомуненерго» Олександрійської міської ради, та в частині розподілу судових витрат змінити.
Стягнути зі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства «Теплокомуненерго» Олександрійської міської ради (код ЄДРПОУ 00185330) 4 612 (чотири тисячі шістсот дванадцять) грн 61 коп заборгованості за отриману теплову енергію.
Стягнути зі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства «Теплокомуненерго» Олександрійської міської ради (код ЄДРПОУ 00185330) 701 (сімсот одна) грн 36 коп судового збору.
Стягнути з Комунального підприємства «Теплокомуненерго» Олександрійської міської ради (код ЄДРПОУ 00185330) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 7 632 (сім тисяч шістсот тридцять два) грн 30 коп витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст.389 ЦПК України.
Головуючий суддя С. І. Мурашко
Судді С. М. Єгорова
О. Л. Карпенко